Кейнсіансько-неокласичний синтез грошово-кредитної політики

Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії

Звинувачуючи Дж.Кейнса у виправданні політики інфляції, сучасні монетаристи знову повернулися до аналізу прямого зв'язку між грошима та цінами на макрорівні, стверджуючи, що зростання маси грошей веде до зростання цін. В умовах, коли на світовому рівні активно діє ринковий механізм, економічні цикли згасають, а всі економічні показники змінюються помірно, фізична маса товарів (Q), що підлягає реалізації, стає керованою, передбачливою, прогнозованою; монетаристи можуть передбачити зростання Q на 1, 2, 3, 4... процентів. Головний фактор тут М, який перебуває в руках уряду – емісія грошей. Монетаристи твердять, що не треба займатися тими процесами, що ними займались Кембриджські економісти. “ М ” на рівні цін (Р), що склалися і “ V ” виробництва, яке є чи буде, – це теорія місця грошей, грошової політики в економічній теорії.

М.Фрідмен розробив відповідні рекомендації для уряду щодо грошової політики. Він підрахував, що якщо б у США “ М ” щороку збільшувалось на 4%, то ціни були б стабільними, тобто 3% на приріст виробництва продукції, 1% на уповільнення швидкості обігу грошової маси.

Цікаво, що Маргарет Тетчер запозичивши ці ідеї, вивела Великобританію з важкого економічного стану. Сучасний монетаризм є характерним для високорозвинутої ринкової економіки.

Сутність синтезу полягає в тому, що в залежності від стану економіки пропонується використовувати або кейнсіанські рекомендації державного регулювання або рекомендації економістів, що захищають ідею обмеження державного втручання в економіку. Кращими методами вони вважали грошово-кредитні методи. Вважали, що ринковий механізм здатен сам встановлювати рівновагу між основними економічними параметрами – попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням.

Наслідувачі ідей неокласичного синтезу (Дж. Хікс, П. Самуельсон та інші) не звеличували регулюючі можливості ринку. Вони вважали, що по мірі ускладнення економічних взаємозв'язків і відносин необхідно удосконалювати і активно використовувати різні методи державного регулювання.

Школу неокласичного синтезу відрізняє розширення тематики досліджень: створена низка робіт по проблемам економічного росту; розроблені методи економіко-математичного аналізу; отримала подальший розвиток теорія загальної економічної рівноваги; запропонована методика аналізу безробіття і методів його регулювання; докорінно вивчена теорія і практика оподаткування.

Дата добавления: 2014-01-07