Поняття адміністративної відповідальності

Адміністративні правовідносини

Адміністративні правовідносини - це частина суспільних відносин, що регулюються нормами адмі­ністративного права шляхом впливу на поведінку суб'єктів у сфері державного управління, що веде до виникнення між такими суб'єктами правових зв'язків державно-владного характеру.

Основні ознаки адміністративних правовідносин:

1) вони виникають на основі адміністративно-правових норм;

2) характеризуються наявністю сторін, що іменуються суб'єк­тами адміністративного права;

3) за змістом включають в себе адміністративні права влад­ного характеру і юридичні обов'язки;

4) є видом суспільних відносин державних органів, фізичних або юридичних осіб, організацій і спільностей;

5) здійснення суб'єктивних прав або додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.

Адміністративні правовідносини включають такі елементи, як суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин.

Суб’єктами адміністративних правовідносин називають державні органи, фізичних і юридичних осіб, які наділяються адміністративно-правовими нормами певним обсягом повноважень у сфері державного управління.

Суб'єктами адміністративних правовідносин можуть бути:

1) Президент України;

2) державні органи виконавчої влади;

3) державні службовці;

4) громадяни України, іноземці й особи без громадянства;

5) система місцевого самоврядування;

6) об'єднання громадян.

Об'єктом адміністративних правовідносин є сама управлінська діяльність у сфері державного управління.

Зміст адміністративного суб'єктивного права включає такі можливості:

1) діяти відповідно до своїх повноважень;

2) вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;

3) впливати на об'єкт управління;

4) використовувати форми й методи контролю, заохочення та примусу.

Адміністративні правовідносини мають яскра­во виявлений імперативний характер.

Адміністративну відповідальність слід розглядати у позитив­ному (перспективному)й ретроспективному (негативному) ви­дах. У перспективному розумінні адміністративна відповідаль­ність характеризується як відповідальне ставлення суб'єкта ад­міністративного права до своїх обов'язків і додержання заборон. У ретроспективному значенні — це специфічні правовідносини між державою (її органами й посадовими особами) і суб'єктом адміністративного правопорушення щодо реагування на вчине­не правопорушення і на суб'єкта, який його вчинив, а також покладання на правопорушника виду й міри адміністративного стягнення.

Виділяють основні й похідні ознаки адміністративної від­повідальності. До основних ознак відносять те, що адміністра­тивна відповідальність:

1) є засобом охорони встановленого правопорядку;

2) нормативно визначена й полягає у застосуванні санкцій адміністративно-правових норм;

3) супроводжується осудом з боку держави правопорушни­ка і правопорушення;

4) пов'язана із застосуванням примусу та негативних для пра­вопорушника наслідків;

5) реалізується у визначених законодавством процесуальних формах.

До похідних ознак відносять те, що:

1) підставою адміністративної відповідальності є не тільки проступки, передбачені нормами адміністративного права, а й порушення, передбачені нормами інших галузей права (наприк­лад, житлового, трудового, земельного);

2) адміністративна відповідальність полягає у застосуванні до винних адміністративних стягнень;

3) право притягати до адміністративної відповідальності на­лежить державним органам та їх посадовим особам;

4) існує особливий порядок притягнення до адміністратив­ної відповідальності.

Адміністративна відповідальність настає з досягненням 16-річного віку (ст. 12 КУпАП).

Вчинення адміністративного проступку неповнолітнім є об­ставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність. За вчинення адміністративних проступків до неповнолітніх віком від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) застереження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за згодою колективу, а також окремим громадянам на їх прохання (ст. 241 КУпАП).

Дата добавления: 2014-01-07