Визнання доходу

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Отже, для визнання доходу необхідно не тільки збільшення активу або зменшення зобов'язань, але й фінансо­вий наслідок цих подій — збільшення власного капіталу.

Методологічні засади формування інформації про доходи від звичайної дія­льності у бухгалтерському обліку визначені у ПБО 15 «Дохід».

Доходами підприємства визнаються:

а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г) інші доходи;

д) надзвичайні доходи.

Цей стандарт не поширюється на деякі доходи підприємства, пов'язані з:

- договорами оренди;

- дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій, врахо­ваних методом участі у капіталі (тобто за дивідендами з інвестицій у спільні, дочірні та асоційовані підприємства);

- страховою діяльністю;

- змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобо­в'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) вказаних активів та зобов'язань;

- змінами вартості інших поточних активів;

- природним приростом поголів'я тварин, виходом продукції сільського її
лісового господарства;

- видобуванням корисних копалин.

Доходи за цими операціями обліковуються відповідно до норм, обумовле­них в інших стандартах, таких як П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», П(С)Б0І4 «Оренда» та інші.

Потрібно звернути увагу на те, що не визнаються доходами підприємства суми, які отримані від інших сторін, тобто:

- суми ГТДВ, акцизного збору, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

- суми надходжень за договорами комісії та Іншими аналогічними догово­рами на користь комітента тощо;

- суми передоплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- суми авансу;

- надходження, що належать іншим особам;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів;

- суми завдатку під заставу або в погашення позики тощо.
Планом рахунків передбачено відображати доходи, які відносяться до різ­них груп, на різних рахунках доходів. Розглянемо деякі варіанти обліку доходів відповідно до П(С)БО.

2. Облік доходів від реалізації продукції.

Визнання доходу (виручки) від реалізації продукції пов'язане з виконанням деяких умов П(С)БО 15 «Дохід», зокрема:

1. Передача покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію. Здебільше передача ризиків і вигод від

володіння збігається:) переда­чею юридичного права власності або з передачею в управління покупцеві. В інших випадках передача ризиків і вигод відбувається не завжди одночасно з передачею юридичного права власності, наприклад:

а) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених контрактом на реалізацію, а підприємство-продавець не має упевненості стосовно його повернення;

б) відвантажені товари підлягають подальшому монтажу, і цей монтаж є істотною частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;

в) одержання доходу від визначеної реалізації залежить від доходу, отримає підприємство-покупець від власної реалізації цих товарів;

г) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримує покупець від власної реалізації цієї продукції.

Якщо підприємство-продавець залишає тільки незначний ризик володіння, операція вважається реалізацією і дохід визначається

Управління і контроль за реалізованою продукцією. Якщо підприємство залишає за собою подальше керівництво або контроль за реалізованою продукцією, то дохід від такої реалізації не визначається.

3.Сума доходу достовірно визначена. Доходи, достовірну оцінку яких здійс­нити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає одному з основ­них принципів бухгалтерського обліку І фінансової звітності — обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов'я­зань тощо) за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

4. Упевненість у тому, що в результаті операції відбудеться збільшен­ня економічних вигод, а витрати, пов'язані з реалізацією продукції, достові­рно визначені. Якщо існує невпевненість в отриманні доходів від реалі­зації, то до усунення цієї невпевненості дохід не повинен визнаватися.

Реалізованою вважається продукція, відвантажена (відпущена) зі складу підприємства - постачальника.

Відвантажена продукція — це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям.

Відвантаження або відпуск готової продукції, виконаних робіт і послуг зі складу покупцям проводять на основі первинних документів, наказів-накладних або розпоряджень відділу збуту. В первинній документації вказують номер замовлення та адресу, за якою від­правляють продукцію, кількість місць, вид упаковки, масу та інші дані, що хара­ктеризують відвантажену продукцію.

Фактичний відпуск готової продукції місцевим покупцям безпосередньо зі шалу або цеху оформлюють на основі доручення права одержання цінностей, втратної накладної, а іногороднім покупцям — товарно-транспортної накладної (при відвантаженні продукції залізницею, водним шляхом). На відвантажену продукцію розфасовану в бочки або ящики, складається специфікація у двох примірниках: перший — для покупця, а другий з документами на відвантаження пере­дається до бухгалтерії.

Цінності зі складу для відправки залізницею або водним шляхом до іногоро­дніх покупців відпускають експедитору підприємства-вантажовідправника або представнику транспортної організації під розписку в товарно-транспортній накладній.

Товарно-транспортні накладні товаровідправник виписує в чотирьох примі­рниках: перший є підставою для списування відвантаженої продукції зі складу вантажовідправника; другий для оприбуткування одержаної продукції ксерокопірується до покупця, третій — до транспортної організації як підстава замовника-вантажовідправника для здійснення розрахунків з нею; четвертий додається до подорожнього листа для обліку транспортної роботи.

Залізниця (станція відправлення) видає вантажовідправнику квитанцію про прийняття вантажу і один примірник виписаної залізничної накладної, що супро­воджує вантаж у дорозі. Наприкінці робочого дня експедитор після відправлення вантажу подає до бухгалтерії відповідні транспортні документи.

Розрахунковими документами є: договір-угода; рахунки-фактури, платіжні: видані, виписані на основі рахункІв-фактур, специфікації (при великій номенклатурі відвантаженої продукції). У розрахункових документах містяться дані про відвантажену продукцію (найменування, кількість, ціна, вартість тощо).

Для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про доходи від реа­лізації готової продукції, доходи від страхової діяльності, а також про суми зни­жок, наданих покупцям, та інші вирахування з доходів у Плані рахунків бухгал­терського обліку передбачено рахунок 70 „Доходи від реалізації", до якого відкриваються такі субрахунки:

- 701 «Дохід від реалізації готової продукції»;

- 702 «Дохід від реалізації товарів;

- 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг;

- 704 «Вирахування з доходу»;

За кредитом субрахунків 701, 702, 703 відображається збільшення доходу, тобто сума фактичної реалізації згідно з відвантажувальними документами із сумою непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), включених до ціни продажу.

Дохід від реалізації продукції, товарів і послуг зменшується на суму непря­мих податків (акцизного збору, ПДВ тощо, передбачених законодавством).

Дохід від реалізації товарів зменшується на суму товарів, повернених поку­пцями (у разі дефектів, невідповідності ціни чи якості товарів), а також на сум; знижок, що надані покупцям за дострокову оплату.

За дебетом відображається нарахування непрямих податків (ПДВ і акцизно­го збору) та списання в порядку закриття на рахунок 79 „Фінансові результати" субрахунок 791 „Фінансовий результат від основної діяльності". Нарахування належної суми непрямих податків здійснюється щомісяця. Списання суми чистого доходу на фінансові результати може провадитися як щомісяця, так і раз на рік, тобто право вибору надано підприємству.

Облік повернених товарів від покупців і знижок, наданих покупцям за терміновість платежу, ведуть на субрахунку 704 «Вирахування з доходу».

\ 3. Облік доходів від реалізації товарів.

Облік доходів від реалізації товарів ведуть на субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів». Дохід від реалізації товарів визначаєть­ся за методом нарахування, тобто в момент відпуску товарів покупцям. Кореспонденцію рахунків з обліку доходів від реалізації товарів пред­ставлено в наступній таблиці.

4. Облік доходів від надання послуг, виконання робіт.

Згідно з П(С)БО 15 «Дохід» дохід від надання послуг визнається в тому періоді, у якому надаються послуги. Порядок визнання доходу від надання по­слуг залежить від того, чи може бути достовірно оцінений результат операцій з надання послуг на певну дату (на дату складання балансу).

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх нижченаведених умов:

- можливості достовірної оцінки доходу;

- імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

- можливості достовірної оцінки завершеності надання послуг на дату балансу;

можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг необхідних для їх завершення.

П(С)БО 15 «Дохід» передбачає визнання доходу:

• виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату

• шляхом рівномірного його нарахування за певний період часу.

Визнання доходу через посилання на ступінь завершеності операції називають методом поетапного виконання.

Ступінь завершеності операції з надання послуг може бути оцінено такій трьома методами:

- визначенням обсягу виконаної роботи;

- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у повному обсязі послуг, які мають бути надані;

- визначенням питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витри здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на ту саму дату.

Якщо надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій (опера­цій) за певний період часу, то дохід визнається шляхом його рівномірного нараху­вання за цей період.

Дохід від реалізації послуг підприємств обліковують на субрахунку 703 «Доходи від реалізації послуг».

Розглянемо варіанти обліку доходів від надання послуг.

а). Визначення обсягу виконаної роботи

Цей варіант бажано застосовувати в тому випадку, коли операція з надання послуг, виконання робіт має разовий характер або здійснюється протягом дот короткого періоду і дохід від цієї операції можна легко визначити.

5. Облік доходів від іншої операційної діяльності.

Підприємства можуть одержувати доходи від іншої операційної діяльності. У складі інших операційних доходів відображаються всі інші доходи, не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), до яких, зокрема, належать:

- дохід від реалізації іноземної валюти;

- дохід від реалізації інших оборотних активів (виробничих запасів, мало­цінних і швидкозношуваних предметів тощо);

- дохід від операційної оренди активів;

- дохід від операційної курсової різниці;

- пеня, штрафи, неустойки, які визнані боржником або щодо яких отримано рішення судових органів про стягнення;

- доходи від відшкодування сум раніше списаних активів;

- дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла піл час опе­раційного циклу, після закінчення строку позовної давності;

- дохід від безоплатно одержаних оборотних активів;

- інші доходи від операційної діяльності.

У бухгалтерському обліку суми інших доходів від операційної діяльності] підприємства відображаються на рахунку 71 «Інший операційний дохід» на від­повідних субрахунках. Сума визнаних доходів зменшується на суму непрямих) податків у складі цих доходів, а чистий дохід списується на субрахунок 791 «Фінансовий результат основної діяльності».

6. Облік доходів від бартерних операцій.

Бухгалтерський облік бартерних (товарообмінних) операцій відбувається на рахунках 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками^» або 36 «Розрахун­ки з покупцями та замовниками» та 37 «Розрахунки з різними дебіторами»( з безпо­середнім використанням субрахунку 377 «Розрахунки з Іншими дебіторами»). Якщо відбувається операція обміну активами (роботами, послугами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість, дохід не визнається.

Якщо відбувається операція обміну подібними активами (роботами, послугами), які мають різну вартість, або здійснюється обмін неподібними активами (роботами, послугами) — однакової вартості, дохід визнається за вартістю отри­маних активів (робіт, послуг).

Подібними запасами можуть вважатися запаси, що відповідають одночасно двом критеріям:

- мають однакове функціональне призначення;

- мають однакову справедливу вартість.

Згідно з п. 23 П(С)БО 15 «Дохід» сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, отриманих або належних до отримання підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих чи отриманих грошових коштів та їх еквівалентів. При нерів­ноцінному обміні, коли відбувається доплата грошовими коштами, дохід визна­ється за сумою активів, отриманих або які підлягають отриманню, зменшених на суну переданих або одержаних грошових коштів.

7.Облік доходів від інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Метод участі в капіталі - це метод обліку інвестицій, згідно з яким балан­сова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестуван­ня. Згідно з ПБО 12 «Фінансові інвестиції» метод участі в капіталі застосовується для обліку інвестицій в асоційовані, спільні та дочірні підприємства, які є пов'я­заними сторонами для інвестора.

Для обліку доходів від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підпри­ємства, які відображаються за методом участі в капіталі, призначено рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі», який має такі субрахунки:

721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства»;

721 «Дохід від спільної діяльності»;

721 «Дохід від інвестицій в дочірні підприємства».

