Елементи мови Сі

Історія виникнення

Трохи про історію виникнення мов програмування, та мови Сі зокрема. У 1949 році у Філадельфії (США) під керівництвом Джона Мочлі був створений "Стислий код" - перший примітивний інтерпретатор мови програмування. У 1951 році у фірмі Remington Rand американська програмістка Грейс Хоппер розробила першу транслюючи програму, що називалася компілятором (compiler - компоновщик). У 1957 році у штаб-квартирі фірми IBM на Медісон-авеню у Нью-Йорку з'явилася перша повна мова Фортран (FORmula TRANslation - трансляція формул). Групою розробників керував тоді відомий 30-річний математик Джон Бекус. Фортран - це перша із "дійсних" мов високого рівня.
Далі, у 1972 році 31-літній фахівець із системного програмування фірми Bell Labs Денніс Рітчі розробив мову програмування Сі. У 1984 році французький математик та саксофоніст Филип Кан засновує фірму Borland International. Далі з'явився діалект мови Сі фірми Borland.
На початку Сі була розроблена як мова для програмування в операційній системі Unix. Незабаром він став поширюватися для програмістів-практиків. Наприкінці 70-х були розроблені транслятори Сі для мікроЕОМ операційної системи СР/M. Після появи IBM PC стали з'являтися і компілятори мови Сі (для таких комп'ютерів їх зараз декілька десятків). У 1983 р. американський Інститут Стандартів (ANSI) сформував Технічний Комітет X3J11 для створення стандарту мови Сі. На сьогодні мова Сі++, що з'явилася як послідовник Сі, підпорядковується більшості вимог стандарту.
За своїм змістом Сі, перш за все, є мовою функцій. Програмування на Сі здійснюється шляхом опису функцій і звертання до бібліотек (бібліотечних функцій). Більшість функцій повертають деякі значення, що можуть використовуватися в інших операторах.
Серед переваг мови Сі потрібно відзначити основні:
• універсальність (використовується майже на всіх існуючих ЕОМ);
• компактність та універсальність коду;
• швидкість виконання програм;
• гнучкість мови;
• висока структурованість.

Будь-яка мова (українська, російська, англійська, французька та інші) складається з декількох основних елементів - символів, слів, словосполучень і речень. В алгоритмічних мовах програмування існують аналогічні структурні елементи, тільки слова називають лексемами, словосполучення - виразами, а речення - операторами.
Лексеми в свою чергу утворюються із символів, вирази - із лексем і символів, оператори - із символів, лексем і виразів.
• Алфавіт мови, або її символи - це основні неподільні знаки, за допомогою яких пишуться всі тексти на мові програмування.
• Лексема, або елементарна конструкція - мінімальна одиниця мови, яка має самостійний зміст.
• Вираз задає правило обчислення деякого значення.
• Оператор задає кінцевий опис деякої дії.

1.2.1 Алфавіт
Алфавіт мови Сі включає:
• великі та малі літери латинської абетки;
• арабські цифри;
• пробільні символи: пробіл, символи табуляції, символ переходу на наступний рядок тощо;
• символи,.;:? '! | / \ ~ () [ ] { } < > # % ^ & - + * =

1.2.2 Ідентифікатори
Ідентифікатори використовуються для іменування різних об'єктів: змінних, констант, міток, функцій тощо. При записі ідентифікаторів можуть використовуватися великі та малі літери латинської абетки, арабські цифри та символ підкреслення. Ідентифікатор не може починатися з цифри і не може містити пробілів.
Компілятор мови Сі розглядає літери верхнього та нижнього регістрів як різні символи. Тому можна створювати ідентифікатори, які співпадають орфографічно, але відрізняються регістром літер. Наприклад, кожний з наступних ідентифікаторів унікальний:

Sum sum sUm SUM sUM

Слід також пам'ятати, що ідентифікатори не повинні співпадати з ключовими словами.

