Надзвичайні ситуації природного характеру

План

Тема 2. Надзвичайні ситуації

Контрольні питання для перевірки знань

1. Дайте визначення поняттю надзвичайна ситуація (НС).

2. Які основні завдання ставляться перед Цивільною обороною?

3. Ким забезпечується керівництво Цивільною обороною?

4. Хто є центральним органом виконавчої влади з питань НС?

5. Що являють собою спеціалізовані формування ЦО і кому вони підпорядковані?

6. Які функції покладаються на спеціалізовані формування ЦО?

7. Які функції покладаються на невоєнізовані формування ЦО і кому вони підпорядковані?

8. З якою метою створена система запобігання і реагування на НС (СЗРНС)?

9. Основні завдання СЗРНС.

10. Які завдання комісій з питань техногенно-екологічної безпеки під час НС (ТЕБ та НС)?

11. Хто здійснює фінансування заходів ЦО?

Література

1. Закон України “Про Цивільну оборону України” від 3.02. 1993, № 55 – XVI.

2. Закон України “Про захист населення і територій в надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру” від 8.07. 2000, № 1809.

3. Положення про функціональну підсистему “Освіта і наука України” від 17.02. 2003, № 27.

4. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Знання – Прес, 2003, с. 11 – 24.

Лекція 2

Надзвичайні ситуації природного характеру

1. Класифікація надзвичайних ситуацій (НС).

2. Надзвичайні ситуації природного характеру.

1. Класифікація надзвичайних ситуацій(НС)

Масштаби, характер руйнувань і кількість постраждалих людей залежать від типу, масштабу і місця аварії, катастрофи або стихійного лиха, від швидкості розвитку НС, особливостей регіону, об’єктів господарювання тощо.

Зниження масштабів людських втрат (у 2000 р. від НС в Україні загинуло 517 осіб) та матеріальних збитків, запобігання НС, ліквідація їх наслідків є важливою загальнодержавною проблемою і одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади. 15 липня 1998 р. постановою Кабміну України №1099 “Про порядок класифікації НС” затверджено Положення про класифікацію НС, що сприяє створенню ефективного механізму оцінки події, яка відбулася або може відбутися у прогнозований термін.

Розглянемо важливі визначення, які використовуються в ЦО.

Небезпечне природне явище – це подія природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об’єкти економіки і довкілля.

НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками тощо.

НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечно хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті або території загрозу для життя або здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів та завдає шкоду довкіллю.

Катастрофа – великомасштабна аварія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.

Потенційно небезпечний об’єкт – це такий об’єкт, на якому використовуються, перероблюються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.

З огляду на характер походження подій, що зумовлюють виникнення НС в Україні, розрізняють:

- НС соціально – політичного характеру, пов’язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: озброєний напад, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, екіпажів повітряних і морських суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, крадіжка зброї тощо;

- НС воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій тощо.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, визначають 4 рівні НС:

1 НС загальнодержавного рівня – це НС, яка розвивається на території двох або більше областей.

2 НС регіонального рівня – це НС, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів.

3 НС місцевого рівня – це НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожує поширенню на сусідні інженерні споруди.

4 НС об’єктового рівня – не виходить за межі об’єкта.

Стихійні лиха – це небезпечні природні явища, процеси атмосферного гідрологічного, геологічного, біосферного або іншого походження таких масштабів, які призводять до катастрофічних ситуацій з раптовим порушенням систем життєдіяльності населення, зруйнування і знищення матеріальних цінностей, об’єктів народного господарства, що, в свою чергу, може спричинити аварії, катастрофи.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, пожежі лісів, торфу, полів і населених пунктів. Тільки за останні 20 років вони забрали життя більше 3 млн чоловік.

В Україні найчастіше спостерігаються такі НС природного походження:

- небезпечні геологічні явища: зсуви, обвали, осипи, просадки земної поверхні різного походження;

- небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

- небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод;

- природні пожежі лісових та торф’яних масивів;

- масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.

У 1999 р. зареєстровано 234 НС природного характеру, внаслідок яких загинуло 83 та постраждало 1787 осіб.

Розглянемо НС природного характеру більш детально.

Землетруси – це сейсмічні явища, які виникають внаслідок раптових зміщень і розривів у корі та більш глибоких шарах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великій відстані передаються пружні хвилі. Ділянка землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називається осередком (гіпоцентром) землетрусу. Точка на поверхні землі, розміщена над центром осередку землетрусу, називається епіцентром землетрусу.

Основними параметрами, які характеризують силу і характер землетрусу, є інтенсивність енергії на поверхні землі, магнітуда і глибина осередку.

Магнітуда – величина зміщення ґрунту або амплітуда сейсмічних хвиль.

Шкала магнітуд (шкала Ріхтера) використовується лише для порівнянь землетрусів між собою за їх величиною.

За визначенням Ріхтера, “ магнітуда будь–якого поштовху визначається як логарифм вираженої в мікронах максимальної амплітуди запису цього поштовху, що зроблена стандартним короткоперіодичним крутильним сейсмометром (Вуда Андерсена) на відстані 100 км від епіцентру ”. Якщо ці умови не дотримані, то на кожній сейсмічній станції є складні формули, які враховують відстань до епіцентру, глибини осередку тощо. Для оцінювання наслідків землетрусу застосовується шкала оцінювання інтенсивності землетрусу.

Інтенсивність (сила) землетрусу – це ступінь збитків і руйнувань у певному місці на поверхні Землі, спричинених цим землетрусом.

Нині у світі використовується декілька шкал інтенсивності:

- європейська 12-бальна шкала MSK – 64 (абревіатура від прізвищ

засновників – С.Медведєва з СРСР, В.Шпонхойєра з НДР, В.Карника з ЧССР);

- шкала ММ (названа ім’ям вулканолога Маршаллі).Цією шкалою нині користуються сейсмологи США та ін. країн;

- шкала японського метеорологічного агентства (GMA);

- китайська школа інтенсивності.

Європейська 12-бальна шкала застосовується в Україні. Умовно землетруси цієї шкали поділяються на слабкі (І – III бали), помірні (IV бали), досить сильні (V балів), сильні (VI балів), дуже сильні (VII балів), руйнівні

(VIII балів), спустошливі (IX балів), нищівні (X балів), катастрофічні (XI балів), сильно катастрофічні (XII балів). Для кожного бала МSК 64 встановлені свої ознаки для визначення сили землетрусів (таблиця 1).

Щоб уникнути плутанини, інтенсивність землетрусів позначають римськими (І - XІІ) цифрами, а магнітуду за Ріхтером – арабськими (2-8,0).

За Ріхтером існує лише одна магнітуда для кожного землетрусу, але цей землетрус може викликати трясіння різної інтенсивності в різних районах залежно від відстані до епіцентра. Тому прийнято вважати, що інтенсивність, яка приписується певному конкретному землетрусу, - це максимальна інтенсивність, що спостерігається при цьому землетрусі.

Співвідношення між магнітудою за Ріхтером і максимальною інтенсивністю за шкалою MSK-64 наведено в (таблиці 2).

В Україні сейсмоактивні зони – це Закарпатська, Кримсько–Чорноморська та Південно–Азовська.

Таблиця 1.

Дата добавления: 2014-01-07