Контрольні питання по темі “Податкова система та історія її розвитку”. 4 страница

Разом з тим збільшення доходів населення приводить до збільшення заощаджень, а тому податкова політика повинна бути спрямована на вилучення зайвих заощаджень через податкову систему та спрямування їх через державний бюджет на інвестування.

Але згідно з теорією Ернста Енгеля при загальному збільшенню доходів населення загальна кількість придбаних товарів зменшується. Це зменшення відбувається за рахунок відносно постійного розміру в придбанні товарів першої необхідності, насиченням попиту на інші вироби і бажанням придбати товари, на які частково не вистачає коштів, або вони ще не виробляються. Тому частина грошових коштів виконує функцію збереження. Але це потребує застосування такої державної податкової політики, яка б впливала б на зменшення частини доходів в заощадженнях й збільшення попиту споживачів. Це залежить в першу чергу від прибуткового податку з громадян, який дії в державі. Цей податок повинен вилучатись по прогресивній шкалі (з урахуванням соціальної функції податку). З іншого боку потрібна розробка такої державної податкової політики, яка б зацікавила б громадян свої вільні грошові кошти вкладати в інвестування економіки держави, надавала б можливість розвивати підприємництво або окремі галузі економіки, а з іншого боку підвищувала би нетрудові доходи населення.

Подальший розвиток кейнсианська теорія отримала в середині ХХ століття. Її розробники у різних країнах світу (наприклад А.Хенсен, А.Оукан, У.Хеллер, У.Шульц, Р.Лінкольн, О.Єкстайн - в США, Р.Херред, А.Ідерсік, А.Пікон, Дж.Вайсман - в Великобританії, К.Емі та Х.Іто - вз Японії, Ф.Ноймарн, В.Вітман - в Німеччині, Ф.Перру - в Франції), вважали, що в умовах нестабільної ринкової економіки держава повинна постійно втручатись в відтворювальні процеси не тільки в період кризового стану, а й в період “оживлення” і навіть в період “підйому” економіки.

При подальшій розробці цієї економічної теорії англійський економіст В.Ф.Кан вперше розробив концепцію “мультиплікаторів”. Згідно з цією теорією державні витрати повинні утворювати первинну зайнятість, що сприяє підвищенню споживчої спроможності населення, розширює збут та реалізацію виробів, а також сприяє вкладанню коштів у вигляді інвестиції. При цьому відтворення державних витрат на ці заходи головним чином відбувається за рахунок отриманих податків.

В цей же час отримує розвиток і протилежні по спрямованості економічні теорії, які можливо об’єднати в загальну групу теорій “економічних пропозицій”. Її засновниками були Г.Стейн, М.Фрідман, Е.Пепсе, А.Філіпс, Р.Хол, М.Вайденбаум, Г.Талок, І.Броузон, М.Ротбог, Дж.Хау, А Уолтер та інші. В цій теорії зазначені економісти виходять з того, що податки мають негативний вплив на економіку. Підвищення державних витрат підвищує і рівень податкового стягнення з населення, а це скорочує розвиток підприємництва, зменшує продуктивність праці. Тому головним в цій теорії є зменшення втручання держави в економіку: зниження податків, їх ставок, будування їх прогресивній шкалі, зменшення державних витрат та кількості грошей в обігу. Як вважають автори ці заходи повинні стимулювати приватну ініціативу та підприємництво, сприяти перевищенню пропозиції над попитом.

Автори цієї теорії виходять з того, що не завжди зниження ставок податків може привести до скорочення податкових надходжень, а їх підвищення – до їх зростання. В деяких випадках зниження податкових ставок стимулює розширення обсягів виробництва, національного доходу, а це в свою чергу приводить до зростання податкових надходжень

На цій підставі базується і економічна теорія податків американського економіста А.Лафера. Сутність цієї теорії полягає в тому, що з метою збільшення попиту споживачів, який приводить до збільшення пропозиції (і в першу чергу на товари вітчизняного виробництва), потрібно зменшувати податковий тягаря і в першу чергу на громадян країни. Згідно з цією теорією робляться наступні висновки:

1. Зниження податкових ставок приводить до збільшення попиту на вироби або розміри грошових заощаджень населення. Але збільшення останніх впливає на зниження відсоткових ставок банків і стимулює інвестування вільних грошових коштів в інвестиції, розвиток економіки окремих галузей, підприємств і відповідно збільшення пропозиції на ринок.

