Перехресний запит

4. Перехресний запит застосовується в тому випадку, якщо необхідно об'єднати дані у форматі рядків-стовпців.

5. У режимі Конструктора сформуйте запит, додавши таблицю, що повинна лежати в його основі.

6. Виберіть команду Запрос, Перекрестный. Рядок запиту «Вывод на экран» у бланку запиту зміниться на новий рядок «Перекрестная таблица» і перед нею з'явиться рядок «Групповая операция».

7. У рядку «Поле» укажіть поле, значення якого в новій таблиці повинно з'явитися у виді рядків; поле, значення якого в новій таблиці повинно з'явитися у виді стовпців, і поле, уміст якого в перехресній таблиці необхідно індицирувати як значення. Полів, що будуть використані як заголовки, може бути кілька.

8. Клацніть мишею в рядку «Перекрестная таблица» і виберіть відповідні значенням даних полів опції зі списку, що розвертається.

9. Для поля, уміст якого індицирується як значення, у рядку «Групповая операция» введіть необхідну функцію, наприклад, автосумування (Sum), визначення середнього значення (Avg) чи кількості (Count).

Контрольні питання

1. Яким чином відбувається використання фільтрів для пошуку інформації.

2. Які існують типи фільтрів.

3. Порядок створення фільтру.

4. Що треба зробити для відміни дії фільтру.

5. Яким чином створюють Звичайний фільтр.

6. Порядок створення звичайного фільтру.

7. Порядок створення розширеного фільтру.

8. Порядок створення підсумкового запиту.

9. Порядок створення перехресного запиту.

Література

1. Клименко О.Ф. Головко Н.Р., Шарапов О.д. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч. методич. посібник - / за заг. ред. О.Д. Шарапова. – К.: КНЕУ, 2002. – 534 с.

2. Евдокимов В. В. и др. Экономическая информатика. Учебник для ВУЗов. – СПб.: Питер, 1997.

3. Методичні вказівки до проведення лабораторних робіт Обробка даних за допомогою системи управління базами даних ACCESS” з дисциплін для студентів усіх спеціальностей. Заняття №2 – “Формування запитів на вибірку. Створення звітів із групуванням даних” / М. О. Дурман, С. В. Вишемирська, О. Є. Огнєва. – Херсон, ХДТУ, 2004.

4. Методичні вказівки для проведення лабораторних робіт «Обробка даних за допомогою системи керування базами даних ACCESS” з дисципліни для студентів усіх спеціальностей. Заняття №4 – «Формування складних запитів» / М. О. Дурман, С. В. Вишемирська, О. Є. Огнєва.-Херсон, ХДТУ, 2004.

Лекція 10. Мережні технології.

· Поняття комп’ютерної мережі.

· Класифікація комп’ютерних мереж.

· Поняття архітектури комп’ютерної мережі.

· Поняття топології мережі.

· Мережні операційні системи.

· Поняття сервера та робочої станції.

Комп'ютерна мережа - сукупність комп'ютерів, між якими можливий інформаційний обмін без проміжних носіїв інформації.

Локальна комп'ютерна мережа - комп'ютери, розташовані на невеликій відстані, з'єднані спеціальними кабелями і постачені спеціальними платами - мережними адаптерами. У локальну мережу може поєднуватися до декількох сотень комп'ютерів.

Мережна плата (адаптер) - пристрій для з'єднання комп'ютерів у локальну мережу.

Розподілена (регіональна) мережа відрізняється спеціальними постійно діючими виділеними каналами між розташованими на значній відстані комп'ютерами.

Глобальна мережа - мережа комп'ютерів, розподілених по усім світі і постійно зв'язаних каналами із дуже високою пропускною здатністю, на яких є великий обсяг різноманітної інформації, доступної на комерційній основі всім бажаючої.

Корпоративна мережа - термін, що використовується в літературі для позначення декількох мереж, кожна з яких може бути побудована на різних технічних, програмних і інформаційних принципах.

Пряме кабельне з'єднання (найпростіша комп'ютерна мережа) - утвориться при з'єднанні двох недалеко віддалений друг від друга комп'ютерів (10-20 м) за допомогою спеціального кабелю, називаного нуль - модемом, що підключається до послідовних або паралельних портів обох комп'ютерів.

Для встановлення прямого зв'язку між ПК використовуються комутаційні (термінальні) програми.

Типи взаємодії ПК при прямому їхньому з'єднанні: прямій доступ і віддалене керування.

Типи взаємодії ПК при роботі в мережі: віддалений доступ і віддалене керування.

Віддалений доступ - спосіб підключення до окремого ПК або до локальної мережі офісу, після чого віддалений ПК стає повноправною робочою станцією цієї мережі, а модем одночасно виконує функції мережної карти.

Дія, яку не можна виконувати в режимі віддаленого доступу - користуватися модемом, підключеним до віддаленого ПК.

Віддалене керування - це керування, коли комп'ютер-сервер стає як би продовженням комп'ютера-клієнта.

