Поєднання стилів керівництва

Стиль керівництва складається поступово, доки не сформується якась сукупність прийомів спілкування з підлеглими і впливу на них у відповідності з темпераментом, характером та іншими елементами структури особистості менеджера. Цей процес іде до того часу, поки він не знайде задоволення від вибраних способів і прийомів рішення управлінських завдань.

Кожен менеджер індивідуально досягає цілеспрямованого впли­ву на підлеглих.

Звідси один керівник прагне впливати переконанням, а інший на­дає перевагу діям за формулою: «повинні», «зобов'язані». Деякі праг­нуть держати підлеглих «на відстані», вирішувати одноосібно навіть незначні питання. Але є прибічники режиму «відкритих дверей», куди зовсім у будь-який час неважко зайти з будь-якого приводу.

Один менеджер щоденно обходить робочі місця працівників, а ін­ший не бачить необхідності в цьому.

Тому в залежності від особливостей особистості менеджера й ор­ганізаційних форм його роботи з підлеглими можна виділити й інші стилі керівництва:

1.Дистанційний стиль.

2.Контактний стиль.

3.Цілеспрямований стиль.

4.Делегуючий стиль.

Дистанційний стиль керівництва передбачає умови, при яких ме­неджер надає перевагу не зближенню з підлеглими, а дії «на відстані», вважаючи, що цим він підвищить посадовий авторитет.

Контактний стиль керівництва передбачає умови, коли ме­неджер надає перевагу тісному зближенню з підлеглими, вважаючи це важливою умовою успішного керівництва.

Цілеспрямований стиль використовується тоді, коли менеджер вважає кращим засобом мобілізації енергії працівників постановку перед ними великих, складних та відповідальних завдань, які відкри­вають перед кожним із підлеглих перспективу досягнення особистих і колективних цілей.

Делегуючий стиль створюється тоді, коли менеджер надає підле­глим широку ініціативу і самостійність у роботі. Він делегує багато своїх повноважень підлеглим, але остаточне рішення основних пи­тань вважає своїм одноосібним правом і обов'язком.

На практиці у чистому вигляді рідко буває той чи інший стиль керівництва. Більше всього використовується яка-небудь комбінація стилів керівництва, створена даним менеджером, який прагне вико­ристати позитивні риси того чи іншого стилю і, головне, послабити, нейтралізувати його негативні сторони. Але у кожному випадку за­лишається якийсь домінуючий стиль.

У сучасній практиці переходу до ринкової економіки в організаціях домінують демократичний (колегіальний) та авторитарний (одноосіб­ний) стилі керівництва. У діях менеджерів у неоднаковій мірі є компо­ненти різних стилів. Це обумовлено наявністю у кожному стилі харак­терних рис, дольові функції яких змінюються в залежності від ситуації.

Вибір стилю роботи менеджером залежить не тільки від нього самого, а й здебільшого від підготовленості, рівня професійності та поведінки підлеглих.

На формування стилю керівництва впливає рівень ієрархії струк­тури управління і місця у ній менеджера, розмір і форма власності підприємства, вид діяльності та конкретні ситуації виробничого ха­рактеру підприємства.

Один і той же менеджер може бути автократом в одних ситуаціях і демократом в інших.

Так, коли колектив слабко організований, мало ініціативних пра­цівників, проявляє недисциплінованість, міжособистісні та міжгрупові відносини не налагоджені, то у таких обставинах демократичний стиль не дасть бажаних результатів. У такому колективі більш підхо­дить автократичний стиль з його жорсткою вимогливістю.

Крім того, автократичний стиль дає позитивний результат керів­ництва в екстремальних ситуаціях, коли за відсутністю часу немає можливості порадитись з колективом або з інших причин, менеджер бере на себе всю відповідальність за вихід із ситуації і вимагає безпе­речного виконання своїх рішень.

Здійснювана тепер перебудова системи управління передбачає відмову від адміністрування і створення у кожному колективі атмос­фери, яка стимулює пошук ефективних рішень.

З лібералом, як і з автократом-менеджером важко працювати, але він може приваблювати своєю манерою спілкування з підлеглими.

Найбільший успіх у керівництві мають менеджери з демокра­тичним стилем роботи, який у критичній ситуації може використо­вувати авторитарний стиль.

Стиль керівництва може і повинен змінюватися в залежності від ви­значаючих його умов. Але ж це категорія достатньо стійка, і його онов­лення у більшості випадків пов'язано з немалими зусиллями, з психо­логічною перебудовою, з душевними змінами особистості менеджера.

Перехід на ринкові умови господарювання вимагає відповідним чином перебудовувати і стиль керівництва в організаціях.

Дата добавления: 2014-01-07