Номенклатура та ізомерія спиртів

Лекція 17. Насичені одноатомні та багатоатомні спирти. Гліколі. Гліцерин.

Застосування гомологів бензолу.

Гомологи бензолу використовують у промисловому органічному синтезі. Толуол, наприклад застосовують для синтезу бензойної кислоти. З пара -ксилолу добувають терефталеву кислоту, яка використовується у виробництві хімічних волокон.

Багато гомологів бензолу застосовують як розчинники органічних речовин та полімерів.

Література

Основна література.

65. Глінка М.Г., Загальна хімія. – К.: Вища школа, 1982. – 607 с.

66. Рейтер Л.Т., Степаненко О.М., Басов В.П., Теоретичні розділи загальної хімії. Київ.: „Каравела”, 2003. – 342 с.

67. Сегеда А.С. Аналітична хімія. Якісний і кількісний аналіз. К.: ЦУЛ, 2003. –311с.

68. Логинов Н.Я. Аналитическая химия. /Логинов Н.Я., Воскресенський А.Г., Солодкин, И.С./ – М.: “Просвещение”, 1975. – 477с.

Додаткова література.

69. Басов В.П., Родіонов В. М. „Хімія”. Київ.: „Каравела”, 2004. – 318 с.

70. Омелян В.І, Шешеня С.К. Навчальний комплекс з дисципліни хімія і методи дослідження сировини та матеріалів. Частина I. загальні основи аналітичної хімії. Для віртуально-тренінгової технології самостійної роботи студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”, 7.00503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі”. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2002. – 179.

71. Омелян В.І. Опорний конспект лекцій з дисципліни хімія і методи дослідження сировини та матеріалів. Частина I. Загальні основи аналітичної хімії для студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”,7.0503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі” та МІПК. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – 60.

72. Омелян В.І., Зайцева І.В. Хімія і методи дослідження сировини та матеріалів: Методичні рекомендації. Частина 1. Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”,7.0503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі”. –Полтава: РВВ ПУСКУ, 2004. – 23 с.

План

1. Номенклатура та ізомерія спиртів.

2. Властивості спиртів.

3. Добування та застосування.

Спирти — органічні речовини, молекули яких містять гідроксильні групи —ОН, сполучені з вуглевод­невими радикалами. Загальна назва спиртів — гідроксильні сполуки.

Залежно від числа гідроксильних груп, що містяться в молекулі, розрізняють одноатомні, двохатомні, трьох­атомні спирти:

Спирти поділяють також на первинні, в яких гідро­ксильна група сполучена з первинним вуглецевим атомом, вторинні — група —ОН приєднана до вторинного атома вуглецю і третинні — група —ОН знаходиться біля третинного вуглецю. Приклади таких спиртів:

Номенклатура та ізомерія гідроксильних сполук

Номенклатура. За міжнародною номенклатурою назви спиртів утворюють від назв відповідних алканів з додаван­ням закінчення -ол. Після закінчення зазначають номер вуглецевого атома, біля якого знаходиться гідроксильна група. Нумерацію вуглецевих атомів починають з того кінця ланцюга, до якого ближче розташована гідроксильна група. У назви двохатомних та інших багатоатомних спир­тів перед закінченням -ол. додають префікс ди- (ді-), три- і т. д. залежно від кількості груп, а потім зазначають положення всіх груп. Приклади:

Для деяких спиртів поширені назви за раціональною номенклатурою. Ці назви утворюють з назви радикала і слова «спирт», наприклад: СН₃ОН — метиловий спирт, С₂Н₅ОН - етиловий спирт, (СН₃)₂СНОН - ізопропіловий спирт.

Ізомерія. Ізомерія спиртів пов'язана як з розгалужен­ням вуглецевого ланцюга, так і з різним положенням гідроксильної групи. Наприклад, бутанол С₄Н₉ОН може мати такі ізомери:

Наведені ізомери різняться властивостями, наприклад температурами кипіння, які дорівнюють 117,3°С (бута-нол-1); 99,5°С (бутанол-2); 108,4°С (2-метилпропа-нол-1); 82,5°С (2-метилпропанол-2).