Існуючі типи локальних мереж: однорангова, ієрархічна (у ній є серверна частина програмного забезпечення).

Ієрархічна мережа - модель мережі, у якій є потужний комп'ютер - виділений сервер, ресурси якого надаються іншим, з'єднаним із ним комп'ютерам - робочим станціям.

Однорангова мережа це мережа рівноправних комп'ютерів, кожний з них має унікальне ім'я. У цій мережі серверна частина програмного забезпечення відсутня.

Елементи однорангової мережі, які належать до інформаційних ресурсів робочої станції: пристрої довгострокової пам'яті, включаючи логічні диски, накопичувачі на CD-ROM, ZIP, DVD і інші аналогічні пристроїв; папки (із вкладеними папками більш низького рівня або без них).

Ціль створення однорангової мережі - спільне використання ресурсів різних комп'ютерів мережі.

Локальний ресурс - ресурс, доступний тільки із ПК, на якому він перебуває.

Поділюваний ресурс - доступ можливий із інших комп'ютерів.

Властивості, встановлювані власником поділюваного ресурсу при його створенні:

Ø мережне ім'я,

Ø право доступу,

Ø паролі доступу.

Компоненти клієнтського програмного забезпечення:

Ø клієнт,

Ø служби,

Ø протокол,

Ø мережна плата.

Клієнт - програма, що реалізує загальні функції керування взаємодією робочої станції із іншими комп'ютерами в мережі.

Служби - програми, що встановлюють вид доступу до ресурсів і які забезпечують перетворення конкретного локального ресурсу в мережний і назад.

Протокол - програма, що керує передачею інформації в мережі, що представляє собою язик обміну інформацією.

Мережна плата - драйвер, керуючий роботою мережного адаптера (при організації прямого кабельного з'єднання між ПК цей компонент може бути відсутнім).

Переваги ієрархічної мережі в порівнянні з однорангової:

Ø більше висока швидкодія;

Ø більше висока надійність роботи мережі;

Ø підвищена конфіденційність і надійність зберігання інформації.

Програми керування ієрархічною мережею складаються з мережної операційної системи і клієнтської частини.

Мережні операційні системи:Novell Netware, Lantastic, Windows NT.

На жорсткому диску сервера користувачу виділяються:

Ø особиста область,

Ø загальна область,

Ø область для читання.

Базові мережні можливості мережних операційних систем для локальних і розподілених мереж дозволяють:

ü копіювати файли з одного ПК мережі на іншій;

ü с одного ПК мережі обробляти дані, розміщені на іншому ПК;

ü запускати програму, розміщену в пам'яті одного ПК мережі, що буде оперувати з даними, що зберігаються на іншому ПК;

ü використати з будь-якого ПК мережі периферійні пристрої, підключені до конкретних ПК.

Функції системного адміністратора в ієрархічній мережі:

ü визначення способу організації зберігання інформації на сервері;

ü реєстрація користувачів;

ü визначення прав користувача;

ü забезпечення працездатності сервера і відновлення інформації у випадку системних збоїв.

Сервер - комп'ютер мережі, що надає свої ресурси в загальне користування.

Типи серверів в ієрархічній мережі:

ü поштовий - сервер зберігає інформацію;

ü файл-сервер - містить спільно оброблювані файли або (і) спільно використовувані програми;

ü сервер баз даних - на ньому розміщаються бази даних (наприклад, Консультант +, Гарант);

ü принт-сервер - комп'ютер до якого підключений потужний принтер.

Модем служить для перетворення цифрових і аналогових сигналів, його основна характеристика - мах. швидкість передачі даних по лініях зв'язку.

Функції модемів: автодозвон, автовідповідач, передача голосових повідомлень, перехід від одного номера до іншого при неможливості встановити зв'язок.

Види модемів: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні модеми мають переваги: дешевше, не потрібно підключати до електромережі, готові до роботи після включення ПК.

Для роботи із факсом-модемом може використовуватися програма MS Outlook.

Зв'язок із дошкою оголошень (BBS) - спосіб з'єднання із комп'ютером або із локальною мережею, у якій є база даних або спеціальне програмне забезпечення, що реалізує мову запитів, пошук у базі необхідної інформації і її копіювання на ПК абонента.

Відмінності BBS від глобальних мереж - некомерційний характер послуг, не потрібний контракт із провайдером, менш широкий охват користувачів, чим у глобальних мереж.

Прямий зв'язок - найпростіший спосіб зв'язку двох "звичайних" комп'ютерів і організації обміну інформацією між ними без посередників і без додаткової оплати.

Способи відправлення факсимільних повідомлень:

ü із програми, у якій підготовлений документ;

ü за допомогою програм органайзерів;

ü за допомогою комутаційних програм, що мають можливість посилки факсимільних повідомлень

Контрольні питання

1. Сформулюйте основні відмінності глобальних обчислювальних мереж від локальних.

2. Сформулюйте базові принципи побудови мережі Інтернет.

3. Що являє собою сучасна структура Інтернету?

4. Які інформаційні сервиси Інтернету ви можете назвати?

