Світломаскування об’єкта

План

У надзвичайних ситуаціях

Основні заходи щодо підвищення стійкості роботи об’єктів

Лекція 10

Тема 7. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

Контрольні питання для перевірки занань

Класифікація дозиметричних приладів

Дозиметричні прилади за своїм призначенням поділяються на чотири основних типи:

індикатори – застосовують для виявлення радіоактивного забруднення місцевості та різних предметів. Деякі з них дають змогу також вимірювати рівні радіації b - і γ - випромінювань. Датчиками слугують газорозрядні лічильники.

Рентгенометри – призначені для вимірювання рівнів радіації на забрудненій радіоактивними речовинами місцевості. Датчиками в цих приладах використовують іонізаційні камери або газорозрядні лічильники.

Радіометри – використовують для вимірювання ступеня забруднення поверхонь різних предметів радіоактивними речовинами, головним чином b - і γ - частинок. Датчиками радіометрів є газорозрядні й сцинтиляційні лічильники.

Дозиметри – призначені для вимірювання сумарних доз опромінення, одержаних населенням і особовим складом формувань ЦО, головним чином γ - опромінення.

1. Що являє собою активність радіоактивного елемента?

2 Дайте характеристику дози випромінювання.

3. Що називають експозиційною дозою випромінювання?

4. Дайте характеристику поглинутої дози.

5. Що характеризує еквівалентна доза випромінювання?

6. Дайте визначення одиниці випромінювання в 1 рентген(Р).

7. Дайте визначення одиниці поглинутої дози рад або (Дж / кг) будь-якого випромінювання.

8. Що таке – бер і яке його співвідношення з Р (рентгеном)?

9. У чому полягає принцип сцинтиляційного методу виявлення радіоактивних випромінювань?

10. У чому полягає принцип іонізаційного методу визначення радіоактивного випромінювання?

11. Газорозрядний лічильник і принцип його роботи.

12. Яке призначення рентгенометрів?

13. Мета цілі використання дозиметрів?

Література

1. Авсиенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения. – К.: Урожай, 1990.

2. Максимов М.Т., Оджагов Г.О. Радиоактивные загрязнения и их изменения. – М.: Энергоиздат, 1989.

3 Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Знання – Прес, 2003. – С. 198 – 206.

1. Захист працівників від наслідків НС.

2. Забезпечення надійності управління та матеріально-технічного забезпечення.

3. Підготовка об’єкта до відновлення порушеного режиму роботи.

Основні заходи щодо підвищення стійкості, які виконуються на об’єктах у мирний час, передбачають:

1. Захист працівників від наслідків стихійних лих, аварій (катастроф), а також первинних і вторинних вражаючих факторів ядерного вибуху.

2. Інженерний захист об’єкта.

3. Забезпечення надійності управління і матеріально - технічного забезпечення.

4. Світломаскування об’єкта.

5. Підготовку об’єкта до відновлення порушеного режиму роботи і перевід його на роботу в умовах НС.

Розглянемо більш детально ці заходи.

1. Захист працівників від наслідків НС

Надійний захист працівників є найважливішим фактором підвищення стійкості роботи будь-якого об’єкта. З цією метою створюються захисні споруди: укриття для найбільшої за чисельністю працюючої зміни підприємства і протирадіаційні укриття у міській зоні для зміни, яка водпочивають.

На дільницях з безперервним виробничим процесом будуються індивідуальні сховища з дистанційним управлінням технологічним процесом.

Проводяться підготовчі заходи щодо евакуації в заміську зону виробничого персоналу і членів сімей; накопичення, зберігання і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту.

Інженерний захист об’єкта

Захист інженерно - технічного комплексу передбачає зберігання матеріальної основи виробництва: будівель і споруд, технологічного обладнання і комунально-енергетичних мереж.

Будівлі і споруди на об’єкті необхідно розташовувати розосереджено. Між будівлями повинні бути протипожежні розриви шириною не менше сумарної висоти двох сусідніх будівель.

Найбільш важливі виробничі будинки необхідно будувати заглибивши або невисокими, за конструкцєю – залізобетонними з металевим каркасом.

Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, нафта, мазут) повинні розташовуватись в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу у межах території об’єкта або за нею.

