Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. “Трансакційний варіант” І. Фішера. “Кембриджська версія” кількісної теорії

Класична кількісна теорія грошей: причини появи, основні постулати та їх еволюція

КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ

Протягом багатьох сторіч основні положення про те, яким чином гроші впливають на господарство відносились до системи поглядів, відомою під назвою кількісної теорії грошей. Ця система є достатньо складною і означає різні речі для різних авторів.

Вивчаючи цю тему, треба уяснити, що кількісна теорія грошей є нині пануючою. Згідно з цією теорією вартість грошей і рівень товарних цін змінюється залежно від кількості грошей в обігу: чим їх більше, тим ціни на товари вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки.

Слід звернути увагу на те, що кількісна теорія грошей включає два базових положення:

• принцип причинності, тобто зміна цін на товари пояснюється змінами кількості грошей в обігу;

• принцип пропорційності, тобто ціни на товари змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу.

Кількісна теорія грошей пройшла тривалий шлях свого розвитку. Розрізняють ранню та сучасну кількісну теорію грошей. Загальна оцінка ранньої теорії зводиться до такого: вона залишалася механістичною, тобто спрощеною, представляла зв'язок між кількістю грошей в обігу та рівнем товарних цін і тільки на макроекономічному рівні, не вивчала процеси, які відбуваються у середині економічних суб'єктів. Другий етап розвитку кількісної теорії грошей почався з початку XX століття, коли золоті монети почали витіснятися з обігу, частіше стали з'являтись нерозмінні на золото гроші й все більшій кількості економістів ставало очевидно, що гроші відіграють активну роль у ціноутворенні, що фактор їх кількості впливає на зміну товарних цін.

Слід зазначити, що першим, хто зробив спробу чіткіше сформулювати взаємозв'язок різноманітних ключових факторів грошової і негрошової сфер щодо кількісної теорії грошей, був американський економіст І.Фішер. Він висунув трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого “рівняння обміну”:

, (2.1)

де М – маса грошей, що знаходяться в обігу протягом певного періоду; V – швидкість обігу грошової одиниці; Р – ціна індивідуального товару, реалізованого за вказаний період; (Q – загальна маса товарів (фізична), що реалізуються у даному періоді.

І.Фішер зробив висновок, що Р безпосередньо залежить від М. Ціни можуть зростати при незмінній кількості грошей, тобто на ціну впливає кількість товарів, які виготовлені й поставлені на ринок:

, (2.2)

І.Фішер вивчав усі фактори зміни цін, але перевагу віддавав М;

V – похідний фактор, він формується залежно від М та від стану сфери обігу. Заслуга І. Фішера полягає у тому, що він звернув увагу на М. Велике значення має Q, оскільки V та виробництво товарів можуть змінюватися самі по собі, незалежно від зміни М під впливом технічного прогресу, суспільного поділу праці, психології людини та інших факторів, безпосередньо не пов'язаних з грошовою масою.

Вивчаючи цю тему, треба усвідомити, що на базі трансакційного варіанту кількісної теорії грошей І.Фішера та у зв'язку з критикою цього варіанта, група професорів Кембриджського університету (А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон) сформулювала свій варіант, названий “кембриджською версією”, або теорією касових залишків. На відміну від варіанта І.Фішера у “кембриджській версії” підхід до проблеми не макроекономічний, а мікроекономічний. Кембриджські економісти зосередили увагу на мотивах нагромадження грошей у окремих економічних суб'єктів, прийшовши до висновку, що в них є постійне прагнення нагромаджувати гроші, тобто, з одного боку, мати резервний запас засобів платежу з тим, щоб розплачуватися по всіх своїх зобов'язаннях, а з іншого – створювати страховий запас ресурсів на страховий випадок. Кембриджські економісти дали нову формулу зв'язку грошей та цін:

, (2.3)

де

М – касовий залишок (маса) грошей у економічних суб'єктів; R – виробництво продукції у фізичному вираженні за певний період; Р – середня ціна одиниці виробленої продукції; k – частина RР, яку економічні суб'єкти мають бажання зберігати у вигляді грошей (касового залишку).

Слід зазначити, що Кембриджські економісти зробили висновок, що між М і Р існує зв'язок і на цей зв'язок діє k.

Дата добавления: 2014-01-07