КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Кетони
Кетони – органічні речовини, які містять карбонільну (кето-) групу , зв’язану з двома вуглеводневими радикалами. Загальна формула К.: К. — це рідкі чи тверді речовини з характерним запахом, розчинні в органічних розчинниках. Нижчі аліфатичні К. змішуються з водою. За природою вуглеводневих радикалів К. поділяють на аліфатичні (насичені та ненасичені), аліциклічні, ароматичні, гетероциклічні та змішані. За замісниковою номенклатурою назви К. утворюють від назв відповідних вуглеводнів з тією ж кількістю атомів карбону в головному ланцюзі (враховуючи кетогрупу), додаючи суфікс ‑он- та позначаючи цифрою положення кетогрупи. Часто для назв К. користуються радикало-функціональною та тривіальною номенклатурами. Відповідно до радикало-функціональної номенклатури радикали, з якими пов’язана кетогрупа, називають в алфавітному порядку, додаючи слово «кетон»: пентанон-2; метил- н -пропілкетон. Якщо у структурі сполуки наявна старша функціональна група ( та ін.), кетогрупа позначається префіксом «оксо»: — 3‑оксомасляна кислота; β-кетомасляна кислота. Сполуки з двома кетогрупами належать до дикетонів, серед яких особливе місце займають хінони. Хімічні властивості К. визначаються присутністю полярної електроноакцепторної групи . Вони вступають у реакції приєднання, заміщення, конденсації. К. менш реакційноздатні, ніж альдегіди, приєднують нуклеофіли за карбонільною групою не так легко, як альдегіди. Реакцію з NaHSO3 з утворенням гідросульфітних похідних використовують для якісного визначення, виділення та очищення К., які містять групу : Продукти взаємодії К. з HCN у присутності основ – гідроксинітрили (ціангідрини): Реакції з амінами, гідразином, семікарбазином тощо мають велике значення для ідентифікації та виділення К. в чистому стані, оскільки відповідні продукти реакцій оксими, гідразони, семікарбазони та ін. – це кристалічні речовини з чіткими Tпл., при гідролізі яких регенеруються вільні К. До реакцій з нуклеофільними реагентами, що відбуваються у карбонільній групі, відносять також взаємодію К. з PCl5, яка використовується для одержання гемінальних дигалогеналканів: Практичне значення для органічного синтезу має здатність К. вступати в реакції конденсації. Враховуючи низьку реакційну здатність, на відміну від альдегідів, для К. альдольна та кротонова конденсація проходить у жорстких умовах: Утворені β-кетоспирти відщеплюють молекулу води, перетворюючись на ненасичені К. При нагріванні К. з концентрованою H2SO4 відбувається міжмолекулярна дегідратація з утворенням ненасичених К: . Наявність рухливих атомів гідрогену при α‑атомах карбону (С–Н кислотні властивості) дає можливість вступати в реакцію конденсації з альдегідами аліфатичного ряду: RCOCH3 + CH2O RCOCH = CH2 + H2O. За участю α-атома карбону К. галогенуються: . Відновлення К. гідридами металів (LiAlH4 чи NaBH4) використовують для одержання вторинних спиртів. На відміну від альдегідів, К. окиснюються лише KMnO4; K2Cr2O7, що призводить до розриву зв’язків між атомами карбону вуглеводневого радикала та карбонільної групи з утворенням суміші кислот: У промисловості К. одержують дегідруванням або окисненням вторинних спиртів. Дегідрування проводять при нагріванні спиртів у присутності міді або срібла; окиснення проводять киснем, використовуючи як каталізатор мідь або срібло, часто як окисник беруть K2Cr2O7 або KMnO4 та MnO2. Важливим промисловим способом є піроліз кальцієвих та барієвих солей карбонових кислот: Ароматичні К. найчастіше отримують ацилюванням ароматичних вуглеводнів галогенангідридами або ангідридами карбонових кислот у присутності кислот Льюїса: К. використовують як розчинники, екстрагенти, вихідні та проміжні сполуки в органічному синтезі, для одержання ЛП. Ацетон – відомий розчинник нітросполук, лаків тощо, служить для синтезу йодоформу, хлороформу. Ацетофенон із запахом черемхи використовується для створення парфумерних композицій, косметичних віддушок, у високих концентраціях відомий як снодійна речовина. Бензофенон — фіксатор запахів, інгібітор полімеризації, який застосовується в синтезі гетероциклів: антибіотиків груп левоміцетину та синтоміцину. Метилізобутилкетон у високій концентрації чинить місцевоанестезувальну дію, речовина відома як екстрагент масел. Для виробництва адипінової кислоти, ε -капролактаму служить циклогексанон. Похідні хінонів убіхінони – коферменти дихання та фосфорилювання, що використовують як ЛП: імуномодулятори та препарати для лікування серцево-судинних захворювань. Вітаміни групи К (клас хінонів) мають антигеморагічну дію (філохінон). Діацетил застосовують як харчовий ароматизатор, барвник, а також в аналітичній практиці (диметилгліоксим) як реагент на катіони, відомий під назвою Реактив Чугаєва.
Література Основна література.
81. Глінка М.Г., Загальна хімія. – К.: Вища школа, 1982. – 607 с. 82. Рейтер Л.Т., Степаненко О.М., Басов В.П., Теоретичні розділи загальної хімії. Київ.: „Каравела”, 2003. – 342 с. 83. Сегеда А.С. Аналітична хімія. Якісний і кількісний аналіз. К.: ЦУЛ, 2003. –311с. 84. Логинов Н.Я. Аналитическая химия. /Логинов Н.Я., Воскресенський А.Г., Солодкин, И.С./ – М.: “Просвещение”, 1975. – 477с.
Додаткова література.
85. Басов В.П., Родіонов В. М. „Хімія”. Київ.: „Каравела”, 2004. – 318 с. 86. Омелян В.І, Шешеня С.К. Навчальний комплекс з дисципліни хімія і методи дослідження сировини та матеріалів. Частина I. загальні основи аналітичної хімії. Для віртуально-тренінгової технології самостійної роботи студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”, 7.00503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі”. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2002. – 179. 87. Омелян В.І. Опорний конспект лекцій з дисципліни хімія і методи дослідження сировини та матеріалів. Частина I. Загальні основи аналітичної хімії для студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”,7.0503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі” та МІПК. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2003. – 60. 88. Омелян В.І., Зайцева І.В. Хімія і методи дослідження сировини та матеріалів: Методичні рекомендації. Частина 1. Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів спеціальностей: 7.0503.01 “Товарознавство та комерційна діяльність”,7.0503.02 “Товарознавство та експертиза в митній справі”. –Полтава: РВВ ПУСКУ, 2004. – 23 с.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 533; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |