Використання висновку експерта

Використання експертних висновків - це етап доказування, який складається у логічному та тактичному оперуванні інформацією, яка міститься в них з метою виконання завдань досудового слідства, при чому логічне оперування доказами складається у внутрішній, розумовій роботі слідчого, а тактичне – у зовнішніх діях, у їх практичній реалізації.

Цілями використання висновків експерта можуть служити:

1) в доказуванні - висунення та перевірка версій, перевірка інших доказів, отримання нових доказів, формування комплексів доказів;

2) в тактичному плані - моделювання механізму злочину, подолання протидії розслідуванню;

3) в організаційному плані – обґрунтування рішень, що приймає слідчий по розслідуваній справі.

Згідно ст.64 КПК України одною з обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі є подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). За допомогою судових експертиз можна встановити окремі обставини, пов’язані з діями особи на місці злочину, за результатами цих дій, що у сукупності з іншими доказами по справі дозволяє судити про спосіб вчинення злочину. За допомогою ситуалогічного дослідження слідів на місці події, експерт може встановити кількість осіб, які там перебували; шлях, яким вони потрапили на місце події та покинули його; дії, які вони вчиняли, послідовність цих дій; сліди, які могли залишитися на їх одежі, тілі і т.п. Встановлюючи факт виконання тої чи іншої дії, експерт встановлює, чи мала місце дія взагалі (вирішення питання про виконання пострілу з вогнепальної зброї після останнього чищення); механізм дії (вирішення питання про механізм спричинення тілесного ушкодження – яким чином був нанесений удар, його сила, напрямок і т.д.); час дії, як реальний, так і відносний (одночасність, різночасність, давність, послідовність). Важливим є також встановлення причини дії, наприклад, встановлення того, яка саме несправність призвела до пострілу без натискання на спусковий крючок.

Тактичні прийоми, засновані на використанні результатів судових експертиз можуть використовуватись як самостійно, так і бути складовими частинами таких тактичних операцій як “Встановлення особи злочинця”, “Захист доказів” (наприклад, поновлення знищених матеріалів кримінальної справи, схилення особи, яка відмовляється від дачі показань до співпраці з правоохоронними органами), “Перевірка показань особи, яка зізналася у вчиненні злочину” (перевірка може здійснюватись шляхом проведення певних слідчих дій, у тому числі і проведенням відповідної судової експертизи).

ЛЕКЦІЯ 4

Тема №4-6. Судово-трасологічні експертизи, судові експертизи документів, судова балістична експертиза.

Навчальні питання:

1. Судова трасологічна експертиза. Об’єкти, предмет, підготовка матеріалів до проведення експертизи.

2. Судові експертизи документів: почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів.

3. Судова балістична експертиза. Об’єкти, предмет, підготовка матеріалів до проведення експертизи.

1. Судова трасологічна експертиза. Об’єкти, предмет, підготовка матеріалів до проведення експертизи.

Головним завданням трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально-визначених об’єктів за матеріально-фіксованими слідами відображеннями їх слідоутворюючих поверхонь. Таким чином, о б’єктами дослідження трасологічної експертизи є:

1) тверді предмети зі стійкою формою;

2) сліди-відображення зовнішньої форми предметів на об’єктах-носіях;

3) копії слідів-відображень, відділені від об’єктів-носіїв.

За допомогою трасологічної експертизи можна також встановлювати факти, які стосуються характеристик процесу слідоутворення а також особливостей слідоутворюючих об’єктів.

До виявлення слідчим слідоутворюючих об’єктів перед експертом можуть ставитися питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів від взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність в цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об’єктів.

Розрізняють такі основні підвиди трасологічної експертизи: експертиза слідів рук людини (дактилоскопічна), експертиза слідів ніг і взуття людини, слідів ніг (лап) тварин, експертиза слідів знарядь та інструментів, засобів виробництва масових виробів, експертиза замикаючих і контрольних засобів, слідів розділу цілого на частини, рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах. До трасологічної експертизи примикають експертиза холодної зброї та експертиза вузлів та петель.

