Виробничий цикл, його характеристика та структура

Виробничий цикл — це календарний період часу, протягом якого виріб або партія виробів, що обробляються, проходять усі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюються в завершений продукт. Інтервал календарного часу від початку першої виробничої операції до закінчення останньої називається тривалістю виробничого циклу в часі, яка вимірюється у днях, годинах, хвилинах залежно від виду виро­бу та стадії обробки. Виробничий цикл включає:

> Час виконання технологічних операцій — основна складова ви­робничого циклу, яка необхідна для здійснення конкретних ро­бочих операцій перетворення предмета праці в готову продукцію.

> Підготовчо-завершальний час — виділяється робітнику для оз­найомлення із здаванням і для здачі готової продукції.

Тривалість операційного циклу складається з часу виконання тех­нологічної операції та підготовчо-завершального часу, тобто тривалість операційного циклу — це час обробки однієї партії деталей на конкрет­ній операції технологічного циклу.

> Тривалість проходження природних процесів визначається осо­бливостями технології (це час твердіння бетону, охолодження ме­талу тощо), тобто природні процеси характеризуються тільки затратами часу.

> Тривалість обслуговуючими процесів складається з часу виконан­ня контрольних операцій, складських та транспортних (вклю­чаючи навантаження й розвантаження) операцій. Сукупність усіх складових виробничого процесу утворює його робо­чий період.

Частина виробничого циклу — це перерви, які складаються з міжопераційних і міжзмінних перерв.

Міжопераційні перерви складаються з:

* перерв між партіями;

*перерв очікування;

*перерв комплектування

Міжзмінні перерви це перерви на обід, вихідні та святкові дні, між змінами.

8.6. Методи організації виробництва

Метод організації виробництва — це певний спосіб виконання ви­робничого процесу, який передбачає сукупність відповідних заходів та прийомів його реалізації. Для методу організації виробництва особливо важливими є взаємозв'язок послідовності виконання операцій техноло­гічного процесу з порядком розміщення обладнання і ступінь неперерв­ності виробничого процесу.

Розрізняють три методи організації виробництва:

> непотоковий (одиничний);

> потоковий;

> автоматизований.

Непотоковому виробництву властиві такі ознаки:

> на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і техно­логією виготовлення предмети праці, тому що їх кількість є неве­ликою й недостатньою для нормального завантаження устат­кування;

> робочі місця розміщуються за однотипними технологічними гру­пами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій;

> предмети праці переміщуються в процесі обробки за складними маршрутами, що викликає великі перерви між операціями. Технологічне обладнання, в основному, є універсальним, хоча при обробці особливо складних за конструкцією та великих за розмірами де­талей, може застосовуватись інше обладнання.

Непотоковий метод застосовується переважно в одиничному і серій­ному виробництвах.

Потокове виробництво - високоефективний метод організації ви­робничого процесу, який передбачає обробку предметів праці за встанов­леним найкоротшим маршрутом з фіксованим часом.

Головною ознакою потокового виробництва є стійка номенклатура випуску однорідної продукції, у потоковому виробництві найповніше ви­ражені основні принципи високоефективної організації виробничого процесу і, передусім, принципи прямоточності, неперервності. Потокові методи застосовуються в умовах виготовлення значних обсягів продукції протягом тривалого часу переважно у масовому та великосерійному ви­робництвах.

Потокове виробництво є вищою формою реалізації масового вироб­ництва із наступними характерними особливостями:

> розподіл технологічного процесу на певні операції та закріплен­ня їх за конкретними робочими місцями;
> точно визначена тривалість (синхронність) операцій;
> розміщення робочих місць у послідовності технологічного проце­су виготовлення виробу (предметний принцип розміщення);
> оснащення ліній здебільшого транспортними пристроями (транс­портерами, пневмотранспортними засобами, промисловими ро­ботами, маніпуляторами тощо), які призначені для передавання виробів від одного робочого місця до іншого, а також для регулю­вання ритму потокової лінії.
Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лі­нія — технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, на яких виготовляється один або кілька подібних типорозмірів виробів. Пото­кові лінії бувають різними.

Для розв'язання проблем потокового виробництва було створено автоматичні потокові лінії.

Автоматичні потокові лінії — це сукупність машин, які автоматич­но, без участі людини, виконують задані технологічні операції, вклю­чаючи транспортування, контроль якості тощо.