5. Дайте характеристику формату повідомлення електронної пошти.

6. У чому зміст стандарту MIME?

7. Які основні засоби пошуку існують в Інтернеті?

Література

1. Бабушкин М., Иваненко С., Коростелев В. Web-сервер в действии. СПб.: Питер, 1997.

2. Кенцл Т. Форматы файлов Internet. СПб.: Питер, 1997.

3. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы. СПб.: Питер, 2000.

4. Павлов А. CGI-программирование: учебный курс. СПб.: Питер, 2000.

5. Холзнер С. Perl: Специальный справочник. СПб.: Питер, 2000.

6. Хеслоп Б., Бадник Л. HTML с самого начала. СПб.: Питер, 1997.

Лекція 11. Застосування Інтернету в економіці.

Організація комп’ютерної безпеки та захисту інформації.

· Підключення індивідуального комп'ютера до мережі.

· Поняття World Wide Web.

· Пошук необхідної інформації. Комп’ютерна безпека.

Інтернет являє собою глобальну комп'ютерну мережу, що охоплює весь світ.

Інтернет використовується для різних цілей: одержання інформації виконання комерційних справ; перегляду фільмів і прослуховування музики; здійснення покупок.

Початковим етапом при будь-якому виді робіт у глобальних мережах являється з'єднання із провайдером.

Провайдер - юридична особа, що забезпечує роботу сайтів і доступ в Інтернет.

Найбільш досконалий спосіб доступу в Інтернет це постійне з'єднання із Інтернет по виділеній лінії.

Інший спосіб доступу - з'єднання по комутируючим лініям. Якість тут залежить тільки від якості телефонної лінії і модему.

Кожна локальна мережа в Інтернеті це вузол або сайт. Хост - це комп'ютер, підключений до Інтернету.

Більшість серверів в Інтернет працює під керуванням ОС Unix.

Розширення, що відповідає файлам Unix - Shar.

Для перевірки якості зв'язку із сервером провайдера використовується програма Ping.

Основний протокол для роботи в Інтернет - TCP/IP, що сполучає протокол передачі даних TCP і ідентифікації (адресації) хостів IP.

IP- адреса це адреса комп'ютера в Інтернеті, аналогічний номеру телефону. Складається з 4-х груп десяткових цифр (чотирьох байтів). У кожній групі числа можуть приймати значення від 0 до 255.

Для значеннєвої ідентифікації розміщення комп'ютерів в Інтернет використовується система доменних імен.

Домен - виділена множина об'єктів. Доменне ім'я читається праворуч / ліворуч. Наприклад: домен, що позначає освітні структури - edu, військові - mil, комерційні - com.

Географічні домени - дволітерні: ru -росія, us -США, de - Німеччина.

Повна адреса ресурсу в Інтенеті зветься URL, наприклад http://home.microsoft.com/intl/ru/www_tour.html.

де

ü http:// - префікс, що вказує тип протоколу;

ü home.microsoft.com - доменне ім'я хосту;

ü /int/ru/ - шлях до файлу на комп'ютері - хосту;

ü www_tour.html - ім'я файлу.

URL-адреса не повинен містити російських букв і пробілів.

Основні служби Інтернету:

ü WWW;

ü електронна пошта (E-mail);

ü файлові архіви (FTP);

ü конференції (Usenet),

ü служба інтерактивного спілкування (ICQ), працююча в режимі реального часу.

Електронна пошта служить для пересилання і одержання двійкових файлів довільного виду і текстового повідомлення. Вона використовується для передачі повідомлень по мережі без застосування паперового носія.

Протоколи, по яких працює електронна пошта:

v SMTP (передача повідомлень),

v POP (одержання повідомлень),

v IMAP (дозволяє працювати із поштою на сервері провайдера).

Адреса електронної пошти (E-mail) не повинена містити російських букв і пробілів і складається з імені користувача, роздільника @ і доменного імені провайдера, на комп'ютері якого зберігатися поштова скринька користувача, наприклад [email protected].

Як поштовий клієнт і для роботи із новинами часто використовуються програми Outlook Express, МS Outlook.

Особливості служби WWW:

v гіпертекстова організація сторінок www;

v можливість включення в сторінки мультімедійних засобів;

v можливість передачі на сайт власника www-сторінки різної інформації.

WWW-сторінки створюються у форматі мови HTML (мова розмітки гіпертексту).

Програмні засоби, що забезпечують роботу із ресурсами WWW - браузери. Браузер може працювати і поза Інтернетом - як програма Провідник. Розповсюджені браузери: Internet Explorer і Netscape Navigator.

Домашня сторінка - фіксована сторінка, із якої починається робота браузера.

Англомовні машини пошуку інформації в Інтернет: Infoseek; Alta Vista, Lycos.

Російськомовні машини пошуку в Інтернет: Rambler, Yandex.

Файлові архіви розміщаються на FTP-серверах, які забезпечують завантаження, зберігання і передачу файлів.