Розглянемо предмет трасологічної експертизи на прикладі дактилоскопічної експертизи та експертизи слідів взуття. Дактилоскопічна експертиза вирішує наступні ідентифікаційні питання:

· Чи залишені сліди рук даною особою?

· Чи залишені сліди рук в різних місцях однією особою?

Діагностичні питання:

· Чи є на представленому предметі сліди пальців рук?

· Чи придатні вони до ідентифікації?

· Якою рукою і якими пальцями залишені сліди?

· Які особливості мають руки людини, що залишила сліди?

· В результаті якої дії залишено слід?

За допомогою експертизи слідів взуття можна вирішити наступні питання: ідентифікаційні

· Чи залишені сліди взуттям, представленим на дослідження?

· Чи залишені сліди в різних місцях одним і тим же взуттям?

діагностичні

· Чи є на даній поверхні сліди взуття людини та чи придатні вони до ідентифікації?

· Взуттям якого виду залишені дані сліди і які його характеристики і особливі ознаки?

· Які особливості ходи людини відбилися у „доріжці слідів”?

Для вирішення поставлених завдань експерту надаються:

а) предмети зі слідами, а коли вилучити їх неможливо, то копії слідів;

б) об’єкти, якими, за припущенням слідчого, могли бути залишені ці сліди;

в) дані про час виявлення слідів, умови, в яких знаходилися об’єкти зі слідами до направлення їх на експертизу (як правило, надається копія протоколу ОМП).

Якщо експерту надається копія сліду, необхідно надати схему його розміщення на предметі або місцевості.

Об’єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо. Поверхня предмета, на якому розташовані сліди, які легко пошкоджуються, не повинна контактувати з матеріалом упаковки. Порівняльні зразки позначуються індивідуалізуючими позначками і посвідчуються підписом слідчого.

2. Судові експертизи документів: почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів.

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису. Відповідно, об’єктом експертизи є рукописні тексти, підписи і цифрові записи, а також порівняльни зразки почерка особи, що перевіряється. За допомогою почеркознавчої експертизи можна встановити наступні питання:

ідентифікаційні

· Чи виконано рукопис певною особою?

· Чи виконано кілька рукописів однією особою?

діагностичні

Чи не виконано рукопис навмисно зміненим почерком?

Чи не виконано рукопис у незвичайних умовах або у незвичайному стані виконавця?

Особою якої статі виконано рукопис?

До якої вікової групи належить виконавець рукопису?

Для проведення цієї експертизи слідчий повинен надати експертові вільні, експериментальні і умовно-вільні зразки почерку особи, яка ідентифікується. Вільні зразки за можливості повинні відповідати об’єкту, який досліджується за часом виконання, за видом матеріалів письма, за формою документа, за його змістом та цільовим призначенням. Як вільні, так і експериментальні зразки буквенного або цифрового письма бажано надавати не менш ніж на 5 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст, ти більше необхідно зразків. Якщо необхідно встановити, чи не виконаний текст від імені певної особи іншою особою, надаються зразки підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експертиментальні зразки почерку можливого виконавця у вигляді записів прізвища, ім’я та по-батькові особи, від імені якої виконано підпис.

Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автору текста. Також за допомогою цієї експертизи можуть встановлюватись деякі соціально-біографічні риси автора тексту – його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим стилем мови і т.ін.

Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не менше 500 слів).

Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, на якій його складено, і по можливості також: за часом виконання; за характером документа, за іншими суттєвими обставинами, які могли впливати на формування ознак письмової мови.

Умовно-вільні зразки додаються до вільних, особливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.

При отриманні експериментальних зразків особі, яка ідентифікується, спочатку пропонується написати текст на вільно обрану тему, але аналогічну досліджуваному за своїм функціональним призначенням, а після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному не тільки за своїм функціональним призначенням, але й за темою.

До постанови про призначення експертизи бажано додавати соціально-біографічну характеристику можливого автора.

Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів.

