Контроль за використанням та охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, «полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України " (ст. 187 3КУ).

У доктрині земельного права державний контроль за використан­ня і охороною земель визначається як врегульована нормами права влад­но організуюча діяльність спеціально уповноважених державних орга­нів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законо­давства всіма суб'єктами відповідних суспільних відносин, попереджен­ня та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на порушни­ків і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів.

Функція контролю пов'язана із функцією моніторингу, проте, на відміну від моніторингу, для контролю характерний владний вплив на порушників.

За суб'єктом здійснення виділяють такі форми контролю: (1) дер­жавний, (2) самоврядний та (3) громадський контроль.

(1) Загальні положення про здійснення державного контролю у даній сфері визначені ст.ст. 187-190 ЗКУ, ЗУ "Про державний контр­оль за використанням та охороною земель", ПКМ "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження гос­подарської діяльності та визначається періодичність проведення пла­нових заходів з державного контролю за використанням та охороною земель" від 20.05.2009 № 477, Наказом Держкомзему України "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною зе­мель" від 12.12.2003 № 312, засади притягнення до адміністратив­ної відповідальності за земельні правопорушення - КУпАП.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів проводить спеціально
уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

• місцеві державні адміністрації - ст. 16 ЗУ "Про місцеві держав­ні адміністрації", ст. 17 ЗКУ.

(2)Здійснення самоврядного контролю у галузі земельних відно­син передбачене ст. 189 ЗКУ, п. "Г ст. 15 ЗУ "Про охорону навколиш­нього природного середовища". Порядок здійснення контрольних по­вноважень органами місцевого самоврядування визначається насам­перед ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження щодо здій­снення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; ст. 48 передба­чає засади діяльності тимчасових контрольних комісій ради. Оскільки на законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю ви­значаються лише в загальному вигляді, існує практика деталізації по­ложень Законів у актах самих органів місцевого самоврядування: див., наприклад, рішення Київської міської ради № 16/890 від 25.09.2003 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві".

(3)Здійснення громадського контролю за використанням та охо­роною земель передбачене ст. 190 ЗКУ, згідно із якою такий контроль "здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відпо­відними органами місцевого самоврядування і діють на підставі поло­ження, затвердженого центральним органом виконавчої влади по зе­мельних ресурсах." На сьогодні відповідне положення не затверджене.

Громадський контроль за використанням та охороною земель на да­ний час може здійснюватися в рамках громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. Законодавчою осно­вою для здійснення такого контролю є ст. 36 ЗУ "Про охорону навко­лишнього природного середовища" та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 88 від 27.02.2002 "Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля".

• Здійснення заходів з охорони природи громадськими формування­ми також регламентується ЗУ "Про участь громадян в охороні громад­ського порядку і державного кордону" від 22.06.2000.

8. Моніторинг земель

Моніторинг земель - система спостереження за станом земельного фонду з метою своєчасного виявлення його змін, їхньої оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Залеж­но від охоплених спостереженнями територій моніторинг земель поділяється на такі види:

• глобальний (пов'язаний із міжнародни­ми науково-технічними програмами);

• національний (охоплює всю територію країни); регіональний (на територіях, що харак­теризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та еко­номічних умов);

• локальний (на територіях нижче регіонального рівня, зокрема окремих земельних ділянок та елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів).

В Україні ведення моніторингу земель вперше було передба­чено Земельним кодексом, прийнятим 18 грудня 1990 р. Однак, фактично систематичні спостереження за станом земельних ре­сурсів розпочалися в нашій країні після затвердження Кабіне­том Міністрів України 20 серпня 1993 р. Положення про моніто­ринг земель.

Згідно з Положенням про моніторинг земель його об'єктом є весь земельний фонд країни незалежно від форм власності на землю та характеру використання земель.

У процесі ведення моніторингу земель застосовуються різні види спостереження за станом земельних ресурсів.

Залежно від строку та періодичності їх проведення:

базові спостереження здійснюють­ся на початковій стадії спостереження з метою фіксації стану об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу зе­мель;

періодичні - спостереження, що здійснюються з періодичністю у 12 чи більше місяців;

оперативні спостережен­ня ведуться у випадку виявлення змін у стані земель з метою їх фіксації. Оперативні спостереження здійснюються, як правило, з меншим, ніж періодичні, інтервалом часу.

Ведення моніторингу земель здійснює Держземагентство за участю Мінприроди, Мінагрополітики, Національної академії аграрних наук та ДКА. Інформація, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється по районах, містах, областях, АРК, а також по окремих природних комплексах і передається в пункти збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського і Севастопольського міських головних управлінь земельних ресурсів та Рескомзему Автономної Республіки Крим. Форма та порядок надання інформації з моніторингу земель затверджується Мінагрополітики. За результатами оцінки стану земель складаються звіти, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держземагентства для вжиття заходів до запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

9. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель

Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель являє собою механізм ціноутворення, кредитування, пільгового оподаткування, виділення бюд­жетних і позабюджетних коштів, компенсації зниження до­ходів тощо, за допомогою якого забезпечується раціональне використання земельних ресурсів, створюються сприятливі умови для ведення товарного сільськогосподарського ви­робництва, збереження та відтворення родючості ґрунтів,' захисту земель від негативних наслідків антропогенної ді­яльності людини.

Змістом зазначеного стимулювання є:

· надання податко­вих і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загально­державними і регіональними програмами використання та охорони земель;

· виділення коштів з державного або місцево­го бюджету громадянам та юридичним особам для віднов­лення попереднього стану земель, порушених не з їхньої ви­ни;

· звільнення від плати за земельні ділянки, що перебува­ють у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшен­ня їх стану згідно з державними та регіональними програма­ми; компенсація з бюджетних коштів зниження доходу влас­ників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової кон­сервації деградованих та малопродуктивних земель, що ста­ли такими не з їхньої вини.

Передбачені ст. 205 ЗК України кредитні та податкові пільги, зокрема виділення коштів державного та місцевого бюджетів, звільнення від плати за земельні ділянки, ком­пенсація з бюджетних коштів зниження доходу власників землі і землекористувачів, урегульовані Законом України «Про плату за землю» від 1У вересня 1990 р. (зі змінами від 8 лютого 2001 р.).

Як зазначено в ст. 206 ЗК України, використання землі в Ук­раїні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону України «Про плату за землю» у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Плата за землю, як елемент механізму економічного сти­мулювання, запроваджується з метою формування джерел коштів для фінансування заходів щодо раціонального вико­ристання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ве­дення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моні­торингу земель, проведення земельної реформи та розвитку Інфраструктури населених пунктів.

Дата добавления: 2014-01-07