Поняття системи безготівкових розрахунків та способи їхньої організації

Необхідною умовою ефективної організації у країні платіжного обороту між суб’єктами ринку є здійснення банківською системою безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються шляхом запису за рахунками у банку, коли грошові кошти списуються з рахунка платника і зараховуються на рахунок отримувача.

Організаційно безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські, що обслуговують відносини між банками, та міжгосподарські, що обслуговують відносини між банківськими клієнтами.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, установами, організаціями (міжгосподарські) можуть класифікуватися за рядом ознак.

Класифікація безготівкових розрахунків.

1. За об’єктом розрахунків або залежно від призначення платежу (сфери застосування) безготівкові розрахунки поділяються на дві групи:

• розрахунки за товарними операціями – за відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги;

• розрахунки за нетоварними операціями – сплата податків та інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських кредитів та ін.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків (або характеру економічних зв’язків) виділяють:

• внутрішньодержавні (міські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські – за межами цього пункту);

• міждержавні (коли розрахунки здійснюються з контрагентами, які знаходяться на території інших держав).

Залежно від гарантії платежу безготівкові розрахунки класифікуються на:

• гарантовані, які забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів;

• негарантовані, які не мають гарантії платежу.

Безготівкові розрахунки в економіці організовані за певною системою.

До складу системи безготівкових розрахунків входять:

Ø принципи безготівкових розрахунків;

Ø вимоги до організації безготівкових розрахунків;

Ø способи платежу;

Ø форми розрахунків;

Ø розрахункові документи.

Безготівкові розрахунки організовують за такими принципами:

1. Всі підприємства, незалежно від їхньої організаційно-правової форми, зобов’язані зберігати грошові кошти (як власні, так і залучені) у банку на поточних та інших рахунках.

2. Грошові розрахунки між підприємствами проводяться, як правило, шляхом безготівкових розрахунків через банки.

3. Платежі (розрахунки) здійснюються банком відповідно до отриманих від підприємств грошово-розрахункових документів.

4. Платежі з покупцями за товарно-матеріальні цінності та послуги проводяться після відвантаження товарів або надання послуг, одночасно з ними або ж у порядку попередньої оплати.

5. Розрахунки за товари і послуги проводяться, як правило, за згодою (розпорядженням, акцептом) платника після перевірки виконання постачальником договірних умов. Акцепт – згода на оплату або гарантування оплати документів. При порушенні умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що він повідомляє безпосередньо постачальнику в порядку і терміни, передбачені договором.

6. Черговість платежів з рахунка визначається клієнтом за його розсудом (якщо інше не передбачено законодавством).

7. Платежі здійснюються лише за наявності достатніх коштів на рахунку платника. У необхідних випадках банк може надати кредит на оплату рахунків постачальників або взяти на себе функцію платника-гаранта (поручителя) на комерційній основі (на прохання кредитоспроможного господарського органу).

8. Зарахування коштів на рахунок отримувача здійснюється, як правило, після списання відповідних сум з рахунка платника.

9. Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають форми розрахунків і зазначають їх під час укладення договорів.

Суб’єкти господарської діяльності мають право самі обирати банк та відкривати в ньому рахунки для розрахунково-касового обслуговування, яке здійснюється на договірних засадах між банківською установою і клієнтом.

Розрахунково-касове обслуговування – це послуги, що надаються комерційним банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані з переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

10. Взаємні претензії за рахунками між платником та отримувачем коштів вирішуються сторонами в установленому порядку без участі банку.

11. Передбачена відповідальність банків за порушення при виконанні розрахункових операцій.

Організація безготівкових розрахунків має відповідати таким вимогам:

• забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги;

• створювати умови для взаємного контролю платників і одержувачів коштів за додержанням розрахункової й договірної дисципліни, попередження неплатежів, а також для банківського контролю за учасниками розрахунків – перевірки дотримання встановлених правил розрахунків в інтересах їхніх учасників, законності розрахункових операцій;

• сприяти зближенню моментів отримання та оплати відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг;

• безготівкові розрахунки мають здійснюватись таким чином, щоб платежі проводилися в максимально короткі терміни, які дають змогу забезпечувати неперервність і прискорення відтворювального процесу, кругообороту капіталу, оборотності коштів.

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів з рахунків платників. Застосовуються два основні способи платежу:

1) перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів за ними;

2) залік взаємних вимог, при якому взаємні вимоги господарських суб’єктів зараховуються і тільки різниця перераховується шляхом записів за рахунками.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова і вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях і в електронному вигляді.

Форма безготівкових розрахунків – це такий порядок здійснення безготівкових розрахунків, який характерний для певного виду розрахункового документа.

Залежно від характеру розрахункових документів, розрізняють такі форми безготівкових розрахунків:

• розрахунки платіжними дорученнями;

• розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;

• розрахунки платіжними вимогами;

• розрахунки чеками;

• акредитивна форма розрахунків;

• вексельна форма розрахунків;

• розрахунки банківськими платіжними картками.

Загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних та фізичних осіб і банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлює Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р.

Дата добавления: 2014-01-07