Міжнародна та національна система контролю за обігом наркотичних засобів та психотропних речовин

1. Вступ. Поняття про контрабанду.

2. Митні лабораторії.

3. Особа експерта в митній справі.

4. Порядок призначення експертизи.

5. Система міжнародного контролю за наркотиками.

6. Конвенції ООН про наркотичні засоби та психотропні речовини.

7. Державна система контролю за наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами.

Митна служба України (МСУ) є складовою системи правоохоронних органів держави. СМУ долучається до розв'язання завдань стосовно боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

Контрабанда є особливим видом правопорушень, що означає незаконне переміщення через державний кордон товарів та предметів.

Незаконне переміщення – це ввезення, вивезення або транзит, що здійснюються поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Відповідно до ККУ усі предмети контрабанди поділяють на 2 групи:

1 група – це товари, які мають вільний обіг в Україні і незаконне переміщення яких через митний кордон вважається злочином, коли вчинене у великих розмірах (якщо вартість товарів, що перевозяться, у 1000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян);

2 група – товари зі спеціальними ознаками і їх переміщення через кордон вважається контрабандою незалежно від їх розміру.

До особливої групи предметів контрабанди належать наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори. Незаконне переміщення їх через кордон вважається злочином підвищеної суспільної небезпеки, що згубно впливає на здоров’я населення й супроводжується, відповідно, негативними медичними і соціально-економічними наслідками.

Особливо небезпечні для здоров’я людей наркотичні засоби та психотропні речовини внесені до Списків №1 і №2 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які затверджуються кабінетом міністрів України (КМУ).

Щоб розв’язати питання про розміри предмету контрабанди керуються Таблицями невеликих, великих і особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я України (МОЗУ).

Криміногенна ситуація в України склалася на східному, південному. Південно-західному напрямах. Транснаціональні і регіональні наркосиндикати, міжнародні і національні терористичні угрупування намагаються використати територію нашої держави для нелегальних транзитних перевезень великих партій наркотиків з Південноазіатського регіону в Західну Європу, а також боєприпасів у райони військових конфліктів і політичної нестабільності (Кавказ, Середня Азія, Близький Схід тощо).

У боротьбі з незаконним обігом наркотиків приймають правоохоронні органи: Митна система України, СБУ, МВД, ДПС та інших органів.

Першим етапом боротьби Митної служби України є безпосереднє виявлення фактів контрабанди, що дає змогу ініціювати кримінальний процес. Щоб полегшити виявлення ознак даного злочину у структурі митниць працюють спеціальні підрозділи оперативний відділ служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил (ПМП), Митна варта, відділ дізнання.

Підставою для порушення митними органами кримінальних справ про контрабанду є ідентифікація вилучених підчас митного контролю предметів контрабанди, що здійснюється за їх запитами в митних лабораторіях. Саме митні лабораторії проводять ідентифікацію речовин сумнівного походження, експертизу вантажів, якщо така потреба виникає.

ЦМЛ має статус юридичної особи (свої печатки, штампи, бланки, рахунки у банку). Їх функції:

- здійснює науково-методичне керівництво РМЛ,

- проводить навчання та стажування працівників РМЛ,

- розробляє методики досліджень на експертиз.

РМЛ є структурними підрозділами регіональних митниць ДМСУ, мають статус відділу митних досліджень регіональних митниць зі своєю печаткою, штампом та індивідуальним номером на пристрої пломбування.

Митні лабораторії проводять експертизи та дослідження за скеруванням митних органів.

Одним з основних завдань МЛ є проведення хімічних досліджень і експертиз об’єктів, що перетинають митний кордон, з метою встановлення їх виду для успішної боротьби з незаконним обігом матеріалів, наркотичних препаратів.

Під час дослідження хімічних сполук з'ясовується:

• чи є речовина наркотичним засобом, якщо так, то яким саме;

• чи є речовина психотропним, сильнодіючим або отруйним засобом, якщо так, то яким саме;

• кількість наркотичного засобу, сильнодіючої або отруйної речовини.

При виникненні сумнівів посадова особа митного органу для прийняття остаточного рішення надсилає запит у МЛ в установленій послідовності. Експертизи в митних лабораторіях здійснюються за типовими схемами.

Посадова особа митного органу виносить постанову про призначення експертизи. В постанові вказуються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування експертної установи, яка буде проводити експертизу, пред'явлені для експертного дослідження зразки, матеріали, якщо вони є, та окреслюються конкретні завдання. До призначення експертизи з'ясовується професіоналізм та компетентність експерта у потрібній ділянці знань.

Етап 1. Підготовка посадовою особою митного органу запиту до митної лабораторії. У разі виявлення предмета контрабанди посадова особа митного органу готує запит до митної лабораторії, в якому чітко окреслює завдання на дослідження, тобто вказує, які відомості про об'єкт (склад, властивості тощо) потрібно встановити або перевірити.

Етап 2. Підготовка посадовою особою митного органу пакету документації на об’єкт досліджень. Проведення експертизи будь-якого об'єкта потребує відповідної документації на нього. Всі перераховані документи посадова особа митного органу повинна отримати від суб'єкта ЗЕД.

Етап 3. Відбір посадовою особою митного органу проб і зразків об'єкта контрабанди (у разі необхідності). Митна експертиза може проводитись лише за документами, або ж вона потребує проб і зразків об'єктів, декларування яких викликає сумніви. Взяття проб і зразків товарів та інших предметів для проведення досліджень здійснюється посадовими особами митних органів з обов'язковим виконанням Правил відбору зразків, Інструкції з охорони праці та використанням засобів індивідуального захисту. Для відбору проб використовують Нормативи для відбору проб і зразків товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) митними лабораторіями, затверджені Наказом ДМСУ.