Категорії, на які ділиться інформація на FTP-серверах по ступеню доступності:

v захищена інформація, доступ до якої дозволений тільки визначеним користувачам або за визначену плату;

v вільно розповсюджувані файли за умови їхнього некомерційного використання;

v файли із статусом shareware.

Захистити інформацію - значить забезпечити фізичну цілісність інформації, не допустити підміни елементів інформації при збереження її цілісності, не допустити несанкціонованого одержання інформації.

Система захисту інформації - сукупність організаційних і технологічних мір, технічних засобів, правових норм, спрямованих на протидію погрозам порушників.

Етапи розробки архітектури безпеки - аналіз можливих погроз, розробка системи захисту, реалізація системи захисту, супроводження системи захисту.

Ідентифікація - присвоєння якому-небудь суб'єктові або об'єкту унікального імені.

Аутентифікація - встановлення дійсності об'єкта. Встановлення системи паролів ставиться до методу аутентифікації.

Об'єкти захисту інформації - структурний компонент системи, у якому находиться підлягаюча захисту інформація (вузол зв'язку, засоби відображення і документування інформації, накопичувачі і носії інформації, зовнішні канали зв'язку ій мережне обладнання).

Елемент захисту - сукупність даних, що може містити підлягаючі захисту відомості (дані, відображувані на екрані монітора, журнали призначення паролів і пріоритетів зареєстрованим користувачам; дані, виведені на принтер при використанні ПК; пакети даних, передані по каналах зв'язки).

Процеси по порушенні надійності інформації класифікують на випадкові і злочинні.

Злочинні порушення надійності інформації це несанкціонований перегляд даних, підміна даних.

Міри, що обмежують несанкціонований доступ:

v не зберігати паролі в обчислювальній системі в незашифрованому виді;

v частіше міняти пароль.

Несанкціоноване ознайомлення із інформацією поділяється на активне і пасивне.

Причинами випадкових впливів при функціонуванні комп'ютерних систем можуть бути:

ü алгоритмічні і програмні помилки;

ü помилки людини в роботі із ПК;

ü аварійні ситуації (пожежа, повінь, вихід з ладу електроживлення і т. ін).

Унікальною характеристикою вірусної програми, що видає присутність вірусу в комп'ютерній системі являється його сигнатура.

Ознаки появи вірусу: поява на екрані дивних написів (типу: Я Вірус!); часті збої і зависання комп'ютера.

Види вірусів по алгоритмічній особливості побудови:

ü мутанти,

ü логічні бомби,

ü реплікаторні,

ü небачені,

ü троянські коні,

ü макровіруси.

Віруси, які класифікуються по середі перебування:

ü завантажувальні,

ü файлові,

ü мережні,

ü файлово- завантажувальні,

ü системні.

Класифікація вірусів по способах зараження: резидентні й нерезидентні.

Логічна бомба (комп'ютерний вірус) - програма, яка вмонтовує у великий програмний комплекс і нешкідлива до настання певної події, після якого реалізується її механізм.

Види антивірусних програм:

ü фільтри,

ü вакцини,

ü доктори,

ü ревізори,

ü детектори.

Програми-фільтри являється резидентними.

Програми фаги і поліфаги належать до програм - докторам. Їх завдання виявлення вірусу і знищення вірусу.

Вакцини - антивірусні програми, які модифікують програми і диски таким чином, це не відображається на роботі програм, але вірус, від якого виробляється захист, вважає їх уже зараженими і не впроваджується в них. Являються резидентними.

Ревізори - антивірусні програми, які запам'ятовують вихідний стан системи (до зараження) і порівнюють його із поточним станом

Для усунення побічних ефектів при застосуванні програми Aidstest після знешкодження вірусу рекомендується перезавантажити комп'ютер, використовуючи кнопку RESET.

Дії, що відбуваються при вмиканні антивірусної програми в AUTOEXEC.bat: збільшується час початкового завантаження комп'ютера; пошук вірусів відбувається автоматично.

Програми-брандмауери (Cyber Patrol, Surf-Watch) призначені для обмеження доступу до інформаційних ресурсів Інтернету.

Існуючі засоби захисту інформації:

ü технічні,

ü технологічні,

ü організаційно-адміністративні,

ü програмні,

ü правові.

Технічні засоби захисту створюють деяке фізично замкнуте середовище навколо об'єкта і елементів захисту.

Технологічні засоби захисту інформації - комплекс заходів, обмежено введених у технологічні процеси перетворення даних.

До технологічних засобів захисту відноситься створення архівних копій носіїв; реєстрація користувачів комп'ютерних засобів у журналах.

Організаційно-адміністративні засоби захисту - розмежування доступу до інформації відповідно до функціональних обов'язків посадових осіб; створення контрольно-пропускного режиму на території розташування засобів обробки інформації.

Криптографічне перетворення - це один з найбільш ефективних методів захисту інформації.

Методи, які відносяться до криптографічних перетворень: заміна (підстановка), перестановка, аддитивні, комбіновані.

Криптографічне перетворення підвищує безпеку: передачі і зберігання даних, що знаходяться у віддалених пристроях пам'яті; інформації при обміні між віддаленими об'єктами.

