Гідрохімічний режим водойм-охолоджувачів

Соціальна революція — глибока якісна зміна соціальної структури суспільства, що характеризується різким переходом від одного стану до іншого.

Соціальний регрес — напрям розвитку соціальної системи, що характеризується переходом від більш досконалих форм суспільної організації до менш досконалих.

Соціальний прогрес — спрямований розвиток соціальної системи, що характеризується переходом від менш досконалих суспільних форм до більш досконалих.

Таким чином, прогресивним можна назвати такий процес розвитку соціальної системи, за якого:

¾ зростає кількість її підсистем;

¾ ускладнюється структура соціальної системи;

¾ збільшується кількість зв’язків між елементами системи;

¾ зростає набір функцій окремих елементів і підсистем.

В результаті регресивного розвитку:

¾ зменшується набір корисних для системи функцій;

¾ руйнуються існуючі структури;

¾ зменшується кількість підсистем, елементів і зв’язків, що забезпечують існування, стабільність та життєдіяльність соціальної системи.

До основних форм соціальних змін також належать соціальна еволюція і соціальна революція, які являють собою дві різні, проте необхідно взаємопов’язані сторони суспільного розвитку.

Соціальна еволюція — процес поступової зміни соціальної системи, що призводить до її диференціації та підвищення рівня організації.

З еволюційної точки зору, суспільство розглядається як складна самоорганізуюча система, в якій домінантну роль відіграють адаптивні процеси, спрямовані на вирішення проблем у ході взаємодій елементів системи.

До революційних форм соціальних змін склалося досить негативне ставлення, оскільки помилково вважається, що вони завжди супроводжуються насильницькими, руйнівними процесами. Проте, революційні якісні зміни суспільства є закономірними і необхідними. Форми їх прояву залежать від конкретно – історичних умов. До того ж не слід ототожнювати соціальну і політичну революцію.

Чинниками соціальних змін, що відбуваються у революційних формах, стають різноманітні суперечності, які виникають в елементах соціальної структури суспільства.

Водойми-охолоджувачі різних фізико-географічних зон України відрізняються за сольовим складом води, вмістом біогенних елементів і органічних сполук. Склад води цих водойм визначається характером природних вод у місцях водозабору, а також хімічним складом відпрацьованої води електростанцій, впливом температури та біологічними процесами.

У Поліссі і лісостеповій зоні хімічний склад природних вод формується під впливом карбонатних порід, а в східних регіонах лісостепу та степовій зоні — під впливом ґрунтів, засолених сульфатами та хлоридами. Так, води, які надходили на охолодження агрегатів Чорнобильської АЕС з р. Прип'ять, належать до гідрокарбонатно-кальцієвих вод II типу.

У перші роки створення Ташлицького водосховища на р. Південний Буг (Південноукраїнська АЕС) серед основних іонів переважали хлориди і сульфати. Через кілька років експлуатації водосховища відбулось їх вимивання з донного ґрунту і їх концентрація у воді водойми-охолоджувача зменшилась. З цього прикладу можна зробити висновок про роль сольового складу ґрунтів у визначенні загальної мінералізації води, і якісного та кількісного співвідношення в ній окремих іонів як у природних, так і в підігрітих водах АЕС та ГРЕС.

Після проходження через теплообмінні системи електростанцій вода втрачає певну кількість солей, а її загальна мінералізація знижується. Так, після проходження дніпровської води через системи охолодження Київської ТЕС-5 загальна мінералізація води зменшується майже на 22 %.

Тенденція до зниження мінералізації води характерна тільки для прямоточних систем охолоджування. У водоймах-охолоджувачах з оборотною системою, навпаки, відбувається підвищення як загальної мінералізації, так і твердості (жорсткості) води. Так, після кількох років експлуатації Чорнобильської АЕС загальна мінералізація води у водоймі-охолоджувачі зросла з 244 до 280 мг/дм³, а твердість збільшилася з 2,7 до 2,9 мг-екв./л. Такі зміни відбуваються, в основному, внаслідок випаровування води.

Якщо ж у водоймах різко зменшується концентрація С0₂ внаслідок фотосинтетичної діяльності фітопланктону, то одночасно збільшується вміст СО3²" зростає кількість СаСОз та М§СО„ які випадають в осад, утворюючи накип на стінках конденсаційних систем.

Особливо інтенсивний перебіг процесів у сонячні літні дні, коли у водоймах-охолоджувачах набувають масового розвитку синьозелені водорості.

З підвищенням температури води в водоймах-охолоджувачах падає вміст розчиненого кисню. Але вміст кисню в них може підтримуватись на рівні 6—14 мг/дм³ завдяки інтенсивному перемішуванню води. В окремі періоди, коли посилюється вироблення електроенергії, у водойми-охолоджувачі може надходити вода з температурою 38—40 °С. Крім того, не виключене надходження у водойми і хімічних реагентів, які використовуються в технологічних процесах енергетичних об'єктів. Все це може супроводжуватись різким падінням насичення води киснем.

Якість води у водоймах охолоджувачах залежить від вмісту органічних речовин. При прямоточній системі циркуляції води алохтонні органічні речовини відіграють основну роль у визначенні їх загального балансу у водоймах-охолоджувачах. Коли ж станція працює в режимі замкненого циклу водозабезпечення, зростає питомий внесок автохтонних органічних речовин внаслідок продукування фітопланктоном та іншими рослинними організмами.

На якість води може істотно впливати надходження у відпрацьовані підігріті води хімічних реагентів, токсична дія яких на організм гідробіонтів зростає під впливом підвищеної температури води.

Дата добавления: 2014-01-07