Польовий період

При геологозйомочних роботах польовий період є основним і найбільш відповідальним. В організаційному плані він поділяється на три послідовних етапи: організаційний, виробничо-польовий і заключний.

Завдання організаційного етапу - створення бази партії, житлово-побутове влаштування персоналу, конкретне знайомство з районом робіт шляхом проведення оглядових маршрутів. Оглядові маршрути проводяться по всьому району зйомки. В першу чергу відвідуються вказані попередніми дослідниками опірні стратиграфічні розрізи, знахідки скам"янілостей. В результаті оглядових маршрутів уточнюється робоча схема стратиграфічного розчленування розрізу, встановлюються назви і індекси стратиграфічних одиниць і різновидностей порід. Відвідуються всі вже відкриті родовища, розташовані в районі робіт, щоб мати уяву про типи руд.

Виробничо-польовий етап - основний етап польового періоду. Його завдання: аналіз геологічної будови, збір фактичного матеріалу, складання і уточнення карт. Польові дослідження при геологічній зйомці проводяться з допомогою пошуково-зйомочних і пошукових маршрутів, аеровізуальних спостережень, геофізичних, геохімічних, геоморфологічних, гідрогеологічних, петрографічних, палеотектонічних, стратиграфічних та інших досліджень, буріння свердловин і проходки гірських виробок. При проведенні польових робіт систематично здійснюється польова камеральна обробка відібраного кам"яного матеріалу, проб води і шліху. Співставляються і аналізуються всі отримані геологічні, пошукові геофізичні, геохімічі і лабораторні дані і на цій основі вносяться корективи у загальну програмі і план робіт на найближчі дні.

Заключний або ліквідаційний етап настає після виконання усієї програми польових досліджень. В кінці кожного польового сезону проводиться обробка і оформлення усіх польових матеріалів партії. Завдання даного етапу:

- складання, доповнення, уточнення і оформлення передбачених проектом польових карт- уточнення і доповнення опірної легенди;

- заповнення журналів зразків і проб, складання відомостей геохімічних проб;

- додаткове вивчення і скорочення робочих зразків, попередня обробка проб, їх аналіз у польових лабораторіях, оформлення замовлень на лабораторні роботи, відправка проб до відповідних спеціалізованих лабораторій;

- обробка польових спостережень, доповнення польових щоденників, журналів документації бурових свердловин і гірських виробок результатами вивчення зразків і польового аналізу проб, складання висновків по окремих маршрутах і групах маршрутів із урахуванням результатів роботи інших виконавців;

- обробка результатів пошукових робіт.

Одночасно можна проводити прив"язочні маршрути. В результаті цього вирішуються всі нез"ясовані питання щодо стратиграфії, магматизму, а також різні спірні питання.

Після виконання цих робіт комісія приймає польові матеріали, але у випадку виявлення суттєвих похибок і помилок польові матеріали повертаються для виправлення. Польові роботи не можуть вважатися завершеними, поки не буде підписаний акт усіх необхідних польових матеріалів членами комісії.

Типи геологічних зйомок за способом проведення і призначенням: маршрутна, площадна і інструментальна.

Маршрутна зйомка застосовується при картуванні в масштабах 1:1000000 і 1:500000. Вона полягає у перетині району робіт маршрутами, більша частина яких розташовується вхрест простягання порід. При картуванні інтрузивних магматичних тіл маршрути повинні перетинати як крайові, так і центральні частини масивів. Спостереження, проведені в маршруті, наносяться на топооснову. Маршрутні дослідження використовуються також при складанні опірних стратиграфічних розрізів, вивченні четвертинних відкладів і геоморфологічних спостереженнях. ними користуються при аналізі тектонічної будови окремих районів.

Дуже важливо правильно намітити маршрути, положення яких у значній ступені залежить від відслоненості і прохідності. В деяких областях гірські породи повсюди виходять на денну поверхню біля берегів річок, або на цоколях терас. Такі ділянки можуть вивчатися цілком незалежно від простягання порід. В гірських областях при суцільній відслоненості слід рахуватися з наявністю доріг, стежин, а в залісених місцевостях з прохідністю залісених ділянок. Слід звертати увагу, що в умовах поганої відслоненості слід шукати виходи корінних порід на схилах річкових долин, вододілах, ділянках розвитку зсувних процесів і обвалів тощо.

