Влаштування додаткових шарів основи

Перед влаштуванням дорожнього одягу земляне полотно має бути підготовленим. При цьому слід відвести воду з колій й вибоїн, висушити ґрунт, спланувати його, надавши йому потрібного поперечного похилу. Додаткове ущільнення виконують самохідними пневмоколісними котками масою 16–30 т. Ущільнення ведуть човниковими проходами котка від країв до середини, перекриваючи попередні проходи на 1/3 ширини смуги ущільнення. Коефіцієнт ущільнення ґрунта має бути 0,95-1. Нерівності від проходів пневмоколісних котків вирівнюють за два-три проходи самоходних котків з гладкими металевими вальцями масою не менше 8–10 т.

Якщо ґрунт земляного полотна має невисокий модуль пружності, його укріпляють мінеральними матеріалами шляхом їх поступового розсипу з наступним ущільненням котками й автомобілями. У деяких випадках виконують попереднє розпушування ґрунту, перемішування його з добавками, потім розрівнювання й ущільнення.

Пісок для підстилаючих і дренуючих шарів вивозять автосамоскидами. Його розвантажують в кучі вздовж осі дороги або на одній її стороні, а при великій ширині шару – в кучі на обох половинах дороги. Перед розрівнюванням матеріалу виставляють висотні кілки по оси дороги, у крайок проїзної частини, а якщо піщаний шар виконується на всю ширину дороги, то й на бровках піщаного шару. Коефіцієнт ущільнення піску при вертикальній розбивці приймають попередньо 1.1, а в процесі виконання робіт його уточнюють. Висотні кілки на пікетах і в переломних точках виставляють по нівеліру, проміжні – по візирках.

Для підстилаючого й дренуючого шарів пісок краще застосовувати крупнозернистий або середньозернистий, інколи мілкозернистий. Застосування дуже мілкого піску допускається лише в районах із сухим кліматом. Ппри ширині піщаного шару до 7,5 м коефіцієнт фільтрації піску має бути не менше 3 м за добу, при більшій ширині – 5 м за добу.

Пісок розрівнюють і сплановують автогрейдером, правильність поперечного профілю перевіряють шаблоном, невеликі виправлення поверхні піску виконують вручну. Ущільнення шару піску самохідними пневмоколісними котками, віброкотками. Вологість піску має бути оптимальною. Сухий пісок поливають водою з розрахунку 4-5 л/м². Засоби ущільнення вибирають таким чином, щоб ущільнення проводилось в один шар.

Недоліком піщаного шару є складність проїзду по ньому вантажних автомобілів, які підвозять матеріал для основи. По можливості пісок при влаштуванні підстилаючих шарів слід заміняти скелетними матеріалами, товщину шару при цьому можна зменшити на 20-50% в залежності від міцності матеріалу. У гравійному й щебеневому матеріалі кількість дрібнозему (частинок мілкіше 0,05 мм) має бути мінімальною, оскільки при зволоженні матеріал, що містить багато дрібнозему, різко втрачає міцність.

Гравій і щебеневий матеріал товщиною шару до 18 см ущільнюють самохідними пневмоколісними котками або гладковальцевими котками з поливкою водою. Подстилаючі шари можна влаштовувати з кам'яних порід по міцності 4-5-го класів, які не можна застосовувати для основи.

Як додатковий прошарок в сучасному будівництві використовують геотекстилі (розділяючі геомембрани), які одночасно виконують функції армуючого й фільтруючого шару.Геотекстилі розташовують між земляним полотном і незв'язним шаром дорожнього одягу, між піщаним і зернистим шарами основи або між зернистими шарами основи.

На підготовлений нижній шар (земляне полотно) вздовжосі дороги розкочують рулонні матеріали геотекстилю з перекриттям сусідніх смуг на 20–30 см, які склеюють між собою клеєм. Довжину змінної захватки вибирають кратною довжині рулону геотекстилю (100–150 м). Розкочування починають з низових сторін поперечного профілю до середини вручну або механізовано.

Кам'яний матеріал завозять автосамоскидами без наїзду на геотекстиль. Розподіл матеріалу проводять бульдозером чи автогрейдером методом насування "від себе". Будівельній техніці дозволяється наїзд на розподілений по геотектилю щебінь, якщо його товщина становить не менше 30 см. Ущільнення щебеню здійснюють за традиційною технологією.

