Мости й комутатори

Концентратори, комутатори, маршрутизатори.

IP адреси для локальних мереж.

Всі використовувані в Інтернеті адреси, повинні реєструватися в IANA, що гарантує їхню унікальність у масштабі всієї планети. Такі адреси називають реальними, або публічними (public) ІР-адресами.

Для локальних мереж, не підключених до Інтернету, реєстрація IP-адрес не потрібна, так що, у принципі, тут можна використати будь-які можливі адреси. Однак, щоб не допускати можливих конфліктів при наступному підключенні такої мережі до Інтернету, RFC 1918 рекомендує застосовувати в локальних мережах тільки наступні діапазони так званих приватних (private) IP-адрес (в Інтернеті ці адреси не існують і використати їх там немає можливості):

· 10.0.0.0-10.255.255.255;

· 172.16.0.0-172.31.255.255;

· 192.168.0.0-192.168.255.255.

8. Основи керування потоками інформації.

8.1. Повторювачі і підсилювачі.

Концентратори (повторювачі)

Найпростішим пристроєм, що забезпечує зв'язок комп'ютерів один з одним, є концентратор, або «хаб» (hub). У мережах, що використовують коаксіальний кабель, концентратори прийнято називати повторювачами, або репітерами (repeater).

Звичайно концентратор має від 4 до 32 гнізд (портів) для приєднання конекторів різних типів. У більшості випадків це будуть, звичайно, гнізда для конектора RJ-45, однак існують і гібридні концентратори з портами RJ-45 й BNC, що дозволяють поєднувати сегменти Ethernet стандартів 10Base-T й 10Base-2. До портів можна підключати не тільки комп'ютери, але й інші концентратори, формуючи в такий спосіб ланцюжки (каскади) концентраторів або ще більш складної топології типу «дерево».

Концентратори працюють на фізичному рівні моделі OSI й є досить примітивними активними пристроями (потребуючими підключення до електричної мережі). Їхнє основне завдання — прийняти, підсилити й ретранслювати електричний сигнал, отриманий від одного комп'ютера, в усі інші активні порти. Ніякій іншій обробці сигнал у концентраторі не піддається, його буферизація не робиться, а колізії не обробляються (хоча на багатьох моделях концентраторів є індикатор рівня зіткнень).

Мости (bridge), а потім і комутатори (switch) були покликані допомогти в об'єднанні мереж й усуненні проблеми виникнення великого числа колізій. Істотною відмінністю цих пристроїв від концентраторів є те, що вони вміють визначати МАС-адреси джерела й приймача сигналів, а також підтримувати таблицю відповідності своїх портів і використовуваних у мережі МАС-адрес. Таку таблицю міст (або комутатор) формує відразу після включення по наступному принципу – як тільки порт одержує відповідь від пристрою з певною фізичною адресою, у таблиці з'являється рядок відповідності: «МАС-адреса – порт».

Таким чином, ці пристрої працюють не тільки на фізичному рівні моделі OSI, але й на канальному, — точніше, на підрівні керування доступом до середовища (MAC). Одержавши кадр і визначивши адресу призначення, міст або комутатор транслюють кадр тільки в той порт, з яким ця МАС-адреса зіставлена у таблиці відповідностей. Кадри, передані між комп'ютерами одного сегмента, комутатор одержує, але нікуди не транслює.

Єдиними сигналами, переданими в усі порти, є кадри, призначені для адрес, поки не записів, що мають, у таблиці відповідностей, і спеціальні широкомовні повідомлення, призначені всім комп'ютерам локальної мережі. Різниця між мостами й комутаторами полягає в тім, що міст у кожен момент часу може передавати тільки один кадр, обслуговуючи передачу від одного комп'ютера до іншого (тому перші моделі мостів були двоканальні). Комутатор же вміє вибудовувати велику кількість віртуальних каналів зв'язку між портами (тобто комутувати порти один з одним, звідси й назва пристрою), роблячи паралельну обробку кадрів, що надходять із різних портів. Природно, продуктивність мереж, побудованих на базі комутаторів, істотно вище.

Дата добавления: 2014-01-07