Види підприємств: класифікація за різними ознаками

Вступ.

Комп’ютерний набір Н.С.Сафонова

Коректор О.П. Риченда

Редактор Т.І. Акуленко

Савченко Віталій Іванович

С

Список рекомендованої літератури

1. Закон України “Про Цивільну оборону України” ВРУ № 297 = ЧП. – К., 1993.

2. Закон України “Про внесення зміни до Закону України про Цивільну оборону України” ВРУ № 555 – ХІV. – К., 1999.

3. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” № 1809 – ІІ. – К, 2000.

4. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС: Указ Президента України. – К., 1999.

5. Про єдину державну систему запобігання і регулювання на НС техногенного та природного характеру: Постанова КМУ № 1198. – К., 1998.

6. Положення про класифікацію НС: Постанова КМУ № 1099. – К., 1998.

7. Авсиенко В.Д. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения. – К.: Урожай, 1990. – 144 с.

8. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ – 97) / МОЗ України. – К., 1997. – 122 с.

9. Александров В.Н., Емельянов В.И. Отиравляющие вещества. – М.: Воениздат, 1990. – 270 с.

10. Алтунин А.Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. – М.: Стройиздат, 1976. – 225 с.

11. Боровский В.Г. и др. Гражданская оборона. – М.: Просвещение, 1991. 223 с.

12. Десять лет после аварии на Чернобыльской АЭС. Национальный доклад Украины. – К.: Минчернобыль, 1996. – 198 с.

13. Егоров П.Т., Шляхов Н.А. и др. Гражданская оборона. – М.: Высшая школа, 1977. – 302 с.

14. Мащенко Н.М., Мурашко В.А. Радиационное воздействие и радиационная защита населения при ядерных авариях на атомных электростанциях. – К.: Высшая школа, 1992. – 224 с.

15. Могович Г.Г. Довідник з Цивільної оборони. – К.: ЗАТ “Українська технологічна група”, 1998. – 526 с.

16. Рожинский М.М., Катовский Г.Б. Оказание доврачебной помощи. – М.: Медицина, 1981. – 48 с.

17. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Знання – Прес. 2003. 455 с.

18. Чернобыльская катастрофа / В.Г. Бахтияр и др. / - К.: Наук. думка, 1995. – 600 с.

УДК

ББК

Конспект лекцій з дисципліни “Цивільна оборона”

Економіка підприємств – наука, яка вивчає дію об'єктивних законів розвитку суспільства в конкретній галузі. Вона вивчає умови і фактори, під впливом яких ці закони можуть діяти з найбільшою ефективністю.

Базою для вивчення цієї дисципліни є основи економічної теорії, дисципліна, яка вивчає економічні закони розвитку суспільно-виробничих відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва і розподілу матеріальних благ.

Методи вивчення – діалектичний (коли всі явища вивчаються у постійному розвитку і взаємозв'язку), порівняння, факторний, індукція, дедукція, аналіз, синтез та ін.

Об'єкт вивчення – промисловість. Промисловість – це галузь матеріального виробництва, що зайнята видобутком сировини, переробкою промислової і сільськогосподарської сировини на основі застосування обладнання. В національному господарстві промисловість займає провідну роль, тому що:

- у промисловості виробляється основна частина сукупного суспільного продукту і національного доходу. В ній зосереджена основна частина основних фондів, робочої сили;

- промисловість створює засоби виробництва для всіх інших галузей національного господарства;

В умовах ринкових відносин підприємство залишається основною
ланкою всієї економіки, тому що тільки на підприємстві створюється
необхідна суспільству продукція, використовуються різноманітні ресурси, застосовуються прогресивні техніка і технологія, розроблюються бізнес-плани. На підприємствах здійснюється маркетинг і менеджмент, проводиться велика робота по зниженню витрат на виробництво, підвищенню прибутковості і рентабельності.

Переорієнтація економіки України на ринкові механізми вимагає
відповідної модернізації підготовки фахівців-економістів, які повинні мати глибокі економічні знання, вміти грамотно і компетентно організувати виробництво, визначати потреби ринку, вміти розраховувати, як заплановані обсяги виробництва, витрати на нього, ціни на продукцію будуть впливати на прибутковість підприємства.

Мета дисципліни:

Оволодіти теоретичними знаннями і практичними навичками, які
необхідні для глибокого розуміння сутності господарського механізму з питань управління ринковою економікою на сучасному етапі її розвитку в Україні.