За кредитом рахунку 72 відображається збільшення (одержання) доходу, пов'я­заного зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування вна­слідок отримання асоційованим, спільним або дочірнім підприємством прибутків,:» дебетом — списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Аналітичний облік доходів від участі в капіталі ведеться за кожним об'єк­том Інвестування та Іншими ознаками, визначеними підприємством.

Кореспонденція рахунків з обліку доходів від участі в капіталі наведена нижче:

8.Облік доходів від фінансової діяльності.

Фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до зміни розміру і скла­ду власного та позикового капіталу підприємства.

У випадку використання активів підприємства Іншими сторонами дохід отри­мують у вигляді:

а) відсотків — плати за використання грошових коштів, їх еквівалентів сум, що заборговані підприємству;

б) роялті — платежів за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо);

в) дивідендів — частини чистого прибутку, розподіленого між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства

Дохід, виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визначається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

• ймовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;

• дохід може бути достовірно оцінений.

Таким чином зазначений дохід повинен визначатися в такому

порядку:

• відсотки — у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з
бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

• роялті — за принципом нарахування згідно з економічним змістом відпо­відної угоди;

• дивіденди — у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Доходи, які отримують у процесі фінансової діяльності підприємства, такі, як дивіденди, інші доходи, одержані від фінансових інвестицій (крім доходів, які вираховуються методом участі в капіталі), відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 73 «інші фінансові доходи» за субрахунками:

731,,Дивіденди одержані" — для відображення належної суми дивідендів
від інших підприємств, що не є асоційованими, дочірніми та спільними;

732„Відсотки одержані" — для відображення відсотків за облігаціями чи інши­ми цінними паперами, за якими не ведеться облік на субрахунку 731 «Дивіденди одержані»,а також відсотків за здані у фінансову оренду необоротні активи;

733„Інші доходи від фінансових операцій" — для відображення інших до­
ходів від фінансової діяльності, крім тих, що обліковуються на субрахунках 731

„Дивіденди одержані" та 732 „Відсотки одержані".

Аналітичний облік фінансових доходів ведеться за об'єктами інвестування. Кореспонденцію рахунків з обліку доходів у вигляді процентів, дивідендів, І роялті наведено нижче:

9.Облік інших доходів.

Для узагальнення інформації про доходи, що отримані у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, призначені) рахунок 74 „Інші доходи". До таких доходів, зокрема, належать доходи від:

• реалізації фінансових інвестицій;

• реалізації необоротних активів (основних засобів, нематеріальних акти­
вів тощо);

• реалізації майнових комплексів;

• не операційних курсових різниць;

• безоплатно отриманих активів;

• інші доходи від звичайної діяльності, в тому числі від списання кредитор­ської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, після закінчення строку позивної давності, від вартості негативного гудвілу, яка визначається доходом.

10.Облік доходів. Одержаних у вигляді цільового фінансування.

До коштів цільового фінансування та цільових надходжень належать суми, отримані підприємством для здійснення заходів цільового призначення:

•на утримання дитячих установ;

•підготовку кадрів;

•науково-дослідницькі роботи;
. винахідництво та інші цілі.

Джерелом цільового фінансування і цільових надходжень можуть виступати:

• внески батьків за утримання дітей у дитячих закладах;
. • плата за навчання;

• кошти профспілок, вищих організацій та інших підприємств, одержані
внаслідок перерозподілу всередині системи тощо.

Кошти цільового фінансування можуть також надходити у вигляді: ¹ асигнувань з бюджету та позабюджетних цільових фондів;

• грантів;

• житлових субсидій;

• дотацій на здійснення заходів соціального захисту населення, будівництво;

• допомоги малозабезпеченим сім'ям;

• державного регулювання цін на паливо, послуги житлово-комунального
господарства і міського транспорту;

і цільових внесків фізичних та юридичних осіб; гуманітарної допомоги тощо.

Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід" кошти, які надходять на підприємство у раді цільового фінансування, визнаються доходами. Крім того, цільове фінансування може бути визнано доходом лише тоді, коли буде отримано підтверджена інформація про те,що цільове фінансування буде одержано.

Цільове фінансування на придбання об'єктів основних засобів, нематеріальних активів визнається доходом протягом періоду їх корисного використання.

Для обліку вказаних коштів використовується рахунок 48 „Цільове фінансування і цільові надходження", який призначений для узагальнення інформації про юність і рух коштів за окремими об'єктами фінансування. На дебет цього рахунка будуть відноситись витрати на здійснення заходів цільового призначення.

Кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних вдів, відображаються за кредитом рахунку 48 „Цільове фінансування і ці­вці надходження". Згідно з П(С)БО 15 „Дохід" отримане цільове фінансування мається доходом того періоду, в якому були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування, та списується з дебету рахунку 48 в кредит відповідних рахунків класу 7.

Цільове фінансування, отримане як компенсація витрат (або збитків), що їх вже понесло підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприєм­ства без майбутніх пов'язаних з цим витрат, визнається доходом того періоду,! якому утворилася дебіторська заборгованість, пов'язана з цим фінансуванням.

11.Облік надзвичайних доходів

Для обліку сум відшкодування втрат від надзвичайних подій, зокрема від­шкодування страхових організацій, а також обліку Інших надзвичайних доход призначено рахунок 75 „Надзвичайні доходи". За кредитом рахунку відображається визнана сума відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат надзвичайних подій, за дебетом — списання в порядку закриття на рахунок „Фінансові результати".

Облік на цьому рахунку ведеться за такими субрахунками:

• 751 „Відшкодування збитків від надзвичайних подій";

• 752 „Інші надзвичайні доходи".

Питання для контролю по темі.

1. Поняття доходу.

2. Облік доходів від реалізації продукції.

3. Облік доходів від реалізації товарів.