Головними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:

· встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків;

· встановлення факту і способу внесення змін до документа;

· виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших невидимих або слабо видимих текстів та текстів на обгорілих та згорілих документах;

· встановлення типу, системи, марки друкарської або копіювальної техніки та її ідентифікація;

· ідентифікація печаток, тампів, факсиміле за їх відбитками.

Експертизою матеріалів документів встановлюються рід, вид матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін), а також їх спільна родова (групова належність)

Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засобів експерту направляються порівняльні зразки: вільні – за можливості і експериментальні – в обов’язковому порядку. Вільні зразки слід відшукувати серед документів, які за часом виконання були б якнайбільше наближені до досліджуваного документу.

Експериментальні зразки друкарських машин повинні мати всі знаки у порядку їх розміщення на клавіатурі машини показувати макимальну довжину рядків та всіх інтервалів між ними.

Для ідентифікації печаток та штампівекспертові направляються експериментальні зразки у вигляді п’яти-шести максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики, або самі печатки і штампи. Якщо відбиток, шо досліджується, нанесено більше року до призначення експертизи, то потрібні також вільні зразки, оскільки у процесі експлуатації печатка могла зазнати змін.

Для запобігання пошкодженням кожний з досліджуваних документів слід зберігати в окремому конверті; невеликі – у розгорнутому вигляді, а великі – згорнутими по наявних складках. Забороняється прошивати документи, робити на них будь-які надписи, підкреслювати або обводити текст, або його фрагменти.

3. Судова балістична експертиза. Об’єкти, предмет, підготовка матеріалів до проведення експертизи.

Об’єктами балістичної експертизи є:

а) вогнепальна зброя та її частини;

б) патрони, снаряди (кулі, картеч, дріб), гільзи, пижі, прокладки, капсуль, порох;

в) предмети з вогнепальними ушкодженнями (наскрізними, сліпими, від рикошету) і слідами пострілу;

г) інструменти і матеріали, які використовувались для виготовлення зброї, а також компонентів боєприпасів.

До числа головних завдань балістичної експертизи належать:

· встановлення конкретного екземпляра вогнепальної зброї за слідами на стріляних кулях, дробу, картечі, гільзах;

· визначення виду, системи, моделі та калібру вогнепальної зброї і боєприпасів;

· визначення технічного стану зброї, боєприпасів і придатності їх до стрільби;

· встановлення можливості пострілу без натискання на спусковий гачок;

· встановлення способу виготовлення саморобних вогнепальних пристроїв;

· встановлення обставин, пов’язаних з використанням вогнепальної зброї (факту стрільби після останнього чищення і змащування зброї, кількості пострілів, відстані, з якої стріляли, напрямку пострілу, взаємного розташування зброї та перешкоди і т.ін.)

Експертові, з урахуванням характеру питання надаються: зброя, всі патрони, гільзи, кулі, дріб, пижі, які приєднані до справи як речові докази, порівняльні матеріали, предмети з слідами пострілу. Крім об’єктів дослідження, експертові надаються копії протоколів слідчих оглядів, відтворення обстановки і обставин події, інших слідчих дій, що містять відомості, які можуть мати значення для вирішення поставлених питань. Якщо у справі раніше проводились судово-медичні та інші експертизи, пов’язані з даною експертизою, експертові надаються висновки цих експертиз, фотознімки, рентгенограми, схеми тощо. Зброю, яка направляється на експертизу, необхідно розрядити. Вогнепальна зброя та боєприпаси доставляються на експертизу особисто слідчим або нарочним, їх пересилка поштою не допускається.

ЛЕКЦІЯ 5

Тема №7-10. Судово-матеріалознавчі експертизи, судово-біологічна і судово ґрунтознавча експертиза, судова експертиза матеріалів відео і звукозапису, судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів.

Навчальні питання:

1. Судово-матеріалознавчі експертизи.

2. Судово-біологічна і судово-ґрунтознавча експертиза.

3. Судова експертиза матеріалів відео і звукозапису.

4. Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів.

1. Судово-матеріалознавчі експертизи.