2. Збільшення інвестицій, застосування нових технологій та досягнень науково-технічного прогресу збільшує продуктивність праці в цілому по підприємству та суспільну продуктивність праці, а це в свою чергу знижує питомі витрати при виробництві одиниці виробу й в цілому ціну на товар.

3. Зниження податкових ставок сприяє збільшенню реальних доходів населення.

4. Важливе значення має податок на дохід та прибуток підприємства. Зниження цього податку приводить до перерозподілу частини прибутку, яка іде до державного бюджету, та частини, яка залишається в розпорядження підприємства. Збільшення цієї останньої частини приводить до збільшення коштів, які можуть піти на стимулювання праці робітників або на розширення виробництва та його удосконалення.

В своїй теорії А.Лафером була визначена залежність між розмірами загальної суми податків, які отримує бюджет та загальною ставкою оподаткування фізичних та юридичних осіб. На підставі цього дослідження був зроблений висновок, що збільшення ставок оподаткування в цілому до визначеного розміру приводить до збільшення ставок оподаткування в цілому, а також приводить до збільшення розміру податків, які отримує держава. Цей розмір визначається на рівні 33%. Але в подальшому, при перевищенні загальних ставок оподаткування більш ніж 33%, надходження до бюджету в вигляді податкових платежів зменшується, тобто платник податку бажає будь-якими засобами зменшити податкову базу і має бажання ухилятися від сплати податків. Цей розмір загальної ставки визначається як найбільш оптимальний і найбільш сприятливий для США. В інших державах він відрізняється в більший та менший бік в залежності від розвитку економічної системи. Так цей відсоток значно більший в Швеції, Німеччині, на Україні, декілька нижчий він в Швейцаріє, Австрії.

Згідно з цією теорією робиться висновок, що для подальшого розвитку економіки держави, вільного підприємництва, підвищення активності виробників потрібно зниження ставок оподаткування та загального податкового тягаря як для юридичних, так і для фізичних осіб. Але зменшення ставок оподаткування повинно супроводжуватись розширенням бази оподаткування.

Найбільш ефект досягається при застосуванні та при розробці державної податкової політики цих двох підходів одночасно.

Розвиток Кейнсіанської теорії продовжився в 70-х роках ХХ століття. Великі кризи економіки ведучих держав з ринкової економікою в 30-40 роках, 70-80 роках показали, що ринкова система не може саморегулювати відтворювальний процес, не сприяє розширенню інвестування, не утворює нові робочі місця, не підвищує платоспроможній попит населення. Тому потрібно постійне втручання держави в економічні процеси.

В зв’язку з цим подальший розвиток податкової теорії пішов шліхом так званої посткенсіанської теорії. Її зміст полягає в непрямому використанні різних фінансових важелів, і в першу чергу це стосується податків. Так американський економіст І.Фішер та англійський економіст Н.Калдор запропонували зміни деяких податків. Наприклад замість прибуткового податку ввести податок на споживання. На погляд цих авторів це буде сприяти зростанню заощаджень, розвитку приватного підприємництва, інвестиціям у виробництво і таким чином зростає ефективність економіки в цілому. Введення цього податку дозволяє також зменшити рівень темпів інфляції. Цей податок буде стримувати придбання населенням виробів, тому що його стягнення проводиться ще до зростання цін, а тому сприяє економії коштів, які в подальшому можуть піти на інвестування.

Цей податок можливо розглядати також як інструмент для досягнення соціальної справедливості, тому що сприяє вирівнюванню доходів населення (це ж стосується на погляд авторів цього напрямку податкової теорії і всіх напрямків податків).