4. Облік доходів від надання послуг, виконання робіт.

5. Облік доходів від іншої операційної діяльності.

6. Облік доходів від бартерних операцій.

7. Облік доходів від інвестиційної діяльності.

8. Облік доходів від фінансової діяльності.

9. Облік інших доходів.

10.Облік доходів, отриманих у вигляді цільового фінансування.

11.Облік надзвичайних доходів.

Література.

1.За редакцією Р.Хом’яка та В.Лемішовського «Бухгалтерський облік в Україні»: Л: «Інтелект-Захід»:2005 р.

2.За ред..проф. Ф.Ф.Бутинця Бухгалтерський фінансовий облік»: Ж: «Рута»: 2005 р.

3.П(С)БО 15 «Дохід»

4.П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»

5.П(С)БО 14 «Оренда»

Тема10: «Облік витрат за елементами діяльності. Облік

витрат за видами діяльності.»

Основні питання теми.

1.Облік витрат за елементами.

2.Облік витрат за видами діяльності.

2.1.Облік собівартості реалізованої продукції.

2.2.Облік і розподіл загально виробничих витрат.

2.3.Облік адміністративних витрат.

2.4.Облік втрат на збут.

2.5.Облік інших витрат операційної діяльності.

2.6.Облік фінансових витрат.

2.7.Облік втрат від участі в капіталі.

2.8.Облік інших витрат.

2.9.Облік надзвичайних витрат.

2.10.Облік витрат для сплати податку на прибуток.

1.Облік витрат за елементами.

Згідно з П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності" витрати — це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді ви­буття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення влас­ного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

До витрат, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів, відносять:

- списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних фондів, на ад­міністративні цілі;

- нарахування зносу (амортизації);

- списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших не­оборотних активів, що стали непридатними і не використовуються;

- втрати від знецінення запасів;

- недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо);

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської забор­гованості, що може бути не погашена;

- благодійні внески;

- визнані економічні санкції — сплачені штрафи, пені.
Витратами, що збільшують зобов'язання, є нарахування:

- зарплати, податків, зборів, обов'язкових платежів;

- відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;

- транспортних витрат;

- оренди, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

- послуг сторонніх організацій (аудиторських, юридичних, консультаційних, медичних тощо);

- інші нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань. Основними документами, що регламентують порядок формування витрат та собівартості продукції (робіт, послуг) для всіх підприємств незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, обліку та звітності, є П(С)БО 16 „Витрати" та розроблені на його підставі галузеві методичні рекомендації щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Елементи витрат — це сукупність економічно однорідних операцій. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків на рахунках класу 8 передбачено відображати витрати за елементами так:

1.Витрати операційної діяльності:

• Рахунок 80 „Матеріальні витрати";

• Рахунок 81 „Витрати на оплату праці";

• Рахунок 82 „Відрахування на соціальні заходи";

• Рахунок 83 „Амортизація";

• Рахунок 84 „Інші операційні витрати".

2.Витрати, пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій:

• Рахунок 85 „Інші затрати".

Рахунок 85 „Інші затрати" ведеться лише тими підприємствами та організаціями, які не застосовують рахунки класу 9 „Витрати діяльності", і сальдо ньому закривається наприкінці року або щомісяця в кореспонденції з дебетом рахунку 79 „Фінансові результати".

Оборотиза названими рахунками (крім рахунку 85) за відповідний звітний період є підставою для заповнення фінансової звітності підприємства, зокрема, розділу II „Елементи операційних витрат" Звіту про фінансові результати.

2.Облік витрат за видами діяльності.

Усі підприємства, крім суб'єктів малого підприємництва (хоча їх теж не забороняється), облік витрат ведуть на рахунках класу 9 „Витрати діяльності":

90„Собівартість реалізації";

91„Загальновиробничі витрати";

92„Адміністративні витрати";

93„Витрати на збут";

94„Інші витрати операційної діяльності";

95„Фінансові витрати";

96„Втрати від участі в капіталі";

97„Інші витрати";

98„Податки на прибуток";

99„Надзвичайні витрати".

Оскільки вся діяльність підприємства поділяється на надзвичайну і звичайну (ту свою чергу включає операційну, фінансову та інвестиційну), то Планом рахунків передбачено окремі рахунки для обліку витрат цих видів діяльності. Так, для обліку витрат від операційної діяльності використовують рахунки 90 „Собівартість реалізації", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут" і інші витрати операційної діяльності", для обліку витрат інвестиційної діяльності - рахунок 96„Втрати від участі в капіталі", для обліку надзвичайних — однойменний рахунок 99 та ін.

2.1.Облік собівартості реалізованої продукції.

Пунктом П(С)БО 16 передбачається формування двох видів собівартості

1) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка включає:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загально виробничі витрати і постійні розподілені загально виробничі витрати;

2) собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), що складається з:

• виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

• нерозподілених постійних загально виробничих витрат;

• наднормативних виробничих витрат.

Як бачимо, поняття собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) ширше, ніж поняття виробничої собівартості, оскільки включає не лише власне виробничу собівартість випущеної підприємством продукції (робіт, послуг) та реалі­зованої протягом звітного періоду, а й інші визначені витрати.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає тільки витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та ор­ганізацією виробництва, а в частині витрат на управління (накладних витрат) - лише загально виробничі змінні та постійні розподілені. Нерозподілені загально

Виробничі витрати не відносяться до виробничої собівартості, а збільшують собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

За дебетом рахунку 90 відображається виробнича собівартість реалізованої продукції. За кредитом — списання на рахунок 791 „Фінансовий результат від основної діяльності".

Калькулювання собівартості продукції виробничих підприємств здійснюєть­ся на підставі Методичних рекомендації з формування собівартості продукції у промисловості (затверджені наказом Держкомітету промислової політики від 02.02.2001 р. № 47).