В експертизі матеріалів і речовин розрізняють такі основні підвиди:

· експертиза волокон і волокнистих матеріалів;

· лакофарбових матеріалів і покриттів;

· нафтопродуктів та паливо-мастильних матеріалів;

· наркотичних засобів та сильнодіючих речовин;

· рідин, що містять спирт;

· металів і сплавів;

· полімерів, пластмас та скла.

Залежно від наявності обладнання і спеціалістів в установах можуть досліджуватись матеріали і речовини, які не згадуються у цьому переліку. Тому при виникненні потреби в проведенні таких досліджень слід до призначення експертизи з’ясувати відповідні можливості тієї чи іншої установи.

Головними завданнями, спільними для всіх підвидів матеріалознавчих експертиз, є:

· встановлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікро слідів певних матеріалів і речовин (частинок фарби, слідів пально-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікро волокон, частинок наркотичних засобів, тощо);

· визначення роду (виду) матеріалів та речовин за класифікаціями, що існують в науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням тощо);

· встановлення спільної родової (групової) належності матеріалів і речовин;

· встановлення спільного джерела походження матеріалів і речовин.

Рекомендації щодо підготовки об’єктів до направлення експертові варіюються від виду експертизи, однак загальними для всіх є наступні:

· кожний об’єкт-носій пакується окремо один від одного, уникаючи контакту між ними;

· для упаковки слід використовувати матеріали, які не забруднюють поверхню речових доказів;

· вологі об’єкти-носії до упакування висушуються при кімнатній температурі;

· паливно-мастильні речовини та рідини, які містять спирт, повинні упаковуватись герметично, у скляну тару. Зразки необхідно зберігати у прохолодному темному місті. Якщо виявлена ємність є невеликою за розмірами, можна її направити на експертизу цілком, пересвідчившись попередньо у її цілісності та герметичності;

· при виявленні на місці події частинок скла необхідно вилучати всі осколки у тому вигляді, у якому вони були знайдені, не очищаючи їхню поверхню. При вилученні віконного скла з рами слід позначити зовнішню і внутрішню сторони осколків. Осколки не можна упаковувати в скляну тару;

· предмети, на яких, можливо є сліди металізації або частинок металу (наприклад, металевої стружки) повинні упаковуватись так, щоб запобігти їх від втрати або переходу на інші ділянки.

2. Судово-біологічна і судово-ґрунтознавча експертиза.

Судово-біологічна експертиза складається з двох підвидів – судово-ботанічної та судово-зоологічної. Найчастіше об’єктами цих експертиз бувають водорості, гриби, мохи, стовбури дерев, коріння, кора, листя, плоди, спори, зерна і т.ін, трав’янисті рослини і їх частини, їстівні приправи рослинного походження, похідні шкірних покровів тваринного походження (волосся, пір’я, луска), продукти переробки рослинної та тваринної сировини (варення, папір, шкіра, хутро), продукти життєдіяльності рослин та тварин (смола, камедь, мед, екскременти).

Головними завданнями біологічної експертизи є:

· встановлення належності об’єктів біологічного походження до конкретної біологічної родини, роду, виду, а також виявлення мікрооб’єктів зазначеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях);

· встановлення спільної родової (групової) приналежності декількох порівнюваних об’єктів;

· встановлення належності об’єктів біологічного походження до одного цілого;

· визначення біологічних характеристик стану об’єкта;

· встановлення належності об’єктів рослинного походження до наркотичних засобів.

Якщо досліджувані об’єкти та об’єкти для порівняльного дослідження мають великі об’єми або маси, вони направляються експертові у вигляді зразків. Зразки сипких мас відбираються у вигляді середніх проб. При дослідженні мікрооб’єктів експертові слід надсилати предмет-носій.

Об’єктами ґрунтознавчої експертизи є локалізовані ділянки місцевості: ділянки лісу, поля, дороги, підвали, горища будинків; предмети-носії (одежа, взуття, інструменти) ґрунтових нашарувань; мікрочастинки ґрунту; зразки ґрунту.