В останній час особливого поширення набула пропозиція введення єдиного податку. Думка про його застосування народилась ще в середині ХХ століття. Ефективність введення цього податку з’ясовувалась тим, що головним об’єктом оподаткування виступає дохід. Він же є й головним джерелом оплати податку. Тому стає можливим запровадження єдиного податку, який об’єднає декілька інших. Це дозволяє досить спростити в цілому систему оподаткування, зробити її більш справедливою, а механізм розрахунку та стягнення податку стане більш прозорим. Але цей податок на думку деяких економістів має і недоліки. Так, коли в державі діє велика кількість податків, то податковий тягар для кожного платника стає не таким помітним, зрівнюється несправедливість та недоліки податкової системи. Особливо це відбувається коли розміри ставок оподаткування не дуже високі (це має місце в США, де діє велика кількість податків, а їх ставки в більшості не перевищують 1-3%). Також при єдиному податку гостро стає проблема зупинення дії принципів всебічності, однократності та справедливості обкладання. Перевищується також при цьому податку і нерівномірність оподаткування.

Але в цілому цей податок має досить суттєві переваги і його застосування вже проводиться в Україні і сфера його дії поступово розширюється.

В цілому можливо зробити висновок, що розвиток податкової теорії як і раніш був реакцією на вимоги тих макроекономічних та мікроекономічних процесів, які відбуваються в суспільстві. В більшості вони йшли по шляху удосконалення податкової політики держави та податкових систем вже діючих. Але їх удосконалення проводилось з урахуванням загальних принципів податків та різних інших вимог. Крім того на визначення конкретної податкової теоретичної концепції великий вплив мав історичний розвиток та його особливості в кожній державі, той менталітет, який склався в регіоні.

3. 5. Особливості розвитку податкової теорії в Росії та на Україні

На розвиток податкової теорії Росії великий вплив мали різні теорії західних економістів ХІХ – ХХ століття. Але історичний розвиток державної системи дуже суттєво вплинув як на податкову політику, податкові системи, так і на наукову думку. Історичний розвиток соціально-економічної структури держави, тривалістю строку існування так званих феодально-сімейних відносин і відповідно процес переходу, який затягнувся, до капіталістичної формації розвитку суспільства суттєво вплинули і на податкові відносини в державі та розвиток податкової науки.

Відставання податкової науки, як частини загальної фінансової науки, почалося в Росії в ХVІІ – ХVІІІ столітті. Одним з перших вчених економістів, який займався проблемою фінансової та податкової політики держави був І.Т.Посошков. (1657 – 1726 роки). В своєї науковій праці “О скудности и богатстве” він виклав свої погляди та розробив програму соціально-економічної перебудови Росії. Головним в цій програмі був висновок, що держава може бути багатою тільки тоді, коли багатий народ. Виходячи з цього на економічний стан держави великий вплив мають стан розвитку торгівлі та фінансів, а також податкова політика її. Тому остання не повинна носити фіскальний характер, а в цілому оподаткування повинно бути рівномірним з урахуванням майнового стану платників податків.

Значний внесок в фінансову та податкову теорію вніс державний діяч М.М.Сперанський (1772 – 1839 роки). В його програмі фінансової перебудови “План финансов” (1810) вперше на науковій основі була спроба ввести систему управління державними фінансами. Цією програмою передбачались заходи по упорядкуванню доходної та витратної частин бюджету, а також збільшення доходів держави за рахунок збільшення податків, їх розміру або введення нових податків. (так наприклад був збільшений акцизний збір на сіль майже в 2.5 рази). Одночасно потрібно було збільшувати і кількість джерел отримання доходів (збільшення і досить суттєве витрат в той час пов’язане головним чином з великими військовими витратами). Зміст цієї політики полягав в тому, що кожна стаття витрат повинна була мати свої джерела покриття. Згідно з концепцією М.Сперанського дефіцит державного бюджету може бути повністю ліквідований за рахунок або збільшення доходів або зменшення витрат. При ньому практично був введений принцип розподілу всіх статей витрат бюджету на незахищені та захищенні (при недотриманні фінансування останніх).

Підвищення дохідної частини бюджету передбачалось за рахунок удосконалення системи оподаткування та розподілу податків. В цей же час проводиться заміна деяких податків, які існували в Росії на інші, які були введені в Західній Європі. Так, наприклад, подушний податок був замінений на прибутковий, який мав прогресивну шкалу і ставка його складала від 1% до 10% від доходу з землі. М.М.Сперанський також виступав і досить твердо проти збільшення доходної частини бюджету за рахунок емісії грошей. В цілому в цій науковій праці вперше був закладений науковий підхід та юридична основа бюджетного процесу та бюджетного устрою.

