До організаційних документів можна віднести: положення, статути, регламенти, інструкції, правила, розклади та певною мі­рою договори

Складання організаційних документів

Оформлення приписів

Припис — розпорядчий документ, що підтверджує певні пов­новаження (наприклад, на перевірку об'єкта дозвільної системи, або наряду, який охороняє спеціальний об'єкт тощо).

Припис містить такі реквізити:

♦ назву органу, яким він виданий;

♦ назву документа (ПРИПИС);

♦ дату видання документа;

♦ адресат;

♦ текст із зазначенням обсягів повноважень та терміну дії при­пису;

♦ підпис;

♦ відбиток печатки.

Організаційні документи — це документи, що закріплюють конкретні функції, права та обов'язки органів управління на три­валий час.

Організаційні документи слугують для організування, упоряд­кування та погодження будь-якої діяльності. Вони дають змогу створити узгоджену програму дій, об'єднати людей, підрозділи, установи для досягнення спільної мети, надаючи при цьому їх ді­яльності планомірний та узгоджений характер.

Таким чином, з розроблення організаційних документів роз­починається не тільки функціонування установи, але й виникає управлінська діяльність, що врегульовується за допомогою права.

Зазначені документи розробляються висококваліфікованими спеціалістами. Цьому передує значна робота з вивчення різнома­нітних аспектів діяльності установи або її структурних підрозді­лів, а також чинного законодавства з цих питань.

Підготовка положень

Положення — це правовий акт, що встановлює основні прави­ла організаційної діяльності державних органів, їх структурних підрозділів, а також підпорядкованих установ, організацій і під­приємств (філій). Це може бути також зведення правил, що регу­лює певні напрями діяльності.

Положення можуть регламентувати діяльність посадових осіб. В окрему групу виділено положення, які регулюють сукупність організаційних, трудових та інших відносин з конкретного пи­тання.

Положення бувають типові й індивідуальні.

Типові положення розробляються і, зазвичай, затверджуються вищими органами управління для системи установ і підприємств,

Індивідуальні положення створюються на основі типових і зат­верджуються керівником установи.

Положення про установу затверджується розпорядчим доку­ментом вищої організації.

Найбільш численну групу становлять положення про прове­дення різних конкурсів, оглядів та інших заходів. Текст положен­ня, зазвичай, складається з таких розділів:

1. Загальні положення.

2. Основні завдання.

3. Функції.

4. Права та обов'язки.

5. Керівництво.

6. Взаємовідносини.

7. Майно та кошти підприємства.

8. Виробнича та господарська діяльність.

9. Контроль, перевірка та ревізування діяльності.

10. Реорганізація та ліквідація.

У положенні вказуються основні та обігові кошти, порядок прид­бання майна, амортизаційні відрахунки та їх призначення, прибу­ток, відрахунки на премії робітникам та службовцям, житловий фонд, службові приміщення, порядок використовування надлишків невикористаних обігових коштів.

Залежно від специфіки діяльності в положенні можуть також відображатися хід капітального будівництва, винахідництва та раціоналізації,стан матеріально-технічного забезпечення, трудо­вий режим, порядок розподілу житла, страхування та інше.

Підписує положення керівник установи і затверджує вища за порядком підпорядкування організація.

Типовий формуляр положення містить такі реквізити:

♦ зображення Державного герба України;

♦ назву відомства, організації, структурного підрозділу;

♦ гриф затвердження;

♦ назву виду документа (положення);

♦ місце видання документа;

♦ реєстраційний номер документа;

♦ заголовок до тексту документа;

♦ текст документа;

♦ підпис;

♦ гриф погодження документа:

♦ візи документа.

Підготовка статутів

Статути — це юридичні акти, якими оформляється утворен­ня установ, організацій чи товариств, визначаються їх структура, функції, взаємовідносини з іншими організаціями чи громадяна­ми і правове становище у визначеній сфері державного управлін­ня або господарської діяльності.

