Структура економічної інформації

Вихідна інформація також поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня вихідна інформація - відомості в загальновстановлених формах первинних і зведених документів, які надаються зовнішнім користувачам інформації. Внутрішня вихідна інформація - відомості, які надаються внутрішнім користувачам інформації і служать для управління підприємством, характеризуючи економічну ситуацію, що склалася.

Основою технології обробки інформації є три підходи до її розгляду:

- прагматичний - обумовлений необхідністю визначення цінності і корисності використання інформації для розробки правильного управлінського рішення, можливості відібрати необхідну інформацію для кожного рівня управління;

- семантичний - забезпечує вивчення змісту інформації, визначення зв'язків між окремими її складовими частинами;

- синтаксичний - дозволяє встановлювати параметри інформаційних потоків, розглядати форми подання інформації, її носії та способи кодування незалежно від змісту.

Інформація є одним з основних ресурсів зростання ефективності роботи підприємства, оскільки саме вона дозволяє:

- встановлювати стратегічну мету і завдання підприємства та використовувати можливості, які при цьому відкриваються;

- приймати своєчасні і обґрунтовані управлінські рішення;

- координувати дії розрізнених підрозділів, спрямовуючи їх зусилля на досягнення поставлених цілей.

Інформація, яка необхідна для управління підприємством, представляє собою різні повідомлення економічного, технологічного, соціального, юридичного, демографічного та іншого змісту.

Управлінська інформація - інформація, яка обслуговує процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і забезпечує вирішення завдань організаційно-економічного управління народним господарством та окремими підприємствами.

В інформаційному процесі, яким є управлінська діяльність, інформація виступає як один з найважливіших ресурсів поряд з енергетичними, матеріальними, трудовими та фінансовими. У технології обробки інформації первинні повідомлення про виробничі і господарські операції, людей, випуск продукції, факти придбання і продажу товарів виконують роль предметів праці, а результатна інформація, що отримується, - роль продукту праці; вона використовується для аналізу і прийняття управлінських рішень.

Економічна інформація є найважливішою складовою управлінської інформації.

Економічна інформація - це всі відомості в сфері економіки, які необхідно фіксувати, передавати, обробляти і зберігати для використання в процесі планування, обліку, контролю та аналізу.

Економічна інформація відображає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. У зв'язку з тим, що економічна інформація пов'язана з суспільним виробництвом, її часто називають виробничою інформацією.

Над економічною інформацією здійснюється багато операцій, які за ознакою однорідності і цільових функцій об'єднані в інформаційні процедури (процеси), які можна згрупувати в п'ять стадій обробки інформації: збір, передача, зберігання, перетворення і використання.

Економічна інформація характеризується двома основними ознаками - кількісною та якісною. Якісна ознака дозволяє класифікувати її за ознаками знань, функціями управління тощо. Кількісна дає можливість з'ясувати одиниці виміру, на підставі яких можна встановити її обсяги і трудомісткість отримання, а також технічні засоби для передачі, збору, зберігання і фіксації, технологію обробки.

Економічна інформація в основному дискретна і складається з окремих повідомлень, тобто комплексів значень, що характеризують конкретні факти, предмети, явища, господарські операції тощо. Кожне повідомлення може бути представлене у вигляді чергування імпульсів, літер, цифр або інших символів.

У системах організаційного управління виділяють економічну інформацію, пов'язану з управлінням людьми, і технічну інформацію, пов'язану з управлінням технічними об'єктами.

Економічна інформація містить повідомлення про склад трудових, матеріальних та грошових ресурсів і стан об'єктів управління на певний момент часу. Економічна інформація відображає діяльність підприємств і організацій за допомогою натуральних, вартісних та інших показників. Властивості економічної інформації визначають науково-технічну необхідність і економічну доцільність використання засобів обчислювальної техніки (комп'ютерів) при її зборі, накопиченні, передачі і обробці, що в свою чергу вимагає вміння визначати структуру і обсяги інформації, яка обробляється.

Основними вимогами до економічної інформації є достовірність, своєчасність, повнота і точність, надійність (з певним ризиком), комплексність, адресність, багаторазове використання, висока швидкість збору, обробки і передачі, кодування і декодування, документальність.

Структурно інформація складається з простих і складних елементів. Складні елементи створюються внаслідок поєднання різних простих елементів, останні не піддаються подальшому поділу. Прості елементи називаються інформаційними одиницями, складні - складеними одиницями інформації або інформаційними сукупностями.

Під інформаційною сукупністю розуміють групу даних, які характеризують об'єкт (процес, операцію).