Найбільш суттєвий внесок в податкову теорію в Росії був зроблений Н.І.Тургенєвим. В своєї праці “Опыт теории налогов” (1812), були закладені основи Російської науки про фінанси та податки. В цій праці розглядаються питання суті податків, їх походження та місце і значення для розвитку економіки держави. В основу науки про податки були покладені принципи оподаткування А.Сміта. Головним Н.Тургенєв вважав щоб податки були рівномірними та зручними для платника час. Податки не можуть бути важким тягарем, а повинні бути помірними.

Він вважав, що існує три головні джерела їх загального надходження: від землі, від капіталу та від праці. Причому об’єктом оподаткування з метою запобігання висновжування цього джерела потрібно брати лише чистий дохід.

Вперше їм був зроблений висновок, що якщо податки занадто великі, то у платника з’являється бажання частину оподатковуваного доходу зменшити і таким чином зменшити податок, який він повинен сплачувати. В цьому випадку держава вимушена витрачати ще більші кошти для того, щоб примусити платника податку до сплати податку. Але це не завжди ефективно. Тому податок повинен встановлюватись таким, щоб він не наносив шкоди розвитку промисловості, розвитку ремесел та інше. Він виступав за зниження податкового тягаря для підприємств та громадян, загального стягнення податків на вироби первинної споживчої необхідності, тому, що їх споживачами є в першу чергу громадяни, які мають невеликі доходи. Він запропонував проведення аналізу податкової системи та проведення прогнозування і розрахунок наслідків введення нових податків як для держави, так і для окремих громадян, тобто проводити податкову політику необхідно дуже обережно.

Н.І.Тургенєвим була введена і перша в Росії класифікація податків в залежності від джерел об’єкту оподаткування.

1. Податок на доходи від землі, в тому числі з чистого доходу, десятини, доходи з землі на який є корисні копалини та відбувається їх добича, податок з будівель та споруд.

2. Податок з доходу та з капіталу, в тому числі з грошового або який застосовується в будь-яких ремеслах.

3. Податок з спадщини, дарування, гербовий збір.

4. Податок з заробітної плати.

5. Податки з інших джерел.

6. Податок на споживання – акцизні збори на тютюн, сіль, алкогольні напої, мито.

7. Надзвичайні податки.

В цілому багато висновків та пропозицій Н.Тургенєва досить актуальні і в сучасних умовах.

Особлива увага фінансовій та податковій науці приділялась в 30-40-х роках Х1Х століття, коли утворюються кафедри державних податків в Санкт-Петербурзі і цей предмет викладається студентам. В цей же час з’являються наукові школи та нові теоретичні дослідження.

Так І. Горлов в своєї науковій праці “Теория финансов” (1845р.) не тільки розглянув питання оподаткування, питання державних доходів, але й привів порівняльний аналіз податкових систем та податкового законодавства Росії та інших західноєвропейських держав, що дозволило зробити висновки та окремі пропозиції по покращенню податкової системи Росії.

В наукових працях проф. Е.Осокина “Внутренние таможенные пошлины в Росии” (1850р.), “Несколько спорных вопросов по истории финансового права” (1855р.) та інших працях розглядається досить повно сутність мита та обкладання податками, їх теоретична база, історія розвитку та становлення фінансового права.

Особливим періодом розвитку податкової теорії в Росії є період з 1861 року (дата відміни кріпосництва) і до 1917 року. Цей час характеризується найбільш суттєвими досягненнями в податковій теорії, теорії фінансів і в цілому в фінансовій науці.

В цей час професор фінансового права В.Лебедев друкує свої наукові праці “Финансовое право” (1883р.) та “Местные налоги. Опыт исследования теории и практики местного обложения” (1880рік) в яких проводиться аналіз промислового податку, мита, місцевих податків, розглядаються актуальні питання управління фінансовим та бюджетним устроєм, розглядаються також деякі фінансові проблеми.