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Підприємство, яке займається тільки наданням послуг, може не використо­вувати рахунок 23 тільки в тому випадку, якщо у нього не буває незавершеного виробництва, тобто коли всі прямі витрати щомісяця списуються підприємстві на рахунок 90 у повній сумі. В інших випадках незастосування рахунку 23 спричиняє виникнення помилок.

2.2.Облік та розподіл загально виробничих витрат.

Витрати, які не можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат (калькулювання), включаються до загально виробничих витрат. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних загально виробничих витрат відносяться ті витрати, що зміню­ються прямо пропорційно зміні обсягу діяльності, а саме: витрати сировини і ма­теріалів; відрядна оплата праці та відрахування на неї; амортизація устаткуван­ня, якщо ЇЇ нараховану виробничим методом; технологічні витрати енергії, якщо вони визначаються як добуток питомої норми витрати на фактичний обсяг випу­щеної продукції тощо.

Постійні загально виробничі витрати — це витрати на обслуговування та управління виробництвом, що не змінюються під час зміни обсягу діяльності; погодинна зарплата ІТР (начальника цеху, обліковця, механіка тощо); амортизація виробничих приміщень; їх опалення і освітлення; амортизація устаткування, якщо нараховану методом прямолінійного списання тощо.

Для обліку та розподілу непрямих виробничих витрат призначений рахунок „Загальновиробничі витрати". Досить докладний перелік витрат, що підлягаю­ть включенню до складу загально виробничих витрат, наведено в пункті 15 П(С)БО16 «Витрати». До таких витрат віднесено зокрема:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загально виробничого призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу;

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього при­родного середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплати простоїв тощо).

До загально виробничих витрат також відносяться витрати

підприємства на:

• забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням.
форменим одягом, захисними пристосуваннями І спеціальним харчуван­ням (єдина умова — список відповідних професій і посад має бути встано­влено колективним договором);

• платежі щодо обов'язкового страхування майна цехів, виробництві циві­льної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо
на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я;

• витрати на медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями та іншого загально виробничого персоналу.

На рахунку 91 ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, ділянками, відділеннями, бригадами й іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати на утри­мання Ії експлуатацію машин і устаткування. За дебетом рахунку 91 відобража­юся сума визнаних витрат, за кредитом — щомісячне списання на рахунках 23 „Виробництво" і 901 „Собівартість реалізованої готової продукції".

2.3.Облік адміністративних витрат.

Крім розглянутих вище витрат, які є складовими собівартості

реалізованої продукції (послуг) підприємства, здійснюють також витрати, пов'язані з управлінням підприємством, а також витрати, пов'язані зі збутом продукції тощо. Згі­дно з П(С)БО 16 адміністративні витрати на збут є витратами звітного періоду і не включаються до складу собівартості реалізованої продукції (послуг).

Рахунок92 „Адміністративні витрати" відображає загальногосподарські витрати пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. До них, зокрема, належать:

• витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу;

• витрати на його службові відрядження;

• загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на прове­дення річних зборів, представницькі витрати тощо);

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необорот­них активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, страхування майна, комунальні послуги: опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення тощо);

• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

• витрати на охорону;

• витрати на юридичні, аудиторські, транспортні послуги, послуги з оцінки майна;

• поштово-телеграфні, канцелярські витрати;

• сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків, зборів (обо­в'язкових платежів), котрі включаються до виробничої собівартості про­дукції, робіт, послуг;

• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

• інші витрати загальногосподарського призначення.

Адміністративні витрати до собівартості продукції не включаються і відносяться на результати діяльності підприємства. Ці витрати без розподілу списують­ся на рахунок 79 „Фінансові результати" в тому звітному періоді, в якому вони були визнані, а визнаються вони тоді, коли були понесені. Це в свою чергу озна­чає, що на кінець звітного періоду рахунок 92 „Адміністративні витрати" залиш­ку не матиме.

2.4.Облік витрат на збут.

Рахунок 93 „Витрати на збут" обліковує витрати, пов'язані Із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. До витрат на збут, зокрема, належать:

• витрати пакувальних матеріалів і тари;

• витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту;

• витрати на відрядження працівників відділу збуту;

• витрати на операційну оренду, страхування, амортизацію, ремонт і утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'я­заних зі збутом послуг, тощо;

• витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

• інші витрати, що використовуються для забезпечення збуту продукції.

Витрати на збут відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського облі­ку 16 „Витрати" є витратами звітного періоду і розподілу між реалізованою і нереалізованою частиною готової продукції (товарів) не підлягають; вся сума витрат на збут із рахунку 93 включається до фінансових результатів (рахунок 79). Деякі витрати на збут (у частині прямих витрат) можуть бути враховані в складі витрат на виробництво продукції (у складі виробничої собівартості) тільки якщо за технологічними умовами пакування готової продукції здійснюється разом з її виготовленням на одній із кінцевих виробничих операцій з відображенням таких витрат за дебетом рахунку 23 „Виробництво" у кореспонденції з рахунка­ми обліку виробничих запасів, розрахунків тощо.

2.5.Облік інших витрат операційної діяльності.

На рахунку 94 „Інші витрати операційної діяльності" ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахун­ках 90 „Собівартість реалізації", 91 „Загальновиробничі витрати", 92 „Адмініс­тративні витрати", 93 „Витрати на збут". До таких витрат належать:

• витрати на дослідження і розробки;

• собівартість реалізованої іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів;

• безнадійні та сумнівні борги;

• втрати від операційних курсових різниць;

• втрати від знецінення запасів;

• нестачі та втрати від псування цінностей;

• визнані штрафи, пені, неустойка за невиконання підприємством законодавства і умов договорів;

• інші витрати операційної діяльності, в тому числі витрати на створенні резерву відпусток, гарантійного резерву і витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

Облік на цьому рахунку ведеться аналогічно, як і на рахунках 92 і 93, тобто за дебетом цього рахунку відображається сума визнаних витрат, а за кредитом списання на рахунок 79 „Фінансові результати".

