Компанії з управління операціями факторингу

Факторинг (від англійського factor – агент, посередник) – це придбання банком або спеціалізованою.факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду.

Механізм здійснення факторингових операцій передбачає такі дії:

· придбання факторинговою компанією (фактор-фірмою) платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80 - 90% вартості відфактурованих поставок;

· оплату в строго визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних та відсотків за кредит, незалежно від надходження виручки від покупців. Платіж, який надходить потім від покупця, повністю зараховується на рахунок фактор-компанії.

В умовах міжнародних відносин кредитний ризик постачальника особливо зростає при постачанні товарів на експорт, що пов'язано з більшими труднощами оцінки платоспроможності іноземних клієнтів, тривалішими строками документу та товарообігу, факторами політичної нестабільності в країнах-учасницях цих відносин.

Специфіка міжнародного факторингу полягає у тому, що при роботі з експортером факторингова компанія, як правило, укладає угоду з факторинговою компанією країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, вона виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземної факторингової компанії. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожної з компаній, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог та ін.

Наприкінці 50-х років ХХ сторіччя виник новий тип фінансово-кредитних відносин – форфейтинг (від французького a` forfeit – відмова від прав). Ця операція одержала розповсюдження у зовнішній торгівлі, де вона послугувала важливим стимулюючим фактором розвитку. Відмітимо, що немає жодних вагомих причин, що заважають її застосуванню й у внутрішньодержавній торгівлі.

До форфейтингу долучаються при продажу якого-небудь великого об’єкту (комплект обладнання, судно, підприємство, велика партія товару тощо). Покупець (імпортер) купує товар в умовах, коли у нього немає відповідних грошових ресурсів. Разом з тим, продавець (експортер) також не можу відкласти отримання грошей на майбутнє й продати товар у кредит. Протиріччя вирішується наступним чином. Покупець виписує комплект векселів на суму, рівну вартості товару плюс відсотки за кредит, який ніби надається покупцеві продавцем.

Строки векселів рівномірно розподілені у часі. Звичайно передбачаються рівні інтервали часу (півріччя) між платежами за векселями. Продавець одразу ж після одержання портфелю векселів обліковує його в банку без права обороту на себе, отримуючи гроші на самому початку угоди. Таким чином, фактично не сам продавець кредитує покупця – кредит повністю надається банком. Банк, форфейтуючи угоду, бере весь ризик на себе.

Отже, операція форфейтингу пов’язує інтереси продавця, покупця й банку. В якості четвертого агента угоди іноді виступає гарант-банк покупця, що гарантує погашення заборгованості по векселях.

Послідовність погашення векселів можна розглядати як потік платежів. Сукупні витрати покупця з урахуванням фактору часу дорівнюють сучасній вартості цього потоку. Сума векселя може бути одержана двома шляхами:

а) відсотки по кредиту нараховуються на залишкову суму боргу. Для цього варіанту сучасна величина платежів по векселях складе:

, де Р – ціна товару (якщо умови операції передбачають сплату авансу, то останній вираховується з ціни і далі не береться до уваги; інакше кажучи, під Р розуміємо ціну за мінусом авансу); п – кількість векселів; і – ставка простих відсотків за період, під яку проводиться кредитування; t – період; v – дисконтний множник за ринковою відсотковою ставкою; z – коефіцієнт коригування.

Коефіцієнт коригування визначається як:

, де d – проста облікова ставка, що використовується банком при обліку векселів.

б) відсотки нараховуються на суму погашення основного боргу за векселем:

.

Найбільш цікавою і практично важливою є залежність сучасної вартості витрат від кількості послідовно погашених векселів п. Нескладно помітити, що за одних комбінацій вихідних параметрів операції (і, d, t) значення W може зростати, за інших – падати. Більш того, при деяких співвідношеннях параметрів існує така кількість векселів, за якої сукупні витрати покупця стають мінімальними. Суворий аналітичний підхід для визначення оптимального п призводить до громіздких математичних виразів. Простіше розрахувати ряди показників для заданого набору параметрів і обрати оптимальне значення п.

Дата добавления: 2014-01-07