Особливе місце в розвитку науки про податки займає професор фінансового права І.Х.Озеров. В своїх наукових працях “Подоходный налог в Англии” (1898рік.), “Главнейшие течения в развитии прямого обложения в Германии” (1900рік), “Финансовое право” (1915р.), “Основы финансовой науки” (1923рік) та інших він розглядав проблеми та історію розвитку оподаткування, всебічне значення податків, в тому числі і вплив їх як на економіку держави, так і на платників податків, на зміни бюджетного процесу в цілому в Росії. До головних його пропозицій можливо віднести зниження непрямих податків, як головних чинників збільшення ціни виробу, зменшення податків з населення, помірну шкалу прогресивності прибуткового податку та інше. Він обґрунтував переваги прямих податків над непрямими. За його думкою прямі податки по своєї суті є оціночними, стягуються по загальним правилам, розміри та строки їх сплати достатньо чітко визначені, витрати по стягненню цих податків значно менші, ніж при стягненні непрямих податків. Особливою увагою його була культура платників податків та громадян. Він писав, що кожний громадянин повинен бачити в податках не тільки лихо, а й головне призначення податків, які необхідні для задоволення загальних державних, загальнонародних потреб. Тобто оплата податку повинна бути частиною обов’язку громадянина перед суспільством. Ця проблема досить суттєва і зараз, особливо в Україні, коли вся податкова система не працює частково і з-за цієї проблеми.

Аналогічної точки зору на непрямі податки додержувався і професор І.І.Янжул (1846-1914 роки). В своїх наукових працях “Опыт исследования английских косвенных налогов” (1874рік), “Финансовое право” (1889 рік), “Основные начала финансовой науки” (1890 рік), він проводив дослідження існуючої податкової та митної політики та їх вплив на економічний розвиток суспільства та роль держави в реалізації податкової політики. Він проводив дослідження податкових систем Росії та інших країн і в порівнянні з останніми в Росії доля непрямих податків була сама найвища. З урахуванням того, що ці податки прямо входять до ціни виробу, в першу чергу головний податковий тягар падає на малозабезпечені версти населення, які вживають товари першої необхідності, причому перелік цих товарів значно більший ніж в інших країнах Західної Європи, а ставки податків значно вищі. Нажаль така ситуація складається і зараз в Україні.

Професор І.І.Янжул також виступав за обкладання чистого доходу на відміну від всього капіталу, тому що будь-яка діяльність, в тому числі і виробнича, неможлива без первинного капіталу. Оподаткування може суттєво знизити його розміри і може вплинути на отримання нових цінностей, на зменшення загального багатства держави. Тому податки повинно в більшості стягувати з доходів і не торкатися капіталу (за винятком надзвичайних ситуацій – війни, різні катаклізми та інше).

В цей час виходять наукові праці і інших вчених, таких як М.П.Веселовський, В.П.Безобразов, А.П.Суботин, Д.А.Маріупольський, Н.К.Бражеський, А.А.Усаїв М.М.Алексеенко, П.Гензель, С.І.Ідовайський, М.І.Фрідман, Т.В.Лопоть, Р.Стурма, В.А.Голишев, В.Н.Твердохлібов та інше. Це свідчить про те, що фінансова та податкова наука в Росії розвивалась досить бурхливо, досліджувались та запроваджувались різні напрямки, робилися різні пропозиції, а в цілому була розроблена досить обґрунтована податкова теорія для її подальшого розвитку. Причому, як свідчить досвід та історичний розвиток держави, всі ці дослідження та висновки залишаються актуальними і в сучасних умовах розвитку економіки України, особливо в період переходу до ринкових відносин.

Особистий напрямок розвитку фінансової та податкової теорії характерен для радянських часів, починаючи з жовтня 1917 року. Цей період можливо поділити на три під періоди.

Перший з них з 1917 року до 30-х років. Особливістю цього періоду було те, що була утворена своя радянська фінансова наука, в тому числі і податкова наука. Вся податкова політика держави будувалась головним чином на працях вчених дореволюційних часів. В той же час почався розвиток нових напрямків податкової теорії з урахуванням державного устрою, командно-адміністративної системи. Почалася народжуватись своя радянська наука про фінанси та податки, яка мала яскраво виражений державно-політичний характер.