Отже, автоматизація виробництва — процес, за якого всі або пере­важна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, пере­даються машинам і відбуваються без його безпосередньої участі. За робіт­ником залишається тільки функція налагодження, нагляду та контролю.

8.7. Виробничої потужність підприємства, її визначення

Результативність господарської діяльності залежить від технічної бази підприємства основу якої складає виробнича потужність.

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції (послуг) підприємства за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантажені обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

На величину виробничої потужності підприємства впливають такі фактори:

- кількість обладнання;

- потужність обладнання;

- режим роботи підприємства;

- кваліфікаційний рівень робітників;

- структура основних фондів.

Виробнича потужність визначається потужністю активної частини основних фондів.

Наука і практика господарювання визначає 3 види потужності:

• Проекту

• Поточну (фактично досягнуту)

• Резервну

Проектна потужність визначається в процесі проектування, реконструкції.

Поточна потужність визначається періодично в зв'язку зі зміною умов виробництва. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність.

Резервна потужність - це потужність, яка включається в роботу при ремонтно - аварійних роботах для того, щоб надійно забезпечити споживачів. Таку потужність мають підприємства ЖКГ, у яких є мережі та підприємства міського електротранспорту.

Виробнича потужність обчислюється для окремих ланок (служб) підприємства, наприклад, виробнича потужність насосних станцій, очисних споруд, мереж господарства - у водопроводі.

Виробнича потужність підприємства в цілому визначається потужністю його провідних ланок -(служб). При цьому слід врахувати ліквідацію "вузьких місць".

Обчислюючи загальну потужність підприємства (П_заг) враховують потужність в роботі (П_раб), в ремонті і модернізації(П_рем), а також ті потужності, що тимчасово не працюють за режимом роботи (П_відкл).

П_заг = П_роб + П_рем + П_відк

При розрахунках виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування, споруд. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим часом роботи є календарний фонд - 8760 год/рік (24*365).

Обчислюючи виробничу потужність підприємства враховують не тільки ті потужності які воно має на початок року, але їх рух (введення, або списання з балансу).

Середньорічна потужність обчислюється за формулою:

П_ср = П_пр + П_введ * К / 12 - П_виб (12 - К) / 12, де

П_пр - потужність на початок року;

П_введ - введена потужність в плановому році;

П_виб - вибуття потужностей (планове);

К - кількість місяців експлуатації обладнання на протязі планового року.

Виробнича потужність пов'язана з виробничою програмою підприємств.

Існує різниця між виробничою програмою і потужністю. Виробнича потужність буде завжди більше виробничої програми. Виробнича програма завжди буде прогнути до неї, але ніколи її не досягне.

8.8. Характеристика потужності годинної, річної, середньодобової, резервної та встановленої

Річна потужність ( П_річ) - це годинна потужність (П_год) помножена на кількість годин її використання (К_год).

П_річ = П_год * К_год

П_річ = (П_роб +П_рем +П _відк) К_год

Потужність середньодобова (П_доб) - це потужність річна поділена на 365 днів.

П_доб ⁼ П_річ / 365

Потужність годинна - це потужність, яка визначається технічним паспортом устаткування, обладнання. Вона залежить від його конструктивних властивостей.

Встановлена потужність - це сума потужностей в роботі в відключенні в ремонті і потужності в резерві:

П _вст = П_роб + П_рем + П_відк + П _рез

8.9. Розрахунок показників використання виробничої потужності

До показників використання потужності відносяться:

- коефіцієнт екстенсивного використання потужності;

- коефіцієнт інтенсивного використання потужності.

Коефіцієнт екстенсивного використання характеризується використанням потужності за часом і визначається по формулі:

К_екс = Ч_факт / Ч_мах, де:

Ч_факт - час фактичного використання потужності;

Ч_мах - максимально можливий час використання потужності;

Коефіцієнт інтенсивного використання характеризує використання потужності по виробничності і визначається:

К_ін = О (об'єм) /П (потужність), де:

О - обсяг виробничої програми;

П - потужність підприємства.

Нині в Україні спостерігається рівень використання виробничих потужностей у більшості галузей економіки низький, а на підприємствах ЖКГ - високий.

Шляхи підвищення використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства.(Див. Рис. 5.3.)

8.10. Ознайомлення з методикою визначення виробничої потужності по підприємствам комунального господарства

(Визначення виробничої потужності міського водопроводу)

Методика обчислення виробничої потужності має свої особливості у кожній галузі комунального господарства.