Узяття проб та зразків здійснюється на підставі постанови про взяття проб та зразків, затвердженої посадовою особою митного органу. За встановленою формою складається протокол про взяття проб та зразків. У разі потреби, до взяття проб та зразків може залучатися експерт, про що зазначається в протоколі про взяття проб та зразків.

Етап 4. Скерування посадовою особою митного органу зразків об'єкта та документації на нього до митної лабораторії. Запит митного органу на проведення дослідження разом із супровідною документацією, взятими пробами та зразками під митним забезпеченням та актом про їх відбір доставляються посадовою особою митного органу до митної лабораторії.

Етап 5. Проведення експертизи об'єктів контрабанди в митній лабораторії. Наявність запиту митного органу є підставою для митної лабораторії на проведення досліджень. Експертиза здійснюється у необхідний для її проведення термін, який не повинен перевищувати одного місяця з дня надходження запиту до лабораторії, а також терміну зберігання товару. Контрольні проби і зразки під митним забезпеченням зберігаються в лабораторії протягом двох місяців, а ті з них, які мають обмежений термін зберігання (наприклад, продукти харчування), зберігаються не довше визначеного часу. Після його закінчення контрольні проби і зразки списуються в усталеній послідовності.

Порядок взяття проб та зразків, термін і порядок їх дослідження, а також розпорядження ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Етап 6. Підготовка інспектором митної лабораторії висновку та протоколу досліджень. Результати проведеної експертизи оформляються спеціалістом митної лабораторії у вигляді протоколу досліджень (у випадку надання митним органом проб і зразків товару) і висновку лабораторії.

У протоколі досліджень детально описується завдання для дослідження, методи випробувань, одержані результати і загальний висновок. Протокол досліджень зберігається в архіві митної лабораторії.

Висновок лабораторії — це вихідний документ за результатами митної експертизи на запит митного органу. В ньому дається відповідь на запитання без детального опису методів дослідження.

Результати дослідження документуються у вигляді висновку експерта, зміст якого складається з окремих розділів: вступна частина (обставини справи); характеристика об'єктів дослідження; дослідження і висновок.

У вступній частині зазначаються дата направлення об'єкта на експертизу, прізвище та ініціали експерта, перелік об'єктів і речовин, на присутність яких в об'єктах потрібно провести експертизу. Вказуються дати початку і закінчення експертизи.

Характеристика об'єктів подається на підставі їх зовнішнього огляду як візуально, так із застосуванням засобів оптичної мікроскопії. Зазначається маса наркотичного засобу, дається опис тари, зміст етикеток тощо.

У розділі "Дослідження" описуються всі операції, які виконуються під час аналізу (зазначаються спосіб виділення речовин із об'єктів, реакції і методи, що використовуються для виявлення і кількісного визначення досліджуваних речовин). Після опису виконання кожної операції потрібно вказати на її результат.

При обґрунтуванні висновку щодо визначення об'єкта як наркотичного засобу експерт під час оформлення акту експертизи повинен посилатися на чинний Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, що підлягають контролю згідно з чинним законодавством України, або заборонені до виготовлення та застосування на людях. У висновках за результатами дослідження вказується маса наданої на дослідження речовини в грамах.

Етап 7. Надсилання висновку митної лабораторії за результатами експертизи до митного органу. Висновок митної лабораторії передається митному органу, який надсилав запит, для остаточного прийняття рішення. Митне оформлення товарів, проби і зразки яких бралися для дослідження, завершується тільки після отримання митним органом результатів митної експертизи.

Експерт — це фізична особа, яка має необхідні спеціальні знання для надання висновків та залучена у необхідних випадках керівником митного органу для участі у здійсненні митного контролю, а також для участі у провадженні справи про порушення митних правил або при її розгляді.

Експерт зобов'язаний надати об'єктивні висновки з порушених питань. Експерт надає висновки у письмовій формі від свого імені. У висновку експерта викладаються суть проведеного ним дослідження і обґрунтовані відповіді на порушені питання. Експерт несе відповідальність за дачу неправдивого висновку, або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків згідно з чинним законодавством України.

Починаючи із XVIII століття, деякі країни на державному рівні намагалися нормативно врегулювати застосування та обіг наркотичних засобів, зловживання якими набувало загрозливих масштабів на їх території.

Міжнародну стратегію боротьби з поширенням наркоманії передбачено положеннями трьох міжнародних конвенцій: Єдиної Конвенції про наркотичні засоби 1961 р. з поправками згідно з Протоколом ООН 1972 р., Конвенції ООН про психотропні речовини 1971 р. та Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р.

Ключовими положеннями Єдиної Конвенції про наркотичні засоби 1961 року є:

- вимога до всіх урядів країн-учасниць подавати щорічні оцінки кількості наркотичних засобів, які необхідні для наукових та медичних цілей;

- подання урядами даних щодо одержання, споживання та використання наркотичних засобів;

- введення системи свідчень на імпорт та дозволів на експорт;

- контроль за обігом наркотичних засобів на національному рівні;

- створення національних систем протидії наркоманії та незаконному обігу наркотиків (кримінальна відповідальність за порушення режиму використання наркотичних засобів);

- міжнародне співробітництво країн з метою розв'язання проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів.

Наркотичні засоби поділено на 4 категорії із врахуванням імовірності зловживання ними. Для кожної категорії речовин передбачено заходи контролю різної суворості.

Конвенція 1971 року зобов'язує здійснювати національний та міжнародний контроль за психотропними речовинами, які є чи можуть стати предметом зловживання. До психотропних речовин зараховано 12 барбітуратів, 33 бензодіазепінів, які вважаються депресантами центральної нервової системи (ЦНС), наркотики амфетамінової групи, які є стимуляторами ЦНС, та галюциногени (ЛСД, мескалін тощо). Конвенцією передбачаються списки 4-х категорій психоактивних речовин залежно від ризику та ймовірності зловживання ними, а також терапевтичної цінності. Визначено вимоги щодо обсягу виробництва, ведення документації, обмеження розподілу та повідомлення про експорт. Положення Конвенції, що стосуються міжнародної торгівлі речовинами, які зазначені у Списках І, II та IV, менш жорсткі порівняно із положеннями Конвенції 1961 року, і це призводить до їх "витікання" у незаконний обіг.