Програмою дисципліни "Економіка підприємств" передбачається дати студентам знання з питань, пов'язаних з об'єктивними передумовами переходу
до ринку, основними умовами функціонування та управління підприємств
різних форм власності, впровадження передових умов організації і
стимулювання праці.

Завдання дисципліни:

• з'ясування логіки нового господарського механізму в питаннях управління ринковою економікою;

• оволодіння сучасними науковими методами прогнозування,
перспективного і поточного планування діяльності підприємств;

• засвоєння методики обчислення основних показників планів та
обґрунтування напрямків розвитку підприємств;

• оволодіння практичними навичками організації економічної роботи на
підприємстві.

Тема 1. Загальна характеристика підприємства.

1. Поняття, ознаки, мета та основні напрямки діяльності підприємства.
2. Види підприємств: класифікація за різними ознаками.
3. Об’єднання підприємств: поняття, принципи, види.
4. Господарські товариства.

1. Поняття, ознаки, мета та основні напрямки діяльності підприємства.

Виробниче підприємство – це відокремлена спеціалізована одиниця, основою якої є професійно організований трудовий колектив, який за допомогою наявних засобів виробництва виготовляє необхідно споживчу продукцію. До виробничих підприємств відносять: заводи, фабрики, комбінати, шахти, кар’єри, порти, бази та інші об’єкти виробничого призначення.

Оскільки, в результаті поєднання на підприємстві засобів виробництва і робочої сили, на підприємстві виникають і проявляються виробничі відносини, то з економічної точки зору – підприємство не лише комплекс знарядь і засобів виробництва, а господарюючий суб’єкт, який здійснює ту чи іншу діяльність, результатом якої є матеріальні цінності, товари, послуги, продукція. Це й визначає основну роль підприємства у розвитку економічного потенціалу країни і відрізняє його від інших організацій.

У Господарському кодексі дається таке визначення підприємства:

Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим кодексом та іншими законами.

Це юридична особа – має право самостійно і від свого імені приймати участь в господарському обороті, придбати майнові і немайнові права (право на фірмовий і товарний знаки), відповідати в суді і подавати позов. Кожне підприємство самостійно визначає скільки і як виробляти продукції, питання її реалізації і питання розподілу доходу.

Економічна наука вивчає підприємство як організаційну первинну ланку економіки, тому важливого значення набуває вивчення цієї економічної категорії, основних організаційних та соціально-економічних характеристик підприємства. Підприємство – це юридична особа і одночасно господарська та фінансова одиниця.

З економічної точки зору підприємство самостійно здійснює індивідуальне відтворення, тобто організовує виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину і матеріали в інших підприємств та ін. Одночасно з організаційною формою господарювання, підприємство є певним майновим комплексом, що складається з основного та оборотного капіталу.

Як економічне явище підприємство характеризується певною сукупністю продуктивних сил і виробничих відносин. По-перше, воно має певну кількість засобів виробництва і робітників, що дає можливість виконувати закінчені цикли операцій і здійснювати випуск продукції. Слід відзначити, що підприємство характеризується певною організацією виробничого процесу, спрямованого на досягнення економічної ефективності. По-друге, підприємство – це певна підсистема виробничих відносин

Умови досконалої організації господарювання:

- всебічне знання свого конкретного ринку, споживача, цін на свою продукцію та послуги;

- чітка взаємодія з постачальниками;

- постійна увага та контроль за бюджетом підприємства;

- поточний та періодичний контроль за станом ліквідності.

Основні ознаки підприємства:

1. Організаційна єдність – тобто певним чином створений колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління.

2. Визначений комплекс засобів виробництва: підприємство об’єднує економічні ресурси для виробництва економічних благ з метою максимізації прибутку.

3. Відокремлене майно: підприємство має власне майно, яке використовується у власних цілях.

4. Майнова відповідальність: несе повну відповідальність всім своїм майном за різними зобов’язаннями.

5. Підприємство передбачає керівництво однієї особи тобто базується на адміністративних формах управління.

6. Має власну назву, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку товарний знак, дозвіл на випуск і реалізацію певної кількості продукції певної якості.

7. Оперативно-господарська і економічна самостійність: підприємство саме здійснює різного роду угоди і операції, забезпечує стабільне фінансове положення.

Система цілей підприємства:

- випуск продукції з метою забезпечення потреб держави і отримання максимального прибутку;

- створення страхових запасів (резервів), за для надійності і стабільності функціонування підприємства;

- створення ділової репутації (іміджу підприємства);

- розширення і реконструкція підприємства, оновлення технологій і асортименту випускаємої продукції;

Крім вищезазначеного кожне підприємство має свої права і обов’язки визначені Господарським кодексом України.

