Прем'єра

Лекція 8

Другий акт. Місто Конфітюрнбург (іноді Конфетенбург) зустрічає гостей – Марі й Лускунчика. Фея і Принц в оточенні почту відкривають бал з нагоди урочистого прийому Марі в принцеси. Це найпрекрасніший бал у житті Марі: тут танцюють Шоколад, Пряники, Чай, Кава, Пастила... Але свято урочисто закінчується, і Дросельмаєр повертає Марі з чарівної подорожі. Вона знову вдома...

Розробку всієї режисури зробив М. Петіпа, а постановником балету став його помічник, другий балетмейстер Лев Іванович Іванов. Користуючись загальними розробками М. Петіпа, він намагався слідувати їх вказівками, а в якихось сценах робив і власні розробки – як, наприклад, танець сніжинок в кінці першого акту.

У прем'єрному спектаклі балету були задіяні: диригент – Р. Дріго, балетмейстер – Л. І. Іванов, костюми – Є. П. Пономарьов та І. А. Всеволожский (директор імператорської трупи), художники – К. Іванов і М. І. Бочаров; ролі Клари та Фріца виконували діти, учні Петербурзького Імператорського театрального училища: Клара – Станіслава Белінська, Фріц – Василь Стуколкін; інші виконавці: Лускунчик – Сергій Легат (теж у цей час ще учень, але вже старших класів), фея Драже – Антонієтта Дель–Ера, принц Кашлюк – Павло Гердт, Дросельмаєр – Тимофій Стуколкін, Блазень – Олександр Ширяєв, племінниця Маріанна – Лідія Рубцова, Пастила і Чай – Марія Андерсон.

У балеті були зайняті всі учні театральної школи при імператорській трупі. Через багато років про підготовку до балету “Лускунчик” написав режисер балету театру ім. С. М. Кірова І. Н. Іванов, в ті роки – учень балетного відділення Петербурзького імператорського театрального училища: “У сезоні 1891/92р. ми, вихованці С.–Петербурзького театрального училища, репетирували новий балет “Лускунчик”, постановка м. І. Петіпа і Л. І. Іванова, музика П. І. Чайковського. У цьому балеті були зайняті всі учні, і репетиції йшли щодня повним ходом. Найменші вихованці та вихованки були зайняті в танцях і сценах “діти на ялинці” у першому акті балету. Коли ми вже розучили наші танці: галоп і ґросфатер, в одну з репетицій нас привели у великий репетиційний зал, де репетирувала балетна трупа. Зустрів нас капельмейстер балету Р. Дріго і роздав нам дитячі музичні іграшки. Ці іграшки представляли собою різного роду і форми дитячі труби, свистульки, зозулі, тріскачки металеві та дерев'яні і тому подібні інструменти, “як ми згодом дізналися, спеціально замовлені фірмі "Ціммерман" і виготовлені у зазначеній композитором тональності.

Р. Дріго сів за рояль і сказав, що, коли він покаже нам вступ, ми повинні почати грати на інструментах. Кілька разів ми пробували виконати необхідне, але, як видно, бажаних результатів не вийшло, і Дріго запропонував нам взяти інструменти з собою і попрактикувалися до наступної репетиції. Вихователь просив не робити цього, побоюючись можливого псування і поломки інструментів. Вирішили, що ми будемо практикуватися перед кожною репетицією. В один з таких днів, після наполегливих занять з нами в присутності балетмейстера М. І. Петіпа, ми кілька разів продемонстрували свої успіхи, намагаючись точніше пам'ятати вступ і необхідний ритм. На жаль, наші досягнення були визнані незадовільними, і після досить тривалих пояснень французькою мовою між М. І. Петіпа і Р. Дріго останній оголосив нам, що дозволяє грати хто як зуміє: “як мож”, – сказав сміючись М. І. Петіпа. На цій репетиції ми дізналися, що поруч з М. І. Петіпа сидів композитор балету “Лускунчик” і опери “Іоланта” – П. І. Чайковський. Усі наступні репетиції в театрі з оркестром його бачили в партері, він часто підходив до диригентського пульта і говорив з Р. Дріго. Після прем'єри балету “Лускунчик”, коли ми в училищі сіли вечеряти, в їдальню зайшов інспектор В. П. Піснячевський і сказав нам, що Чайковський просить передати всім вихованцям, що він дуже задоволений виставою і його виконавцями, дуже дякує всім за участь і надсилає всім цукерки. Два шкільних швейцара внесли великі кошики, і всі учні чоловічого і жіночого відділення та вихователі отримали по коробці прекрасних цукерок. Це був останній балет П. І. Чайковського, і в театрі нам не довелося більше бачити його”.

Успіх обох вистав – і балету “Лускунчик”, і опери “Іоланта” – був абсолютним. І директор І. А. Всеволожский був дуже задоволений. Але спільного дійства, як планував І. А. Всеволожский, з них не вийшло: це були окремо прекрасна опера і прекрасний балет. Більше вони в єдиній програмі не ставилися. Але світова культура отримала відразу два різних твори – і оперу, і балет.

Постановка Л. Іванова удостоїлася усіляких похвал – особливо придумана їм сцена танцю сніжинок, що стала окрасою спектаклю та особливо відзначилась критикою. На превеликий жаль, ця сцена виявилося втраченою, не потрапивши в наступні постановки через чиїсь амбіції.

Дата добавления: 2014-01-07