Конвенція 1988 року покликана сприяти розвитку співпраці між краї-нами-учасниками для ефективного розв'язання різноманітних проблем, пов'язаних із міжнародним характером незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Положення Конвенції забезпечують можливість контролю за прекурсорами (лізергінова кислота, ерготамін, ергометрин, ефедрин, псевдо ефедрин) для виготовлення ЛСД, стимуляторів амфетамінового ряду та метаквалону тощо. Контроль та моніторинг хімічних речовин та розчинників, наприклад, ангідриду оцтової кислоти та калій перманганату, сприяли виявленню цілої мережі підпільних лабораторій, що займались незаконним виготовленням героїну та кокаїну.

Організаційну структуру системи міжнародного контролю за наркотиками складають відповідні органи ООН та спеціалізовані міжнародні та регіональні організації.

Генеральна Асамблея ООН -керівний орган, визначає міжнародну стратегію боротьби та закликає уряди всіх країн до її реалізації.

Економічна та Соціальна Рада ООН формує антинаркотичну політику ООН, координує дії органів ООН, розробляє рекомендації для урядів країн та здійснює нагляд за виконанням країнами положень міжнародних конвенцій. Має у своєму складі Комісію з наркотичних засобів.

Комісія ООН з наркотичних засобів готує проекти міжнародних конвенцій та представляє на розгляд Економічної та Соціальної Ради висновок з усіх питань міжнародного контролю за наркотиками.

Міжнародний Комітет з контролю за наркотиками – це незалежний орган у системі ООН. Основними функціями його є співпраця з національними органами контролю, контроль за обігом наркотиків у світі та всебічний аналіз стану міжнародного контролю.

Орган системи ООН Програма з міжнародного контролю за наркотиками, в який інтегровано структури та функції Відділу ООН з наркотиків, Фонду боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та Секретаріату Міжнародного Комітету з контролю за наркотиками.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) є міжнародним органом у сфері охорони здоров'я та спеціалізованим органом системи ООН.

Міжрегіональний інститут ООН з дослідження питань злочинності та юстиції аналізує зв'язок злочинності зі зловживанням наркотиками та заходи боротьби з цими явищами в окремих країнах.

Інтерпол (Міжнародна організація кримінальної поліції) надає інформацію про незаконне переміщення наркотиків та грошових надходжень від їх продажу в міжнародному масштабі і координує порядок видачі правопорушників.

Всесвітня митна організація тісно взаємодіє з ООН і у своїй діяльності велику увагу приділяє обміну інформацією між митними органами країн з питань боротьби із контрабандою наркотиків.

Група Помпіду заснована Радою Європи та нараховує 25 країн.

Дублінська група утворена країнами ЄС, США, Канадою, Японією та Швецією, які є основними споживачами наркотиків, об'єднує 18 країн та надає допомогу країнам, що розвиваються.

Європейський комітет боротьби з наркотиками (СЕLАD) здійснює координацію діяльності ЄС у боротьбі з наркоманією.

Активну участь у боротьбі з наркоманією беруть й інші регіональні організації - Асоціація держав Південно-Східної Азії, План Коломбо, Арабська міжнародна організація захисту від злочину. Значний внесок у діяльність з боротьби із зловживанням наркотиками вносять і міжнародні організації з боротьби з алкоголізмом.

Відповідно до міжнародних договорів, укладених в усталеному законом порядку, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав можуть здійснюватися заходи протидії наркобізнесові.

Для забезпечення функціонування Національної програми протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу існують три закони України:

• "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів";

• "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними";

• "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих Актів України у зв'язку з прийняттям закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів" та Закону "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними".

Стратегія боротьби зі зловживанням наркотиків в Україні полягає у забезпеченні державного контролю за їх обігом, який охоплює культивування нарковмісних рослин, розробку, виробництво, виготовлення, зберігання, розподіл, перевезення, придбання, реалізацію, відпускання, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також їх ввезення, вивезення та транзит через територію України.

До структури державної системи контролю за обігом та протидії незаконному обігу належать Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров'я України, Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України, Держкомбіопром, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки, Мінпром, Мінсільгосппрод, Міноборони, Держкомкордон, Мінтранс, Державна митна служба та ін.

Національна координаційна рада боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України створена з метою спрямування і координації зусиль органів виконавчої влади і громадських організацій при Кабінеті Міністрів України для боротьби з наркоманією як соціальним явищем.

До наркотичних засобів відносять речовини лише за наявності визначених критеріїв:

- здатність викликати ейфорію або піднесені суб'єктивні переживання;

- здатність викликати психічну і (або) фізичну залежність;

- істотна шкода, що завдається психічному і (або) фізичному здоров'ю у разі регулярного вживання;

- небезпека широкого розповсюдження серед населення з усіма негативними медичними, економічними та соціальними наслідками.

Поняття "наркотичний засіб" охоплює три взаємопов'язані критерії- медичний, соціальний та юридичний.

Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗУ було вперше введено Перелік контрольованих наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, який крім наркотичних засобів, що підлягають міжнародному контролю (відповідно до Конвенцій ООН), містить також речовини, що входять до сфери національного контролю. Перелік періодично переглядається з метою внесення змін та доповнень.

Згідно з Переліком контрольованих речовин до наркотичних засобів зараховано нарковмісні рослини, наркотичні речовини природного чи синтетичного походження, а також препарати, що їх містять.

