Характеристика психічних властивостей особистості

Психічні властивості — сталі душевні якості людини, що утворю­ються в процесі тривалої діяльності, виховання та самовиховання. На грунті кожного психічного процесу може розвинутися відповід­на йому психічна властивість.

На тлі загальнолюдських фізичних і психічних особливостей у кож­ної людини помітно виокремлюються індивідуальні особливості, які позначаються на її житті, поведінці, діяльності.

Фізичні індивідуальні особливості — це конституція організму, його фізіологічні процеси — гуморальні, ендокринні, нервові. У кож­ному окремому організмі ці процеси відбуваються своєрідно, хоча у них є багато спільного для всіх людей, що зумовлюється антропогене­зом, тобто походженням і розвитком людини.

Психічні індивідуальні особливості виявляються в різній швидкості реакцій, порогах чутливості, у властивостях уваги, пам'яті, спосте­режливості, кмітливості, в інтересах. Особливо яскраво вирізняються люди за індивідуальними здібностями — музичними, образотворчи­ми, спортивними, художньо-літературними.

Індивідуально-психологічні особливості — неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму. Дитина народжується з властивими їй конкретними задатками, на ґрунті яких за життя за­лежно від умов виховання розвиваються й формуються притаманні певному індивіду будова та функції організму, особистісне психічне буття. Проте природжені біологічні особливості не визначають фатально індивідуальних якостей особистості. Багатьма спеціальними психо­логічними та фізіологічними дослідженнями доведено, що природже­не змінюється залежно від умов життя і виховання. І. Павлов у відомій "Відповіді фізіолога психологам" зауважував, що завдяки надзвичай­но великій пластичності вищої нервової діяльності ніщо в ній не зали­шається нерухомим, непіддатливим, а все завжди може бути досягну­те, змінюватися на краще, аби тільки були створені відповідні умови.

Однією із суттєвих ознак людини є темперамент - характеристика індивіда з точки зору його динамічних особливостей, а саме: інтенсивності, швидкості, темпу і ритму психічних процесів і станів. Бажаємо ми того чи ні, але більшість наших дій мають родове відображення темпераменту, спрямовуючись та послуговуючись розумом і волею. Знаючи свої та чужі темпераментні особливості, можна корегувати власну поведінку, успішно впливати на оточення.

Для того, щоб віднести працівника до визначеного типу темпераменту, потрібно переконатись в тій чи іншій вираженості у нього, перш за все, таких рис:

1. Активність. Про неї роблять висновок з того, з якою мірою енергійності працівник намагається подіяти, вплинути на навколишнє середовище і змінити його, подолати перешкоди.

2. Емоційність. Про неї судять з чутливості до емоційних впливів, здатності знаходити причини для емоційної реакції. Показна легкість, з якою емоція стає причиною самих вчинків, а також швидкість, з якою відбувається зміна одного емоційного стану іншим.

3. Особливості моторики. Вони виступають у швидкості, різкості, амплітуді і ряді інших ознак м'язового руху. Легше від інших піддаються спостереженню та оцінці.

Темперамент — це сукупність властивостей, що характеризують динамічні особливості психічних процесів і поведінки людини, їх силу, інтенсивність, швидкість, темп; виникнення, припинення і зміни.

Темперамент — це фундамент характеру, це загальний стиль реагування нервової системи на оточення; він характеризує індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяль­ності, тобто за показниками темпу, швидкості, ритму, інтен­сивності, емоційності.

Темперамент забарвлює всі психологічні прояви особистості (емоції, мислення, вольові та інші психологічні процеси).

Тип темпераменту залежить від вродженого типу вищої не­рвової діяльності. В нервовій системі змінюються два основні процеси: збудження й гальмування. Ось від їх взаємодії і зале­жить тип темпераменту.

Відмінність типів темпераменту визначається рядом причин: по-перше, сила, інтенсивність протікання процесів збудження й гальмування; по-друге, ці процеси можуть бути врівноважені або неврівноважені, тобто один із них може переважати; по-третє, різною може бути рухливість нервової системи, тобто швидкість зміни процесів одного типу іншим.

Співвідношення цих трьох факторів і визначає тип темпера­менту. Разом з тим це можна подати як співвідношення трьох компонентів.

