Валютні операції. Види валютних операцій:

Види валютних операцій:

· валютні операції з негайною поставкою („спот");

· термінові угоди з іноземною валютою (форвардні, ф'ючерсні і опціонні угоди);

· валютні операції „своп";

· валютний арбітраж.

При здійсненні валютної угоди з негайною поставкою, яка має назву „спот", іноземна валюта постачається банками-кореспондентами не пізніше, ніж протягом 2 наступних банківських днів з дня укладення угоди, термін її постачання фактично збігається з моментом виконання угоди.

Ці операції найбільш поширені, їх частка становить більше 50% обсягу валютних угод на міжбанківському ринку.

За допомогою операцій „спот" банки забезпечують вимоги своїх клієнтів в іноземній валюті для міжнародних розрахунків, створюють можливість для швидкої міграції капіталів, у тому числі „гарячих грошей", з однієї валюти в іншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

Термінові валютні угоди - це валютні угоди, за якими сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладення, за курсом зафіксованим на момент її укладення.

Головними особливостями термінових валют є:

1. існує інтервал у часі між моментами укладення і виконання угоди;

2. курс валют за терміновою валютною операцією фіксується у момент укладення угоди, хоча вона виконується через конкретний строк.

Термінові угоди з інвалютою укладаються з метою конверсії валют у комерційних цілях, страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном та отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Міжбанківські термінові угоди дістали назву форвардних. У момент укладання цих угод фіксуються курс і сума, але до настання терміну (1-6 місяців) розрахунки за зазначеними сумами не здійснюються.

Серед комерційних банків чи інших учасників валютного ринку є дилери, які «грають» на пониження («ведмеді») чи на підвищення («бики») курсу валют.

Наступний вид термінових біржових валютних операцій - ф'ючерсні. Головна їхня особливість полягає в тому, що при цьому торгують стандартними контрактами, в яких детально регламентовані всі умови - сума, термін, метод розрахунку тощо. їх головна мета - хеджування (страхування ризику) та спекуляція.

У наш час ф'ючерсні операції відіграють помітну роль тільки на ринку в США, де на них припадає до 15% обсягу операцій. Слід відрізняти ф'ючерсні термінові біржові угоди від форвардних термінових міжбанківських угод, які укладаються на будь-які суми і без стандартних умов.

Ф'ючерси - не що інше, як стандартизовані форварди, але водночас вони мають свої особливості.

Основні ознаки ф'ючерса такі:

ü обсяг операцій фіксований для кожної з валют, які використовуються у торгівлі, він заданий обсягом стандартизованої валютної партії;

ü контракти виконуються в певні узгоджені дати - в кожну третю середу місяця;

ü за ф'ючерсами відбувається безперервний потік платежів. За форвардами - оплата не здійснюється до настання дати контракту;

ü форвардами можуть торгувати всюди, а ф'ючерсами - тільки на біржах у Чикаго, Токіо, Сіднеї, Новій Зеландії та ще в декількох місцях.

ü за форвардами не існує денних лімітів, а за ф'ючерсами такі ліміти встановлює біржа.

Форвардні контракти виконують 95% випадків на валютний біржі, ф'ючерси - 5%.

Опціонна угода - це угода з нефіксованою датою поставки валюти, її об'єктом виступає право купити чи продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент укладення угоди.

Валютні опціони - контракти, які дають їх власникам право купити чи продати установлену кількість валюти за фіксованою в контракті ціною протягом обумовленого періоду (американський опціон) чи у визначений день (європейський опціон).

Вперше валютні опціони з'явилися на Філадельфійській валютній біржі в 1982 р. Зараз вони обертаються в Лондоні, Нью-Йорку та інших валютних центрах.

Володіння опціоном дає право, ні до чого не зобов'язуючи. Цим він відрізняється від форварду, за яким учасники операції зобов'язані її провести згідно з обумовленою ціною, навіть якщо ринок змінився і вони не хочуть втрачати гроші.

Опціон відрізняється і від ф'ючерса, оскільки не передбачає щоденних платежів.

Валютна операція «своп» - це валютна операція, яка об'єднує купівлю-продаж на умовах термінової поставки з одночасною контругодою на конкретний термін з тими ж валютами. За операціями «своп» готівкова угода здійснюється за курсом «спот», який в контру годі коригується з урахуванням премії чи дисконту залежно від руху валютного курсу. Таким чином, операція «своп» є комбінацією готівкової та термінової операцій. Операції «своп» використовуються з метою:

1) виконання комерційних угод: банк продає іноземну валюту на умовах термінової поставки й одночасно купує її на певний період;

2) придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів;

3) кредитування клієнта.

Операції «своп» поділяються на відсотковий та валютний «своп».

Відсотковий «своп» являє собою середньострокову чи довгострокову угоду між двома банками чи фінансовими організаціями, згідно якої одна сторона бере на себе зобов'язання сплатити за конкретну суму відсотки за фіксованою ставкою, а інша зобов'язується сплатити відсотки за ту ж саму суму кредиту, виражену в тій самій валюті, але за плаваючою ставкою. При цьому учасники угоди не вступають у кредитні відносини і реального руху коштів не спостерігається.

За угодою валютний „своп" сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті та її еквівалент в іншій валюті, і на відміну від відсоткового „свопа", де реального руху основної суми не відбувається і сторони обмінюються тільки відсотковими платежами, за угодою валютний „своп" платежу підлягають як суми відсотків, так і основні суми.

Валютний арбітраж - особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в здобутті прибутку та уникненні можливих валютних збитків шляхом використання сприятливої кон’юнктури валютних ринків. Це використання різниці в котируваннях на міжнародних та національних валютних ринках. Основний його принцип - купити валюту дешевше і продати дорожче.

Передумовою для здійснення таких операцій є незбіг курсів на різноманітних валютних ринках, а також курсів різноманітних платіжних засобів на одному й тому ж ринку.

Більш складним буде валютний арбітраж, коли в операції використовують кілька валют та декілька валютних ринків. Але і в цьому випадку арбітражист повинен закінчити угоду в тій валюті, з якої він почав валютний арбітраж.

Види валютного арбітражу: вирівнюючи, відсотковий, валютно-відсотковий.

Вирівнюючи арбітраж ділиться на прямий і непрямий.

Прямий арбітраж - використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора. У непрямому вирівнюю чому арбітражі бере участь третя валюта, яка купується за дуже низьким курсом та продається замість платежу.

Відсотковий арбітраж - капітал прагне в ті країни, де існують високі відсоткові ставки. Він пов'язаний з операціями на ринку позичкових капіталів та включає дві угоди: отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі; розміщення еквівалента запозичень інвалюти на національному ринку капіталу, де відсоткові ставки вищі.

Валютно-відсотковий арбітраж - різновид відсоткового арбітражу, заснований на використанні банком різниць відсоткових ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни.

Оскільки суть арбітражу полягає в тому, щоб купити в одному місці дешевше, а в іншому - продати дорожче, то наслідком цього явища є посилення попиту в місці купівлі й збільшення пропонування в місці продажу. Такі операції вирівнюють валютний курс.

На відміну від звичайної валютної спекуляції при валютному арбітражі дилер орієнтується на короткостроковий характер операції та намагається змінити свою тактику залежно від коливань курсів у короткий проміжок між угодами. Мета ж валютної спекуляції - тривала підтримка позиції у валюті-кандидаті на знецінення.

Дата добавления: 2014-01-07