Соціальна мобільність

Термін і поняття соціальної мобільності ввів у науку П. Сорокін, написавши у 1927 році книгу під такою ж назвою. На його думку, соціальна мобільність - це зміна соціальною групою або індивідом місця в соціальній структурі суспільства. Соціальна мобільність - це форма соціального відтворення, від неї залежить характер динаміки соціальної структури. Люди у суспільстві можуть пе­реходити з місця на місце, з одного соціального шару в інший. Який характер цього переходу - таке й суспільство: традиційне, індустріальне, постіндустріальне. Можливість вільного переходу з одного соціального шару в інший визначається ступенем відкритості соціальних шарів. Як зазначав П. Сорокін, нема такого суспільства, де б не було ніяких перепон для такого переходу. Але в будь-якому суспільстві існують, хоч часом і досить малі, можливості такого переходу. Навіть у рабовласницьких державах деяким рабам вдавалось отримати свободу. Але все ж таки не всі суспільства мають рівні можливості для здійснення соціальної мобільності.

Отже, головною метою вдосконалення суспільства повинна бути не боротьба класів між собою, а зменшення перепон при переході людини з одного соціального шару (страти) в інший, з однієї горизонтальної соціальної структури в іншу.

Саме такому пересуванню індивідів відповідають горизонтальна і вертикальна мобільності.

Горизонтальна мобільність, за П.Сорокіним, означає можливість руху індивідів і їх груп з однієї горизонтальної структури в іншу. Тобто переміщення суб'єктів суспільства у середині кожної страти. Це може бути індивідуальна та групова міграції робітників певних професій, перехід робітника з одного підприємства до іншого, зміна помешкання при переїзді з села у місто тощо. Виникнення і зникнення цілих груп індивідів теж є прикладом соціальної мобільності. Вертикальна мобільність означає вертикальне пересування із одного соціального шару в інший. Причому вона може бути з позитивним знаком, якщо рух іде вгору, і з негативним, коли рух іде зверху вниз, бо по соціальних сходинках можна рухатися у кожному з цих напрямків. Головне, щоб цьому рухові не заважали будь-які перешкоди. Отже, треба намагалися зменшити у суспільстві перешкоди при переходах з одного соціального шару в інший, щоб кордони між стратами стали прозорими. Саме в такому разі завдяки соціальній мобільності і буде весь час попов­нюватися середній клас.

Індивіди, які знаходяться у нижніх шарах соціальної структури намагаються посісти більш високе місце у соці­альній структурі, а можливість це здійснити стимулює і не заважає їм переміститись за їх бажанням. Звичайно, нерівність людей, яка притаманна індивідам від їх народження, ставить їх у неоднакове положення в соціальній ієрархії, і тому різним людям для того, щоб досягти певного рівня у соціальній структурі, потрібна різна кількість енергії, вміння тощо. Але, незважаючи на це неминуче явище, кожен у разі бажання повинен мати змогу досягти бажаного ним рівня. Це не означає, що всі бажаючі обов'язково зможуть піднятися у вищі шари суспільства. Практика показує, що цього досягає меншість індивідів, бо, по-перше, не в усіх вистачає для цього знань, умінь, енергії тощо, по-друге, більшість індивідів, як правило, зупиняється на середньому рівні, тому що психологічно більшість людей мають середні здібності, і ті, хто розуміють це, задовольняються середнім рівнем, який несе з собою оптимальну кількість життєнеобхідних благ.

При переході індивідів або їх груп з однієї складової частини соціальної структури суспільства в іншу вони певний час можуть бути у проміжному становищі, коли місце їх у структурі суспільства ще не визначилось, або коли вони ще не пристосувались до нового положення. Таке явище називається маргінальністю. Маргінальними можуть бути не тільки індивіди та їх групи, а навіть цілі суспільства. Так, Україна як окреме суспільство зараз знаходиться у маргінальному стані, тому що, відійшовши від соціалістичного ладу, вона ще не визначилася щодо подальшого свого шляху. Робітник, опинившись за ско­роченням штатів без роботи, теж певний час знаходиться у маргинальному стані поки не знайде собі іншої роботи. Він може знайти собі місце у соціальній структурі вище, ніж займав раніше, тоді він переміститься уверх, а може посісти місце значно нижче, тоді він переміститься у нижню частину соціальної структури. У даному випадку індивід знаходиться нібито між стратами. Але навіть коли він займе місце в іншій страті чи в іншій складовій горизонтальної структури, він певний час буде знаходи­тись у маргинальному положенні до тих пір, доки не змінить попередній стереотип своєї поведінки і не пристосується до нових умов.

На відміну від положення індивідів у горизонтальній структурі, у вертикальній кожен індивід може одночасно знаходитись лише в одному соціальному шарі. Таким чином, у вертикальній структурі всі індивіди займають одне певне положення, але можуть його постійно змінювати на краще чи на гірше завдяки соціальній мобільності, зменшенню перешкод на шляху переходу з однієї страти в іншу. Одним із суттєвих засобів соціальної мобільності у цивілізованих суспільствах є система освіти. Набуваючи знань з певних сфер людської діяльності, індивід тим самим отримує змогу підніматися вгору по соціальних сходинках. Отже, соціальна мобільність є основою динаміки соціальної структури суспільства.

Дата добавления: 2014-01-07