Структура грошового обороту

Грошовий оборот являє собою рух грошей при виконанні ними своїх функції в готівковій та безготівковій формі.

Основою грошового обороту є суспільний розподіл праці і розвиток товарного виробництва. При цьому значно впливають на подальше розширення грошового обороту утворення загальнонаціональних і світових ринків.

Початку руху грошей передує їх концентрація у фізичних і юридичних осіб. Для того, щоб виник рух грошей, необхідно виникнення потреби в грошах у однієї чи іншої сторони. При укладанні угод гроші потрібні для обігу, платежів за товари і послуги. Їх обсяг визначається номінальним валовим внутрішнім продуктом. Чим більше загальна грошова маса, тим більша потреба в грошах для укладання угод.

Попит на гроші пред’являють і для накопичення, яке виступає в різних формах: вкладах в кредитних установах, цінних паперах, офіційних запасах.

Грошовий оборот здійснюється в двох формах: готівковий, безготівковий.

Готівковий оборот – рух готівки в сфері обігу і виконання ними двох функцій (засіб платежа і засіб обігу).

Готівкові гроші використовуються: для кругообігу товарів та послуг; для розрахунків, пов’язаних безпосередньо з рухом товарів та послуг, а саме: розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, пособій, пенсій; по виплаті страхових відшкодувань; при оплаті цінних паперів і виплат по ним доходу; по платежам населення за комунальні послуги.

Готівково-грошовий оборот включає рух всієї наявної грошової маси за певний період часу між населенням і юридичними особами, між населенням і державними органами, між юридичними особами і державою.

Готівково-грошовий рух здійснюється з допомогою різних видів грошей: банкнот, монетарних монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток).

Емісію готівки здійснює, як правило, центральний банк (в Україні – НБУ). Він випускає готівкові гроші в обіг і вилучає їх якщо вони прийшли в нездатність, а також заміняє гроші на нові зразки монет і купюр.

Розвиток кредитної системи і поява коштів клієнтів на рахунках в банках і інших кредитних установ призвели до виникнення безготівкового обороту.

Безготівковий оборот – рух вартості без участі наявних грошей: переказ грошових коштів по рахункам кредитних установ, залік взаємних вимог.

Безготівковий оборот здійснюється з допомогою чеків, векселів, кредитних карток і інших кредитних інструментів.

Розмір безготівкового обороту залежить від обсягу товарів в країні, рівня цін, ланковості розрахунків, а також розміру розподільчих і перерозподільчих відносин, що здійснюються через фінансову систему.

Безготівковий оборот має ряд переваг, сутність яких полягає в наступному:

* значно знижуються суспільні витрати обігу;

* створюються умови для державного регулювання грошового обігу;

* покращується економічний стан суб’єктів грошового обігу, тому що зростає швидкість обігу грошових коштів;

* з’являється можливість раціонально використовувати тимчасово вільні засоби, які знаходяться на рахунках в банку.

В залежності від економічного змісту та сфери застосування весь безготівковий обіг ділиться на дві частини: розрахунки по товарним та нетоварним операціям.

Розрахунки по товарних операціях за ТМЦ, надані послуги та виконані роботи. Саме вони є переважаючими, саме вони визначають характер та склад роботи фінансової служби підприємства в сфері розрахунків. Від безперебійності та планомірності цих розрахунків в значному ступені залежить стан всіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан.

Розрахунки по нетоварних операціях – пов’язані з виконанням фінансових зобов’язань підприємства (одержання та повернення кредитів, сплати по них процентів; сплата податків та інших платежів в бюджет, сплата штрафів і т. ін.).

Між готівково-грошовим і безготівковим обігом існують взаємозв’язок і взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, готівкові гроші змінюють форму на рахунку в кредитній установі та назад.

Таким чином, безготівковий оборот невіддільний від обороту наявних грошей і утворює разом з ним єдині гроші одного найменування.

Дата добавления: 2014-01-07