Екологія це біологічна наука, що вивчає формування, структуру й функціонування біологічних систем всіх рівнів від організму до біосфери і їхня взаємодія з навколишнім середовищем

План

Лекція

Запоріжжя 2012

Конспект

лекцій з дисципліни

“Екологія”

(для студентів 2 курсу денної форми навчання

для всіх напрямів підготовки)

Розробив викладач: Прилипко О.В.

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

Протокол № ____ від «___»_____20__р.

Голова комісії _____________________

Тема 1. Предмет, методи і завдання дисципліни.

1. Зміст поняття “екологія”

2 Історія розвитку екології як науки

3 Сучасний стан розвитку

1.4 Структура екології

5. Поняття про “загальну екологію” (біоекологію)

6 Методи екологічних досліджень

Зміст

1 Зміст поняття “екологія”

Термін «екологія» уперше був уведений в 1866 році німецьким вченим Э.Геккелем у його книзі «Загальна морфологія організмів». Він складається із двох латинських слів: «oikos» будинок, місцеперебування, житло, і «logos» наука. У дослівному перекладі це наука про організми в себе будинку. Э.Геккельрозглядав екологію як науку, що вивчає взаємодію організмів із середовищем їхнього перебування. У той період організм уважався самим складним рівнем організації життя. У ході розвитку екології з'ясувалося, що життя існує й у вигляді надорганізмених рівнів організації. У цьому зв'язку подання про екологію як науці в цей час істотне розширилося.

Щоб відповістити на запитання, що є предметом екології, необхідно розглянути рівні організації живої матерії. З погляду сучасної біології життя на планеті Земля представлена наступними рівнями організації живої матерії: ген - клітина - тканина - орган - організм - популяція - біоценоз (співтовариство) - біогеоценоз (экосистема) - біом - біосфера.

У цьому життєвому спектрі предметом екології є біологічні системи від організму до біосфери. Виходячи із цього, можна дати сучасне визначення екології як науки.

З даного визначення випливають завдання екології.

Поступовий розвиток біологічних знань призвів до появи більш складних понять біологічних структур (від мікроорганізмів до біосфери), а потім до виникнення поняття “екосистеми” (які включають в себе не тільки біологічні але і географічні елементи). Так сформувались такі наукові напрямки, як “біогеоценологія”, вчення про біосферу (“біосферологія”) і “геоекологія” (географічна екологія).

З часом в сферу екологічної науки були включені дослідження з екології людини (соціоекологія, медична екологія), вивчення питань природокористування, впливу господарської діяльності на природу, питання охорони природних об’єктів та інші.

Тобто, сучасне визначення категорії “екологія” включає в себе широкий комплекс різноманітних наукових напрямків екологічного характеру. Правильніше було б замінити термін “екологія” (який за своїм походженням є більш біологічним) на назву “метаекологія” (узагальнюючу науку над цілим рядом наук). Буквальний переклад слова “екологія” з древньогрецької мови означає “наука про дім”, тобто наука про навколишнє середовище (довкілля) будь-якого об’єкту (елементів природи, суспільства, господарства та ін.).

Таким чином, предметом дослідження екології є вивчення процесів взаємодії між об’єктом дослідження і довкіллям його існування (причини виникнення цих процесів, їх механізм, наслідки дії, їх зворотний взаємозв’язок). У зв’язку з тим, що існує дуже багато об’єктів дослідження – біологічні, біогеографічні структури, людина, соціальні структури, господарство і його елементи, відповідно існує багато різноманітних “екологій”.

Завдання екології мають такий же широкий спектр, як і різноманіття наукових напрямків з яких вона складається. Умовно можна виокремити такі узагальнюючі напрямки задач і завдань, які призначена вирішити екологічна наука:

– науковий: вивчення законів і закономірностей взаємодії суспільства і природи; розробка теоретико-методологічного і методичного апарату, з допомогою якого можна вирішувати конкретні практичні проблеми ліквідації негативних наслідків антропогенного впливу на природу;

– освітній: створення відповідного екологічного світозору і екологічної свідомості, виховання екологічної етики і культури людини, надбання конкретних екологічних знань у сфері своєї майбутньої професійної діяльності;

– практичний (прикладний): збереження життя на Землі, вирішення глобальних екологічних проблем людства, розробка раціональних шляхів природокористування (у тому числі: в кожному напрямку діяльності людства – промисловості, сільському господарстві та інших галузях); розробка конкретних методів охорони природи і захисту людини від негативних антропогенних і природних явищ; пошук нових і удосконалення старих технологій, виробництво екологічно чистих товарів і продуктів, утилізація відходів; розробка методів контролю за станом навколишнього середовища, методів управління (у тому числі: прогнозування і планування) природозахисною діяльністю і т.п. Коло практичних завдань можна деталізувати їх практичною необхідністю.

Значення екології витікає з необхідності й можливостей вирішення завдань, які вона повинна вирішити.

Дата добавления: 2014-01-07