В цей час була надрукована праця А.І.Буковіцкого, П.П.Гензеля, І.М.Кулішера та В.Н.Твердохлебова ”Налоги в иностраных государствах” де досліджується соціально-економічне значення податків, їх місце в регулюванні економічними процесами, наводиться порівняльний аналіз податкових систем різних країн. Ці дослідження в подальшому мали велике значення при проведенні податкової реформи в Росії в 30-х роках.

Дослідження регулюванню податкових процесів в суспільстві була присвячена наукова праця А.Тривуса “Налоги как орудие экономической политики” (1925 рік). Аналіз податків їм був проведений з точки зору регулюючої та стимулюючої функції, причому для суспільства велике значення має не тільки розмір отриманого національного продукту і його структура, а також способи виробництва, якими він отриманий та інше. І велике значення в цьому процесі належить податкам.

Свій внесок в податкову теорію зробив і професор Д.Боголепов. Його головна наукова праця “Краткий курс финансовой науки” (1929 рік). В цій роботі він розглядає історію виникнення податків, приводить їх класифікацію, аналізує вплив податків і головним чином непрямих на торгівлю та економіку держави, розглядає проблему перекладання податків. Д.Боголепов розглядаючи питання виникнення податків визначає, що: “…… история налогов, показывает нам двойное происхождение налога: во-первых налог, возникающий из контрибуции и дани, это - преимущественно налог на побеждённых, иностранцев, или просто на угнетённые народы, которые нередко принадлежали к другой национальности, чем господствующие классы, - налог феодального общества. Второй тип налогов, возникающий после появления постоянного войска, носит совершенно другой характер, он устанавливается после долгих переговоров с участием представительных различных учреждений, парламентов и т.д. – налог буржуазного общества”. (16 с.17)

Тобто їм визначається податок як достатньо міцний інструмент держави в процесі рішення своїх завдань. Їм також визначені окремі елементи податкової системи, до яких відносяться об’єкт та суб’єкт оподаткування та інше. Розглянуті проблеми перекладання податків, а також надається характеристика пропорціонального та прогресивного оподаткування.

Інший вчений економіст С.Котляревський в своїх наукових працях “бюджет в СССР” (1925 рік), “Бюджет и местные финансы” (1926 рік), та “Финансовое право” (1926 рік) Вперше визначив підходи до вивчення та аналізу податкової системи СРСР з точки зору реальності та об’єктивності економічного розвитку, тобто ігноруючи класові підходи. Вивчення податкової системи дало змогу йому зробити висновки, що в умовах командно-адміністративної системи можливе спільне існування як прямих так і непрямих податків.

Проблеми політизованості системи оподаткування знайшли освітлення в праці І.М.Кулішера “Очерки финансовой науки” (1919 рік). На підставі аналізу принципів оподаткування А.Сміта він досліджує податкові системи Росії та інших іноземних держав, класифікує податки, досліджує різні теорії перекладання податків та інші питання теорії та практики оподаткування.

Проблеми аналізу та особливості прибуткового оподаткування досліджуються в працях Г.І.Болдирева “Подоходный налог на Западе и в России” (1924 рік). Крім аналізу цього податку досліджуються особливості застосування його в різних країнах світу, викладаються вимоги до будування цього податку. До головних з них відносяться:

“…..1. Этические принципы обложения:

- всеобщность налогов,

- неприкосновенность личной свободы при обложении и взимании налога,

- соразмерность обложения с платёжной способностью.

11. Принцип управления налогами:

- определённость обложения,

- удобство обложения и взимания для плательщиков,

- дешевизна взимания и минимум затрат,

- надлежащий выбор источников налогов, в смысле возможно меньшего стеснения народного производства и в смысле лучшего осуществления социальнно-политических целей,

- комбинация совокупности налогов в такую систему, которая обеспечивала бы при

возможности соблюдение вышеупомянутых принципов управления достаточностью

поступления и эластичность на всякий случай чрезвычайных государственных нужд”.

