Міжнародний географічний поділ та інтеграція праці. Етапи формування світового господарства

Самостійна робота

План

Світове господарство

1. Міжнародний географічний поділ та інтеграція праці. Етапи формування світового господарства.

2. Поняття "НТР" та її основні риси. Світове господарство в період НТР, вплив на галузеву структуру та територіальну організацію виробництва.

3. Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу.

· Енергетика.

· Хімічна промисловість, лісова і деревообробна промисловість, легка промисловість, харчова промисловість світу.

1. Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу.

· Світове сільське господарство: значення, внутрішньогалузева структура, міжгалузеві зв'язки, аграрні відносини.

· Рослинництво світу.

· Тваринництво світу. Найбільші сільськогосподарські райони.

2. Географія світового транспорту

3. Зовнішні економічні зв'язки.

4. Міжнародний туризм.

Міжнародний географічний поділ праці виявляється у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції та послуг і в подальшому обміні ними.

Міжнародний географічний поділ праці — це найвища форма суспільного поділу праці.

Географічний поділ праці — об'єктивний результат розвитку людського суспільства, пов'язаний із зростанням товарного виробництва і обміну. Його неминучість випливає з того, що між окремими територіями завжди існують відмінності — в географічному положенні, в природних умовах і ресурсах, в соціально-економічних умовах (рівні розвитку, структурі господарства, трудових ресурсах, історичних традиціях тощо). Такі відмінності зумовлюють те, що кожна країна виробляє ті види продукції, для яких на її території склалися найбільш сприятливі умови.

Чинниками міжнародного поділу праці можуть бути:  

1. географічне положення країн (наприклад, приморські країни спеціалізуються на морському рибальстві, обслуговуванні світової морської торгівлі (Сінгапур, Кіпр, Панама, Греція) внутрішньоконтинентальні країни — на міжнародних транзитних перевезеннях сухопутним транспортом);  

2. природно-ресурсна база, яка визначає спеціалізацію країн на галузях добувної промисловості, сільського, лісового та лікувально-санаторного господарства, відпочинку і туризму;  

3. соціально-економічні умови (коли різноманітні галузі спеціалізації форсуються під впливом історичних особливостей розвитку країн, національних і релігійних традицій населення, наявності значних або висококваліфікованих трудових ресурсів, нагромадження капіталів, науково-технічного прогресу, впровадження новітніх технологій тощо).  

Особливістю географічного поділу праці є те, що він дає змогу зменшити або й зовсім зняти деякі проблеми, пов'язані, наприклад, з нестачею ресурсів у будь-якому районі країни. Чим більший вибір взаємодіючих чинників і передумов має та чи інша територія або країна, тим більші в неї можливості брати участь у міжнародному географічному поділі праці. Щоб подібна спеціалізація могла виникнути взагалі, необхідні певні умови: країна, яка виходить на світовий ринок, повинна мати переваги бодай над частиною інших виробників продукції, що вона пропонує. Наприклад, мати дешеву сировину або володіти секретами новітніх технологій. Водночас на світовому ринку має бути попит на цю продукцію, і, нарешті, затрати на транспортування мають бути обопільно вигідними і для країни-виробника, і споживача. Міжнародною спеціалізацією визначається господарська діяльність багатьох країн. Японія, наприклад, стала крупним експортером автомобілів, морських суден, продукції радіоелектроніки та роботобудування. Болгарія спеціалізується на продукції агропромислового комплексу. Замбія — експортер мідної руди та рафінованої міді. Канада посідає одне з перших місць у світі зі збирання і експорту зернових культур, тобто зернове господарство — галузь її міжнародної спеціалізації. На ступінь участі країни в міжнародному поділі праці впливає рівень розвитку продуктивних сил. Кожна країна, яка має абсолютні переваги у виробництві будь-яких товарів і послуг, має змогу експортувати їх в обмін на товари, що вона не виробляє. Наприклад, країні, яка спеціалізується на виробництві наукомісткої продукції, недоцільно виробляти просту та дешеву продукцію. Інколи країна пропонує на світовий ринок лише сировину, наприклад нафту, газ чи ліс. Проте і географічне положення, і природні ресурси є тільки первинними чинниками міжнародного поділу праці. Вирішальну роль тут відіграють соціально-економічні умови: рівень розвитку продуктивних сил, особливості структури господарства, організація зовнішньоекономічної діяльності, рівень розвитку зовнішньоекономічного менеджменту в країні, вибір стратегії і тактики зовнішньоекономічного маркетингу. Історичні реалії свідчать, що існує потреба в розвитку міжнародних економічних відносин, сприянні укладанню зовнішньополітичних і зовнішньоторговельних угод як між окремими підприємствами, так і на урядовому рівні між країнами і блоками країн.

Світове господарство (СГ) — це сукупність взаємодіючих національних господарств країн світу, яка функціонує на основі міжнародного поділу праці. Сучасне СГ є глобальною, всеохоплюючою, надзвичайно складною і цілісною системою, складовими якої є країни, регіони, національні господарства, а єднальними зв’язками між ними — різноманітні міжнародні економічні відносини. Останні проявляються в потужних регіональних і глобальних потоках товарів, капіталів, послуг, робочої сили, інформації.

Етапи формування світового господарства  

1 етап зародження світового господарства в XVI-XVIII століттях на основі виникнення світового ринку та розвитку економічних відносин;  

2 етап формування світового господарства на основі розвитку великої машинної індустрії та транспорту;  

3 етап становлення нового виробництва, посилення економічної інтеграції, зміна структури світовій торгівлі, формування провідних галузей Науково-технічна революція та науково-технічний прогрес    

2. Поняття "НТР" та її основні риси. Світове господарство в період НТР, вплив на галузеву структуру та територіальну організацію виробництва.

Науково-технічна революція (НТР) - корінне якісне перетворення продуктивних сил, що почалося в середині XX в., Якісний стрибок у структурі і динаміці розвитку продуктивних сил, корінна перебудова технічних основ матеріального виробництва на основі перетворення науки в провідний чинник виробництва, в результаті якого відбувається трансформація індустріального суспільства в постіндустріальне.

Дата добавления: 2014-01-07