Цілі захисту програмних продуктів: обмеження несанкціонованого доступу окремих користувачів до роботи із ними; виняток навмисного псування програм.

Кращі способи обмеження доступу до програмних продуктів:

ü використання пароля;

ü використання ключової дискети;

ü електронний цифровий підпис - спосіб шифрування за допомогою криптографічного перетворення; призначення електронного цифрового підпису - посвідчення автентичності відомостей;

ü мікросхема, що вмонтовує в пластикові картки smart-card.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте основні напрямки розвитку електронної комерції.

2. Приведіть класифікацію проблем, що виникають при передачі інформації в глобальних комп'ютерних мережах.

3. Що таке електронний підпис і для чого вона служить?

4. Перелічите основні схеми шифрування.

5. Перелічите основні заходи, використовувані для організації захисту мереж.

Література

1. Бабушкин М., Иваненко С., Коростелев В. Web-сервер в действии. СПб.: Питер, 1997.

2. Кенцл Т. Форматы файлов Internet. СПб.: Питер, 1997.

3. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы. СПб.: Питер, 2000.

4. Павлов А. CGI-программирование: учебный курс. СПб.: Питер, 2000.

5. Холзнер С. Perl: Специальный справочник. СПб.: Питер, 2000.

6. Хеслоп Б., Бадник Л. HTML с самого начала. СПб.: Питер, 1997.

Лекція 12. Основи ВЕБ-дизайну.

Основи офісного програмування.

· Графічна інтерпритація економічної інформації.

· Робота з елементами Clipard.

· Викоритання макросів.

Комп'ютерна графіка - галузь науки, пов'язана зі створенням і використанням засобів обробки графічних зображень.

Комп'ютерна графіка - це набір інструментів виконуючих:

· оформлення коротких текстів як малюнків;

· графічне оформлення документів;

· анімацію мальованих зображень в Інтернеті;

· графічну інтерпретацію понять.

Графіка в документах являється інструментом відображення і інтерпретації інформації, формою її існування, засобом виразу змісту і оформлення документів.

Мультімедіа це комбінація даних різного типу:

· анімація, синхронізована зі звуком (динамічна аудіографіка);

· статичне або динамічне відеозображення (відео-мультімедіа);

· гіпертекст із мультімедіа пакетами (гіпермультімедіа).

Анімація - пожвавлення зображення, у тому числі анімація шрифту і динамічні пакети.

Динамічна аудіографіка - анімація, синхронізована зі звуком.

Типи графіки, яка використовується в бізнесі:

ü зафарбування;

ü діаграми;

ü фігурне оформлення комерційних текстів.

Пожвавлення і озвучування комерційних ілюстрацій має на увазі створення мультімедіа-ілюстрацій для комп'ютерної підтримки пабліситі.

Засоби автоматизованого ілюстрування:

ü механізм виправлення зображень;

ü засоби зафарбування;

ü інформаційно-пошукова система мультімедіа-шаблонів Clip Gallery.

Графічні послуги локальних мереж:

ü колективна підготовка зображень;

ü колективне резензування і виправлення графіки;

ü спільне використання зображень.

Засоби мережної графіки дозволяють:

v розширити сферу обміну інформацією із потенційними інвесторами і іншими зацікавленими особами;

v забезпечити сприятливі умови для управління суспільною думкою.

Графічні послуги Інтернет можуть бути представлені:

v колективним виконанням графічних робіт у програмі Net Meeting;

v обміном зображення поштою в Outlook Express.

Засоби оформлення символів тексту:

v гарнітура,

v кольори,

v накреслення,

v щільність.

Гарнітури за рівнем використання графіки діляться на групи:

v прості (Arial, Times);

v спеціальні (Comic);

v тематичні набори малюнків (Wingdings).

Засобами оформлення тіла тексту є:

v візерунок,

v кольори візерунка,

v кольори тіла,

v границя навколо тексту.

Текст у документах може бути лінійним і нелінійним (таблиця, гіпертекст, база даних).

Можливості обрамлення тексту залежать від одиниці тексту.

Фігурне оформлення тексту (панель Малювання) це:

v керування контуром тексту, як малюнком, створення тіні або об'єму;

v включення зображення в текст із різними варіантами обтікання;

v включення до тексту контур зображення і обертання тексту.

Програма ділової графіки MS Graph дозволяє представити інформацію у вигляді діаграм.

Наявні види діаграм: гістограми; кругові; крапкові; поверхні.

Діаграми можуть бути 1-, 2- або 3-мірними (по числу координат).

Діаграма може містити в собі:

Ø ряди,

Ø числові осі,

Ø осі категорій,

Ø легенду,

Ø заголовки.

Легенда - система позначень елементів діаграми.

Якщо на діаграмі відкладається доля числа в загальній сумі, то її шкала являється нормованою.

Для представлення рядів показників на окремих осях варто вибрати пелюсткову діаграму.

Кругова і кільцева діаграма має один вимір і показник на них зображується у вигляді сектора.