2.6.Облік фінансових витрат.

Витратами фінансової діяльності підприємства є витрати за відсотками (за кредитами отриманими, облігаціями випущеними, фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Для обліку таких витрат у Плані рахунків передбачено рахунок 95 „Фінан­сові витрати", який має такі субрахунки:

951„Відсотки за кредит" — для відображення витрат, пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків за користування банківськими кредитами;

952„Інші фінансові витрати" — для відображення витрат, пов'язаних із залученням позикового капіталу: витрат, пов'язаних з випуском, утриманням та власних цінних паперів; нарахування відсотків за договорами кредиту­вання (крім банківських кредитів), фінансового лізингу тощо.

2.7.Облік втрат від участі в капіталі.

У процесі здійснення інвестиційної діяльності виникають втрати від змен­шення вартості інвестицій, облік яких ведеться на рахунку 96 „Втрати від участі в капіталі". На цьому рахунку обліковуються втрати, пов'язані зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування. До таких втрат можуть бути віднесені збитки, зазначені інвестором, або інші втрати капіталу — напри­клад, знецінення необоротних активів, Інвестицій.

Розрахунок втрат від участі в капіталі наведено в ПБО 16 „Витрати", її сума залежить від частки інвестора в капіталі (відсоток голосів) спільного, асоці­йованого чи дочірнього підприємства, що належить підприємству.

2.8.Облік інших витрат.

До інших належать витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності [ (крім фінансових втрат), але не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції] (товарів) і послуг, а також втрати від страхової діяльності. У складі інших ви­трат відображаються:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

• собівартість реалізованих необоротних активів та іншого майна під­приємства;

• собівартість реалізованих майнових комплексів; втрати від не операційних курсових різниць;

• уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій;

• витрати, пов'язані з ліквідацією необоротних активів.

Облік таких витрат ведеться на рахунку 97 „Інші витрати". За дебетом цьо­го рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 „Фінансові результати".

2.9.Облік надзвичайних витрат.

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі витрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та лік­відацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробі­тна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо). Ці витрати відображаються на рахунку 99 „Надзвичайні витрати". За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 „Фінансові результати".

Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, І на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збит­ків віз надзвичайних подій. Приклад розрахунку для включення до фінансової звіт­ності втрат від надзвичайних подій наведено в додатку 3 до П(С)БО ] 6 „Витрати".

Якщо результатом звичайної діяльності буде збиток, то втрати від надзвичайних подій у повному обсязі збільшать збиток

підприємства.

2.10.Облік витрат для сплати податку на прибуток.

Для відображення податку на прибуток в новому Плані рахунків передбаче­но рахунок 98 „Податок на прибуток". За дебетом цього рахунку відображають нараховану суму податку на прибуток, за кредитом — її включення до фінансо­вих результатів на рахунку 79. Облік витрат з податку на прибуток ведеться згі­дно з ПБО 17 „Податок на прибуток".

Потрібно зазначити, що у випадку виникнення різниці при визначенні податку на прибуток між бухгалтерською податковою базами оцінки рахунок 98 тісно взаємодіє з рахунками 17 „Відстрочені податкові активи" (у ситуації, коли пода­ток на прибуток згідно з обліковою політикою менший за податок, визначений згідно з податковим законодавством) і 54 „Відстрочені податкові зобов'язання" (коли „податковий" податок на прибуток менший за „бухгалтерський" податок),

Питання для контролю по темі.

1.Економічна сутність витрат

2.Розподіл витрат за видами.

3. Облік собівартості реалізованої продукції.

4.Облік загально виробничих витрат.

5.Розподіл загально виробничих витрат.

6.Облік адміністративних витрат.

7.Облік витрат на збут.

8.Облік інших витрат операційної діяльності.

9.Облік фінансових витрат.

10.Облік втрат від участі в капіталі.

11.Облік інших витрат.

12.Облік надзвичайних витрат.

13.Облік витрат для сплати податку на прибуток.

Література.

1.За редакцією Р.Хом’яка та В.Лемішовського «Бухгалтерський облік в Україні»: Л: «Інтелект-Захід»:2005 р.

2.За ред..проф. Ф.Ф.Бутинця Бухгалтерський фінансовий облік»: Ж: «Рута»: 2005 р.

3.П(С)БО 2 «Звіт про про фінансові результати» №87 від 31.03.99 р.

4.П(С)БО 16 «Витрати»

Тема11: «Облік фінансових результатів діяльності підприємства».

Основні питання теми.

1.Облік фінансових результатів.

2.Роль управлінського обліку для прийняття рішень на підприємстві.

1.Облік фінансових результатів.

Узагальнюючим фінансовим результатом господарської діяльності будь-якій підприємства є прибуток або збиток. Визначення фінансового результату діяль­ності підприємств здійснюється шляхом порівняння доходів звітного періоду і в трат, понесених для одержання цих доходів. Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати призначено рахунок 79 «Фінансові результати».

За кредитом цього рахунку відображають суми в порядку закриття рахунків доходів (тобто рахунки класу 7), а за дебетом — суми в порядку закриття рахунків з обліку витрат та нарахованого податку на прибуток — тобто рахунки класу 8 (малими підприємствами) або рахунки класу 9 (всіма іншими підприємствами). Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» - якщо кредитовий оборот більший за дебетовий, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток, і навпаки, якщо де­бетовий оборот більший за кредитовий, то підприємство зазнало збитку. Рахунок 79 «Фінансові результати» має такі субрахунки:

• 791 «Результат основної діяльності»;

• 792 «Результат фінансових операцій»;

• 793 «Результати іншої звичайної діяльності»;

• 794 «Результат надзвичайних подій».