Існує кілька систем класифікації темпераментів: гуморальні, консти­туціональні, за типом певної системи тощо. Так, конституціональна відбиває відмінності в конституції організму, його фізичній будові, співвідношенні окремих частин і т. п. Залежно від конституції людини Розрізняють три основні типи: атлетичний, астенічний та пікнічний.

Проблемам темпераменту багато уваги приділяв російський фізіолог І.П. Павлов, який дав наукове визначення основ темпераменту. В основі закономірності прояву індивідуальних відмінностей, за І.П. Павловим, лежать такі властивості нервових процесів, як збудження та гальмування, їх врівноваженість та рухливість.

Врівноваженість нервових процесів означає баланс між процесами збудження та гальмування. Рухливість — здатність змінювати поведінку залежно від умов. Інертність нервових процесів є якістю, протилежною рухливості. Всі ці якості і визначають типи нервової системи, яких І.П.Павлов виділив чотири:

1) сильний, врівноважений, рухливий тип — сангвінік;

2) сильний, врівноважений, інертний тип — флегматик;

3) сильний, неврівноважений тип — холерик;

4) слабкий тип — меланхолік.

Сангвінік характеризується високою психічною активністю, енергійністю, працездатністю, швидкістю рухів, різноманіттям та багатством міміки, швидким темпом мови. Сангвінік прагне частої зміни вражень, легко і швидко відзивається на події, надзвичайно комунікабельний. Для сангвініка характерні переважно позитивні емоції, які швидко виникають та швидко змінюються. Сангвінік легко присто­совується до нових умов життя; легко знаходить контакт у стосунках з оточуючими. Але при несприятливих умовах і негативних виховних впливах рухливість може перейти в відсутність зосередженості, повер­ховість.

Флегматик характеризується низьким рівнем психічної активності, повільністю, невиразністю міміки. Флегматики з труднощами переклю­чаються з одного виду діяльності на інший, а також пристосовуються до нових обставин, ситуацій тощо. Настрій у флегматика переважно спокійний, рівний. Почуття і настрої відрізняються постійністю. Флегматики точно дотримуються певного, виробленого і встановленого розпорядку життя; важко сходяться з людьми; вони не відчувають потреб у нових знайомствах. При несприятливих умовах у флегматика може розвинутися схильність до одноманітних дій, невиразність емоцій.

Холерик характеризується надзвичайно високим рівнем психічної активності, енергійністю дій, стрімкістю, силою рухів, їх швидким темпом. Холерики схильні до різких змін настрою, нетерпимі, іноді бувають агресивними; визначаються підвищеною збудливістю. їх вольові дії дуже поривчасті. Холерик любить бути у центрі уваги. При відсутності певного виховання емоційна неврівноваженість може призвести до нездатності контролювати свої емоції в складних життєвих ситуаціях

Меланхолік характеризується низьким рівнем психічної активності, уповільненням рухів, стриманістю моторики і мови. Меланхоліка відрізняє глибина і стійкість емоцій при слабкому їх зовнішньому вираженні, при цьому характерними є саме негативні емоції. Меланхолік дуже важко переживає зміни в житті, потрапляючи в нові умови, дуже розгублюється. Для успішного виконання діяльності меланхоліку потрібне спокійне, стабільне оточення. За несприятливих умов у меланхоліка може розвинутися підвищена емоційна замкнутість, відчуженість.

У чистому вигляді перераховані типи темпераменту рідко зустрі­чаються в житті. Переважна більшість людей характеризується поєднан­ням рис різних темпераментів, тобто визначається «змішаним» типом темпераменту. Риси темпераменту є вродженими, хоча особливості прояву кожного типу змінюються з віком в процесі виховання. Спів­відношення темпераментів з типами нервової системи і психічними реакціями наведено в таблиці.

Темперамент не характеризує змістову сторону особистості (спрямованість мотивів, цінності, світогляд) і не визначає без­посередньо риси особистості. Однак його властивості можуть як сприяти, так і протидіяти формуванню певних рис особи­стості, оскільки темперамент може модифікувати значення фак­торів середовища і виховних впливів, від яких вирішальною мірою залежить формування особистості.

Дата добавления: 2014-01-07