Загальна характеристика категорій тяжкості праці

Оскільки виробничі умови праці розглядаються з погляду їх впливу на організм працюючого, оцінка їх фактичного стану повинна ґрунтуватися на обліку наслідків такого впливу на здоров'я людини. При цьому дуже важливо врахувати все різноманіття чинників, що формують умови праці. Під впливом конкретних умов праці формуються три якісно певні основні функціональні стани організму.

Кожне з них має свої відмітні ознаки. Ступінь дії умов праці на організм характеризують категорії тяжкості праці. Відповідно до розробленої НДІ праці «Медико-фізіологічною класифікацією робіт по тяжкості» (М., НДІ праці, 1974) всі роботи можна розділити на 6 категорій.

До першої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в комфортних умовах зовнішнього виробничого середовища при допустимих величинах фізичної, розумової і нервово-емоційної навантажень. У практично здорових людей такі умови підвищують тренованість організму і його працездатність. Стомлення в кінці зміни (тижні) незначне. В цих умовах реакції організму є оптимальним варіантом нормального функціонального стану.

До другої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в умовах, що не перевищують гранично допустимих значень виробничих чинників, встановлених діючими санітарними правилами, нормами і ергономічними рекомендаціями. У практично здорових людей, що не мають медичних протипоказань до таких робіт, до кінця зміни (тижні) не виникає значного стомлення. Працездатність істотно не порушується. Відхилень в стані

здоров'я; пов'язаних з професійною діяльністю, протягом всього трудового періоду життя не спостерігається.

До третьої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких, унаслідок не цілком сприятливих умов праці (у тому числі підвищене м'язове, психічне, нервово-емоційне навантаження), у практично здорових людей формуються реакції, характерні для прикордонного стану організму. Погіршуються деякі показники фізіологічних функцій в міжопераційних інтервалах, особливо до кінця роботи, в порівнянні з до робочим початковим станом; погіршуються функціональні показники в процесі виконання виробничих операцій, перш за все функції центральної нервової системи; подовжується відновний період; дещо погіршуються виробничі техніко-економічні показники. Подібні негативні зсуви можуть бути порівняно швидко усунені при поліпшенні режимів праці і відпочинку.

До четвертої категорії тяжкості відносяться роботи, при яких несприятливі умови праці приводять до реакцій, характерних для більш глибокого прикордонного (передпатологічного) стану у практично здорових людей. При цьому більшість фізіологічних показників погіршується як в міжопераційних інтервалах (і особливо в кінці робочих періодів), так і у момент трудового зусилля. Змінюються співвідношення періодів в динаміці працездатності і продуктивності праці. Знижуються і інші виробничі показники. Підвищується рівень захворюваності, з'являються типові виробничо-обумовлені професійні захворювання, збільшується кількість і тяжкість виробничих травм.

До п'ятої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких в результаті вельми несприятливих (екстремальних) умов праці в кінці робочого періоду (зміни, тижні) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей. Спостерігається відносна, а іноді і абсолютна функціональна недостатність життєзабезпечуюючих вегетативних підсистем; сильні, іноді спотворені реакції з боку центральної нервової системи (її вищих відділів), особливо при підвищеній нервово-емоційній і інтелектуальній напрузі і ін. У більшості працюючих патологічні реакції зникають після достатнього і повноцінного відпочинку. Проте у деяких працівників з різних причин, у тому числі і у зв'язку з індивідуальними особливостями організму, з часом скороминущі патологічні реакції можуть стабілізуватися і перейти в більш менш розвинене захворювання. Тому для п'ятої категорії тяжкості характерний високий рівень виробничо-обумовленої і професійної захворюваності. Значно погіршуються техніко-економічні показники, змінені і нерідко хаотичні криві працездатності і продуктивності праці.

До шостої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких в результаті надзвичайних, часто раптових перевантажень, як правило, при стресових психічних (нервово-емоційних) ситуаціях, виникають гострі патологічні реакції, що нерідко супроводжуються важкими порушеннями функцій життєво важливих органів. Іноді психічний або емоційний стрес усугубляє іншими, також несприятливими умовами праці. Це знижує загальну опірність організму шкідливим і небезпечним виробничим умовам.

Таким чином, умови праці визначаються двома основними показниками: характером виробничого процесу, пов'язаного з робочою позою, нервово-психічним станом, напругою м'язів робітника та ін., а також виробничими обставинами під час роботи, які впливають на його здоров'я, нервово-м'язову та психічну діяльність. Складовими виробничих обставин є: організаційні форми виробничих процесів; прийнятий регламент; темп і ритм роботи; режим праці і відпочинку; санітарно-гігієнічні умови у виробничому приміщенні та на робочому місці; умови, які забезпечують безперебійну високопродуктивну працю (організацію робочих місць, виробничий інструктаж та ін.); форми керування виробничим процесом; соціальний мікроклімат у виробничому колективі.

Успіх роботи щодо забезпечення сприятливих умов праці значною мірою залежить від аналізу стану рівня безпеки праці, рангування небезпечних та шкідливих виробничих факторів з врахуванням особливостей трудового процесу. Підвищення рівня безпеки досягається проведенням комплексу інженерно-технічних та організаційних заходів. Ці заходи, перебуваючи у тісному зв'язку, впливають на процес формування безпечних умов праці.

Обладнання робочих місць та умови праці на цих місцях мають відповідати вимогам нормативних документів:

— розміри та обладнання виробничих приміщень повинні відповідати вимогам СН 245-71 (Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий) і ОНТП-24-86 (Общесоюзные нормы технологического проектирования), а допоміжних — СниП2.09.04-82 (Строительные нормы и правила), наприклад:

для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми встановлюють на одного працюючого: обсяг виробничого приміщення не менше 15м3, площу — не менше 4,5м2. На підприємствах передбачаються кабінети психофізіологічного розвантаження, приміщення для виконання фізичних вправ, санітарно-побутові приміщення;

— метеорологічні умови (температура, відносні вологість та рухомість повітря) в робочій зоні мають відповідати вимогам ГОСТ12.1.005-88;

— концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони (газо-, паро- або пилоподібних) не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації, встановлені ГОСТ12.1.005-88;

— параметри виробничого освітлення (коефіцієнт природної освітленості, освітленість, показники освітленості мають відповідати вимогам СНиП П-4-79;

— рівні шуму та вібрації не повинні перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ12.1.003-83 і Санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях — для шуму та ГОСТ12.1.012-78 — для вібрації;

— рівні звукового тиску ультразвуку не повинні перевищувати допустимих значень по ГОСТ12.1.001-83, а інфразвуку — СН22-74-80;

— щільності потоку енергії інфрачервоних та ультрафіолетових випромінювань не мають перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ12.1.005-88 і Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень — для інфрачервоних випромінювань;

— рівні лазерних випромінювань не мають перевищувати гранично допустимі значення по СНиП2392-81.

Чинні санітарно-гігієнічні норми для робочих місць наведені у книжці «Справочник по охране труда на промышленных предприятиях» (К.Н.Ткачук, Д.Ф.Иванчук, Р.Н.Сабарко, А.Г.Степанов. — К.: Техніка, 1991. — 285с.).

Слід зазначити, що санітарні норми широко застосовуються при аналізі умов праці і запровадженні заходів з їх поліпшення. Аналізуючи умови праці, визначають індекс відповідності фактичних умов нормативним за формулою:

,

де Уф — фактичне значення елемента умов праці;

Ун — нормативне значення елемента умов праці.

Особливе значення набуває оцінка умов праці й визначення ступеня шкідливості та небезпечності умов праці.

Студентам слід ознайомитися з методикою інтегральної бальної оцінки важкості праці.