Основні напрямки діяльності підприємства:

1. Виробнича діяльність – характеризується особливостями організації і технічним рівнем виробництва, його економічною ефективністю.

2. Комерційна діяльність – суть: товарно-грошові відносини, торгово-обмінні операції. На відміну від виробничої діяльності тут не має необхідності забезпечення матеріальними ресурсами, які необхідно для випуску продукції. Вихідна позиція тут – вибір, що купувати, що продавати і де. Знаючи прогнозну оцінку руху товарів і послуг, виробляється конкретний план дій (бізнес-план).

3. Вдосконалення і розвиток інноваційної діяльності;

4. Фінансова діяльність. Об’єкт: гроші, валюта, цінні папери. Особлива увага в даний момент приділяється зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД). Раніше в умовах СРСР підприємства не мали прямого виходу на зовнішні ринки, експортно-імпортні операції здійснюються через державно-посередницькі торгові організації. Експорт здійснюється в основному в пострадянські країни. Всі розрахунки здійснювалися на основі клірингу. Кліринг – система безготівкових розрахунків на основі зарахування взаємних грошових вимог і зобов’язань.

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємства важливим являється їх чітка і повна класифікація по різним признакам. Класифікують підприємства по таким ознакам:

1. Мета і характер діяльності;

2. Форми власності майном;

3. За належністю капіталу;

4. Юридичний статус і форма господарювання;

5. Функціонально-галузевий вид діяльності;

6. Технологічна і територіальна цілісність;

7. Розмір по кількості зайнятих.

8. Залежно від способу утворення.

1. По цілі і характеру діяльності, підприємства ділять на комерційні і некомерційні. Більшість підприємств носять комерційний характер, тобто метою є отримання прибутку. Некомерційними являються медичні, наукові та інші підприємства не виробничої діяльності.

2. По формам власності розрізняють підприємства: приватні, колективні, комунальні, державні, змішані.

Приватне – діє на основі приватної власності громадян чи суб'єктів господарювання.

Підприємство, що діє на основі колективної власності.

Комунальне підприємство – діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Державне підприємство – діє на основі державної власності.

Підприємство, засноване на змішаній формі власності – на базі об'єднання майна різних форм власності.

3. За належністю капіталу розрізняють такі підприємства: національні – капітал належить підприємцям своєї країни; підприємство з іноземними інвестиціями – якщо іноземна інвестиція становить у статутному фонді не менше 10%; іноземні – якщо іноземна інвестиція становить у статутному фонді 100%.

4. По юридичному статусу і формі господарювання розрізняють: підприємство під єдиним керівництвом, яке являється власністю однієї особи або сім’ї, несе відповідальність по своїм зобов’язанням всім своїм майном; кооперативне підприємство (кооператив) – добровільне об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. В Україні функціонують два види кооперативів: виробничі і споживчі; орендне підприємство означає засноване на договірних началах тимчасове володіння і користування майном; господарське товариство: в світовій практиці розрізняють повні; з додатковою відповідальністю; з обмеженою відповідальністю; командитні та акціонерні товариства.

5. По технологічній і територіальній цілісності розрізняють: материнські (головні) підприємства (фірми), які контролюють інші фірми, дочірні підприємства (компанії), які юридично самостійні, але материнська фірма строго контролює їх діяльність, оскільки володіє контрольним пакетом їх акцій; асоційовані підприємства, які являються самостійними, але знаходяться під контролем фірми, яка володіє їх акціями.

6. По чисельності підприємства поділяють на малі і великі. Малі – незалежно від форми власності, середньо облікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції не перевищує 5 тис. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Великі – середньо облікова чисельність працівників перевищує 1000 осіб, виручка перевищує суму еквівалентну 5 млн. євро. Усі інші підприємства визнаються середніми.

7. По функціонально-галузевому виду діяльності розрізняють підприємства: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, виробничо-торгівельні, торгово-посередницькі, інноваційновпроваджувальні, банківські, страхові, лізингові, туристичні та ін. Під лізинговими підприємствами слід розуміти такі орендні фірми-продуценти, які за плату здають в оренду різне технологічне обладнання, техніку, транспортні засоби тощо.

8. Залежно від способу утворення (заснування). Унітарні – створюються одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднань громадян, релігійні організації або на приватній власності засновника. Корпоративні – утворюється, як правило двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Дата добавления: 2014-01-07