Особливості педагогічної запущеності дошкільнят і молодших школярів

Ознаки соціальної та педагогічної запущеності дошкільнят:

—неуспішність у рольовій грі (труднощі в спілкуванні з ровесниками, діти віддають перевагу предметним іграм);

—непідготовленість до навчання в школі (дисгармонія емоційно-вольової сфери, недостатньо розвинуті пізнавальні здібності та довільність поведінки, невміння спілкуватися з дорослими і дітьми);

—погана адаптація до перебування в дитячому садку;

—відхилення в поведінці (агресивність, гіперактивність);

—відставання в розвитку (пізніше починають ходити, говорити тощо).

Ознаки соціальної та педагогічної запущеності молодшого школяра:

порушення образу "Я" – неадекватна самооцінка, незадоволена потреба у визнанні (бути гарним учнем, бути прийнятим), підвищена образливість, негативізм, егоцентризм;

нерозвинутість молодшого школяра як суб'єкта спілкування – слабка соціальна рефлексія, нерозуміння з боку дорослих, низький соціометричний статус, емоційна нестабільність, неадекватна поведінка в соціальних ситуаціях, гіперсоціалізованість, не-сприйняття ровесниками;

нерозвинутість молодшого школяра як суб'єкта діяльності – несформованість мотивів учіння, низька навчально-пізнавальна активність, слабка научуваність, несформованість елементів і навичок навчальної діяльності, основних навчальних умінь;

специфіка індивідуально-типологічних особливостей – дисгармонія розвитку, нестабільність, ригідність нервової системи, нерозвинута довільність психічних процесів.

Організація індивідуальної роботи з педагогічно запущеними дітьми:

1) вплив на умови сімейного виховання дитини:

—підвищення психолого – педагогічної грамотності батьків;

—допомога в організації розумової діяльності дитини;

—контроль за організацією нормального режиму дня дитини;

—індивідуальні консультації з батьками.

2) удосконалення виховної роботи з класом:

—гуманізація міжособистісних взаємин у дитячому колективі;

—створення належного мікроклімату;

—корекція взаємин педагога з дитиною.

3) допомога дитині в особистісному зростанні:

—вивчення дитини;

—індивідуальна робота з усунення недоліків інтелектуальної, моральної, емоційно-вольової сфер;

—включення дитини в активну діяльність на основі її інтересів і нахилів;

—керівництво спілкування дитини з ровесниками;

—подолання негативної мотивації учіння.

4. Специфіка роботи вчителя з різними категоріями важких підлітків.

Підлітковий період – важкий період психічного розвитку: він складний для самого підлітка і для роботи з ним. Часто причини появи важкої дитини в цей період пов'язані з віковими особливостями розвитку дітей підліткового віку. Основні причини складності віку:

1) перебудова моторного апарату;

2) психічні зміни, пов'язані зі статевим дозріванням,

3) деформований розвиток сексуального інтересу;

4) дисгармонія соціального і біологічного розвитку;

5) прагнення завоювати статус дорослого;

6) недостатня критичність до себе, збільшена до інших;

7) рефлекс наслідування, груповий егоїзм, конформність;

8) швидкий темп змін;

9) накопичення дефектів виховання (порушення емоційної сфери, соціальна незрілість, невпевненість, безвідповідальність);

10)почуття дорослості, проблема самостійності, реакція емансипації;

11)аморфна мораль;

12)збудливість, конфліктність, загострене почуття власної гідності.

Ці особливості віку можуть стати причинами появи важких підлітків.

Суб'єкти реабілітації важких підлітків: педагогічно запущені, правопорушники, дезадаптовані підлітки з девіантною поведінкою, діти-сироти, підлітки з відхиленнями психосоматичного і нервово-психічного здоров'я та з функціональними відхиленнями.

Основні напрями роботи вчителя з важкими підлітками:

1) профілактика – зняття причин, що спричиняють відхилення в розвитку особистості. Є такі групи методів профілактики:

—стимулювання і мотивування навчально пізнавальної діяльності;

—організація життя і діяльності учнівського колективу;

—спілкування і взаємодія вчителя з підлітком;

—стимулювання активності підлітка;

—психолого-педагогічна пропаганда.

2) діагностика:

—педагогічно запущених підлітків (виявлення характеру прояву порушення розвитку особистості, пізнавальної, емоційної-вольової сфери, поведінки і спілкування;виявлення шкільних причин);

—сім'ї.

3) корекційна робота. Основою корекції є активне залучення підлітків до різних видів діяльності, де вони могли б зарекомендувати себе з найкращого боку. На початковій стадії корекції слід залучати важких підлітків до таких видів діяльності, які їм легко даються. З часом завдання слід ускладнювати. Потрібно дотримуватися принципів помірного дозування, поетапного ускладнення, систематичного контролю.

Вчитель повинен опиратися на тих людей, які мають вплив на підлітка; знати міру свого впливу на особистість; враховувати позицію учня в класному колективі; працювати з важким підлітком через колектив; створити для цього належну обстановку. Він повинен не розділяти навчання і виховання; узгоджувати різні виховні впливи; організовувати спільне дозвілля, яке сприятиме накопиченню спільних емоцій, пошуку спільних переживань; опиратися на позитивне в особистості дитини; врахувати її вікові та індивідуальні особливості; поєднувати психологічні й педагогічні методи впливу.

Ефективність роботи з важкими підлітками залежить від раціонального добору методів та засобів виховного впливу на кожну особистість. Індивідуальний підхід передбачає:

1) глибоке вивчення особистості важкого підлітка. Вчитель повинен знати рівень розвитку підлітка, життєву позицію, його позитивні можливості;

2) розробку індивідуальної програми виховання учня, добір найефективніших засобів і методів впливу. Вчитель повинен знати механізми переконання, формування адекватної самооцінки, особливості впливу на розвиток пізнавальної і моральної сфери особистості, комунікативних і поведінкових навичок підлітка; сприяти розвитку навичок самопізнання і самовиховання.

3) залучення до певного виду діяльності, в якому важкому підлітку гарантований успіх. Створення умов спільної діяльності, де можна блокувати агресивність та інші негативні прояви поведінки підлітка;

4) тісна взаємодія із сім'єю. Завдання роботи з батьками ознайомлення батьків з віковими особливостями, допомога в розв'язанні конфліктних ситуацій, розроблення спільних дій.

Спеціальні форми роботи:

— з учнями:

індивідуальні консультації; тренінги спілкування, які передбачають взаємне обговорення якостей особистості підлітка; виявлення негативних якостей.

— з батьками: консиліуми; школа для батьків.

— з учителями:

розвиток комунікативних якостей вчителя, його ем патійності; особистісне зростання вчителя.

Розділ 2. Педагогічна психологія

Дата добавления: 2014-01-07