За структурним складом інформаційні елементи можна поділити на реквізити, показники, документи, інформаційні масиви.

Елементарними неподільними одиницями економічної інформації є реквізити, що виражають певні властивості об'єкта.

Реквізит - це логічно неподільний елемент показника, який відображає визначені властивості об'єкта або процесу.

Реквізит – елементарна неподільна одиниця економічної інформації, яка виражає певні властивості об’єкта (див. схему 2).

Форма реквізиту включає найменування, структуру, значення.

Найменування служить для звернення до нього і, як правило, подається словом або групою слів. Наприклад, "Вид операції", "Обсяг".

	ІС
	­
	Інформаційна підсистема
	­
	Інформаційний потік
	­
	Інформаційний масив
	­
	Інформаційне повідомлення
	­
	Показник
	­
Реквізит-ознака		Реквізит-основа

Схема 1. Структура економічної інформації

Структура реквізиту – це спосіб подання його значень. У структурі розрізняють довжину і тип. Довжина – кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Вона може бути сталою або змінною. Наприклад, "Номер студентського гуртожитку" – 1 знак, "ПІБ студента" – до 50 позицій. Тип реквізиту залежить від видів значень. Найпоширенішими є чисельний та текстовий.

Значеннями реквізитів є послідовність символів (літер, цифр, спеціальних позначень)

		реквізит
По характеристиці властивостей	По значимості	По стабільності	По індикації	По призначенню в технологічному процесі
Основи	Обов'язкові	Постійні	Алфавітні	Спеціальні
Ознаки	Необов’язкові	Змінні	Цифрові	Довідкові
			Алфавітно-цифрові	Групувальні

Схема 2. Класифікація реквізитів

Реквізити-основи дають кількісну характеристику явищ, виражену у визначених одиницях виміру (сума внесу в гривнях, ставка податку у відсотках тощо). Тобто, реквізити-основи дають абсолютну чи відносну характеристику господарських процесів.

Реквізити-ознаки характеризують якісні властивості об’єкта, що описується (час, місце дії, прізвище, ім'я, по-батькові виконавця, найменування роботи тощо).Реквізити-ознаки описують вид господарського чи іншого процесу, умови і обставини, за яких здійснювалася господарська операція і були отримані кількісні дані. Реквізити-ознаки можуть бути довідкові, групувальні, спеціальні.

Реквізити-ознаки підлягають логічній обробці, а реквізити-основи – арифметичній.

Приклад: 25 серпня 2003 року надійшло з молочної ферми №5 на склад №3 п'ять центнерів молока. Реквізит-основа вказує кількість центнерів молока (п'ять), а реквізити-ознаки – коли (25 серпня 2003 року), звідки (з молочної ферми №5), куди (на склад №3) та яка продукція (молоко).

Під час оброблення інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів-ознак здійснюють логічні операції: пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння.

Реквізити які описують події, але в документі (інформаційної сукупності) їх відображення необов’язкове, називають необов’язковими.

Постійні реквізити використовуються у процесі обробки інформації на протязі довгого часу. (нормативні, розцінені дані, коефіцієнти та ін.).

Змінні реквізити приймають одноразову участь в процесі перетворення інформації.

Довідкові реквізити характеризують основи (дата, відділення, прізвище бригадира,...), а групувальні – обмежують зміст основ (табельний №, код продукції, дата...).

Спеціальні реквізити – це реквізити застосування яких обумовлено технологією машинної обробки інформації.

Поєднання однієї основи і всіх ознак, що до неї відносяться, створює показник.

Показник – сукупність логічно пов’язаних реквізитів-ознак і реквізиту-основи, що має економічний зміст.

Показник є мінімальною за складом інформаційною сукупністю, достатньою для створення самостійного документа. Показники є основною одиницею більшості документів. В документі може бути один або кілька показників.

Упорядкований набір показників складає повідомлення. Повідомлення – це сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт). Повідомлення, зафіксоване на матеріальному носії відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається документом.

Сукупність повідомлень, однозначних по формі, але різних по змісту, формує інформаційний масив. Документальний масив – згруповані пачки документів (паперових), вхідний масив – це документальний масив перенесений на машинні носії, робочій масив – масив організований в пам'яті ЕОМ, вихідний масив – масив який був отриманий на основі обробки первинний даних вхідного масиву.

Інформаційний масив, як упорядкована за певними ознаками сукупність усіх видів інформації, використовується для розробки управлінських рішень.

Сукупність масивів, що стосується однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов’язану з виконанням певної функції, - інформаційною підсистемою.

Дата добавления: 2014-01-07