Виробнича потужність підприємства обчислюється за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Але існують загальні методичні принципи розрахунку виробничої потужності підприємства:

- виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції або за асортиментом послуг;

- виробнича потужність встановлюється, виходячи з потужності провідних ланок і підрозділів;

- виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування при максимально можливому річному фонді часу;

- визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність.

Нижче наведена методика розрахунку виробничої потужності на підприємствах міського водопроводу.

Виробнича програма водопровідного підприємства вимірюється кількістю кубічних метрів води, що надається споживачам. Об’єм води визначається потужністю водопровідного підприємства та показниками її використання.

Під виробничою потужністю водопроводу слід розуміти можливість подачі максимальної кількості води стандартної якості з необхідним тиском при повному використанні продуктивності водопровідних споруд та обладнання.

Розрізняють годинну і річну потужності. Годинна виробнича потужність вимірюється у кубічних метрах і встановлюється за провідними ланками водопроводу з урахуванням найбільш ефективних режимів роботи обладнання і споруд, наприклад, для насосних станцій – з паспортів насосів; для фільтрів – як добуток площі поверхні, що фільтрує, на швидкість фільтрації води і т. д.

Річну потужність обладнання та пропускну спроможність споруд, що знаходяться в роботі, визначають, помноживши їх годинну виробничу потужність (пропускну спроможність) на час перебування обладнання (споруд) у роботі. Останній встановлюють, як різницю між річним фондом часу (8760 годин) та сумою годин перебування обладнання та споруд у ремонті (за планом ремонтних робіт), в очистці й промивці (згідно з технологією очистки води та конструкцією очисних споруд) та у резерві, з виділенням часу відключення за режимом роботи згідно з графіком водоспоживання. Сума потужностей, що знаходиться в роботі, ремонті, очистці та промиванні, у відключенні за режимом роботи, а також у резерві, визначають величину встановленої потужності, зменшеній на резервну.

Річна потужність обладнання (споруд), що знаходиться у роботі, визначає відповідні показники виробничої програми з урахуванням величин потужностей (пропускної спроможності) у роботі інших ведучих споруд водопроводу.

Коефіцієнт використання річної виробничої потужності визначають як співвідношення потужності, що знаходиться у роботі та всієї виробничої потужності.

8.11. Основні шляхи покращення використання потужності по підприємствах основних підгалузей ЖКГ

Екстенсивний шлях:

- перегляд режиму роботи підприємства в цілому або окремих агрегатів, для збільшення тривалості їх функціонування;

- подовження міжремонтного періоду та скорочення терміну перебування основних фондів у ремонті;

- ліквідація різних простоїв з інших причин:

- своєчасне усунення диспропорцій між окремими виробничими ланками споруд та виробничими дільницями

Інтенсивний шлях:

Збільшення випуску продукції (послуг) за рахунок модернізації устаткування, впровадження нової, більш продуктивної техніки.

Наприклад, для підприємств міського транспорту - це підвищення експлуатаційної швидкості.

Чим вище швидкість, тим відносна менша потреба у рухомому складі, депо, майстернях, обслуговуючому персоналі, тим більше можна перевести пасажирів.

Такі комунальні підприємства як водо-, тепло-, газопостачання можуть збільшити надання послуг (продукції) споживачам за рахунок зменшення втрат продукції в процесі виробництва (витрати на власні потреби)та транспортування (течі в мережах).

8.12. Система технічного обслуговування виробництва

Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є: постійне підтримування в робочому стані машин та устаткування, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних операцій та інших зв'язаних з ними робіт. Усе це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва.

Рис. 8.1. Структурні елементи системи технічного обслуговування підприємства.

У межах системи технічного обслуговування виробництва виконуються такі функції:

• ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування, догляд за ним і налагоджування;

• забезпечення робочих місць інструментом і пристосуваннями як власного виробництва, так і придбаними (купленими) у спеціалізованих виробників;

• переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт;

• забезпечення підрозділів підприємства електричною й тепловою енергією, паром, газом, стиснутим повітрям тощо;

• своєчасне забезпечення виробничих цехів (дільниць, окремих виробництв) сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом;

• складування та зберігання завезених (придбаних) матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних одиниць, готових виробів.

До системи технічного обслуговування виробництва входять відповідні структурні підрозділи підприємства, що здійснюють перелічені функції (рис.8.1.).

Дата добавления: 2014-01-07