Невірогідність комерційної інформації має джерела: погрішність, невизначеність.

Для виявлення комерційних тенденцій використовують різні способи згладжування рядів економічних показників: графічний і графоаналітичний.

При графічному згладжуванні одержуємо графік тренда. При графоаналітичному - графік тренда і статистичні оцінки тренда (коефіцієнти рівняння тренда й помилку згладжування).

У графоаналітичному методі використовується 3 способи згладжування: рівняння тренда: змінне середнє і експонентне середнє. Змінне середнє застосовується, якщо не потрібне рівняння тренда і припустиме виключення застаріваючих даних.

Програма - дані, призначені для управління конкретними компонентами системи обробки даних з метою реалізації певного алгоритму.

Алгоритм - точне розпорядження, що обумовлює обчислювальний процес, який веде від початкових даних до шуканого результату.

Алгоритм являє собою кінцевий набір правил, що однозначно розкривають зміст і послідовність виконання операцій для систематичного рішення певного класу задач за кінцеве число кроків.

Властивості алгоритму:

1. результативність - при будь-яких припустимих данных він повинен через кінцеве число кроків завершити роботу;

2. дискретність - можливість розбивки алгоритму на окремі елементарні дії;

3. масовість - придатність для розв'язання безлічі задач даного класу;

4. детермінованість - визначеність, однозначність розуміння операцій алгоритму будь-яким виконавцем.

Способи опису алгоритмів:

1. словесний,

2. формульно-словесний,

3. графічний,

4. операторний,

5. таблицями розв'язань.

Етапи технологічного процесу написання програми:

I. постановка задачі;

II. економіко-математичний опис;

III. розробка алгоритму;

IV. програмування;

V. тестування й налагодження;

VI. приймально-здавальні випробування;

VII. експериментальна експлуатація;

VIII. промислова експлуатація.

Вид реквізиту по його ролі в процесі розв'язання задачі: вихідний, нормативний, розрахунковий.

Під програмно-інструментальними засобами розуміють програмне забезпечення, що дозволяє програмувати розв'язання задач управління.

Система програмування містить у собі вихідну мову; транслятор, бібліотеку підпрограм.

Робота транслятора може будуватися по принципах: інтерпретації, компіляції.

Програма, отримана в результаті трансляції методом компіляції - об'єктний модуль.

Мови програмування по специфіці організаційної структури язикових конструкцій діляться на операторні і функціональні.

Мови програмування із урахуванням залежності від ЕОМ підрозділяються на групи машинно-залежні і машинно-незалежні.

Мова Си використовується головним чином для створення системних і прикладних програмних продуктів, у яких вирішальне значення приділяється факторам швидкодії і мінімізації об'ємів пам'яті.

Мови маніпулювання даними - SQL використовуються як мови запитів до баз даних.

Помилки в програмах за своїм характером діляться на: логічні, синтаксичні.

Редактор VBA активізується з додатка MS Office комбінацією клавіш [ALT]+[F11].

Компоненти, що включають в інтерфейс редактори VBA:

Ø вікно проекту;

Ø панелі інструментів;

Ø вікно редагування форм.

Головним в ієрархії об'єктів Excel являється об'єкт: Application.

Лексема - одиниця тексту програми, що має певний сенс для компілятора і яка не може бути розбита надалі.

Состав алфавіту VBA:

Ø прописні і малі літери латинського алфавіту;

Ø всі цифри;

Ø символ підкреслення «_».

Вимоги до складання імен у програмуванні:

Ø повинне бути змістовним і відображати призначення змінної;

Ø ім'я бажано починати із префікса, що позначає тип;

Ø повинне бути унікальним.

Обмеження, що накладають на імена в VBA:

Ø ім'я повинне починатися із букви; ім'я повинне бути унікальним;

Ø воно не повинне збігатися із зарезервованими словами VBA або із іншими іменами;

Ø довжина імені не повинна перевищувати 255 символів.

Об'єкти, які не можуть міститися в імені VBA:

Ø крапка,

Ø пробіл,

Ø знак “+”.

Неправильно задане ім'я - 2Week Номер.1

Змінні - об'єкти в VBA, призначені для зберігання даних.

Суфікс, застосовуваний при декларації базових типів змінних Visual Basic і відповідному типу змінної Integer, це %

Суфікс, що відповідає змінної «Double», це #

Константи - об'єкти, значення яких залишаються постійними і не можуть бути змінені під час виконання програми.

Типи констант в VBA - восьмеричні цілі, десяткові цілі, шістнадцятеричні цілі.

Програмний оператор - будь-яка комбінація ключових слів, властивостей, функцій, операцій і символів, сукупність яких являє собою конструкцію, розпізнавану компілятором.

Програмний оператор в VBA: рядок із кодом, розпізнавана компілятором.

Операції, які можливо здійснювати в VBA: операція присвоювання; математичні операції; операції відносини; операції конкатенації; логічні операції.

Операторами керування являється: оператор вибору;оператор циклу; оператор переходу.