Насичені одноатомні спирти

До насичених одноатомних спиртів нале­жать аліфатичні спирти, молекули яких містять одну гідроксильну групу, сполучену з алкільним радикалом.

Гомологічний ряд. Члени гомологічного ряду наси­чених одноатомних спиртів мають загальну формулу С_nН_2n+1ОН, де n = 1, 2, 3, 4. Першими членами цього ряду є СН₃ОН — метанол, С₂Н₅ОH — етанол, С₃Н₇ОН — пропанол, С₄Н₉ОН — бутанол.

Властивості. За звичайних умов насичені одноатомні спирти з нормальною будовою ланцюга, що містять від 1 до 11 атомів вуглецю,— це безбарвні рідини. Зі збільшенням молекулярної маси спиртів їх розчинність у воді зменшується: метанол, етанол і пропанол змішуються з водою в будь-яких співвідношеннях, бутаном та інші рідкі за звичайних умов спирти розчиняються у воді мало, а вищі спирти практично не розчиняються у воді.

Спирти мають досить високі температури кипіння. Це пов'язано з асоціацією їх молекул, яка відбувається так само, як і асоціація молекул води, за рахунок утворення водневих зв'язків між молекулами RОН (R — вуглеводневий радикал):

Хімічні властивості спиртів обумовлені переважно на­явністю гідроксильної групи в молекулі.

1. Взаємодія з лужними металами. Під дією лужних металів на спирти утворюються алкого­ляти:

Ця реакція відбувається з розривом зв'язку О—Н у гідроксильній групі.

2. Взаємодія з галогеноводнями та ін­шими галогеновмісними речовинами. Під дією ґалогеноводнів або хлоридів фосфору РСl₅, РСІ₃ на насичені одноатомні спирти відбувається замі­щення групи ОН у спиртах на галоген, наприклад:

Ця реакція за участю гідроксильної групи відбувається з розривом зв'язку С—О.

3. Дегідратація. При наявності фосфорної або концентрованої сірчаної кислоти при нагріванні від спиртів відщеплюється вода і утворюються ненасичені вуглеводні, наприклад:

4. Взаємодія з кисневмісними кисло­тами. Спирти реагують з кислотами, утворюючи складні ефіри. Наприклад, під час взаємо­дії метанолу з азотною кислотою утворюється складний ефір азотної кислоти — метилнітрат:

Складні ефіри утворюються також при взаємодії спиртів з органічними кислотами.

5. Окислення. Під час спалювання спиртів (окислення киснем повітря) утворюються оксид вуглецю (IV) і вода:

При каталітичному окисленні киснем повітря, окислен­ні перманганатом калію, дихроматом калію при наявності сірчаної кислоти утворюються альдегіди і кетони, наприклад:

Третинні спирти більш стійкі до окислення. Тільки під дією сильних окислювачів вони можуть окислюватися з розщепленням вуглецевого ланцюга.

6. Дегідрування. Під час каталітичного дегідру­вання первинних спиртів утворюються альдегіди, вторин­них спиртів — кетони:

Каталізатором дегідрування спиртів звичайно є мідь (температура 300°С).

Добування. Насичені спирти можна добути гідролізом галагенопохідних відповідних алканів водним розчином лугу, наприклад:

Бромбутан Бутанол

Спирти утворюються також при гідратації алкенів:

Спирти можна добути відновленням інших кисневміс­них сполук — альдегідів і кетонів.

Інші методи добування спиртів розглянуто при вивченні окремих представників гомологічного ряду.

Метанол. Метанол, або метиловий спирт, СН₃ОН — безбарвна рідина з характерним запахом спиртів. Дуже отруйний.

Найважливіший промисловий метод добування мета­нолу ґрунтується на використанні синтез-газу (суміш СО з Н₂), який добувають конверсією метану з водяною парою. Для добування метанолу синтез-газ пропускають над каталізатором (сумішшю оксидів міді, цинку і алюмінію) при температурі 200-300°С і тиску 6—8 МПа:

Старий метод промислового добування метанолу поля­гає в сухій перегонці деревини, внаслідок чого спирт дістав назву деревного.