1.2.3 Константи
Константами називають сталі величини, тобто такі, які в процесі виконання програми не змінюються. В мові Сі існує чотири типи констант: цілі, дійсні, рядкові та символьні.
1. Цілі константи можуть бути десятковими, вісімковими або шістнадцятковими.
Десяткова константа - послідовність десяткових цифр (від 0 до 9), яка починається не з нуля якщо це число не нуль. Приклади десяткових констант: 10, 132, 1024.
Вісімкові константи починаються з символу 0, після якого розміщуються вісімкові цифри (від 0 до 7). Наприклад: 023. Запис константи вигляду 08 буде сприйматися компілятором як помилка, так як 8 не є вісімковою цифрою.
Шістнадцяткові константи починаються з символів 0х або 0Х, після яких розміщуються шістнадцяткові цифри (від 0 до F, можна записувати їх у верхньому чи нижньому регістрах). Наприклад: 0ХF123.
2. Дійсні константи складаються з цілої частини, десяткової крапки, дробової частини, символу експоненти (e чи E) та показника степеня. Дійсні константи мають наступний формат представлення:
[ ціла_частина ][. дробова_частина ][ Е [-] степінь ]
У записі константи можуть бути опущені ціла чи дробова частини (але не обидві разом), десяткова крапка з дробовою частиною чи символ E (e) з показником степеня (але не разом). Приклади дійсних констант: 2.2, 220е-2, 22.Е-1,.22Е1.
Якщо потрібно сформувати від'ємну цілу або дійсну константу, то перед константою необхідно поставити знак унарного мінуса.
3. Символьні константи. Символьна константа - це один або декілька символів, які заключені в апострофи. Якщо константа складається з одного символу, вона займає в пам'яті 1 байт (тип char). Двосимвольні константи займають в пам'яті відповідно 2 байти (тип int).
Послідовності символів, які починаються з символу \ (обернений слеш) називаються керуючими або escape-послідовностями (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1. Escape-послідовності

Спеціальний символ	Шістнадцятковий код	Значення
\a		звуковий сигнал
\b		повернення на 1 символ
\f	0C	переведення сторінки
\n	0A	перехід на наступний рядок
\r	0D	повернення каретки
\t		горизонтальна табуляція
\v	0B	вертикальна табуляція
\\	5C	символ \
\'		символ '
\"		символ "
\?	3F	символ?
\0		нульовий символ
\0ddd	-	вісімковий код символу
\0xddd	ddd	шістнадцятковий код символу

4. Рядкові константи записуються як послідовності символів, заключених в подвійні лапки.
"Це рядковий літерал!\n"
Для формування рядкових констант, які займають декілька рядків тексту програми використовується символ \ (обернений слеш):
"Довгі рядки можна розбивати на \
частини"
Загальна форма визначення іменованої константи має вигляд:
const тип ім'я = значення;
Модифікатор const попереджує будь-які присвоювання даному об'єкту, а також інші дії, що можуть вплинути на зміну значення. Наприклад:
const float pi = 3.14l5926;
const maxint = 32767;
char *const str="Hello,P...!"; /* покажчик-константа */
char const *str2= "Hello!"; /* покажчик на константу */
Використання одного лише модифікатору const еквівалентно const int.

1.2.4 Коментарі
Текст на Сі, що міститься у дужках /* та */ ігноруватиметься компілятором, тобто вважатиметься коментарем до програми. Такі коментарі можуть розміщуватися в будь-якому місці програми.
Коментарі здебільшого використовуються для "документування програм" та під час їх відлагодження. В програму бажано вміщувати текст, що хоч якось пояснює її роботу та призначення. Проте не слід надто зловживати коментарями, а використовувати більш розумні форми найменування змінних, констант, функцій тощо. Якщо, наприклад, функція матиме назву add_matrix, очевидно не зовсім раціональним буде включення у програму після її заголовної частини коментар про те, що:
/*функція обчислює cуму матриць */
У цьому випадку ім'я функції пояснює її призначення. У більш сучасних версіях Сі широко застосовується так званий угорський запис імен, коли ім'я змінної містить в собі інформацію про її призначення і тип.

1.2.5 Ключові слова
Ключові слова - це зарезервовані ідентифікатори, які мають спеціальне значення для компілятора. Їх використання суворо регламентоване. Імена змінних, констант, міток, типів тощо не можуть співпадати з ключовими словами.
Наводимо перелік ключових слів мови Сі:

auto	continue	float	interrupt	short	unsigned
asm	default	for	long	signed	void
break	do	far	near	sizeof	volatile
case	double	goto	pascal	static	while
cdecl	else	huge	switch	struct
char	enum	if	register	typedef
const	extern	int	return	union

Дата добавления: 2014-01-07