Головними завданнями експертизи є:

· виявлення на предметах-носіях мікронашарувань (часток) ґрунтового походження, визначення їх природи, а також встановлення спільної родової (групової) належності з наданими зразками;

· встановлення походження ґрунту на предметах-носіях з певної ділянки місцевості;

· встановлення механізму утворення ґрунтових нашарувань.

На дослідження направляються зразки ґрунту з місця, де був виявлений предмет-носій, або де, за припущенням слідчого, він міг знаходитись. Крім того, слід надавати контрольні зразки з суміжних ділянок. Зразки відбираються з поверхневого шару ґрунту на глибині не більш 5 см масою 100-150 г, висушуються на повітрі і упаковуються в паперові пакети. Кожний об’єкт, на якому виявлено ґрунтові нашарування, упаковуються окремо.

3. Судова експертиза матеріалів відео і звукозапису.

Об’єктами даних експертиз є відеофонограми і засоби звуко- і відеозапису (магнітофони, диктофони, відеокамери, відеомагнітофони).

Основними завданнями є:

· ідентифікація засобів відео- та звукозапису, що використовувались для отримання магнітних відео- та фонограм;

· ідентифікація особи за голосом на фонограмі;

· вирішення питань, пов’язаних з технологією виготовлення відео- та фонограм;

· вирішення питань, пов’язаних з установленням особливостей звукового середовища, в якому проводився запис фонограми, та умов запису.

Для ідентифікації засобів відео- та звукозапису на дослідження надається сам засіб (магнітофон, відеомагнітофон, відеокамера, диктофон) та відео- чи фонограма.

Для ідентифікації осіб за мовою чи голосом, записаному на фонограмі, експертові як порівняльні зразки даються фонограми, де їхня мова записана у формі бесіди (допиту, очної ставки тощо). Фонограма повинна бути незашумленою, з достатнім рівнем запису, виготовлена на якісній апаратурі та матеріалах, що відповідають установленим стандартам, з невеликим терміном використання. Вимова повинна бути розбірливою. Для запису зразків бажано залучати спеціаліста. Експертові надається також протокол прослуховування фонограм.

Для вирішення не ідентифікаційних завдань експертові надається сама фонограма. Для встановлення факту монтажу фонограми вказуються відрізки запису, щодо яких є дані, що вони вмонтовані. Коли вирішуються питання, пов’язані з дослідженням ознак звукового середовища, в якому проводився запис, експертові слід надіслати опис цього середовища, а також експериментальні записи звуків з тих джерел, які створювали звукове середовище, на фоні якого, за припущенням слідчого, проводився досліджуваний запис.

4. Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів.

Об’єктами даної експертизи є: персональні комп’ютери, їх системні блоки і комплектуючі; магнітні носії інформації: жорсткі диски, дискети, а також CD, CDRW, DVD, DVDRW диски; периферійне обладнання: монітори, принтери, дисководи, модеми, клавіатура, сканери и т.ін.; інсталяційні диски, програмне забезпечення та програмні продукти; електронні записні книжки, пейджери, мобільні телефони, інші електронні носії текстової або цифрової інформації та технічна документація до них.

Основними завданнями експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів є:

· встановлення технічного стану комп’ютерної техніки;

· виявлення інформації, що міститься на комп’ютерних носіях, та визначення її цільового призначення;

· встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам;

· встановлення авторства програмного продукту;

· визначення вартості програмного продукту;

· визначення вартості комп’ютерної техніки.

Для дослідження технічного стану і визначення вартості комп’ютерної техніки експертові надається сама комп’ютерна техніка, а також технічна документація до неї. Вилучення блоків комп’ютерної техніки слід доручати спеціалістові.

Для дослідження інформації, що міститься на комп’ютерних носіях, експертові надається сам носій, а також комп’ютерний комплекс, до складу якого входить носій. В деяких випадках можна надати лише сам носій.

Для встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам, а також вартості програмного продукту експертові надається носій з копією досліджуваного програмного продукту і еталонна копія програмного продукту.