Форми, що мають синтаксичну конструкцію лінійного оператора умови: безальтернативна, альтернативна.

Основні види циклів: цикли з умовою; цикли із лічильником.

Тип циклів, у яких початок і кінець визначаються операторами For і Next - цикли із лічильником.

Коментар - пояснення у вихідному тексті програми.

Функція VBA, що перетворить числове вираження або рядок у дату - CDate (вираження).

Контрольні питання

1. Що означає поняття «Комп'ютерна графіка»?

2. Мультімедіа. Як використовуються засоби мультімедії в бізнесі?

3. Дайте визначення поняття анімації.

4. Які типи графіки використовуються в бізнесі?

5. Назвіть засоби автоматизованого ілюстрування.

6. Перелічите графічні послуги локальних мереж.

7. Як можуть бути представлені графічні послуги Інтернет?

8. Яким може бути текст у документі?

9. Що означає термін «Програма»?

10. Властивості алгоритму

11. Які існують етапи технологічного процесу написання програми?

12. Які існують способи опису алгоритмів?

13. Перелічите основні компоненти, що включаються в інтерфейс редактора VBA.

14. Типи констант в VBA.

15. Дайте визначення поняття програмного оператору.

Література

7. Бабушкин М., Иваненко С., Коростелев В. Web-сервер в действии. СПб.: Питер, 1997.

8. Кенцл Т. Форматы файлов Internet. СПб.: Питер, 1997.

9. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы. СПб.: Питер, 2000.

10. Павлов А. CGI-программирование: учебный курс. СПб.: Питер, 2000.

11. Холзнер С. Perl: Специальный справочник. СПб.: Питер, 2000.

12. Хеслоп Б., Бадник Л. HTML с самого начала. СПб.: Питер, 1997.

Лекція 13. Експертні і навчальні системи.

Перспективи розвитку інформаційних технологій.

· Автоматизування роботи бухгалтера (фінансиста, маркетолога).

· Програмні пакети: “1С: Предприятие”, “Парус”, “Офис 2000”.

· Навчаючі програми.

Виникнення і призначення

Інтенсивні дослідження створення систем штучного інтелекту (СШІ) проводяться з початку 60-х років. Основною метою являлася розробка математичних і програмних засобів моделювання процесів людського мислення для автоматичного розв'язання різних прикладних і теоретичних задач. До 80-х років прийшло розуміння того, що ефективність систем такого роду залежить від знань, якими вони володіють. Ці знання не тільки чисто емпіричні (отримані емпіричним шляхом), але й евристичні - набір правил і рекомендацій, якими варто користуватися в тій або іншій ситуації, що виникає в даній предметній області. Такого роду емпіричні правила (евристики) поставляються експертами, у зв'язку із чим системи одержали назву експертних систем (ЕС). У самому загальному виді ЕС - це програмна система, здатна в даній предметній області виробляти рішення, яке по ефективності конкурує з рішеннями експерта. Задачі, які доцільно вирішувати за допомогою ЕС, можуть бути охарактеризовані наступними властивостями:

§ неможливість алгоритмічного розв'язання (у силу поганого формалізування задач або величезних витрат машинного часу);

§ суперечливість, неповнота, можлива помилковість вихідних даних і знань у предметній області;

§ величезна розмірність даних і знань, погано уявлених у якій-небудь наочній формі;

§ динамічно мінливий склад даних і знань (у силу постійного їхнього поповнення, зміни і розвитку);

§ необхідність широкого використання в процесі розв'язань евристичних і емпіричних процедур, сформульованих експертами;

§ необхідність участі в процесі розв'язання людини (користувача), що шляхом відповіді на питання, що задають додатково, привносить додаткову інформацію і вибирає альтернативні шляхи ухвалення рішення.

У першому наближенні ЕС можна уявити собі як збори величезного числа даних (факторів) і деяких емпіричних правил (знань), одержання певних виводів із цих даних. У процесі одержання відповіді на поставлене питання користувач подає додаткову інформацію і бере участь у процесі ухвалення рішення. Особливість ЕС, що полягає в її можливості давати відповіді на заздалегідь непередбачувані і неформалізовані питання і у її орієнтації на "змінний" состав користувачів, робить особливо важливої для неї створення мови спілкування "Ес-пользователь". Ще більше значення має "прозорість" для користувача виводів ЕС. Дійсно, оскільки однозначні алгоритмічні виводи відсутні (як правило), то необхідно мати можливість контролю ходу логічних виводів. ЕС, що відповідає система називається - "підсистема пояснень".

Отже, виділимо наступні основні складові (підсистеми) ЕС: 1) база знань (БЗ); 2) редактор бази знань; 3) машина (механізм) логічного виводу; 4) інтерфейс із користувачем, заснований на псевдоістотній мові; 5) підсистема пояснень. Відзначимо, що обов'язковими для будь-який ЕС є три перші підсистеми. Найближчим часом очікується бурхливий розвиток ринку ЕС і супутніх їм компонент. Серед останніх виділяють програмні кошти, включаючи мови програмування типу ПРОЛОГ і ЛИСП; інструментальні засоби розробки ЕС; автоматизовані робочі місця ЕС (АРМ ЕС) і спеціальні ЕОМ для розв'язання задач штучного інтелекту (ШІ); інтелектуальні роботи (ІР).