Основними заходами щодо підвищення стійкості технологічного обладнання, яке розміщується у приміщеннях, є побудова над ним спеціальних пристроїв (кожухів, шатрів та ін.), які захищають його від пошкодження уламками конструкцій будівлі.

Підвищення стійкості систем електрозабезпечення досягається проведенням як загальноміських, так і інженерно - технічних заходів на об’єктах. Основною вимогою щодо постачання електроенергії є забезпечення двостороннього живлення. При живленні з одного боку потрібно передбачити автономне (аварійне) джерело (пересувну електростанцію).

Трансформаторні приміщення, розподільча апаратура і прилади повинні бути надійно захищені, в тому числі і від електромагнітного імпульсу ядерного вибуху.

Особливу увагу потрібно приділяти стійкості систем постачання газу. Вся система газопостачання закільцьовується, що дозволить відключити пошкоджені ділянки і використати непошкоджені лінії. На газопроводах потрібно встановлювати запірну арматуру з дистанційним управлінням і засувки, автоматично припиняючи подачу газу при пошкодженнях трубопроводів.

Стійкість роботи об’єкта визначається надійністю систем паро-теплозабезпечення. Промислові об’єкти повинні мати два джерела: зовнішнє (ТЕЦ) і внутрішнє (місцеві котельні). Місцеві котельні повинні розташовуватись у підвальних приміщеннях або спеціально обладнаних окремо розташованих захисних спорудах.

Теплова мережа закільцьовується, паралельні ділянки з’єднуються. Прокладання теплової мережі бажано здійснювати підземно в спеціальних каналах, на окремих ділянках потрібно встановлювати запірно - регулювальні пристрої.

Особливе значення має створення стійкої системи водопостачання об’єкта. Постачання водою повинно здійснюватись від двох джерел – основного і допоміжного, один із яких повинен бути підземним (наприклад артезіанська свердловина).

Резервним джерелом може бути близько розташована водойма, від якої до об’єкта заздалегідь прокладається водопровід, а також ємності з запасом води, захищені від радіоактивного, хімічного і біологічного забруднення.

Для підвищення стійкості каналізації потрібно будувати окремі системи: одна – для зливових, друга – для промислових і господарських (фекальних) вод.

У виробничих і господарських системах водовідведення необхідно обладнувати не менше двох випусків у міські колектори. На випадок аварії в міських мережах і на насосних станціях система каналізації повинна мати аварійні викиди в розміщені поблизу струмки, яри тощо.

2. Забезпечення надійності управління і матеріально-технічного забезпечення

Для забезпечення постійного управління необхідно мати на об’єкті надійно захищені пункти управління, резервну електростанцію для зарядження акумуляторів АТС і живлення радіовузла; надійний зв’язок з місцевими органами самоврядування, вищими начальниками ЦО і його штабом, з формуваннями на об’єкті і в заміській зоні; ефективну систему оповіщення посадових осіб і всього виробничого персоналу підприємства.

Надійність матеріально-технічного забезпечення здійснюється:

- встановленням сталого зв’язку з підприємствами-постачальниками;

- заздалегідь підготовленим складами для збереження готової продукції;

- переведенням підприємства на місцеві джерела сировини і палива;

- побудовою за межами міста філіалів підприємства;

- накопиченням на об’єктах запасів виробничої сировини, палива, обладнання, матеріалів і комплектуючих частин;

- організацією маневрування запасами в межах об’єднання, галузі.

Світломаскування об’єктів народного господарювання проводиться з метою запобігання їх знаходження і впізнання авіацією у темний час доби за допомогою оптичних приладів. Світломаскування включає заходи щодо знищення освітлення населених пунктів і об’єктів народного господарювання, інтенсивності сигнальних, транспортних і виробничих вогнів, імітації демаскуючих ознак на спеціально облаштованих об’єктах.

3. Підготовка об’єкта до відновлення порушеного режиму роботи

Підготовка об’єктів до відновлення повинна передбачати плани першочергових відновлювальних робіт за декількома напрямками можливого пошкодження, руйнування об’єкта з використанням сил самих об’єктів, використанням будівельних матеріалів, з урахуванням за необхідності розміщення обладнання на відкритих площадках, перерозподілу робочої сили, приміщень і обладнання.

Для зберігання технічної документації доцільне виготовлення копій у вигляді мікрофільмів, один примірник якої повинен зберігатись у заміській зоні.

Дата добавления: 2014-01-07