Для встановлення авторства досліджуваного програмного продукту експертові надаються самі програми у вигляді вихідних текстів, бібліотечних та виконуваних модулів, а також програми (вихідні тексти, бібліотечні та виконувані модулі), що створені особою, можливим автором досліджуваного програмного продукту.

Щоб визначити, які саме об’єкти слід надавати експертові в кожному конкретному випадку, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп’ютерної техніки.

Література

Нормативно-правова література:

1. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. зі змінами станом на 2007 рік.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року (із наступними змінами і доповненнями станом на 15 березня 2006 року)

3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз / Затверджена наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.1998 р., із змінами, внесеними згідно з наказами МЮ України № 144/5 від 30.12.2004 та №59/5 від 10.06.2005

4. Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України / Затверджена наказом МВС України № 682 від 30.08.1999 р.

5. Постанова пленуму ВС від 30.05.97р. №8 „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах”.

6. Постанова пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочини, повязані з наркотичними засобами, психотропними речовинами та пекурсорами»// Юридичний вісник України. К., 1988, №2.

7.

Посібники:

Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза.Курс общей теории. М., 2006.

Біленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Проведення судових експертиз. // Довідник. К., 1995.

Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. М., 2001.

Вещественные доказательства: информационные технологии процессуального доказывания. / Под ред. проф. В.Я.Колдина. М., 2002.

Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология. Волгоград, 1978.

Винберг Л.А. Функции и структура экспертно-криминалистических подразделений. М., 1992.

Експертизи в судової практиці. // За загальною ред.В.Г. Гончаренка. К., 1993.

Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза. Учебник. М., 2002.

Зинин А.М., Омельянюк Г.Г., Пахомов А.В. Введение в судебную экспертизу. - М., 2002.

Клименко Н.І. Судова експертологія: Курс лекцій: Навч.посібник К., 2007.

Колдин В.Я. Судебная идентификация. М., 2002.

Колкутин В.В., Зосимов С.М., Пустовалов Л.В., Харламов С.Г., Аксенов С.А. Судебные экспертизы. М., 2001.

Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений. // Научно-практическое пособие. М., 1998.

Криминалистическая экспертиза: возникновение, становление и тенденции развития. М., 1994.

Макаренко Е.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Експертизи на досудовому слідстві: Навчальний посібник. Дніпропетровськ, 2001.

Назначение и производство судебных экспертиз.// Пособие для следователей, судей и экспертов. М., 1988.

Орлов Ю.К. Заключение эксперта по уголовным делам. М., 1995.

Орлов Ю.К. Формы выводов в заключении эксперта. М., 1981.

Постика В.И. Оценка заключения эксперта-криминалиста. // Лекция. Одесса, 1975.

Основы судебной экспертизы. Часть I. Общая теория. М., 1997.

Прасолова Э.М. Теория и практика криминалистической экспертизы. М., 1985.

Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. М., 1996.

Сахнова Т.В. Судебная экспертиза. М., 1999.

Сегай М.Я., Стринжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии). К., 1997.

Современные возможности судебной экспертизы. // Методическое пособие для экспертов, следователей и судей. М., 2000.

Судебные экспертизы. // Сборник вопросов. Составители Кожевников Г.К., Каткова Т.В. Харьков, 2002.

Судебные экспертизы. // Учебное пособие. К., 1981.

Судово-експертна діяльність. // Довідник для суддів. К., 2003.

Судові експертизи в Україні. // Збірник нормативних актів. К., 2002.

Филькова О.Н. Справочник эксперта-криминалиста. М., 2001.

Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. М., 1980.

Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. К., 2000.

Щербаковский М.Г. Судебные экспертзы: назначение, производство, использование. Учебно-практ. пособие. Харьков, 2005.

Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Применение специальных знаний при раскрытии и расследовании преступлений. Харьков, 1999.

Эксперт. Руководство для экспертов органов внутренних дел. // Под ред. д.ю.н., проф. Т.В.Аверьяновой, к.ю.н. В.Ф.Статкуса. М., 2003.

Энциклопедия судебной экспертизы. // Под ред. Т.В. Аверьяновой, Е.Р. Россинской. М., 1999.

Дата добавления: 2014-01-07