Представлення знань в експертних системах

Чіткого визначення поняття "знання" не існує: воно відрізняється від поняття "дані" наступними особливостями:

§ активність - у класичному програмуванні процедури первинні над даними. Для людини - навпаки: ті або інші процедури він використовує тому, що виникла певна ситуація. Така активність бази даних (БД) дозволяє ЕС формувати мотиви, цілі і процедури їхнього розв'язання;

§ зв’язність означає можливість встановлення між інформаційними одиницями різноманітних відносин, що визначають їхню семантику і ін.;

§ структурованість - визначає порядок між інформаційними одиницями, можливість їхнього об'єднання і розчленовування і ін.

Машина логічного виводу

Машина дозволяє: висувати і перевіряти різні гіпотези; виробляти нові знання; формувати запити на введення нових даних і знань; формувати рішення. Механізм виводу, звичайно, визначається використовуваною концепцією і структурою бази знань (БЗ). Однак існують деякі загальні підходи до організації логічного виводу, найважливіші з яких наступні. Сам вивід може здійснюватися в прямому і зворотному напрямку: від даних (посилок) - до мети або назад. Наявність різних варіантів рішень приводить до "дерева розгалуження рішень", що може проглядатися "всередину" і "ушир". Неповноту, неточність, невірогідність, суб'єктивність даних враховують методами оцінки невизначеності, заснованими на теорії імовірності, математичної статистики і ін. У результаті в ЕС маніпулюють такими поняттями, як "коефіцієнт впевненості", "розмита множина" і ін. Розрізняють монотонний і немонотонний виводи. У першому випадку отримані в процесі виводу результати не переглядаються, у другому - можуть переглядатися.

Підсистема пояснення

Найважливіше значення ця система має в ЕС, призначених для навчання. Для "учня" вона відіграє роль "вчителя", довідника, спаринг - партнера. Вона розкриває механізм і послідовність виводів, аргументує їхніми фактичними даними і поясненнями. У ділових ЕС підсистема дає можливість переконатися в правильності і обґрунтованості рішень. Розрізняють два компоненти підсистеми: активну і пасивну. Перша - стандартна, звичайна для програмних систем: запитує вихідні дані, пропонує підказки і ін. Її діяльність регламентована "Меню", HELP, підказками і ін. Пасивний компонент специфічний для ЕС. Підсистема повинна в будь-який момент часу припиняти роботу ЕС, повідомляти параметри її стану і інформацію про пройдений шлях виводів, надавати можливість повернення на будь-яку її ділянку; одержувати відповіді на питання типу "чому", "як", "навіщо" і ін.

Засіб розробки ЕС

Можна виділити чотири види засобів;

1. алгоритмічні мови програмування (BASIC, FORTRAN, С/ С++, PASCAL, їхні труднощі програмування, крім мови системного програмування С/ С++, інші вважаються безперспективними);

2. мови логічного і функціонального програмування (PROLOG, LISP) найбільш придатні для ЕС у силу закладених у них принципів математичної логіки;

3. інструментальні засоби створення ЕС; «оболонки» ЕС (SHELL-системи).

Зупинимося спочатку на "оболонках" ЕС. Це порожні ЕС, у яких бази знань не заповнені. Проектування ЕС на базі наявної оболонки являються нетривалим і нетрудомістким. Однак доводиться "втискуватися" у наявні обмеження, що робить ЕС неефективною, негнучкою для даної предметної області. Для того щоб уникнути занадто великих обмежень, що накладаються оболонками, останнім часом стала розвиватися концепція інструментальних засобів ЕС. Вона дозволяє створювати окремі компоненти ЕС за рахунок надання зручного інструментарію: інтерпретатори і компілятори для обробки знань; механізм логічного виводу; засобу керування базами знань; засобу побудови інтерфейсу з користувачем; засобу для пояснення виводів ЕС. Цей інструментарій дозволяє з меншими витратами створювати оболонки ЕС, більш придатних для даної предметної області. Як приклад можна назвати ABC, ART, KEE, розробку РАН "ПИЭС".

Контрольні питання

1. Коли виникли ЕС?

2. Для чого призначенні ЕС?

3. Перелічите основні складові (підсистеми) ЕС.

4. Що означає «Підсистема пояснення»?

5. Які ЕС повинні мати «Підсистему пояснень»?

6. Перелічите основні засоби розробки ЕС.

Література

1. Нейлор К. Как построить свою экспертную систему. М., 1991. 286 с.

2. Элти Дж., Кумбс М. Экспертные системы: концепции и примеры. М.: 1987. 191 с.

3. Братко И. Программирование на языке Пролог для искусственного интеллекта. М,: Мир, 1990, 560 с.

Дата добавления: 2014-01-07