Метанол — важливий продукт хімічної промисловості. У великих кількостях його переробляють на формальдегід. З нього добувають і інші органічні речовини, наприклад ефіри кислот. Метанол використовують у промисловому органічному синтезі як метилуючий агент (для введення могильної групи в різні сполуки).

Метанол застосовують як розчинник у лакофарбовій промисловості, як компонент пального для автомобілів (добавка метанолу до бензину підвищує октанове число пального).

Етанол. Етанол, або етиловий спирт, С₂Н₅ОН — без­барвна рідина з характерним запахом. Тривіальна назва етанолу — винний спирт.

Основним промисловим методом добування етанолу є каталітична гідратація етилену. Реакція відбувається над каталізатором на основі фосфорної кислоти при температурі 260—300°С і тиску 7—8 МПа:

Етанол утворюється під час бродіння продуктів, що містять крохмаль і цукристі речовини (зерна, фруктів, овочів). Бродіння—складний процес. Сумарну реакцію, яка відбувається під час бродіння поширеної цукристої речовини — глюкози С₆Н₁₂O₆, можна виразити рівнянням:

Недоліком цього методу добування спирту є викори­стання харчової сировини.

Як сировину для добування етанолу можна використа­ти деревину, що містить целюлозу. Під час гідролізу целюлози утворюється глюкоза, зброджуванням якої добу­вають етанол.

Етанол є одним з великотоннажних продуктів промислового органічного синтезу. Він застосовується у вироб­ництві оцтової кислоти, бутадієну-1,3, ефірів. Як розчинник етанол застосовують у лакофарбовій промисловості. У ве­ликих кількостях його використовують у виробництві ліків і в харчовій промисловості. З технічною метою часто застосовують денатурований спирт — етанол з домішкою речовин, шкідливих для організму.

Насичені багатоатомні спирти

Багатоатомні спирти містять у молекулі кілька гідроксильних груп.

Двохатомні спирти називають д і о л а м и, або гліко­лями. Назви двохатомних спиртів за міжнародною номен­клатурою складають з назви відповідного алкану з дода­ванням закінчення -діол і цифр, які означають положення гідроксильної групи в ланцюгу.

Трьохатомні спирти називають тріодами, або глі­церинами. їх назви будують аналогічно до назв двохатом­них спиртів, але з додаванням закінчення -тріол.

Найпростіші представники двох- і трьохатомних спиртів:

Властивості. Хімічні властивості багатоатомних спиртів багато в чому подібні до властивостей одноатомних спир­тів. При цьому в реакціях може брати участь як одна, так і дві і більше гідроксильних груп. Нижче розгля­даються властивості багатоатомних спиртів на прикладі етиленгліколю і гліцерину. Це безбарвні в'язкі сиропо­подібні рідини, солодкуваті на смак, добре розчиняються у воді.

1. Взаємодія з лужними металами. Луж­ні метали витісняють водень з гідроксильних груп з утво­ренням гліколятів або гліцератів:

Аналогічно реагує з лужними металами гліцерин, при цьому можуть утворюватись моно-, ди- і тригліцераги.

2. Взаємодія з галогеноводнями. Бага­тоатомні спирти реагують з галогеноводнями (НС1, НВг, НІ) з утворенням гадогенозаміщених спиртів або галагенопохідних алканів:

3. Взаємодія з кислотами. З кислотами багатоатомні спирти утворюють складні ефіри, наприклад:

Складні ефіри гліцерину з органічними кислотами нази­вають жирами.

4. Взаємодія з гідроксидом міді (II). Ця реакція характерна тільки для багатоатомних спиртів. Осад гідроксиду міді (II) розчиняється в етиленгліколі та гліцерині з утворенням розчину яскраво-синього кольору:

У записаних формулах гліколяту і гліцерату міді (II) стрілками показані донорно-акцепторні зв'язки (мідь — акцептор). Сполуки такого типу належать до комп­лексних.

