Ремонт і регулювання турбобура

Несправний турбобур повинен бути привезений в цех по ремонту турбобурів на протязі доби, для розпресування, тобто виймання вала з деталями з корпусу. Якщо неможливо його відправити у майстерню, то необхідно в умовах бурової установки розпресувати його за допомогою лебідки, щоб запобігти засиханню бурового розчину в середині корпусу.

Зміст і обсяг ремонту визначають після повного розбирання турбобура. Різьбові з’єднання турбобура відкручують, використовуючи лебідку і тельфер. Після відкручування ніпеля турбобур подають на гідравлічний прес, щоб розпресувати корпус і вал. В таблиці прикріпленій на гідравлічному пресі вказують допустимий тиск по манометру для кожного типорозміру турбобура. Якщо вал не розпресовується граничним навантаженням, турбобур на декілька годин поміщають у ванну з гарячою водою, а потім знову піддають розпресуванню. Деталі з вала знімають за допомогою гідравлічного преса і лебідки з поліспастом.

Розібрані вали і корпуси промивають у ванні, яка приблизно на 1м довша за турбобур. Воду підігрівають парою. Ванну виготовляють з обсадної труби великого діаметра. Зверху на 1/3 діаметра її вирізають по всій довжині, а по торцях заварюють дно. Промиті і висушені деталі проходять візуальний контроль і дефектування. При огляді вала і корпуса звертають особливу увагу на наявність вм’ятин, тріщин і інших зовнішніх дефектів. Обов’язково вал і корпус перевіряють на прямолінійність. Для цього їх встановлюють на дві опори і, обертаючи вал, індикатором проводять заміри в 5…6 точках. Якщо кривизна перевищує допустиму величину вал і корпус виправляють на пресі.

Стан різьб перевіряють зовнішнім оглядом і різьбовими калібрами. Зношені різьби перенарізають. Корпус, який зношений всередині, вибраковують. При відновленні різьби корпуса, частину корпуса відрізають, а для збереження номінальної довжини встановлюють надставки на посадці з натягом з їх попереднім нагріванням до температури від 400° С до 500° С. Опори турбобура при осьовому і радіальному люфтах більших за допустимі до складання на допускаються і ремонту не підлягають. Ротори і статори із зламаними і погнутими лопатями вибраковують.

Перед складанням ступені підбирають в комплекти селективно. Підбирають комплекти з нових ступеней і відремонтованих. Комплектацію проводять наступним чином. На контрольну плиту накладають один на одного торцями 10 статорів і 10 роторів і заміряють їх висоти. Якщо різниця більша за 1 мм, то стопку перекомплектовують. Допустима різниця по висоті стопки не повинна бути більшою 0,2 мм. В окремих випадках дозволяється підрізати один або декілька статорів чи роторів, але не більше як на 1 мм.

При збиранні ступеней зазори а і в (див. рис.4.4) встановлюють за допомогою регулювального кільця 5. Якщо турбобур призначений для буріння свердловин, то зазори мм, а якщо для проробки стовбура (калібрування стовбура перед спуском обсадної колони), то
мм, мм.

Перед опусканням в свердловину перевіряється легкість запуску турбобура, герметичність його різьбових з’єднань, а також визначається осьовий люфт турбобура. Правильно зібраний і відрегульований турбобур запускається при тиску від 1 до 1,5 МПа, при цьому обертання вала повинне бути рівномірним без ривків. При виключені подачі рідини вал повинен зупинитися плавно. Різка зупинка вала свідчить про наявність великого тертя в опорах. В цьому випадку необхідно провести обкатування турбобура на ведучій трубі під ротором на протязі (10…15) хв. з метою припрацювання поверхонь тертя.

Для визначення осьового люфта турбобур (який висить на талевій системі) валом обпирають на стіл ротора і роблять відмітку на валу біля торця ніпеля. Потім турбобур припіднімають з ротора і роблять другу відмітку на валу біля торця ніпеля. Відстань між відмітками буде рівна величині осьового люфта. В новому турбобурі допустимий осьовий люфт становить (0... 2) мм. Коли осьовий люфт збільшиться до
(4... 5) мм, турбобур відправляють у турбінний цех на ремонт. Основною причиною збільшення осьового люфта в процесі роботи турбобура є зношування деталей основної опори (системи підп’ятників або кулькового підшипника).

Збільшення протікань промивальної рідини через ніпель свідчить про зношення деталей радіальних опор. Радіальний люфт вала не повинен перевищувати 1,5 мм.

Для попередження попадання в турбобур сторонніх предметів у муфті верхньої бурильної труби встановлюється фільтр.

Після складання турбобура по закінченні його ремонту всі конічні різьби повинні бути скручені до упору в торці, вал повинен легко повертатись з моментом до 200 Нм.

Дата добавления: 2014-01-07