Статут — це зведення правил, які регулюють:

а) основи організації та діяльність підприємств і установ пев­ної галузі господарства;

б) умови створення, склад, будову та діяльність конкретного підприємства, організації або установи, певної галузі або сфери управління;

в) конкретну сферу діяльності установи й таке інше.

Статут включає такі реквізити:

♦ гриф затвердження вищою організацією або органом управ­ління;

♦ найменування виду документа (статут);

♦ дату документа;

♦ заголовок до тексту документа;

♦ текст документа;

♦ відмітку про наявність додатків;

♦ гриф погодження;

♦ відмітку про державну реєстрацію.

Звичайно, текст статуту розбивається на статті (пункти), які групуються в розділи (позначаються римськими цифрами). Текст статуту, зазвичай, складається з таких розділів:

1. Загальні положення, в яких розкриваються мета, завдання, її функції, чинність статуту по об'єктах та суб'єктах і т. ін.

2. Головна діяльність, її зміст.

3. Планування та облік робіт.

4. Призначення допоміжних служб.

5. Взаємодія з іншими органами, аналогічними за діяльністю.

6. Специфічні особливості діяльності.

7. Відповідальність організації за належне виконання зобов'язань. 8; Порядок вирішення спорів, подання претензій та інше.

9. Звіт, звітність і контроль.

10. Зовнішньоекономічна діяльність.

11. Реорганізація та ліквідація.

Статути можуть бути типові та індивідуальні.

Типові статути розробляються для певних систем установ чи підприємств і затверджуються вищими органами держави, з'їзда­ми громадських організацій.

Індивідуальний статут укладається для певної установи чи ор­ганізації шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядковується зазначена установа.

Зміст, формуляр статуту, порядок оформлення, погодження і затвердження такі самі, як для положення. Статут є основою для розробки положення.

Статути є основою діяльності господарських, громадських, кооперативних, приватних організацій, спортивних добровіль­них товариств тощо.

Статути господарських організацій мають свої особливості. В цих статутах визначаються порядок вступу в організацію, пра­ва та обов'язки її членів, органи управління, порядок виборів, оплати членських внесків та ін.

Статут орендного підприємства визначає: мету і завдання під­приємства, виробничо-господарську діяльність, утворення і ви­користання коштів, створення і використання пайового фонду, членство у підприємстві, відповідальність працівників, органи самоврядування, права й обов'язки загальних зборів орендарів, права й обов'язки дирекції, права й обов'язки директора, відпо­відальність органів самоврядування і їхніх членів, прийняття ух­вал і передавання повноважень.

Статут малого підприємства визначає:

♦ засновників — юридичних осіб, громадян, із зазначенням, чи підприємство є заново створеним, чи виділеним зі складу дію­чого; завдання і функції підприємства; майно підприємства;

♦ управління підприємством;

♦ організацію і оплату праці;

♦ звіт, звітність і контроль;

♦ зовнішньоекономічну діяльність:

♦ порядок реорганізації і припинення діяльності підприємства.

Статут колективного підприємства, статут товариства з обме­женою відповідальністю, статут акціонерного товариства склада­ються за тією самою схемою, що й попередні.

Гриф «ПОГОДЖЕНО» пишуть у лівому куті документа вели­кими літерами; великими літерами у правому куті пишуть і слова «СТАТУТ ЗАРЕЄСТРОВАНО».

Рубрикація для статуту обов'язкова; нумерують не лише розді­ли, а й пункти в межах кожного розділу. Для текстів ділових доку­ментів властиві стандартні початки і закінчення.

Після затвердження вищою організацією статути підлягають обов'язковій реєстрації в державних органах (для товариств з об­меженою відповідальністю, приватних та малих підприємств та­ким органом є районна державна адміністрація за місцем вказа­ної юридичної адреси, яка видає підприємству свідоцтво про ре­єстрацію). Лише після реєстрації новостворена організація може розпочинати своє функціонування.

Підготовка регламенту

Регламент — це нормативно-правовий акт, що регулює внут­рішню організацію й порядок діяльності визначеного державно­го органу та його підрозділів.

Дата добавления: 2014-01-07