ТЕМА 3. Стратегічне планування в міжнародних корпораціях

Контрольні запитання

1. Які складові зовнішнього середовища менеджменту?

2. У чому полягають реальні можливості виходу українських фірм на зовнішні ринки?

3. Що потрібно знати менеджерові ТНК про аналіз економічного середовища?

4. Правовий аналіз середовища: що важливо врахувати для прийняття управлінських рішень?

5. Що є важливим для міжнародного менеджера в політичних аспектах середовища?

6. Яка роль маркетингового аналізу для прийняття рішень у міжнародному бізнесі?

7. У чому полягає значення міжнародного права для функціонування і розвитку міжнародного менеджменту?

8. У чому суть глобальної конкуренції?

9. Які особливості зовнішнього середовища в Україні?

10.У чому полягає природа культури?

11.Назвіть основні риси культури.

12.Які існують закономірності формування культури?

13.Що таке культурна модель (кластер)?

14.У чому полягає відмінність кластерного і ціннісного підходів до культури?

15.Які характерні риси притаманні поведінковим стереотипам американських, європейських та японських менеджерів?

Термінологічний словник ключових понять

Брендинг країни, громадянське право, економічне середовище міжнародного менеджменту, звичайне право, індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера, індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба, індикатор структурних реформ ЄБРР, критерій само сприйняття, культура, міжнародне право, політико-правове середовище, правове середовище, середовище міжнародного менеджменту, соціалістичне право, соціально-культурне середовище, теократичне право, технологічне середовище, успіхологія.

План: 3.1. Суть міжнародного стратегічного планування.

3.2. Сучасні стратегічні орієнтації транснаціональних корпорацій.

3.3. Основні типи міжнародних стратегій.

3.4. Основні етапи розробки і реалізацій міжнародних стратегій.

3.1. Суть міжнародного стратегічного планування

Слід усвідомити суть категорії «стратегія», яку було запозичено з військового лексикону спочатку стосовно загального, а згодом і міжнародного менеджменту. Класиками військового визначення стратегії вважаються китайський полководець Сунь-Цзи та австрійський військовий дослідник К. Клаузевіц, котрі пов'язували стратегію як використання бойових дій для досягнення цілей війни.

Необхідність стратегії в міжнародному менеджменті полягає в наступному:

1. Визначення і утримання основного напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій.

2. Потреба координації та інтеграції різноманітних операцій в масштабах корпорації.

3. Посилення позицій в конкурентній боротьбі.

Переваги стратегічного планування:

1. Координація і моніторинг довготривалих міжнародних операцій.

2. Детальне комплексне опрацювання проблем, пов’язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів і т. д.

Принципова особливість стратегічного планування в міжнародних корпораціях полягає в тому, що міжнародним компаніям доводиться при розробці стратегій робити складний вибір між глобалізацією та національною відданістю. Цей вибір ілюструє наведена матриця (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Матриця „глобалізація - національна відданість”

Автори цієї матриці К. Барлетт та С. Гошал у процесі дослідження практики міжнародного менеджменту виявили конфлікт між прагненням корпорацій зробити свій бізнес однорідним по всьому світу і відповідним світовим стандартам, а отже, і прибутковішим, з одного боку, та зважувати на різницю національних смаків своїх споживачів — з іншого. Виходячи з цих двох протилежних підходів, корпорація може скористатись перевагами глобалізації (квадрат 1) за рахунок переваг масштабів і цінової конкуренції або ж перевагами диференціації (квадрат 4), яка дає можливість запропонувати місцевим споживачам унікальні товари (послуги). Зазначені квадрати є сферами прийняття простих, але ризикованих стратегічних рішень.

Проте важливо підкреслити, що найбільш успішні корпорації, такі як «Дженерал Електрик», «Моторола», «Філіпс», «Нокіа» та ін., намагаються діяти в квадраті 1.

Важливо зробити наголос на тому, що стратегічне планування — це процес визначення основної лінії організації, довгострокових цілей і виконання планів діяльності щодо досягнення зазначених цілей.

Необхідність і значення стратегічного планування в міжнародному менеджменті зумовлені:

· утриманням напрямом розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій;

· потребою в координації та інтеграції різноманітних операцій у масштабах усієї корпорації;

· належною підготовкою до виникаючих нових міжнародних викликів і проривів.

Переваги стратегічного планування полягають у:

· координації і моніторингу тривалих міжнародних операцій;

· детальному опрацюванні проблем, пов'язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів та ін.

Основні підходи до формулювання і реалізації міжнародних стратегій:

· економічний імператив;

· політичний імператив;

· якісний імператив;

· адміністративний імператив.

Економічний імператив стратегічного планування ґрунтується на виборі міжнародними корпораціями належних продуктів для просування в інші країни шляхом використання брендів цінової конкуренції, обслуговування і т. ін. (автомобілі, побутова електроніка і хімія, сталь тощо).

Політичний імператив означає насамперед відбір міжнародними корпораціями певних країн для ведення бізнесу, забезпечення захисту своїх позицій на зарубіжних ринках за допомогою Урядів своїх країн (АвтоЗАЗ-Деу).

Якісний імператив означає використання нових систем управління якістю для докорінного поліпшення позицій міжнародної компанії як на внутрішніх, так і зарубіжних ринках.

Адміністративний імператив базується на врахуванні особливостей кожної ситуації та обґрунтуванні рішень в умовах високого рівня невизначеності, використанні гнучких систем координації.

Зазначені імперативи застосовуються у комбінації.

Важливо звернути увагу на стратегію глобального розміщення, що дозволяє міжнародним корпораціям привести в дію такі фактори збільшення прибутковості, які недоступні для національних підприємств:

1. Передача зарубіжним відділенням базових знань і навичок, які не піддаються швидкому відтворенню чи імітації конкурентами.

2. Економія на розташуванні компанії та її підрозділів шляхом розміщення виробництва в тих місцевостях, в яких конкретні операції по створенню цінностей можуть здійснюватись ефективніше і формування на цій основі глобальної мережі.

3. Використання кривої досвіду, що являє собою систематичне скорочення виробничих витрат протягом усього життєвого циклу продукції шляхом набуття досвіду виробництва й реалізації продукції та економії за рахунок розширення масштабів бізнесу.

Складові глобального розміщення виробництва наведені на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Складові глобального розміщення виробництва

Дата добавления: 2014-01-07