Згідно з цією методикою розроблено таблицю з критеріями бальної оцінки санітарно-гігієнічних та психофізіологічних елементів умов праці. Кожному елементу присвоюється бал від 1 до 6 залежно від кількісного його значення, що відповідає кількості категорій важкості праці (Додаток1). Так, один бал отримають ті елементи, значення яких відповідають стандартам або нижчі від санітарних норм і гранично допустимих рівнів (концентрацій), два бали — які відповідають гранично допустимим рівням (концентраціям). Більш високі бали диференціюються в залежності від величини перевищення норми або кратності перевищення гранично допустимого рівня (концентрації). Наприклад, трьома балами оцінюється промисловий пил, рівень якого перевищує гранично допустимий і дорівнює 5 мг/м3, а шістьма балами — пил, рівень якого сягає понад 30 мг/м3.

Фактичні показники елементів виробничого середовища встановлюються шляхом безпосередніх вимірювань за допомогою відповідної апаратури.

Загальна інтегральна оцінка важкості праці визначається за формулою:

балів,

де Хопр — визначальний елемент, який отримав найвищу оцінку, найбільше балів;

EХі — середня арифметична сума всіх біологічно значимих елементів без врахування Хопр;

n — загальна кількість факторів.

Виходячи з інтегральної оцінки визначається категорія важкості.

Таблиця 2.1

Категорія важкості праці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ
Інтегральна бальна оцінка	до 18	від 19 до 33	від 34 до 45	від 46 до 53	від 54 до 58	від 59 до 69
Доплати за умови праці	—	—	4—8%	12—16%	20%	24%

Оцінка умов праці на основі визначення важкості праці дозволяє віднести реальні умови праці, що мають місце на виробництві, до сприятливих чи несприятливих, а також може бути застосована на підприємстві як основа розробки системи пільг та компенсацій за несприятливі умови.

Слід також ознайомитися з типовою методикою оцінки умов праці, за якою фактичний стан умов праці визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо важкими й особливо шкідливими на основі гігієнічної класифікації факторів. Оцінка проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних замірів, які відображаються в карті умов праці на робочих місцях (Додаток 2).

Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища та важкості праці визначається в балах (від 1 до 3) за гігієнічною класифікацією праці (Додаток3).

Кількість балів по кожному фактору проставляється в карті умов праці. При цьому для оцінки впливу даного фактора на умови враховується час його дії протягом зміни.

Хфак = Хст * Т,

де Хст — ступінь шкідливості фактора, або важкості праці;

Т — відношення часу дії даного фактора до тривалості зміни.

Таблиця 2.2

	Хфак, бал.	Розмір доплати до тарифної ставки
Шкідливі і важкі умови	до 2 х 2.1—4.0 4.1—6.0	4 8 12
Особливо шкідливі та особливо важкі умови	6.1—8.0 8.1—10.0 понад 10	16 20 24

У сучасних умовах неабиякого значення набуває атестація робочих місць. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992р. за №442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (див. додаток 4) і Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці (див. додаток 5).

Слід ознайомитися з цими документами.

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Атестація робочих місць передбачає:

комплексну оцінку чинників виробничого середовища і характеру праці та відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

визначення (підтвердження) права працівників на пільги;

аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце (див. додаток 2), яка включає оцінку чинників виробничого середовища і трудового процесу; гігієнічну оцінку умов праці; оцінку технічного та організаційного рівня.

Ця Карта містить оцінку таких факторів виробничого і трудового процесу:

— шкідливих хімічних речовин від 1 до 4 класу небезпеки включно;

— пилу;

— вібрації;

— шуму;

— інфразвуку;

— ультразвуку;

— неіонізуючого випромінювання різних діапазонів;

— мікроклімату в приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);

— температури зовнішнього повітря влітку та взимку;

— атмосферного тиску;

— біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від 1 до 4 класу небезпеки включно);

— важкості праці (динамічної роботи, статичного навантаження);

— робочої пози;

— напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);

— змінності.