Площадна зйомка проводиться при геологічному картуванні в масштабах 1:200000 - 1:25000. Пунктами спостережень вкривається вся територія зйомки; густота цих точок залежить від ступеня складності геологічної будови, умов відслоненості, прохідності. Велике значення при цьому мають аерофотознімки. Основна частина маршрутів проводиться за простяганням структур для простежування різноманітних контактів, стратиграфічних комплексів, маркуючих горизонтів, розривних порушень. Не менш важливі маршрути, що проходять вхрест простягання шарів.

В межах масивів магматичних порід маршрути намічаються таким чином. щоб були вивчені усі іх частини, були пройдені контакти між інтрузивними і вміщуючими породами і різновіковими магматичними інтрузивами. Важливо прослідкувати тектонічні розриви, дайки магматичних порід і зони контактового метаморфізму.

Положення пунктів спостережень і геологічних границь на топографічну карту наносять окомірно з максимально можливою точністю, прив"язуючи їх до елементів рельєфу, топографічної чи річкової сітки. В залежності від обгрунтованості геологічні границі поділяються на достовірні і передбачувані або припущені.

Інструментальна з"омка застосовується при геологічному картуванні, починаючи з масштабу 1:20000 і крупніше. Це площадна зйомка, при якій нанесення геологічних об"єктів на топооснову проводиться інструментально. Перед зйомкою необхідно вивчити всі відслонення і виробки та розставити в опірних пунктах відповідні репери (кілки). Опірними пунктами можуть бути контакти з інтрузивними породами, границі між світами, маркуючі горизонти, жили, різні геологічні тіла, покриви тощо. Усі відмічені за допомогою певного інструменту (мензули) точки наносяться топографом на топооснову. Зйомка ведеться у присутності геолога.

Польова карта, її складання. Польова карта - важливий геологічний документ. На карту безпосередньо в полі наносяться усі результати геологічних спостережень, геологічні границі, елемент залягання, різновидності магматичних порід, лінії розривних порушень, схему маршрутів.

Польову карту складають безпосередньо в маршрутах на топографічній основі, що у два рази крупніша за масштаб зйомки. Місця спостереження на карті вказуються точкою. Поруч із нею вказуються елементи залягання, відмічаються місця знахідок зразків викопної фауни і флори, корисних копалин. Точки наносяться або окомірно за чіткими ознаками на топооснові і місцевості, або за допомогою гірського компасу. Всі записи і помітки на карті під час маршруту роблять олівцем, пізніше після перевірки і уточнення, повернення з маршруту - закріпляють тушшю. Окрім індивідуальних польових карт в партії повинна бути загальна карта фактичного матеріалу і геологічна карта. Кожний виконавець зобов"язаний перенести всі дані власних спостережень на спільну карти. Обробку матеріалів, зібраних виконавцем за день, проводять колективно під керівництвом начальника партії.

Кондиційність геологічних карт. Під кондиційністю геологічних карт розуміється обгрунтованість їх (в залежності від масштабу) фактичним матеріалом, який підтверджує відповідну детальність зображення геологічних об"єктів. Велике значення має при цьому детальність розроблених стратиграфічних розрізів, зібраний кам"яний матеріал. При встановленні кондиційності особливо враховуються: кількість точок спостережень, довжина маршрутів, ступінь розчленування геологічних утворень з нанесенням їх границь на геологічну карту. детальність розчленування є найважливішим показником точності геологічних карт, ступеню їх детальності, відповідності певному масштабу.

Польова книжка - основний документ, який відображає роботу геолога. В ній записуються всі польові спостереження, висновки. Записи слід робити акуратно. Книжка повинна мати тверду обкладинку, формат її 15х10 см, 60-70 сторінок; в кінці книжки - сторінки з міліметрівкою і калькою. Усі сторінки нумеруються. на титульному листі вказується назва організації, прізвище геолога, адреса організації і бази експедиції, номер книжки, дати початку і закінчення записів, номера описаних відслонень і зразків. Записи ведуться тільки на правій стороні книжки, а на лівій роблять замальовки та помітки.

Дата добавления: 2014-01-07