Контрольованими психотропними речовинами вважаються внесені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, природні матеріали, які здатні депресивно чи стимулююче впливати на ЦНС або порушувати сприйняття, емоції, мислення, поведінку і є небезпечними для здоров'я населення у разі зловживання ними.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин, які за хімічною структурою та властивостями подібні до наркотичних засобів та психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють, є забороненими до обігу в Україні.

Наркотики-аналоги, які отримують шляхом невеликої зміни хімічної структури контрольованих речовин, звичайно сильніші за вихідні речовини.

Прекурсорами вважаються внесені до Переліку речовини та їх солі, які використовуються при виробництві та виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, які підлягають контролю відповідно до правових норм, що регулюють обіг наркотиків.

Відповідно до чинних правових норм, що регулюють обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в Україні, контрольовані речовини класифіковано у Переліку за ступенем небезпеки для здоров'я у разі зловживання ними, терапевтичною цінністю, за заходами контролю за обігом у вигляді 4-х класифікаційних таблиць, які містять відповідно пронумеровані списки.

Таблиця І складається з трьох списків і містить особливо небезпечні наркотичні засоби (список № 1), психотропні речовини (список № 2), а також рослини маку снодійного та конопель (список № 3). Обіг цих наркотичних засобів та психотропних речовин заборонений.

Таблиця II складається з двох списків небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, обіг яких обмежено тільки медичним та науковим застосуванням.

Таблиця ІІІ складається з двох списків наркотичних та психотропних лікарських засобів, обіг яких контролюється.

Таблиця IV містить два списки прекурсорів. Обіг дванадцяти прекурсорів, внесених до списку № 1 з врахуванням їх можливих солей, обмежено. До одинадцяти прекурсорів, внесених до списку № 2 з врахуванням їх можливих солей (за винятком солей сірчаної та соляної кислот), встановлено тільки певні заходи контролю за обігом.

У медичній практиці або для науково-дослідної роботи можуть використовуватись наркотичні засоби і психотропні речовини, внесені до таблиць II і III Переліку, а також прекурсори, внесені до таблиці IV.

Використання наркотичних засобів і психотропних речовин при проведенні експертиз дозволяється юридичним особам тільки за наявності ліцензії на цей вид діяльності. Без ліцензії дозволяється проведення експертиз в установах Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України та Міністерства охорони здоров'я України.

Державний митна служба України та державні органи (підрозділи), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу контрольованих речовин, осіб, які беруть участь у цьому, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто допускають під контролем і оперативним наглядом цих органів ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Порядок проведення контрольованої поставки визначається МКУ і відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, погодженим із Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

Рішення про використання методу контрольованої поставки приймаються Державною митною службою України, про що Державна митна служба України повідомляє органи прокуратури. Фактичні результати контрольованої поставки можуть бути підставою для порушення кримінальної справи. Про результати проведення контрольованої поставки повідомляються Генеральна прокуратура України або відповідні прокурори.

Лекція 2. Фізико-хімічні методи аналізу контрольованих речовин

1. Загальна схема експертних досліджень об’єктів контрабанди.

2. Засоби оперативної ідентифікації наркотичних речовин.

3. Методика швидкого тестування.

4. Хроматографічні та спектроскопічні методи аналізу.

Об'єктами експертизи є наркотичні засоби, виготовлені фармацевтичною промисловістю, які "витікають" із законних каналів обігу через відсутність належного контролю, а також кустарні наркотичні засоби (природні, напівсинтетичні та синтетичні), що виготовлені в підпільних лабораторіях або у побутових умовах.

Експертизі на предмет виявлення контрольованих речовин підлягає рослинний матеріал, що може містити їх або бути обробленим ними, речовини в капсулах та ампулах, у вигляді порошків, паст, твердого, губоподібного, смолистого матеріалу, пресованих плиток, шматків, рідини, таблеток, а також папір, трубки для паління, тютюн та цигарки.

Експертною групою ООН в боротьбі з незаконним обігом наркотиків запропоновано два рівні ідентифікації об'єктів у митній справі – оперативну ідентифікацію під час митного огляду вантажів і багажу пасажирів та експертні дослідження зразків у лабораторних умовах.

Для з'ясування питань експертизи, методичними рекомендаціями для експертів визначена певна послідовність етапів дослідження об'єктів:

1. Зовнішній огляд об'єкта. Визначення зовнішнього вигляду об'єкта та органолептичних показників – запаху, кольору, консистенції, ступеня подрібненості, однорідності, наявності сторонніх домішок, зовнішніх ознак рослин (для відповідних об'єктів) дозволяє експерту одержати попередню інформацію про природу підозрілого об'єкта, яка дозволяє визначити перебіг подальшого дослідження.

2. Мікроскопічне дослідження. Проведення мікроскопічного дослідження з використанням засобів оптичної мікроскопії при збільшенні у 16-32 рази дозволяє експерту отримати інформацію про рослину, з якої виготовлено досліджуваний об'єкт. Характерні для окремих рослин анатомо-морфологічні елементи фіксуються мікроскопом при дослідженні знебарвлених кип'ятінням у розчині хлоралгідрату або 5 % їдкого натрію зразків (проб) об'єкта.

Встановлення конкретного виду чи сорту рослин, з яких виготовлено деякі наркотичні засоби, практично неможливе тому, що для цього потрібні знання рослини на всіх стадіях вегетативного періоду, а експерт досліджує рослину тільки на час вилучення. Тому експерт формулює висновок про належність об'єкта, що досліджується, до певних рослин, та про неможливість визначення її конкретного виду (сорту) у випадках, коли така потреба виникає.

3. Хімічні дослідження. За результатами проведених якісних (кольорових, осадових, на характерний запах) реакцій експерт отримує інформацію про можливу присутність представників певних груп наркотичних речовин, яка орієнтує його на визначення подальших досліджень об'єкта та вибір відповідних методів аналізу.

