Основні теорії ціноутворення

План

Тема 1. Теоретичні основи ціноутворення

Мета теми: надати студентам можливість ознайомитись з теоретичними засадами формування цін у ринкових умовах. Передбачається вивчення таких питань, як теорії ціноутворення; вплив попиту і пропозиції на формування ринкових цін; конкуренція та монополія як чинники цінотворення.

1. Основні теорії ціноутворення.

2. Теорія попиту і пропозиції. Еластичність попиту по ціні.

3. Кон’юнктура ринку та ціноутворюючі фактори.

Теорія трудової вартості. Сучасна теорія і практика ціноутворення – це процес тривалої еволюції соціально-економічних відносин суспільства. Безперечним досягненням у ході цієї еволюції свого часу була марксистська трудова теорія вартості, що систематизувала і розвинула і розвинула відповідні погляди А.Сміта. Зрозуміти анатомію ціни необхідно, в першу чергу признати подвійний характер праці, розрізняти дві сторони праці закладеної в ціну: абстрактну і конкретну.

Абстрактна праця — це затрати фізичної і розумової праці на створення виробу (його вартості). Абстрактна праця характеризується кількістю затраченої праці та часом, який витрачається на виготовлення товару і є кількісним показником.

Конкретна праця характеризується якістю товару, показує як здійснюється процес і що конкретно виготовляється (праця швачки, столяра, перукаря, хлібороба). Тобто, конкретна праця є носієм споживчої вартості.

Дія цих двох закономірностей, а саме: вартості, як вираження закладеної в товарі абстрактної праці та споживчої вартості, як речовий вираз конкретної праці, і була покладена в основу процесу ціноутворення. Отже, згідно теорії трудової вартості, в основу ціни конкретного товару лежить діалектична єдність вартості (витрат праці) і споживчої вартості (результатів праці).

Прагматизм ринкових відносин в їх підприємницькій формі ХІХ ст. вимагав розширення аналізу факторів ціноутворення як у сфері виробництва, так і поза ним.

Альтернативні теорії. Загалом, як альтернатива теорії трудової вартості виникають “теорія трьох факторів виробництва” та “теорія граничної корисності”.

Прихильники теорії затратного ціноутворення (Г. Торренс, Н. Сеніор, Дж.Мілль, Дж. Мак-Кумеох та інші) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова створюється не лише живою та уречевленою працею. Вони виходять з того, що, оскільки, величина витрат виробництва залежить від цін на окремі їх елементи (предмети і засоби праці, робочу силу), то використання витрат, як основи ціноутворення, означає, що ціна на товар складається з елементів витрат. Родоначальники теорії трьох факторів виробництва – французькі економісти першої половини ХІХ ст. Ж.Б. Сей і Ф.Бастіа трактували формування вартості в процесі виробництва як результат витрат його основних факторів: праці, капіталу і землі. Всі вони беруть рівноправну участь (яка визначається для кожного з них ринком) у створенні вартості.

Кожний з цих факторів “створює” відповідну частину вартості:

· праця – заробітну плату;

· капітал – відсоток;

· земля – ренту.

Виведення доходів з продуктивних факторів означало, що власники капіталу і землі привласнюють ренту. При наявності суспільної власності на фактори виробництва такі доходи належать широким верствам суспільства.

В останній третині ХІХ ст. набув поширення принципово новий підхід до аналізу вартості – з позицій граничної корисності. Її прихильники (У.С. Джевонс, К. Менгер, Ф.Візер, Є. Бем-Баверк, М.Вальрас, Дж.Б. Кларк та ін.) вважали неприйнятним зведення вартості до витрат праці або трьох факторів виробництва. Н їх думку, вартість (цінність) визначається мірою корисності результату. Вони розмежували структуру – корисність блага (тобто корисність усього запасу або всієї доступної даному індивіду кількості благ) і граничну корисність блага (тобто корисність останньої одиниці цього запасу або доступної кількості благ). Цінність розглядалась ними як суб'єктивна за своєю природою категорія, як судження так званої економічної людини про важливість благ, наявних в її розпорядженні, для підтримання життя і добробуту. Ця теорія дещо гіперболізувала вплив психологічних факторів суб'єктивної оцінки корисності товару на ціноутворення. Корисною була її провідна ідея – залежності кінцевої ринкової ціни товару від споживача і тих економічних умов, за яких відбувається кіпівля - продаж. Цінність благ, що обертаються на ринку, перебуває у безпосередній залежності від обсягів наявних ресурсів у виробника і доходів у споживача.

Лімітованість ресурсів і доходів відіграє роль додаткового фактору руху ціни товару. При обмеженні ресурсів “гранична корисність” дефіцитного товару підвищується за умов конкуренції покупців і зростає його відносна цінність для споживача, отже, і ціна.

“Низька межа” доходів зменшує “граничну корисність”, встановлює рамки споживання шляхом приведення ціни і споживчої вартості товарів відповідно до платоспроможного попиту. На відміну від теорії трудової вартості теорія “граничної корисності” робить наголос на споживчій вартості товару як факторі ціноутворення. Нижня межа ціни, при цьому залежить від державного регулювання цін та від особливостей фінансового стану підприємства.

В ринковій економіці корисності розподіляються згідно цінам. Ціна повинна відповідати граничній корисності товару. При підвищенні цін відбуваються зрушення в структурі й ієрархії корисностей, на практиці - в структурі попиту і споживання. Якщо зростають ціни товарів, то їх відносна корисність спадає. На кожний карбованець, який втрачається покупцем на придбання товару, він буде прагнути придбати рівні або співставленні граничні корисності.

Інакше кажучи, карбованець (чи тисяча карбованців) витрачений на м'ясо, повинен представляти таку ж корисність, що й карбованець (чи тисяча карбованців) витрачений на макарони.

Принцип граничної корисності став свого роду відправним пунктом для послідуючої розробки положень й категорій, які ввійшли в арсенал економічної науки у вигляді досить важливої універсальної концепції граничних величин.

Концепція граничних величин передбачає облік не тільки витрат, але й результатів (корисності) як в сфері обігу, так й у сфері виробництв. Вона націлює на мінізацію витрат й отримання максимуму корисності в різних областях (промисловості) діяльності. Ця концепція використовується, наприклад, при розробці теорії вартості й ціноутворення, при аналізі поведінки людини в умовах ринкової економіки, при обумовленні факторів економічного зростання і так далі.

Принцип граничної корисності був покладений в основу неокласичної теорії, яка передбачає необхідність обліку як витрат виробництва, так й величини корисності вироблених благ. Неокласики пішли по шляху узгодження двох, на перший погляд несумісних теорій – теорії трудової вартості і граничної корисності. Узгодження цих концепцій здійснив А. Маршал, який виходив з того, що економісти практично зосередили свою увагу на різних сторонах одного й того ж процесу, процесу формування цінності. Маршал трансформував теорію трудової вартості й теорію граничної корисності в теорію взаємних зв'язків попиту й пропозиції.

Дата добавления: 2014-01-07