КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування
Податкова політика Фінансові ресурси підприємств - важлива складова фінансових ресурсів країни. Фінансовими ресурсами підприємств є сума коштів, що перебуває в їх розпорядженні, спрямовується в основні та оборотні засоби підприємств та забезпечує їх виробничо-господарську діяльність. Визначальну роль у формуванні фінансових ресурсів підприємств відіграють власні кошти (таблиця 12.1). Таблиця 12.1 (% до загального обсягу)
Зметою подальшого нарощування фінансових ресурсів підприємств, а через них - країни у цілому, економічна політика держави має включати заходи щодо оптимізації системи оподаткування та зменшення податкового тягаря для суб'єктів господарювання, оскільки значне податкове навантаження підприємницької діяльності провокує перехід їх в тінь. Податкова система України поєднала в собі принципи двох податкових систем: європейської (переважання непрямих податків) та американської (прибутковий принцип оподатковування). Особливість української податкової системи визначена еклектичним поєднанням обох зазначених систем з базовою метою - ліквідації дефіцитності бюджету. Відтак в Україні з самого початку побудови нової податкової системи був узятий фіскальний орієнтир. В результаті невиваженої податкової політики, неправильного розподілу доходів підприємств відбулися гальмування інноваційних та інвестиційних процесів. Основні складові податкової системи України: - податкове законодавство країни; - система оподаткування; - сукупність державних податкових органів. Податкове законодавство України складається з Конституції України, Податкового Кодексу України, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи, чинних міжнародних договорів, якими регулюються питання оподаткування, нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового Кодексу та законів з питань митної справи, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим Кодексом. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: - загальність оподаткування; - рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; - невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; - презумпція правомірності рішень платника податку; - фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями; - соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; - економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування; - нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків; - стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; - рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками; - єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку. Фіскалізація бюджетно-податкової політики обумовила досить повільне та непослідовне формування національної податкової системи. На думку фахівців, в Україні «податкове законодавство побудоване таким чином, що правильно розраховувати податкові зобов’язання практично неможливо»[1]. Як зазначали вітчизняні експерти, відсутність науково обґрунтованих підходів до формування національної податкової системи та до аналізу наслідків від її впровадження робили і роблять податкову політику не ефективним антикризовим засобом, а однією з основних причин загострення економічної кризи[2]. Згідно з чинним законодавством система оподаткування в Україні є дворівневою. Це означає, що в її межах стягуються як загальнодержавні, так і місцеві податки і збори. Класифікація податків здійснюється за кількома ознаками: - за рівнем бюджетної системи (загальнодержавні та місцеві); - за суб’єктом оподаткування (юридичні та фізичні особи); - за формою оподаткування; - за способом стягнення (прямі та непрямі); - за економічним змістом об’єкта оподаткування (на доходи, на споживання, на майно); - за системою ціноутворення (податки, які відносять на собівартість, та податки, які сплачують з прибутку) і т. д. Нині в Україні основними бюджетоутворюючими податками (90% податкових платежів) є: · податок з доходів фізичних осіб (зі ставками 15 % - 17%), · податок на прибуток підприємств (з 01.01.2004 р. ставку ППП було скорочено з 30 % до 25 %, з 01.01.2012 – 21% з поступовим зменшенням до 16% з 01.01.2014) · податок на додану вартість (основна ставка ПДВ - 20 %, з 01.01.2014 – 17 %). В основному перелік податків, визначених Законами України, відповідає світовим стандартам, але це не гарантує ефективності оподаткування. Окремим напрямком сприяння нарощуванню фінансових ресурсів підприємств є надання податкових пільг. Податкові пільги — це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку і стосуються об’єкта, ставки або інших складових оподаткування. Разом з тим, необґрунтоване та непрозоре надання податкових пільг суб'єктам підприємницької діяльності не тільки зменшує надходження до бюджетів всіх рівнів, але й сприяє „тінізації" економіки, зростанню корумпованості тощо. Згідно з традиційним підходом податкові пільги можна поділити на дві групи: · пільги, що викликані об’єктивною необхідністю (соціальні пільги, пільги підприємствам, які перебувають у гірших економічних умовах порівняно з основною кількістю виробників, пільги підприємствам, які тимчасово перебувають у скрутних економічних умовах та мають нестійкий фінансовий стан, що виник не з їхньої вини): · пільги, що не мають достатнього обґрунтування (пільги, надані окремим платникам на засадах протекціонізму, лобіювання). Форми та способи надання пільг у будь-якій державі постійно змінюються. До найбільш типових форм пільгового оподаткування відносяться: 1) застосування зменшеної податкової ставки (окремих галузях економіки і видах діяльності); 2) податкові вилучення у вигляді: § повного або часткового звільнення прибутку, доходу або іншого об’єкта від оподаткування; § повного або часткового звільнення від податку певного виду діяльності; § звільнення від податку окремих соціальних груп; § «податкових канікул», що означають повне звільнення від сплати податків на певний період; 3) податковий кредит у вигляді: § відстрочки податкового платежу; § перенесення збитків поточного року на прибуток або доходи наступного року або майбутніх періодів тощо. Відповідно до критерію регулювання розподілу фінансових ресурсів податкові пільги поділяються на такі групи: · соціальні пільги; · галузеві пільги; · територіальні пільги. Соціальні пільги мають істотне значення, оскільки найважливішим пріоритетом податкової політики в Україні є її соціальна спрямованість. Серед соціальних пільг на нинішньому етапі розвитку економіки важливе місце займають пільги кінцевим споживачам стосовно ПДВ. Галузеві пільги з одного боку, є одним із основних інструментів державного регулювання розвитку економіки, а з іншого — вони найменш ефективні, оскільки їх результативність залежить від правильного визначення пріоритетних галузей. Галузеві пільги можуть мати різне спрямування:на підтримку стагнуючих галузей економіки та на підтримку прогресивних (молодих) галузей, що мають реальні можливості стати конкурентоспроможними. Територіальні пільги стосуються суб’єктів підприємництва, що функціонують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ), а також на територіях пріоритетного розвитку (ТПР). Недоліки, що виникають у процесі функціонування СЕЗ в Україні, породжують сумніви в ефективності численних пільг, що їм надаються, та доцільності створення цих зон узагалі. Часом зони створюють не за критеріями народногосподарської доцільності, а для розв’язання локальних проблем і задоволення групових інтересів. Система податкових органів в Україні складається із законодавчо визначених органів державної податкової служби, до якої входять: · Головна державна податкова адміністрація України; · державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі · державні податкові інспекції в районах, у містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні державні податкові інспекції; · податкова міліція України.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 518; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |