Загальні положення організації сільськогосподарської діяльності в Україні

План

ТЕМА 1. ГАЛУЗЕВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

РОЗДІЛ 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

1.1. Загальні положення організації сільськогосподарської діяльності в Україні.

1.2. Методологічні основи побудови обліку в сільськогосподарський підприємств.

Історично склалося так, що Україна забезпечувала сільськогосподарською продукцією не лише себе, а й інші держави, як європейські, так і республіки колишнього СРСР. Недарма нашу державу називали "житницею Європи". І це закономірно. Адже природньо-кліматичні умови (помірно континентальний клімат) й унікальні земельні ресурси (сільськогосподарські угіддя України займають 69 % її території, або 41,7 млн. га; 60 % території покрито чорноземами; площа сільськогосподарських угідь України становить 22 % від площі цих угідь 27 країн ЄС) завжди спонукали до розвитку аграрного виробництва на території України.

Україну без перебільшення можна назвати аграрною державою. До такого висновку призводить аналіз певної економічної інформації:

– у сільському господарстві України станом на 01.01.2008 р. зайнято понад 3,5 млн. чол., з них у фермерських господарствах біля 135 тис. чол., а особистих селянських господарствах - біля 3 млн. чол.;

– у 2007 р. сільськогосподарську діяльність здійснювали понад 14,9 тис. підприємств різних організаційно-правових форм і 43 тис. фермерських господарств;

– в структурі ВВП України у 2006 р. аграрний сектор (сільське господарство і харчова промисловість) займав частку 16 % (в той час як торгівля – 13 %, машинобудування – 6 %, транспорт – 8 %, металургія – 5 %, будівництво – 4 %);

– до зведеного бюджету України за 2007 р. надійшло податків і зборів від підприємств аграрного сектору в сумі 12,4 млрд. грн., в т. ч. від підприємств сільського господарства – 1,7 млрд. грн.

Таблиця 1.1

Динаміка експорту та імпорту продукції аграрного сектору України за 2005-2007 рр. в млрд. дол. США:

Роки	Обсяг експорту	Обсяг імпорту	Перевищення експорту над імпортом, %
	4,67	2,87
	5,15	3,37
	6,79	4,35

В структурі експорту переважає зерно та продукція олійножирового комплексу. Проте, конкурентною на зовнішньому ринку є також продукція кондитерської, пиво безалкогольної, лікеро-горілчаної та соледобувної промисловості. В структурі експорту продукції агро продовольчого сектору за 2007 р. зернові злаки займали частку – 11,2 %, насіння олійних культур – 9,3 %, олія - 24,9 %, молокопродукти – 8,7 %, шоколад і какао – 5,2%, тютюн і вироби з нього – 2,7 %, цукор, меляса і кондитерські вироби – 2,3 %. 40 % експорту припадає на країни СНД, 31 % - на країни ЄС, 7 % - на африканські країни.

За офіційними даними Мінагрополітики імпортні поставки агропродовольчої продукції в Україну стосуються переважно товарів не конкуруючого імпорту (какао, чай, рибні продукти, цитрусові тощо).

Проведений аналіз свідчить про вагомий внесок аграрного сектору (і сільського господарства зокрема) в економіку України, що безумовно підтверджує аграрний статус нашої держави.

Серед значної частини населення побутує певний стереотип щодо аграрного сектору: багато людей пов’язують сільськогосподарське виробництво з радянськими колгоспами зі всіма випливаючими асоціаціями про неефективність, нерентабельність, нерозвиненість. Проте, це лише стереотип, який можна легко спростувати. Для цього достатньо лише навести декілька фактів у цифрах:

– індекс капітальних інвестицій в сільському господарстві у відсотках до попереднього року становив: у 2005 р. – 110,6 %, у 2006 р. – 126,8 %, у 2007 р. – 118,4 %, в той час як загалом по економіці Україні цей індекс становив відповідно 128 %, 101,9 % і 129,8 %;

– прямі іноземні інвестиції у сільське господарство за 2005-2007 рр. відповідно у млн. дол. США: 86,4; 96,8 і 152,9. Основні інвестори походять з таких країн (в млн. дол. США): Кіпр – 162,3; Великобританія – 74,2; США – 46,1; Німеччина – 34,6; Данія – 32,6; Франція – 21,5; Російська Федерація – 20,5.

Чи буде інвестор (особливо іноземний) вкладати свої ресурси в неефективне, нерентабельне господарство? На певно, ні! (Рентабельність низька, але вона існує).

Як ще один аргумент можна навести приклади найменувань сільськогосподарських підприємств і їхніх торгових марок, які є відомими на всю Україну: ТОВ СП "Нібулон" (виробництво зернових і олійних культур, термінал перевантаження зерна, зернотрейдерство), ВАТ "Миронівський хлібопродукт" (ТМ "Наша Ряба", "Легко", "Фуа Гра" – тваринництво та переробка м’яса) ПТК "Шабо" (ТМ "Шабо" – вирощування винограду та виробництво вина).