Добування і застосування етиленгліколю і гліцерину. Етиленгліколь добувають у промисловості гідратацією (приєднання води) етиленоксиду:

Як і одноатомні спирти, етиленгліколь можна добути гідролізом галагенопохідних алканів водним розчином лу­гів. Для цієї реакції необхідні 1,2-дигалогенопохідні етану:

Етиленгліколь утворюється під час пропускання етиле­ну крізь розчин перманганату калію, при цьому відбува­ються окислення і гідратація етилену:

Гліцерин добувають синтетичне з пропілену за такою схемою:

Гліцерин входить до складу природних сполук — жирів рослинного і тваринного походження — і може бути виділений з них.

Етиленгліколь і гліцерин використовуються в промис­ловому органічному, синтезі.

Гліцерин застосовують для виробництва мастил, як пом'якшувач шкіри і тканин, у парфумерній, фармацевтичній і харчовій промисловості.

Водні розчини етиленгліколю і гліцерину замерзають при низьких температурах, тому їх використовують як антифризи — рідини з низькою температурою замер­зання, які застосовуються для охолодження двигунів внутрішнього згоряння.

Гліцерин.

Єдиний практично важливий представник трьохатомного спирту. Сіропоподібна солодка рідина, без кольору, добре розчинна у воді. Водні розчини гліцерину замерзають при низькій температурі.

Гліцерин широко розташований у природі, є основним спиртом, приймає участь у будові молекул різних груп ліпідів. У промисловості гліцерин добувають гідролізом ацилгліцеринів:

О

½½

СН₂-О-С-R

О СН₂ОН

½½ ½

СН-О-С-R₁ + 3Н₂О ® СН-ОН + R-СООН + R₁-СООН + R₂-СООН

О ½ ^{карбонові кислоти}

½½ СН₂ОН

СН₂-О-С-R₂ ^{гліцерин}

^{тригліцерин}

Гліцерин широко використовується в багатьох галузях промисловості. Основна його кількість витрачається для добування похідних - гліфталевих смол, нітрогліцерину.

У харчовій промисловості гліцерин використовують для приготування лікерів та безалкогольних напоїв, у паперовій та шкіровеній - для збереження матеріалів від висихання. Він входить у склад багатьох косметичних препаратів і широко використовується як пом'ягчуюча шкіру речовина.

Література

Основна література.

73. Глінка М.Г., Загальна хімія. – К.: Вища школа, 1982. – 607 с.

74. Рейтер Л.Т., Степаненко О.М., Басов В.П., Теоретичні розділи загальної хімії. Київ.: „Каравела”, 2003. – 342 с.

75. Сегеда А.С. Аналітична хімія. Якісний і кількісний аналіз. К.: ЦУЛ, 2003. –311с.

76. Логинов Н.Я. Аналитическая химия. /Логинов Н.Я., Воскресенський А.Г., Солодкин, И.С./ – М.: “Просвещение”, 1975. – 477с.

Додаткова література.

77. Басов В.П., Родіонов В. М. „Хімія”. Київ.: „Каравела”, 2004. – 318 с.

78. Омелян В.І, Шешеня С.К. Навчальний комплекс з дисципліни хімія і методи дослідження сировини та матеріалів. Частина I. загальні основи аналітичної хімії. Для віртуально-тренінгової технології самостійної роботи студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”, 7.00503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі”. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2002. – 179.

79. Омелян В.І. Опорний конспект лекцій з дисципліни хімія і методи дослідження сировини та матеріалів. Частина I. Загальні основи аналітичної хімії для студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”,7.0503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі” та МІПК. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – 60.

80. Омелян В.І., Зайцева І.В. Хімія і методи дослідження сировини та матеріалів: Методичні рекомендації. Частина 1. Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”,7.0503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі”. –Полтава: РВВ ПУСКУ, 2004. – 23 с.

Дата добавления: 2014-01-07