Підприємства, які для узагальнення Інформації про витрати застосовують тільки класу 8 «Витрати за елементами», субрахунки рахунку 79 «Фінансові ре­зультати», дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція» та інших рахунків класу 2 «Запаси», а також з кредитом раху­нків класу 1 «Необоротні активи» та класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи».

Слід зазначити, що окремо від фінансових результатів від звичайної діяль­ності відображаються на цьому рахунку витрати і доходи від надзвичайних подій.

2.Роль управлінського обліку в прийнятті рішень на підприємстві.

У ринкових умовах господарювання головною умовою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, які формують собівартість продукції. Таку інформацію на облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат та калькулювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління підприємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів є підвищення ефективності виробництва, обґрунтованість планування якісних кількісних показників й оптимальне ціноутворення. У сучасних умовах калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), будучи частиною внутрішньогосподарського (управлінського) обліку підприємства, дає можливість прийняти його власникам та керівникам ряд рішень при здійсненні господарської діяльності, і насамперед — з питань, пов'язаних із ціноутворенням.

У Програмі реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженій постановою КМУ від № 1706, зазначено, що реформування системи бухгалтерського і складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового напрямку. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтер обліку, наданні суб'єктам ведення господарства можливостей визначати межі та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Управлінський облік відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (далі - бухгалтерський облік) — це система оброблення і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління під­приємством. У цьому визначенні по суті міститься основне завдання управлінсь­кого обліку, яке виділилося в процесі його становлення у світовій практиці, а саме: бути інформаційним підґрунтям для прийняття управлінських рішень. Бух­галтерський облік повинен вестися таким чином, щоб можна було, крім забезпе­чення реальною інформацією зовнішніх користувачів, задовольняти також потреби внутрішніх користувачів з метою створення для них сприятливого середовища прийняття ефективних управлінських рішень.

З цією метою в управлінському обліку застосовуються особливі методи обліку витрат, Одним з таких методів (по суті, особливою системою обліку) є системи директ - костинг. Саме її покладено в основу методики обліку витрат, прийнятої в національних стандартах бухгалтерського обліку. Сутність цієї системи полягає в тому, що прямі витрати узагальнюються за видами готових виробів, непрямі ж витрати збираються на окремих рахунках і списуються на загальні фінансові результати того звітного періоду, в якому вони виникли. Такий розподіл витрат необхідний для забезпечення можливості управління прибутком. Для розподілу непрямих витрат у світовій практиці існує безліч різних мето-іка їх кількість свідчить передусім про те, що вибір одного з методів об'єктивним рішенням, що може спричинити перекручення даних про собі­вартість продукції і як наслідок — неможливість дати адекватну оцінку динаміці прибутку—найважливішого результату діяльності будь-якого підприємства. Слід звернути увагу на визначення непрямих витрат, дане в П(С)БО 16: непрямі витрати — це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Отже, тут вказується на те, що практично будь - який шлях розподілу непрямих витрат не є економічно обґрунтованим. Тепер у бухгалтерському обліку формується інформація, яка повністю придатна для економічного аналізу прибутку, рентабельності підприємства. Система директ - костинг дозволяє вивчити залежність прибутку від найважливіших факто­рі на підставі цього управляти процесом формування її величини, а також дає можливість більш повно враховувати взаємозв'язок між показниками і точніше вимірювати вплив факторів.

Відповідно до концепції управлінського обліку загальногосподарські витрати входять до складу витрат, пов'язаних з підготовкою і організацією виробництва,тобто ці витрати безпосередньо не відносяться до створюваної продукції (робіт, послуг), а отже, включаючи їх до собівартості продукції (робіт, послуг), не можна реально простежити причинно-наслідковий зв'язок між впроваджуваними

управлінськими рішеннями і зміною обсягу випуску продукції, прибутку. І крім того, такий метод обліку витрат забезпечує простоту обліку, зумовлене (відсутністю необхідності проведення досить трудомісткої процедури розподілу непрямих витрат.

Таким чином, система обліку витрат, прийнята в межах реформування бухгалтерського обліку, в першу чергу має на меті забезпечити зовнішніх і внутрішніх користувачів правдивою, об'єктивною інформацією, яка сприятиме мобільності суб’єктів

господарювання в умовах ринкового середовища.

Питання для контролю по темі.

1.Як проходить визначення фінансового результату на підприємства?

2.Які рахунки бухгалтерського обліку здійснюють облік фінансових результатів?

3.Кореспонденція рахунків по закриттю доходів підприємств.

4.Кореспонденція рахунків по закриттю витрат підприємств.

5.Закриття рахунків 79 «Фінансові результати».

6.Роль управлінського обліку в прийнятті рішень на підприємствах.

Література.

1.За редакцією Р.Хом’яка та В.Лемішовського «Бухгалтерський облік в Україні»: Л: «Інтелект-Захід»:2005 р.

2.За ред..проф. Ф.Ф.Бутинця Бухгалтерський фінансовий облік»: Ж: «Рута»: 2005 р.

3.П(С)БО 2 «Звіт про фінансові результати» №87 від 31.03.99 р.

4.П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»

Тема 12: «Облік інвестицій».

Основні питання теми.

1.Економічна сутність фінансових інвестицій.

2.Облік придбання та реалізації фінансових інвестицій.

3.Методи оцінки фінансових інвестицій.

4.Визначення доходу від фінансових інвестицій.

1.Економічна сутність фінансових інвестицій.

У процесі господарської діяльності підприємство може використо­вувати тимчасово вільні кошти для інвестування в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності з метою отримання прибутку або досяг­нення соціального ефекту.

Інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестиції поділяються на:

- капітальні;

- фінансові;

- реінвестиції.

Інвестиції можуть здійснюватися в грошовому виразі, у вигляді майна чи інтелектуальних цінностей.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка пе­редбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції поділяються на:

- прямі;

- портфельні.