4. Хроматографічні дослідження. Застосування методів газорідинної або тонкошарової хроматографії (ТШХ) дозволяє ідентифікувати індивідуальні наркотичні речовини. На відміну від ТШХ на платівках у відповідних системах органічних розчинників, застосування газорідинної хроматографії, коли в якості рухомої фази виступає газ (гелій або азот), дозволяє проводити не тільки якісні, але і кількісні дослідження об'єкта.

5. Спектроскопічні дослідження. Спектроскопічні дослідження із застосуванням методів реєстрації ІЧ-спектра речовини (інфрачервона ділянка спектру у діапазоні 760 - 2000 нм) та УФ-спектра (ультрафіолетова ділянка спектра у діапазоні 190-400 нм) дозволяє достовірніше ідентифікувати індивідуальні наркотичні речовини.

6. Кількісні дослідження об'єкта. Для визначення маси наркотичних засобів, що знаходяться у рідкому стані (гашишна олія, екстракційний опій, ацетильований опій), їх випаровують при температурі 110-115 °С та визначають масу сухого залишку ваговим методом. Для наркотичних засобів, які одержують на першій стадії переробки рослинної сировини (макова солома та марихуана), запроваджені різноманітні кількісні критерії, залежно від того, висушені вони чи ні. Рослинна маса вважається сухою, якщо кількість вологи в ній не перевищує 15-20 % від загальної маси.

При проведенні заходів по виявленню та вилученню наркотичних засобів з незаконного обігу важливу роль грає їх швидке виявлення в досліджуваній вибірці об'єктів. За комплексом експлуатаційних і технічних вимог численні види апаратури та діагностикуми можна розділити на три основні групи.

Група А – стаціонарна оглядова апаратура, заснована на використанні різних видів проникаючих випромінювань (це рентгенівська апаратура переглядова, нейтронна томографія тощо). Така апаратура використовується з метою контролю великогабаритних вантажів.

Більшість з існуючих технічних комплексів не дають повної гарантії виявлення всього асортименту речовин, заборонених до транспортування. Для виявлення ВВ і наркотичних препаратів найбільш надійними та ефективними вважаються рентгенівські томографи, головним недоліком яких є їх мала продуктивність і висока вартість.

Група Б - стаціонарна апаратура (прилади) високочутливого і експресного аналізу та попередньої ідентифікації наркотичних препаратів, заснована на використанні сучасних фізико-хімічних методів (дрейф спектрометрія іонів, поверхнева іонізація, резонансне лазерне поглинання, хроматографія та ін.) Призначена для вирішення завдань компонентного і частково структурного аналізу в комплекті з апаратурою групи А, а також для вирішення самостійних завдань в поза лабораторних умовах. Після аналізу невідомої речовини в приладі за допомогою фізико-хімічних методів відбувається автоматичне порівняння отриманих результатів з тестовими спектрами шуканих речовин, заведеними в пам'ять персонального комп'ютера, і видача відповіді оператору.

До групи В належать імунохімічні і хімічні тести, діагностикуми, а також малогабаритні переносні прилади на їх основі, призначені для індивідуального використання з метою виявлення та попередньої ідентифікації наркотичних препаратів безпосередньо у виїзних умовах.

І мунохімічні діагностикуми застосовуються для прямого чи непрямого (за продуктами метаболізму) виявлення широкого спектру наркотичних речовин. Іммунодіагностікуми призначені переважно для виявлення наркотичних препаратів в позалабораторних умовах в основному в біологічних рідинах (цільна кров, сироватка або плазма крові, слина, сеча, кал). Рідше їх застосовують для попереднього встановлення природи наркотику в рослинній сировині, розчинах, мазях, таблетках тощо. Також іммунодіагностікуми дозволяють виявляти і ідентифікувати наркотики не тільки в конфіскованих матеріалах, на руках, предметах одягу, автотранспортних засобах, куди наркотик міг потрапити в результаті прямого контакту, але і на поверхнях різних предметів, куди наркотик потрапив непрямим шляхом (в результаті багатоконтактних переносів через руки (відбитки пальців). В основу іммунодіагностікумів покладено принцип взаємодії наркотичних речовин зі специфічними антитілами, маркованими "підсилювачами хімічного сигналу"- ферментами. Всі імунологічні методи аналізу засновані на реакції "антиген - антитіло". Антиген - це речовина, яка пізнається нашим організмом як чужорідне і яке може запускати імунну (захисну) реакцію. Антитіла - це білки, які утворюються клітинами нашого організму у відповідь на впровадження в нього антигену. Найбільш важливою властивістю антитіл є їх здатність специфічно зв'язуватися з антигеном.

Хімічні тести. В даний час хімічні набори для визначення наркотиків, комплекти та портативні лабораторії на їх основі в силу своєї розробленості, низькій вартості і надійності в експлуатації є найбільш просунутими в діагностичній групі В.

Ці набори призначені для попередньої ідентифікації наркотичних і сильнодіючих речовин у в позалабораторних умовах. За способом застосування їх можна розділити на 3 основні групи: краплинні, аерозольні і ампульні.

Крапельні тести є найбільш дешевими у виготовленні і простими в експлуатації. Вони засновані на використанні хімічних реакцій наркотичних препаратів із спеціально підібраними реагентами з утворенням забарвлених продуктів. Проводяться, як правило, в невеликих скляних або порцелянових плашках з поглибленнями. Найбільш відомим представником такого виду аналізу є набір ООН. У наборі фірми Толин-Фогель (Австрія) з комплектом реагентів фірми "Мерк" (Німеччина) крапельний тип аналізу поєднується з використанням просочених спеціальними реагентами смужок фільтрувального паперу або тканини. Фірма "NarcoTech, Inc." (США) проводить декілька наборів зазначеного типу, розроблені для аналізу як окремих наркотиків. Набір фірми MERCK (Німеччина)

Використання даного виду наборів вимагає високої хімічної кваліфікації при проведенні тесту, оскільки, що більшість з них складаються з надзвичайно агресивних реактивів.