На підставі Карти умов праці та Показників факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу працівникові встановлюється та чи інша пільга за роботу в несприятливих умовах.

Так, право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 мають працівники, на робочих місцях яких на підставі проведення атестації цих місць виявлено шкідливі та небезпечні фактори ІІІ класу:

1) не менше двох факторів 3 ступеня або

2) одного чинника 3 ступеня і трьох чинників 1 чи 2 ступеня або

3) чотирьох факторів 2 ступеня або

4) наявності в повітрі робочої зони хімічних речовин гостроспрямованої дії 1 чи 2 класу небезпеки.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 мають працівники, на робочих місцях яких на підставі проведення атестації робочих місць виявлено шкідливі та небезпечні фактори ІІІ класу:

1) одного фактора 3 ступеня або

2) трьох факторів 1 і 2 ступеня або

3) чотирьох чинників 1 ступеня.

За результатами атестації складаються переліки:

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити пільги та компенсації за рахунок підприємства;

робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Слід звернути увагу на те, що охорона здоров’я працівників, забезпечення безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму є однією з основних турбот уряду України. Це виявляється в комплексі економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу, автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами, подальше поліпшення умов праці.

Разом з тим, рівень розвитку техніки поки ще не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключають вплив шкідливих умов праці на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачено різні пільги та компенсації.

Серед цих пільг — лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ) для працівників, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, з метою зміцнення їхнього здоров’я і попередження професійних захворювань.

Витрати, пов’язані з безплатною видачею ЛПХ працівникам, мають здійснюватися за рахунок собівартості продукції, а в бюджетних організаціях — за рахунок асигнувань з бюджету.

Працівникам, зайнятим на певних роботах з шкідливими умовами праці, передбачено видачу молока. Основна мета видачі молока — підвищення опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища.

Працівникам, які зайняті на роботах із шкідливими умовами праці, надається додаткова відпустка до основної (див.додаток 6) і встановлюється скорочений робочий день згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в(на) яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день.

Доплати за несприятливі умови праці можуть здійснюватися і шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів; надбавок до ставок і окладів; врахування дійсного стану умов праці при їх встановленні.

Розглянемо, як здійснюється оплата за несприятливі умови праці.

Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду, що було введено в тарифну систему 1986 року і в різних модифікаціях застосовується багатьма підприємствами. Зокрема, за умови праці передбачалися різні рівні тарифних ставок залежно від умов праці*7. У більшості ж галузей відхилення умов праці компенсується встановленням доплат.

*7: {Порядок урахування умов праці в тарифних ставках застосовується лише в окремих галузях, наприклад, у вугільній.}

З прийняттям Законів України «Про підприємства в Україні», «Про оплату праці» встановлені раніше обмеження з боку держави щодо застосування доплат і надбавок втратили чинність. Так, Законом України «Про підприємства в Україні» (стаття 19), що набув чинності з 1 квітня 1991 р., передбачено, що підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.

Закон України «Про оплату праці» (стаття15) конкретизує цю норму та передбачає, зокрема, що умови запровадження й розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (реґіональними) угодами.

Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:

за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах праці;

за інтенсивність праці;

за роботу в нічний час;

за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов зайнятості робітників на цих місцях.

На підприємствах установлюють розміри доплат: від 4% до 24% тарифної ставки (посадового окладу).

Робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, не нижче 20% від суми, встановленої в тарифній ставці (окладі) за кожну годину роботи в нічний час.

Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги та компенсації, які не передбачені чинним законодавством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди).

Слід зазначити, що застосування на виробництві застарілих технологій та матеріалів, нестача технічних засобів захисту працюючих і відповідних коштів у підприємств для оптимізації умов праці спричиняють надання майже третині працівників промисловості, будівництва, транспорту, сільськогосподарського виробництва пільг та компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці. Щорічно витрати на ці потреби становлять в середньому понад 700 млн.грн.*8

Дата добавления: 2014-01-07