Пряма інвестиція — господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондо­вому ринку (за винятком операцій із купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здій­снення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Інвестиціями (згідно із Законом України „Про інвестиційну діяльність") є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход), або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матері­альні цінності);

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелек­туальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших

знань, оформле­них у вигляді технічної документації, навиків

та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи

іншого виду виробництва, але не запате­нтованих („ноу-хау").

Законодавство України визначає такі джерела фінансування інвестиційної діяльності:

1) власні фінансові ресурси інвестора (кошти резервного капіталу, додатково­го капіталу (в частині емісійного доходу та фінансової допомоги), нерозпо­діленого прибутку, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків віл аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

2)позичкові фінансові кошти Інвестора (облігаційні позики, банківські та бю­джетні кредити);

3)залучені фінансові кошти інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

4)бюджетні інвестиційні асигнування;

5)безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян, аванси одержані підприємством під продукцію (роботи, послуги), кредиторська заборгованість, строк оплати якої в даний період не настав.

Фінансові Інвестиції згідно із П(С)БО №2 „Баланс" визначаються як активи, що утримуються з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зрос­тання капіталу та інших вигод для інвестора (тобто юридичної чи фізичної особи, що здійснює вкладення).

Як правило, фінансові інвестиції здійснюються з метою;

• отримання відповідного доходу, який складається з доходу у вигляді дивіде­ндів, отриманого протягом інвестиційного періоду та доходу від зростання ринкової вартості об'єктів вкладення;

• здійснення впливу на діяльність підприємства, що інвестується, тобто з ме­тою отримання можливості повністю або частково контролювати виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій. Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати, іншу або сут­тєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою сторо­ною називаються, пов'язаними сторонами;

• отримання податкових пільг по інвестиціях.
За видами фінансові інвестиції поділяють на:

• вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства;

• придбання цінних паперів інших емітентів;

• надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

• переведення грошових коштів на депозити в банки.

Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції поділяються на: довгострокові фінансові інвестиції, поточні фінансові Інвестиції, еквіваленти грошових коштів,

Довгострокові фінансові інвестиції — це фінансові інвестиції періодом біль­ше одного року, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

2.Облік придбання та реалізації фінансових інвестицій.

Для обліку придбання та реалізації фінансових інвестицій передбачено рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» та 35 «Поточні фінансові інвестиції».

Фінансові інвестиції з терміном погашення більше одного року або одного операційного циклу (всі інвестиції, які неможливо вільно реалізувати в будь-який момент) обліковуються на рахунку 14 „Довгострокові фінансові інвестиції". Цей рахунок є активним: по дебету відображається надходження фінансових інвести­цій, по кредиту — вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єктів інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Рахунок 14 має такі субрахунки:

• 141 „Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі",

• 142 „Інші інвестиції пов'язаним сторонам".

• 143 „Інвестиції непов'язаним сторонам".

Аналітичний облік на рахунку 14 „Довгострокові фінансові Інвестиції" ве­деться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестуван­ня. Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території кра­їни, так і за кордоном.

Інформація про рух поточних фінансових інвестицій узагальнюється на рахун­ку 35 „Поточні фінансові інвестиції", який призначений для обліку інвестицій в акції, облігації, депозитні сертифікати, придбані з метою перепродажу протягом 12-ти міся­ців. За дебетом рахунку 35 „Поточні фінансові інвестиції" відображаються вартість придбаних еквівалентів грошових коштів та інших поточних фінансових інвестицій за їх собівартістю та суми дооцінки при збільшенні справедливої (ринкової) вартості. За кредитом рахунку 35 списуються балансова вартість реалізованих (таких, що ви­були) інвестицій та суми їх уцінки. Сальдо дебетове відображає справедливу вар­тість фінансових інвестицій на дату балансу. В бухгалтерському балансі сальдо за рахунком 35 відображається у складі поточних активів. Рахунок 35 має такі субрахунки:

• 351 „Еквіваленти грошових коштів"

• 352 „Інші поточні фінансові інвестиції"

На субрахунку 351 „Еквіваленти грошових коштів" обліковуються високо - ліквідні фінансові інвестиції, які характеризуються незначним ризиком зміни ва­ртості та термін погашення яких не перевищує 3 місяці.

Оцінка фінансових інвестицій при надходженні на підприємство залежить від способу їх придбання — за грошові кошти, в обмін на інші активи чи в обмін на цінні папери власної емісії.

При надходженні на підприємство за грошові кошти інвестиції оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю, яка складається з:

• ціни їх придбання;

• комісійних винагород (сум, які сплачуються на користь фінансових посеред­ників);

• мита, податків, зборів, обов'язкових платежів безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансових інвестицій (таких, які не підлягають відшкодуван­ню підприємству);

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансових інвестицій.

Приклад: Підприємство „Кедр" придбало за ринковою вартістю акції підприємства „Омега" на суму 50 000 грн. (10 000 шт. по 5 грн. за одиницю). Номінальна вартість однієї акції становить 4 грн. Крім того, підприємством було сплачено на користь фінансових посередників за послуги 540 грн.(в т.ч. ПДВ-90 грн.).

Первісна вартість придбаних підприємством „Кедр" фінансових інвестицій,е складатися з вартості придбання (10 000 акцій по 5 грн. = 50 000 грн.) та вартості послуг посередників за винятком ПДВ (540 грн. - 90 грн. = 450 грн.), тобто 50 450 грн.

1.Перераховані грошові кошти підприємству «Омега»

371 311 50000

2.Отримано акції (виписка з реєстру)

143 371 50000

3.Відображено вартість послуг, пов’язаних з придбанням акцій

143 685 450

4.Відображено податковий кредит по ПДВ

641 685 90

5.Сплачено грошові кошти за послуги, пов’язані з придбанням акцій

685 311 540

Якщо придбання фінансових інвестицій здійснюється шляхом обміну на цінні шерп власної емісії, то собівартість фінансових інвестицій визначається за спра­ведливою вар

Дата добавления: 2014-01-07