Валютні курси

Валютний курс - це співвідношення обміну двох грошових одиниць або ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Існують такі поняття як реальний і номінальний валютні курси.

Реальний валютний курс враховує рівень цін і рівень інфляції в країнах,

валюти яких співставляються і дорівнює:

q = e*(p`/p)

q - реальний валютний курс;

e - номінальний валютний курс;

p` - рівень цін в даній країні і показники інфляції;

p - рівень цін в іншій країні.

Важливим є різновид поняття валютного курсу, який називається паритетом купівельної сили (ПКС).

Це поняття виходить з абстрактного припущення, що між країнами усунуті торгові бар'єри і транспортні витрати на перевезення товарів. За таких обставин ціна товару, який може вивозитись за кордон, має бути приблизно однаковою в різних країнах, якщо її вимірювати однією і тією ж самою валютою. Тобто, це означає, що однаковий за якістю та кількістю товар у різних країнах оплачується однаковою кількістю грошей. Таким чином валютний курс, який називається ПКС, встановлюється на рівні, за якого купівельна сила грошей у різних країнах буде однаковою.

Наприклад, певний кошик товарів і послуг в Україні коштує 2000 гри., такий же кошик товарів і послуг у США коштує - 500$, щоб визначити валютний курс гривні до долара, треба знайти співвідношення даних цін споживчих кошиків: 500:2000, курс буде - 1:4.

Теорія паритету купівельної спроможності була вперше запропонована шведським економістом Густавом Касселем, хоча подібні ідеї висував ще Давид Рікардо.

Сьогодні теорія ПКС переживає друге народження. МВФ і Світовий банк займаються зіставлення показників виробництва продуктів на душу населення, продуктивності праці, рівнів заробітної плати в різних країнах і регіонах світу.

Фіксування курсу національної грошової одиниці в іноземній називається валютним котируванням.

Котирування приводять центральні банки і великі комерційні банки.

Розрізняють такі види котирування:

Ø офіційне (за ним здійснюються всі валютні операції держави);

Ø вільне (щоденні котирування у міжбанківській торгівлі, що коливаються навколо офіційного курсу).

Котирування може бути прямим і непрямим (оберненим). При прямому котируванні 1, 10, 100 одиниць іноземної валюти дорівнює X одиницям національної валюти (наприклад, 1$= 5,25 грн.), а при

оберненому 1, 10, 100 одиниць національної валюти дорівнюють X одиницям іноземної валюти (наприклад, 1 грн.=0,І9$). Більшість країн світу використовують пряме котирування, Великобританія - обернене, США -обидва.

При котируванні слід розрізняти такі поняття, як: „база котирування" (базова валюта) та „валюта котирування" (валюта, що котирується).

На валютному ринку його учасники використовують два курси:

• курс продавця;

• курс покупця.

Курс продавця - це курс, за яким банк резидент продає іноземну валюту, а курс покупця - курс, за яким він купляє іноземну валюту за національну.

Курс продавця завжди вищий за курс покупця. Різниця між курсом продавця і курсом покупця називається маржею.

Розраховують як абсолютну так і відносну маржу.

АМ = АR - ВR, де

АМ - абсолютна маржа,

АР - курс продавця,

ВR - курс покупця.

За рахунок маржі банк покриває видатки і формує прибуток за валютними операціями.

Часто для економічних розрахунків у зовнішньо-торгівельних контрактах для встановлення курсу використовують середній курс, що розраховується як середнє арифметичне курсів продавця і покупця.

Під час валютних операцій виникає необхідність встановлення крос-курсу. Це курс отриманий розрахунку з курсів двох іноземних валют до третьої, тобто це котирування двох іноземних валют жодна з яких не є національною валютою учасника угоди, який встановлює курс. Наприклад, курс долара до фунта, встановлений НБУ.

Щоб визначити крос-курс спершу, як правило, встановлюється курс національних валют до долара. Наприклад, 1$ = 5Х

1$= 10У, крос-курс визначатиметься як: 5Х:10У, тобто 1Х:2У. (X і У дві будь-які національні валюти.)

У міжнародних розрахунках часто використовують фіксинг, тобто визначення міжбанківського курсу послідовним порівнянням попиту та пропозиції по кожній з валют, а потім на цій основі установлення курсів продавця і покупця. Ці встановлені курси публікують у офіційних бюлетенях.

Економічний зміст валютного курсу характеризується як співвідношення попиту та пропозиції кожної валюти, що відображається у платіжному балансі.

Коливання валютного курсу впливає на зовнішньоекономічну діяльність країни. Підвищення курсу сприяє імпорту, а зниження створює вигідні умови для експорту і залучення іноземного капіталу.

Наприклад, Україна експортує товар на 100$, при курсі 5.25 грн. за долар експортер заробляє 525 грн. Уявимо собі, що курс гривні впав, тобто долар став дорожчим і тепер 1 долар коштує 5,5 грн. Цей же експортер експортуючи ту ж саму кількість товару на 100 доларів тепер заробляє 550 грн. Експортер виграє 25 грн. на тому, що курс гривні впав.

На зміну валютних курсів впливають різні чинники.

У міжнародній практиці використовують два методи встановлення валютних курсів:

1. режим фіксованих валютних курсів;

2. режим плаваючих валютних курсів.

Перший метод діяв до 70-х років у межах Бреттон-Вудської валютної системи і передбачав обмеження коливання національних валют відносно встановленого між ними співвідношення.

Зараз використовується другий метод, при якому курси визначаються на валютному ринку під виливом попиту і пропозиції.

Існує декілька режимів плаваючих валютних курсів:

1. Незалежне „плавання" (курс встановлюється на основі попиту і пропозиції на національну валюту з мінімальним втручанням центрального банку). Використовується у таких країнах як: США, Японія, Великобританія.

2. Кероване „плавання" (відрізняється від попереднього лише більшим впливом центральних банків).

Використовується у Греції, Китаї, Туреччині, Індії.

3. Спільне „плавання" (використовується країнами ЄС. Вони мають два валютні курси: один - для операцій всередині Союзу, а інший - для відносин з партнерами).

Сьогодні більшість країн світу використовують ті чи інші режими плаваючих валютних курсів.

Перевагою цього є посилення впливу ринкових сил на формування валютних курсів, які відображають реальне співвідношення валют, виходячи з їх купівельної спроможності.

Недоліком використання плаваючих режимів є посилення різких коливань валютних курсів, їх нестабільність.

Для подолання цього негативного впливу застосовуються еластичні методи державного регулювання валютних ринків.

Дата добавления: 2014-01-07