Аерозольні хімічні тести поєднують в собі простоту крапельних реакцій на фільтрувальних паперах і зручність застосування у виїзних умовах, що характерно для різних типів побутових спреїв. Найбільш відомі аерозольні наркотести для визначення кокаїну ("Кокаспрей") і канабіноїдів ("Каннабіаспрей") (HERO-, COCA-, BARBY-і CANNABISPRAY), що випускаються ізраїльською фірмою. Тестовий комплект COCA-TEST (Німеччина) дозволяє виявляти і ідентифікувати кокаїн та деякі інші наркотичні речовини, схожі за структурою з кокаїном. Тестовий комплект CANNABISPRAY (Німеччина) дозволяє виявляти і ідентифікувати гашиш і марихуану. Набір Detect 4 Drugs (D4D) включає в себе 4 аерозолю, кожен з яких визначає наявність окремої групи наркотичних речовин.

Дані тести дають велику кількість хибнопозитивних результатів, що значно знижує їх практичну цінність. При використанні тестів утворюються стійкі аерозолі токсичних і агресивних реактивів. У практиці правоохоронних органів багатьох країн аерозольні тести в даний час не застосовуються.

Ампульні тести є найпоширенішим у практиці правоохоронних органів набором для виявлення наркотичних препаратів різних типів. Протікання відповідних хімічних реакцій з утворенням забарвлених продуктів відбувається в прозорих полімерних контейнерах (пакетах або трубках) після розміщення в них проби, яка містить наркотик, і роздавлювання скляної ампули з відповідним реагентом. Загальноприйнятим "стандартом" наборів цього типу є комплект " NIC " (США). Набір тестів " Нарко - 2 " (Росія) аналогічний наборам тестів NIK. Відомі також комплекти інших виробників: " Narcotest " і " Політест ", Російський варіант комплекту " Наркотест ", тести для визначення наркотичних речовин Набір «СІГМА», Тести на визначення вибухових і наркотичних речовин IDenta,, Нарко - 2М, НАРКО-3М, ЛАКМУС-3, Комплект экспресс-тестов для выявления и идентификации наркотических и сильнодействующих веществ, Тести для визначення твердих наркотиків Нарко-3. В даний час одним з найбільш досконалих комплектів для виявлення наркотичних засобів та психотропних речовин є комплект " НАРКОЦВЕТ ", який призначений для аналізу твердих і рідких об'єктів, рослинного матеріалу. Комплект " НАРКОСПЕКТР " дозволяє проводити дослідження так званих "прокидається" наркотиків, наприклад, на підлозі, на одязі і т.п. Найближчим часом слід очікувати появи нових, у тому числі автоматизованих пристроїв, реалізованих на розглянутих вище принципах.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика вітчизняних експрес-тестів для аналізу наркотиків.

Британські дослідники розробили портативний пристрій для визначення наркотичних речовин в організмі за відбитком пальців. Такими пристроями планується постачати співробітників дорожньої поліції для експрес-діагностики інтоксикації у водіїв. В Ізраїлі розроблено міні-апарат для визначення наркотиків у напоях. Американські оси конкурують на митниці в пошуку наркотиків з російськими собаками: у гаджет вставляється картридж з п'ятьма осами (варто враховувати, що живуть особини всього три тижні), в пристрій нагнітається повітря, а спеціальна камера відстежує рух ос, які, реагуючи на певні речовини, спрямовуються до годівниці. Результат виводиться на монітор комп'ютера через 20 секунд.

Для проведення досліджень відбирається приблизно 10-20 грамів речовини. У випадку однорідного стану речовини зразки проб відбираються з усіх упаковок, якщо їх менше 10; з десяти упаковок, якщо їх кількість становить від 10 до 100, та з кількості упаковок, що дорівнює квадратному кореню від загальної їх кількості, яка перевищує 100. Зразки проб сипких та в'язких матеріалів відбирають методом "конверта" з верхнього, середнього та нижнього шарів. Рідкі речовини перемішують і відбирають пробу в пляшки та флакони. Вміст сигарет та цигарок перемішують і відбирають зразок від суміші.

За результатами зовнішнього огляду об'єкти експертизи поділяються на групи. До групи рослинних об'єктів відносять цілі або подрібнені частини рослин, порошки, брикети, таблетки з різноманітними зв'язуючими домішками або без них, а також темно зафарбовані об'єкти у вигляді шматків смолистої чи пластиліноподібної маси різної консистенції. До фармацевтичної продукції, яка становить другу групу, відносять білі та кольорові кристалічні або аморфні порошки, що не містять частинок рослинного матеріалу або смолистих речовин, а також таблетки та драже, які вкриті чи невкриті оболонкою. Особливу групу об'єктів складають мазі, свічки та розчини. Їх аналіз на присутність наркотичних речовин проводиться у лабораторних умовах, оскільки потребує спеціальної підготовки зразків для дослідження. Не підлягають позалабораторному тестуванню трубки для паління, цигарки, папери, рідини невідомого складу, а також речовини, кількість яких є дуже малою.

Приготування зразків проб для хімічного тестування полягає у їх ретельному подрібненні. Волокнисті матеріали подрібнюють за допомогою голки, пінцету чи скальпеля. Смолистий матеріал подрібнюють на маленькі частки мікрошпателем або спеціальним ножем. Від гумоподібних речовин (наприклад, гашиш) шпателем відокремлюється маленький шматок, який розтирається в порошок. Таблетку кладуть між листами фільтрувального паперу і розчавлюють шпателем.