Таким чином, з вищевикладеного можна зробити висновок, що підприємства сільського господарства – це потенційні місця працевлаштування для фахівців спеціальності "Облік і аудит", де не лише можна отримати стабільний високий заробіток, а й досягнути високих щаблів кар’єрного росту.

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженої наказом Держкомстату України № 375 від 26.12.2005 р. сільське господарство як галузь відноситься до секції А розділу 01 "Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги" і включає два основних види діяльності 01.1 "Рослинництво" і 01.2 "Тваринництво", а також 01.3 "Змішане сільське господарство" (рослинництво у поєднанні з тваринництвом, якщо у товарній продукції частка рослинництва чи тваринництва не перевищує 66 %) і 01.4 "Надання допоміжних послуг у рослинництві і тваринництві; облаштування ландшафту".

Організація ведення сільського господарства в Україні здійснюється у формі:

– державних підприємств;

– господарських товариств (ТОВ, ВАТ, ЗАТ тощо);

– приватних підприємств;

– колективних сільськогосподарських підприємств;

– підприємств інших організаційно-правових форм;

– фермерських господарств;

– особистих селянських господарств.

Колективне сільськогосподарське підприємство - це добровільне об'єднання громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів, яке діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.

Враховуючи низьку зайнятість сільського населення, невелику рентабельність сільськогосподарського виробництва (виробництво деяких продуктів може бути збитковим) і жорстку конкуренцію на міжнародному ринку, держава змушена здійснювати заходи, спрямовані на підтримку і розвиток сільського господарства. В Україні державна політика підтримки сільськогосподарського виробництва реалізується через такі механізми (відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства"):

– регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції;

– товарні інтервенції на аграрному ринку;

– кредитну підтримку виробників

– особливий спосіб оподаткування діяльності в галузі сільського господарства;

– надання бюджетних дотацій сільськогосподарським виробникам.

Особливий спосіб оподаткування діяльності в галузі сільського господарства передбачає:

– по-перше, можливість сплати сільськогосподарськими виробниками фіксованого податку;

– спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Сплата фіксованого податку регулюється Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 р. № 320-XIV. Згідно цього закону фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

– податку на прибуток підприємств;

– плати (податку) за землю;

– комунального податку;

– збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

– плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

– збору за спеціальне водокористування.

Проте, не всі сільськогосподарські підприємства можуть застосовувати особливий режим оподаткування. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,15;

– для багаторічних насаджень – 0,09;

– для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, – 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.

Для сільськогосподарських підприємств, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставки ФСП встановлено в менших розмірах:

– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,09;

– для багаторічних насаджень – 0,03.

Згідно зі ст. 5 Закону про ФСП платники податку визначають суму ФСП на поточний рік і подають розрахунок органу державної податкової служби до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

– у I кварталі – 10 відсотків;

– у II кварталі – 10 відсотків;

– у III кварталі – 50 відсотків;

– у IV кварталі – 30 відсотків.

Спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства передбачений статтею 8¹ Закону України "Про податок на додану вартість". Такий режим оподаткування може застосовувати підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Суть спеціального режиму полягає в тому, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. (Виробничими факторами називають товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.) Тобто, різницю між податковим зобов’язанням і податковим кредитом, підприємство до бюджету не сплачує. Але, якщо така різниця є позитивно, то її необхідно включити до складу валових доходів з метою оподаткування податком на прибуток, а якщо від’ємна – до валових витрат. Крім того, суб’єкт спеціального режиму оподаткування не має права на бюджетне відшкодування ПДВ, за винятком випадків, коли підприємство здійснює експорт сільськогосподарської продукції.

(Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.)

Сільськогосподарське підприємство, яке бажає застосовувати такий особливий механізм оподаткування податком на додану вартість, зобов’язане зареєструватися в податковому органі як суб’єкт спеціального режиму оподаткування й отримати відповідне свідоцтво.

Окрім спеціальних режимів оподаткування, держава підтримує сільськогосподарських виробників шляхом надання бюджетних дотацій. В Україні надаються такі види бюджетних дотацій сільськогосподарським виробникам:

– компенсація витрат на проведення певних робіт у виноградарстві, садівництві та хмелярстві за рахунок коштів, отриманих від справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

– часткова компенсація (30%) вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, придбаної сільськогосподарськими виробниками (компенсація надається на конкурсній основі);

– часткова компенсація відсоткової ставки за залученими кредитами (в національній валюті – в розмірі облікової ставки НБУ, в іноземній валюті – 8,5 % річних). Така компенсація надавалася у 2008 р. на конкурсній основі;

– часткова компенсація страхових премій (внесків), фактично сплачених суб’єктами аграрного ринку страховикам за застраховані ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції або її частини;

– фінансова підтримка агропромислових підприємств, які знаходяться в особливо складних кліматичних умовах (полісся і гірська місцевість);

– безповоротна фінансова допомога та надання кредитів фермерським господарствам за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств тощо.

Дата добавления: 2014-01-07