Сутність та класифікація економічних систем

Економічна система суспільства та модель національної економіки співвідносяться як загаль­не і специфічне.

Економічна система - це особливим чином упорядкована, скоординована система зв’язку елементів економіки, що утворюють економічну структуру суспільства.

Економічні системи суспільства мають кілька класифікацій:

1. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід): первіснообщинний, рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм, соціалізм.

2. За структурно-управлінським аспектом розвитку економіки: ринко­ва та неринкова економічна система.

3. За ступенем індустріально-економічного розвитку розрізняють: доіндустріальне, індустріальне та постіндустріальне суспільство (інфор­маційне, знаннєве). Це так звані технократичні кон­цепції розвитку суспільства.

4. Інституціональний напрям розглядає розвиток економічних сис­тем та окремих типів національних економік як комплекс економічних відносин між господарськими одиницями та економічними агентами, що розвиваються під впливом економічних, політичних, соціальних, еколо­гічних, культурних, географічних та інших інституціональних і природ­но-соціальних чинників.

5. Залежно від розвитку людської цивілізації (цивілізаційний під­хід) розрізняють такі стадії розвитку економічних систем:

• 1 група - доіндустріальна, індустріальну та постіндустріальна цивілізація;

• 2 група – традиційну, лі­беральна та демократична цивілізації;

• 3 група - постійний пошук шляхів формування єдиної світової цивілі­зації.

В економічній науці існують два діаметрально протилежних підходи щодо визначення природи економічної системи та механізму її формування.

Одні економісти вважають, що економічна система є похідною від цінностей суспільства та типу політичного правління.

Інші – цінності і політичне правління як елементи надбудови є похідними від економічної системи.

Прихильники першого підходу вважають, що існують кілька прототипів цінностей, форм політичного правління та економічних систем, кожен з яких має свої переваги та недоліки.

Цінності як система переконань відображають національну ментальність. За критерієм значущості розрізняють:

- індивідуалістсько-конкурентні – кожна особистість розглядається як унікум;

- групово-кооперативні. Своє призначення людина реалізовує через кооперативну взаємодію з іншими;

- егалітарно-колективістські – людина розглядається як частина колективної сутності.

Політичне правління – певна система політичних інституцій та процедур. Форма політичного правління відбиває те, хто насправді ухвалює рішення і керує суспільством:

- противага (боротьба за владу) – представницький уряд з однією партією при владі та з однією або кількома в опозиції;

- колегіальність (співпраця при владі) – рішення ухвалюють представники в уряді від різних груп виборців. Така влада є демократичнішою за владу типу противаги;

- унітарна влада – абсолютизм, автократія, деспотія, диктатура.

Цінності та форми політичного правління визначають основні способи організації економіки (таблиця 3.1)

Таблиця 3.1

Цінності		Форми політичного правління		Економічна система
індивідуалістсько-конкурентні	+	противага (боротьба за владу)	=	Капіталізм (вільне підприємництво)
групово-кооперативні	+	колегіальність (співпраця при владі)	=	Система узгодженого вільного підприємництва
егалітарно-колективістські	+	унітарна влада	=	Адміністративно-командна економіка

За цим підходом, економічний механізм є наслідком розвитку соціокультурних та політичних реалій і процесів.

Прихильники другого підходу пояснюють характер економічної системи на підставі взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, серед яких визначальними є відносини власності на засоби виробництва. Найбільш розповсюдженою є класифікація економічних систем за структурою господарського механізму:

- адміністративно-командна з відповідним планово-державний механізмом регулювання;

- ринкова з відповідним ринковим механізмом регулювання.

Адміністративно-командна економічна система ґрунтується на системі централізованого директивного планування, яка є антиподом економічної свободи. Економічні системи командного типу існували переважно в країнах, де при владі були ортодоксально ліві політичні сили. В політичному плані панування адміністративно-командної економічної системи передбачає відсутність громадянського суспільства та правової держави.

Планово-державний механізм - це жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.

Переваги механізму:

· концентрує ресурси, зусилля і можливості для швидкого вирішення певної проблеми;

· забезпечує швидкі структурні зрушення, здатний успішно виконувати прості завдання;

· надає можливість передбачити й усунути негативні екстерналії;

· надає можливість підтримувати й розвивати некомерційний сектор (соціальну інфраструктуру);

· гарантує певний соціальний захист населення (зайнятість, освіту, визначений мінімальний рівень доходів тощо).

Недоліки механізму:

· пригнічує економічну свободу, виключає приватну ініціативу, конкуренцію;

· обумовлює монополізм держави, диктат виробника, який веде до затратності економіки, породжує хронічний дефіцит товарів тощо;

· не стимулює НТП та інновації в економіці;

· породжує бюрократизм, волюнтаризм, філософію утриманства, корупцію, паразитизм, тіньову економіку;

· неефективне та нераціональне використання ресурсів та ресурсомістке виробництво;

· низький життєвий рівень населення.

Директивне планування ґрунтується на наступних принципах:

- єдність економіки та політики з домінуванням останньої. Цей принцип виправдовує будь-яку економічну політику, яку проводять політичні лідери.

- принцип демократичного централізму, основна ідея якого полягала в тому, що всі головні рішення розвитку економіки ухвалює невелика група людей.

Ринковий механізм - форма організації суспільного виробництва, яка базується на принципах вільного ціноутворення, конкуренції, вільного і стихійного переливу капіталу між галузями, вільної взаємодії між попитом і пропозицією.

Мета ринкового регулювання - це забезпечення максимального взаємоузгодження інтересів усіх агентів ринкових відносин у певній економічній системі суспільства та прагнення утримувати рівновагу.

Переваги механізму:

· автоматичний регулятор економіки;

· забезпечує збалансованість попиту і пропозиції;

· оперативно реагує на зміну потреб (кон’юнктуру) і сприяє їх задоволенню;

· стимулює підприємницьку активність, постійний пошук;

· сприяє ефективному розподілу ресурсів у галузях і сферах економіки;

· сприяє підвищенню ефективності господарювання.

Вади (недоліки) механізму:

· ринок не може попередити монопольні тенденції в економіці та швидко реагувати на їх зміни;

· ринок повільно реагує на потребу в докорінній структурній перебудові економіки;

· циклічні коливання за умов дії лише ринкового механізму носять довготривалий характер і економіка важко піддається вирівнюванню (безробіття, інфляція);

· ринок досить часто призводить до нерівномірного розподілу доходів (вигнута крива Лоренця) та жорсткої стратифікації суспільства (індекс Джині);

· виявляє руйнівну дію на навколишнє середовище;

· не забезпечує задоволення соціально-економічних потреб суспільства (наукових освітніх, культурних тощо).

Ці проблеми закладені в самій природі ринкового механізму, що діє в умовах відособлених між собою товаровиробників і споживачів. До того ж, їх плани досить часто не співпадають зі стратегією загальнонаціонального соціально-економічного розвитку.

Дата добавления: 2014-01-07