Агропромисловий комплекс

Паливно-енергетичний комплекс.

2. Металургійний комплекс.

3. Машинобудівний комплекс.

4. Хіміко-лісовий комплекс.

5. Будівельний комплекс.

7. Комплекс по виробництву непродовольчих товарів народного споживання.

8. Транспортний комплекс та зв’язок.

Функціонування господарського комплексу зумовлює постійне посилення і розширення виробничих зв'язків між підприємствами кожної галузі, між окремими галузями. Це свідчить про процеси диверсифікації, спеціалізації й концентрації різноманітних стадій виробництва та обміну продукцією. На основі цих складних економіко-виробничих процесів формуються міжгалузеві комплекси.

Нині виділяють такі міжгалузеві генералізовані структурні підрозділи промисловості: паливно-енергетичний комплекс; металургійний комплекс, машинобудівний комплекс, хіміко-лісовий комплекс, будівельний комплекс, агропромисловий комплекс, комплекс по виробництву непродовольчих товарів народного споживання, транспортний комплекс та зв’язок.

Паливно-енергетичний комплекс

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – це складна міжгалузева система видобутку та виробництва палива, енергії, їх транспортування, розподілу та використання, який складається з паливної промисловості (нафтової, газової, вугільної, сланцевої, торфової) та електроенергетики.

Від вирішення паливно-енергетичної проблеми залежать можливості, темпи та напрями економічного то соціального розвитку.

Паливною промисловістю називається комплекс галузей промисловості, підприємства якої видобувають, переробляють і збагачують різні види паливно-енергетичної сировини. Паливна промисловість країни представлена майже всіма галузями: кам'яновугільною та буровугільною, нафто- і газовидобувною, торфовою, нафтопереробною, сланцевою, уранодобувною й уранозбагачувальною.

Вугільна промисловість представлена видобутком кам'яного та бурого вугілля, збагаченням та його брикетуванням. З вугільною промисловістю тісно пов'язані такі галузі, як електроенергетика, коксохімія, металургія.

Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива у натуральному виразі є першою серед галузей ПЕК, де зосереджено більшість працівників та основних фондів паливної промисловості. Вугілля видобувають на 295 шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. Основним районом видобутку кам’яного вугілля є Донецький басейн.

Нафтова промисловість складається з таких галузей: нафтовидобувної, нафтопереробної та транспортування нафти.

Нафтова промисловість України характеризується невисокими показниками. Нафтові родовища у старопромислових районах у Західній Україні вичерпані. Проводиться геологічна розвідка шельфової зони Чорного та Азовського морів, Причорноморської низовини. Нафтогазоносними районами є Лівобережна Україна. Половину нафти та газу виробляє Прикарпатська нафтогазоносна провінція.

Нафтопереробна промисловість України включає Лисичанський, Кременчуцький, Херсонський, Бердянський, Дрогобицький, Львівський, Надвірп’янський нафтопереробні заводи.

Газова промисловість є галуззю паливної промисловості, що проводить видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу.

Використання газу у два рази дешевше порівняно з нафтою. Воно забезпечує виробництво азотних добрив та синтетичних матеріалів.

Торфова промисловість є одним із найстаріших (поряд з дровами) джерел забезпечення населення дешевим місцевим паливом. У паливному балансі торф нині має другорядне значення, хоча його запаси досить-таки значні.

На півночі Кіровоградської, південному заході Хмельницької та півдні Черкаської областей виявлено маловивчені поклади горючих сланців. Вони можуть стати цінним мінерально-сировинним ресурсом. Разом з тим, промисловий видобуток горючих сланців практично не проводиться, очевидно їх варто розглядати як один з вітчизняних резервів енергоносіїв.

В Україні поклади уранових руд містяться поблизу м. Жовті Води, що знаходиться на заході Дніпропетровської області. Нестача і низька якість розвіданих родовищ уранових руд є однією з основних проблем вітчизняної ядерної енергетики. Геологічні дослідження свідчать, що запаси ядерних енергоносіїв у перспективі можуть бути відкриті в Карпатах, Приазов'ї, Донецькому кряжі.

Електроенергетикою називають галузь важкої промисловості, що забезпечує електрифікацію народного господарства і побутові потреби на основі раціонального виробництва й розподілу електроенергії.

До цієї галузі промисловості входять виробництво електричної енергії на теплових, гідравлічних та атомних електростанціях, електричні мережі, окремі котельні та інші господарські об'єкти.

Електроенергетика впливає на розвиток народного господарства, територіальну організацію продуктивних сил. Забезпеченість у достатній кількості електроенергією притягує підприємства та виробництва, у яких частка паливо-енергетичних витрат у собівартості продукції вища проти традиційних галузей промисловості. У ряді районів України електроенергетика визначає виробничу спеціалізацію, є основою формування ТВК.

Розміщення електроенергетики залежить від наявності паливо-енергетичних ресурсів та споживачів. Близько 33% електроенергії виробляється у районах споживання, понад 66% споживається у районах її виробництва.

Електростанції об’єднуються у енергосистеми, які здійснюють виробництво, транспортування та розподіл електроенергії між споживачами.

Металургійний комплекс

Металургійний комплекс включає: чорну та кольорову металургію. Металургійна переробка чавун-сталь-прокат є провідною в металургійному комплексі.

Чорна металургія є головний споживач палива, електроенергії, води. До її складу входять видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих, хромітових руд, виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового значення, вторинна переробка чорних металів та коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів.

На металургійних комбінатах комбінують коксування вугілля та металургійну переробку. Металургія повного циклу, переробна металургія та “мала металургія” у розміщенні досить подібні. При розміщенні металургії повного циклу пріоритетом є сировина і паливо. У переробній промисловості використовують ресурси металевого брухту, орієнтир іде на місця споживання готової продукції (джерело металобрухту). “Мала металургія” орієнтується на великі машинобудівні центри, які спеціалізуються на металургійній продукції.

Виділяють у структурі чорної металургії наступні центри:

· Дніпропетровський металургійний вузол;

· Запорізький металургійний вузол;

· Криворізький металургійний вузол;

· Кременчуцький вузол чорної металургії;

· Донецький металургійний район;

· Приазовський район чорної металургії.

Кольорова металургія включає: видобуток; збагачення; металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних та рідкісних металів; переробку вторинної сировини; видобуток кольорового каміння.

Представлена наступними галузями: алюмінієва; цинкова; магнієва; титанова; ртутна; феронікелева.

У кольоровій металургії сировина використовується комплексно. Для зниження собівартості підприємства кольорової металургії комбінуються з іншими галузями (наприклад, виробництво соди, цементу, титанових білил і т. д.). Під час розміщення підприємств враховують сировинний та енергетичний фактори, які збігаються територіально.

Дата добавления: 2014-01-07