(28. с.5)

Аналіз податкової політики після революційного періоду розглядається в першому радянському підручнику Ф.А.Менькова “Основы начала финансовой науки” (1924 рік). Крім достатньо повного аналізу податкової політики розглядаються питання перекладання податків, їх класифікація та також управління ними. Надається пропозиція, що з метою запобігання відхилення від сплати податків потрібно надавати додаткові повноваження фінансовій адміністрації в питаннях проведення перевірок та встановлювати досить жорсткі покарання за недостовірну інформацію при заповненні декларації.

Другий період розвитку теорії фінансів та податків радянського періоду охоплює 30-ті - 50-ті роки. Для цього періоду характерна велика політизація та ідеологізація всієї радянської науки. Для цього періоду характерні зміни в розгляді суті податків, їх значення та місце в економічній системі держави. Так в період, коли всі експлуатаційні шляхи ліквідовані податки використовуються комуністичною партією та урядом виключно для охорони та укріплення соціалістичної власності, заздалегідь визначеного співвідношення суспільних та особистих інтересів радянських громадян, а також для здійснення господарської та культурно-виховної роботи. Тобто робиться висновок, що коли експлуатаційні класи існують, то податок спрямовується на їх ліквідацію, тобто вони виступають як засіб конфіскації майна експлуататорів. В цей час відбувся розділ фінансової (а в тому числі і податкової) науки на капіталістичну та соціалістичну. Але при цьому, як наслідок, з’являються і негативні риси, причому як в теорії, так і на практиці. Практично була зруйнована єдина чітко налагоджена податкова система країни, практично був відсутній контроль за системою оподаткування. В свою чергу це привело до повного розпаду фінансової науки, з’явився і з року в рік підвищувався дефіцит державного бюджету.

Але наукова податкова теорія мала свої особистий розвиток. Так в працях вчених економістів В.Дьяченко “Общее учение о советских финансах” (1946 рік), “К вопросу о сущности и функциях советских финансов” (1957 рік), П.І.Полозова “Налоги в СССР и капиталистических государствах” (1931 рік), Б.Е.Ратнера “Налоговый словарь” (1931 рік), М.Б.Багачевского “Налоговая система СССР” (1938 рік), М.Я.Залеского “Налоговая политика Советвкого государства в деревне” (1940 рік), Д.А.Алахвердяна “Некоторые вопросы теории советских финансов” (1951 рік), А.І.Сучкова “Экономическая природа и основные принципы организации налога с оборота” (1951 рік) робиться спроба визначити сутність радянських податків, їх значення та місце в суспільному виробництві, а також проводиться аналіз їх та порівняння з податками їх в інших іноземних країнах. В цілому дослідження проводилось по двох напрямках: історія податків та податкова практика.

Третій період розвитку фінансової та податкової науки охоплює кінець 50-х років і продовжувався до середини 80-х років. В цей час можливо визначити роботи деяких вчених: В.І.Матвєєва “Государство и налоги” (1960 рік), А.Печніков “Современная налоговая система СССР” (1975 рік), М.Б.Богачевского “Налоги капиталистических государств” (1961 рік). В цих роботах головна увага приділяється експлуатаційному характеру податків.

Для цього часу характерні два напрямки в фінансовій науці: розкриття суті радянських фінансів та вивчення бюджетного устрою СРСР та бюджетного права. Але в той же час наука про податки практично не розвивалась. Це пов’язано з тим, що був проголошений курс на безподаткове будування соціалізму. Вважалось, що коли діє в державі єдина форма власності — державна, то податки не можуть бути застосовані до державних підприємств та установ, тому що їх доходи це доходи державні. Перерозподіл доходів між підприємствами та державою відбувається через різні платежі до бюджету. Податкову форму мав тільки податок з обороту.

Докорінна перебудова всієї податкової системи в державі почалася в середині 80-х років, коли почався період переходу на ринкові відносини. Податки почали розглядати не тільки з точки зору виконання фінансових функцій, а й як регулятори ринкових відносин, як стимулюючий чинник впливу на підвищення загальної продуктивності праці, розвитку приватного підприємництва, фермерського господарства в агропромисловому комплексі, рішення соціальних завдань та інше.

Дата добавления: 2014-01-07