Для подстилаючих шарів можна використовувати черепашник морського чи річкового походження (щільність 0,9–1,3 т/м³, частка фракції крупніше 5 мм – 10-15%, допускається незначна кількість пилу й глини; коефіцієнт ущільнення 1,3-1,6). Підстильний шар влаштовують товщиною 10–12 см в ущільненому стані. Ущільнення проводять спочатку легкими, а потім важкими котками з поливанням водою.

Для підстилаючого шару можуть застосовуватись котельні шлаки з часткою фракції крупніше 5 мм не менше 60%. Шлаки розсипають шаром не більше 10-12 см в ущільненому стані, без добавок ґрунта. Коефіцієнт ущільнення має бути 1,4-1,7. Ущільнення виконують самохідними пневмоколісними котками або гладковальцевими котками з поливкою водою.

При влаштуванні морозозахисних шарів з піщаних та супіщаних ґрунтів їх підвозять на земляне полотно автосамоскидами, думперами або скреперами, розрівнюють бульдозером, ущільнюють причіпними чи напівпричіпними пневмоколісними котками. Коефіцієнт ущільнення має бути не менше 0,98–1,0.

Теплоізоляційні шари з жорсткого пінопласту, з плит легкого бетону, що спучений полістиролом, піно- й газобетону вкладають по спланованому й ущільненому земляному полотну, по якому розподілено шар піску товщиною до 5 см. По піску розстилають синтетичну плівку, на яку впритул одна до одної вкладають листи чи плити теплоізоляційного матеріалу на ширину, що перевищує ширину основи по 0,5 м в кожен бік. Поверх листів чи плит розстилають ту ж плівку, насипають шар піску не менше 5 см оптимальної вологості, потім вкладають основу дорожньої конструкції.

При влаштуванні водо(паро)непроникних і капиляроперериваючих шарів поверхня земляного полотна на рівні цих шарів планується автогрейдером, створюється двоскатний поперечний профіль з похилом 30^о/_оо. Шар ґрунту на глибину 0,35-0,4 м ущільнюють самохідними пневмоколісними котками до коефіцієнта ущільнення 1,0. Перевіряють рівність поверхні, при цьому просвіт під 3-метровою рейкою має бути не більше 7 мм. При влаштуванні водо (паро) непроникних прошарків розстилають листи гідроізола, синтетичну плівку чи інші рулонні матеріали в накладку з перекриттям стиків на 10–20 см. Суміжні смуги склеюють бітумом або клеями. З цією ж метою можна вкладати шар асфальтобетону чи супіску, обробленого в змішувальній установці органічними в'яжучими матеріалами. Попередньо до вкладання асфальтобетонної суміші чи обробленого ґрунту розливають рідкий бітум або бітумну емульсію з розрахунку 1,0–1,2 л/м², що підвищує зчеплення вкладеного шару з ґрунтом земляного. Ущільнення шару проводять самохідними котками масою 8–10 т.

Насип над водо (паро) непроникним прошарком відсипають способом "від себе" шарами не більше 30 см, ущільнюють самохідними пневмоколісними котками до коефіцієнта ущільнення 1,0. При виконанні робіт слід запобігати заїзд транспортних засобів та дорожніх машин на водо (паро) непроникний шар.

При влаштуванні водонепроникного шару у вигляді обойми плівку загинають і краї вкладають на нижній шар основи. Узбіччя відсипають шарами невеликої товщини з ретельним ущільненням. Роботу необхідно поводити обережно, щоб не пошкодити плівку.

Спорудження капіляроперериваючих шарів складається з декількох технологічних процесів. На сплановане й ущільнене земляне полотно вивозять матеріал для нижнього протизамулюючого шару. Мох має бути сухим, його вкладають в пухкому стані шаром 6–7 см, ущільнюють самохідними котками масою 8–10 т за 2-3 проходи по одному сліду. При використанні кам'яних висівок їх розподіляють навісним розподільником товщиною 5 см і ущільнюють самохідним котком. Навісним або самохідним розподільником вкладають матеріал протизамулюючого шару потрібної товщини з урахуванням коефіцієнта ущільнення. Ущільнюють самохідним котком, а шар з крупнозернистого піску – самохідним пневмоколісним котком.

Верхній протизамулюючий шар влаштовують таким же чином, як і нижній шар. Потім проводять пошарове відсипання насипу "від себе".

Дата добавления: 2014-01-07