Для проведення кольорових тестів на наркотики відбирається декілька крупинок ретельно подрібненої речовини. У разі необхідності повторного тестування кількість речовини збільшують до розмірів сірникової голівки.

Оцінка результатів кольорових тестів потребує дотримання певних вимог.

1. Тільки характерний колір продукту реакції може інтерпретуватись як позитивний результат тестування.

2. Негативний чи нечіткий результат тестування вимагає його повторення із більшою кількістю речовини.

3. В усіх випадках отримання позитивних чи нечітких результатів тестування, зразки матеріалу повинні бути передані у лабораторію.

4. Якщо повторний тест дає негативний результат, але залишається підозра щодо природи об'єкту, то його зразки передаються до лабораторії.

Об'єкти дослідження, що скеровуються на експертизу, необхідно правильно упаковувати. Рідини потрібно герметично закупорювати. Речовини рослинного походження повинні бути упаковані в паперові конверти. Тверду речовину поміщають у скляні та пластикові ємності, чи акуратно загортають у папір таким чином, щоб речовина не розсипалася. На упаковці повинні бути пояснювальні написи та відбиток печатки.

До фізико-хімічних методів аналізу наркотиків, психотропних речовин та прекурсорів належать хроматографічні та спектральні методи.

Хроматографічний метод – один з найбільш ефективних фізико-хімічних методів, який ґрунтується на розподілі речовини між двома фазами, одна з яких нерухома, а друга – рухома.

Таблиця 1. Класифікація хроматографічних методів

Класифікація хроматографічних методів	Вид хроматографії
За механізмом розділення (за принципом фракціювання)	Афінна Гель-фільтрація Адсорбційна Осадова Роздільна Адсорбційно-комплексоутворююча
За методиками проведення аналізу (за способом елюції)	Фронтальна Елюентна Витісняюча
За агрегатним станом фаз	Зверхкритична флюїдна Ріднинна (рідинно-гелева, рідинно-рідинна РРХ, рідинноадсорбційна РТХ чи рінинно твердофазна) Газова (газорідинна ГРХ, газоадсорбційна ГТХ чи газотвердофазна)
За використовуваною технікою за положенням нерухомої фази (адсорбційна і роздільна)	Колонкова (КХ) на колонках Паперова (ПХ) на фільтрувальному папері Тонкошарова (ТШХ) в тонкому шарі Хроматографія в товстому шарі
За метою проведення	Аналітична Препаративна Промислова
За тиском в хроматографічній системі	Хроматографія високого тиску (ВЕРХ) Хроматографія низького тиску
За спеціальними методами	З програмуванням температури Програмування потоку з висолюванням Селективне, ступінчате і градієнтне елювання Одномірна та двомірна хроматографія Хроматографія з оберненими фазами

Серед безлічі хроматографічних методів особливе місце посідає тонкошарова хроматографія(ТШХ) завдяки її експресності, відтворюваності, простоті і низькій вартості аналізу.

В основі методу ТШХ лежить різниця ступеня адсорбції досліджуваних речовин адсорбентом (нерухома фаза) і розчинності їх у відповідному розчиннику (рухома фаза).

Дослідження за допомогою ТШХ потребує виконання таких етапів роботи:

1) екстрагування (вилучення) наркотичних речовин із досліджуваного зразка й їх концентрування;

2) хроматографія;

	Як хроматографічні камери для ТШХ використовують різний хімічний посуд: а) ексикатори; б) кристалізатори;
Хроматографічна камера з платівкою (1)	в) стакани з пришліфованими кришками; г) чашки Петрі.

Для проведення аналізу найчастіше використовуються готові платівки із закріпленими шарами різних сорбентів. На відстані 1,5 см від краю платівки олівцем помічають лінію старту. На лінію старту, відступивши від краю 1,5 см, обережно наносять капіляром або мікропіпеткою досліджувану речовину у вигляді невеликих плям (діаметром не більше 2-3 мм). На ту ж саму лінію на відстані 1,5 см один від одного одночасно наносять розчини відомих стандартних речовин (зразків порівняння чи "свідків") в концентраціях близько 2 мг/см³ кожного.

На дно хроматографічної камери шаром 0,5 см наливають розчинник. Платівку в камері встановлюють під нахилом, причому занурюють в розчинник той її кінець, де нанесена лінія старту.

Рухома фаза (розчинник) завдяки капілярним силам пересувається через нерухому фазу знизу вверх і тягне за собою компоненти суміші, які переміщуються з різною швидкістю. Хроматографування закінчують, коли лінія розчинника (лінія фронту) на платівці майже досягне верхнього її краю. Далі платівку виймають з камери, олівцем відмічають досягнутий рівень розчинника і просушують у сушильній шафі при температурі 75 °С.

Виявлення невідомих речовин у вигляді окремих забарвленених зон (плям) здійснюють шляхом обробки хроматограм відповідним проявником (кольоровий тест) за допомогою пульверизатора. Якщо в роботі використовувалась платівка «Silufol-UV-254», то хроматографічні зони спочатку виявляють в ультрафіолетовому світлі, а потім проявляють відповідним хімічним реагентом. Найбільш доступним і універсальним методом проявлення хроматограм є їх обробка парами йоду.

Для ідентифікації наркотичних речовин розраховують коефіцієнт їх рухомості (R_f) у відповідній системі органічних розчинників. Величина R_f – відношення відстані від лінії старту до центра зафарбованої плями Б і відстані, яку пройшов від лінії старту розчинник А: R_f =Б:А. Значення R_f виявлених компонентів екстракту дослідного зразка порівнюють із даними літератури або значенням R_f «зразка-свідка».

Для підвищення ступеня розділення компонентів суміші часто практикують двомірну хроматографію. Суть цього методу полягає в тому, що спочатку проводять хроматографування в одному напрямку в системі розчинників. Потім платівку висушують, повертають її на 90° (в перпендикулярному напрямку до першого хроматографування) і знову вміщують її в камеру з іншою (або тією ж) системою розчинників і повторно хроматографують. Після досягнення лінії фронту платівку виймають, висушують, обробляють реагентами в тій же послідовності, що і при одномірному хроматографуванні.

