Характеристика основних форм безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:

Ø платіжними дорученнями;

Ø платіжними вимогами-дорученнями;

Ø чеками;

Ø акредитивами;

Ø векселями;

Ø в порядку планових платежів;

Ø заліку взаємних вимог.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжне доручення оформляється платником і подається до банку, що обслуговує його, не менше, ніж у двох примірниках, як правило, у 4 примірниках, кожен з яких має своє відповідне призначення:

• 1-й примірник використовується у банку платника для списання коштів з рахунка платника і залишається в документах для банку;

• 2-й і 3-й примірники платіжного доручення відсилаються у банк отримувача платежу, причому 2-й примірник служить основою для зарахування коштів на рахунок отримувача і залишається в документах для цього банку, а 3-й примірник додається до виписки з рахунка отримувача як основа для підтвердження банківської проводки;

• 4-й примірник повертається платнику зі штампом банку як розписка про прийом платіжного доручення до виконання.

Платник має право зазначити в платіжному дорученні дату валютування, яка не може настати пізніше, ніж через 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Дата валютування – зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується у банку, що обслуговує отримувача, або в установі – члені платіжної системи.

Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше, ніж 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Якщо немає або недостатньо коштів на рахунку платника, то банк приймає від нього платіжні доручення, якщо порядок їхнього приймання та виконання передбачено договором між банком і платником.

Платіжні доручення є однією з основних форм безготівкових розрахунків. Доручення широко застосовуються в розрахунках за найрізноманітнішими платежами. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

• за фактично відвантажену (продану) продукцію, виконані роботи, надані послуги тощо;

• у порядку попередньої оплати – якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством України або обумовлено в договорі;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше від терміну, встановленого законодавством України;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки, відкриті у банках;

• для виплати податків і зборів, страхових внесків, обов’язкових платежів до бюджетів або державних цільових фондів;

• в інших випадках відповідно до укладених договорів та законодавства України.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, при розрахунках за фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги у платіжному дорученні в рядку «Призначення платежу» вказується назва відвантаженої продукції, виконаних робіт, послуг, номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг.

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями за фактично отриманий товар, надані послуги, виконані роботи виглядає таким чином (рис. 1).

1. Постачальник відвантажує товар, надає послуги чи виконує роботи й надає покупцеві відповідний рахунок-фактуру та інші документи згідно з договором. Рахунок-фактура містить опис і ціну товарів (робіт, послуг).

2. Платник (покупець), одержавши товар та перевіривши його якість, комплектність та ін., виписує платіжне доручення й надсилає його до банку, де відкрито його поточний рахунок.

3. Банк платника (покупця) списує кошти з поточного рахунка свого клієнта. Якщо постачальник і платник обслуговуються в одному банку, то проводиться списання коштів з поточного рахунка платника, а тоді зарахування їх на поточний рахунок одержувача (постачальника).

4. Якщо постачальника й покупця обслуговують різні банківські установи, то банк платника (покупця) повідомляє у банк постачальника про списання коштів з рахунка платника.

5. Банк постачальника зараховує кошти на поточний рахунок постачальника.

6. Банк постачальника передає постачальнику виписку з поточного рахунка про зарахування коштів, до якої додається копія платіжного доручення з відміткою банку платника.

Рис. 1. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями.

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями відрізняється простотою, що значно пришвидшує розрахунки. Покупець має змогу попередньо перевірити якість товарів, послуг чи робіт.

Перекази через банк платіжними дорученнями застосовуються для платежів за товари та послуги: негайних – відразу після відвантаження, а також часткових платежів при великих угодах; дострокових і відстрочених платежів – у межах договірних відносин без втрат для фінансового стану сторін. Всі види нетоварних платежів практично повністю здійснюються за допомогою переказів платіжними дорученнями.

Переваги розрахунків платіжними дорученнями полягають у тому, що вони є універсальною формою розрахунків та застосовуються при розрахунках за внутрішньодержавними і міждержавними поставками, за товарними й нетоварними операціями, для оплати отриманого товару і попередньої оплати, авансів. У цій формі закладена можливість максимального наближення моментів відвантаження товару, виконання робіт, надання послуг та їхньої оплати, якщо доручення негайно здано у банк для перерахування коштів.

Однак при цих розрахунках немає належної гарантії платежу для постачальника. Використовуючи таку форму розрахунків, постачальник (отримувач коштів) зазнає двох ризиків: по-перше, затримки виписки платником платіжного доручення через відсутність або недостатність коштів або неможливості отримання кредиту, тому що доручення в цих випадках не приймається банком до виконання; по-друге, несвоєчасне надходження або взагалі неотримання коштів при виконанні платіжного доручення відповідними банками, розрахунковими палатами.

Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів та нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше, ніж у двох примірниках.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, яка є на його рахунку.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дня оформлення її отримувачем. Причини неоплати платником вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями зображена на рис. 2.

Рис.2. Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями.

1. Постачальник відвантажує товар, виконує роботи чи надає послуги, заповнює верхню частину вимоги-доручення й надсилає її безпосередньо платнику (покупцеві) разом з товарно-транспортними документами, передбаченими угодою.

2. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає у банк, що його обслуговує.

3. Банк платника (покупця) на основі першого примірника платіжної вимоги-доручення списує кошти з рахунка платника (покупця).

4. Банк платника (покупця) повідомляє у банк постачальника про списання коштів.

5. Банк постачальника проводить зарахування коштів на рахунок свого клієнта.

6. Банк постачальника повідомляє постачальнику про надходження коштів на поточний рахунок (випискою з рахунка).

Позитивним аспектом цієї форми безготівкових розрахунків є підвищення відповідальності суб’єктів платіжного обороту за організацію розрахункових відносин тому, що розрахункові документи пересилаються одержувачем коштів безпосередньо платникові, минаючи банк.

Проте ця форма розрахунків вважається мало поширеною.

Недоліком розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень є відсутність гарантії платежу. Так, банк приймає до сплати платіжну вимогу-доручення у сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. За відсутності достатніх коштів на рахунку платника платіжна вимога-доручення повертається без виконання. Невчасна оплата рахунків платниками і відмови від акцепту сповільнюють рух грошових коштів.

Розрахунки платіжними вимогами в икористовуються для примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, виданих судами. Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Списання примусове (примусове списання коштів) – списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувані на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше, ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.

Платіжна вимога – це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги стягував зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом з двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їхнього складання, а банк платника – протягом 30 календарних днів з дати їхнього складання.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого він зазначає номер і дату платіжної вимоги, котру частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, наведений у реквізиті «Призначення платежу» цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на першому примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит «Сума» і зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом. Перший примірник платіжної вимоги, на підставі якої здійснено часткову оплату, залишається на зберігання у банку платника.

Банк не пізніше, ніж наступного робочого дня повідомляє платникові про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунка, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування цього платника (у порядку, передбаченому договором).

Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання листа про відкликання до банку, що обслуговує стягувача. Платіжна вимога відкликається лише в повній сумі.

Фізичні та юридичні особи, укладаючи€договори між собою, передбачають у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунка платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунка в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг.

Дата добавления: 2014-01-07