Стандартними умовами для проведення ТШХ вважають такі:

а) ТШХ проводять в спеціально виготовлених камерах або в ексикаторах чи кристалізаторах із пришліфованими кришками, що забезпечують герметичність посудин. Для забезпечення кращого насичення парами елюенту стінки камери вимощують смужками фільтрувального паперу, нижній кінець яких занурений у розчинник;

б) формат хроматографічної платівки для стандартних дослідів 200 × 200 мм, 100 × 200 мм або 50 × 150 мм для попередніх чи експресних аналізів;

в) лінію старту наносять на відстані 15 мм від нижнього краю платівки. Відстань плям одна від одної – 10-15 мм;

г) довжина проходження фронту розчинника (старт-фініш) – 100 мм;

д) глибина занурення платівки в розчинник – 5 мм;

є) активація шару адсорбенту на платівці при 110°С – 10 хв.

Слід пам'ятати, що навіть при повному збігу одержаного значення з R_f відомої сполуки можна говорити тільки про можливу ідентичність речовин, яку ще необхідно підтвердити іншими методами аналізу.

За рекомендацією Міжнародного комітету з систематичного токсикологічного аналізу (СТА-комітет) перед використанням хроматографічної системи необхідно провести її апробацію з використанням зразків порівняння. І тільки переконавшись в збігу одержаних величин R_f з табличними, можна приступити до аналітичних досліджень.

Газова хроматографія (ГХ) – це хроматографічний процес, у якому рухомою фазою є газ (або пар). Поділяють ГХ на газоадсорбційну та газорідинну. В газоадсорбційній (газотвердофазній – ГТХ) хроматографії нерухомою фазою служить твердий адсорбент, а рухомою фазою – газ. В газорідинній хроматографії (ГРХ) нерухомою фазою є нелетка рідина, нанесена тонкою плівкою на твердий носій, а рухомою – газ.

Газ-носій служить для елюювання компонентів проби через хроматографічну колонку. Розділення базується на різній розчинності речовин, що розділяються в нерухомому розчиннику у хроматографічній колонці, а точніше на відмінності коефіцієнтів їх розділення між нерухомою рідкою фазою і рухомою газовою фазою.

Високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ) дає можливість швидко виділити із складної суміші речовин в м’яких умовах індивідуальні сполуки. ВЕРХ проводиться при кімнатній температурі і під високим тиском. Елюент – рідина-носій, що вміщує пробу, пропускається через колонку з твердим сорбентом. Хроматограма суміші речовин являє собою ряд піків, які з’являються в час виходу речовини із колонки. Площа піків пропорційна кількості речовини.

Спектральний аналіз ґрунтується на взаємодії досліджуваної речовини з електромагнітним випромінюванням. Спектральні методи аналізу: УФ- та ІЧ-спектроскопія, ядерний магнітний резонанс (ЯМР), мас-спектрометрія.

Принцип методів УФ- та ІЧ-спектроскопії полягає у реєстрації за допомогою спектрофотометричних приладів інтенсивності поглинання молекулами досліджуваних речовин електромагнітного випромінювання в ультрафіолетовій (діапазон 190-400 нм) і інфрачервоній (діапазон 760-2000 нм) ділянках спектра. Ідентифікація проводиться за характерними спектральними характеристиками (положенням, формою, інтенсивністю смуг поглинання). Положення смуги поглинання визначаються за довжиною хвилі, яка відповідає максимуму поглинання. Інтенсивність смуги поглинання визначається за значенням оптичної густини (УФ-спектроскопія) або поглинанням (ІЧ-спектроскопія).

Спектроскопія ядерного магнітного резонансу (ЯМР)

Метод ґрунтується на вибірковому поглинанні речовиною електро-магнітного випромінювання, що обумовлено переорієнтацією моментів атомних ядер, які знаходяться у постійному магнітному полі.

Хімічна сполука за певних умов може поглинати електромагнітне випромінювання в радіочастотному діапазоні. Вузькі смуги поглинання (піки) пов’язані як з наявністю деяких ядер в молекулі, так із їх будовою. Залежність інтенсивності поглинання від частот, що подана графічно, утворює спектр ЯМР.

Метод мас-спектрометрії базується на вивченні не цілих молекул (на відміну від УФ-, ІЧ-спектроскопії, ЯМР), а осколків іонів, утворених в результаті бомбардування речовини пучком електронів або фотонів. Розділення пучка іонізованих частинок за масою відбувається у спеціальному аналізаторі у вигляді спектра мас-спектра.

Для визначення маси наркотичних засобів, що містяться у тютюнових виробах, їх спочатку екстрагують органічним розчинником, а потім випаровують екстракт при температурі 110-115 °С і визначають масу сухого залишку ваговим методом.

Масу наркотичних засобів рослинного походження можна визначати і за кількістю їх наркотично активних компонентів (для конопель — за кількістю тетрагідроканнабінолу, для маку — за кількістю морфіну, кодеїну, тебаїну; для ацетильованого опію — за кількістю морфіну, кодеїну, тебаїну, моноацетилморфіну, діацетилморфіну, ацетилкодеїну).

Кількісне визначення речовин можна проводити декількома методами: хроматографічними, фотометричними та ваговими. Доступнішими методами кількісного дослідження є ваговий метод та фотометричний (спектрофотометричний або фотокалориметричний методи), які, на відміну від інших, не потребують складного технічного забезпечення.

Визначення кількості (маси) наркотичного засобу є необхідним для карно-правової кваліфікації злочину відповідно до чинних в Україні правових актів протидії незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Дата добавления: 2014-01-07