Влаштування дорожніх покриттів з гарячих асфальтобетонних сумішей

Покриття з гарячих асфальтобетонних сумішей влаштовують у весняно-літній період в суху погоду при температурі повітря не нижче 5^оС, у осінній період - не нижче 10^оС.

Технологія влаштування асфальтобетонних шарів передбачає виконання таких операцій:

- приготування асфальтобетонної суміші на заводах;

– підготовка основи;

- транспортування суміші до місця виконання робіт;

- укладання суміші по поверхні основи;

- ущільнення асфальтобетонного шару;

– догляд за шаром.

Перед влаштуванням асфальтобетонного шару поверхню основи необхідно ретельно очистити від пилу та бруду щітками поливомийних машин, а при необхідності - відремонтувати.

Для забезпечення зчеплення між шаром асфальтобетону, що вкладається, та основою (існуючим покриттям) не пізніше ніж за 6 години проводять підгрунтування бітумною емульсією з розрахунку 0,3-0,9 л/м² або рідким бітумом - 0,2-0,8 л/м². Якщо покриття влаштовується по основі, яка тільки влаштована із застосуванням органічних в’яжучих, то підгрунтовку можна не проводити.

Перед початком основних робіт проводять розбивку в плані та по висоті.

Асфальтобетонна суміш доставляється до місця вкладання автомобілями-самоскидами й вивантажується в бункер самохідного асфальтоукладальника або перевантажувача, який подає суміш на укладальник без його зупинки.

Асфальтоукладальник розподіляє суміш із заданим поперечним ухилом на проектну товщину з урахуванням коефіцієнту ущільнення 1,15-1,25 та попередньо ущільнює шар при допомозі трамбуючого бруса.

В залежності від технічних характеристик укладальника асфальтобетонне покриття може влаштовуватись однією смугою на всю ширину або ж в декілька смуг. При роботі одного укладальника довжина смуги розраховується таким чином, щоб не було охолодження асфальтобетону й забезпечувалась належна якість поздовжнього стику. Якщо використовують два укладальника, то вони повинні рухатись в одному напрямі зі зміщенням на 10-30 м один від одного.

У окремих випадках, при малих обсягах робіт чи недоступних місцях, допускається вкладання асфальтобетонної суміші вручну. Укладання суміші ведуть на всій ширині ділянки покриття по попередньо виставлених висотних кілках. Суміш розвантажують на основу на відстані 2-5 м від місця вкладання, підносять її совковими лопатами й розкладають по покриттю (суміш не можна кидати). Розрівнюють і профілюють суміш металевими граблями й дерев’яними движками на товщину, яка на 25-30% більше проектної.

Поверхня вкладеного асфальтобетонного шару після проходу укладальника має бути рівною, однорідною, без розривів і раковин. На ділянках з ухилом більше 40^о/_оо покриття влаштовують знизу вверх.

Попереднє ущільнення асфальтобетонного покриття здійснюється самохідними котками з гладкими вальцями масою 6-8 т. за 2-3 проходи по одному сліду, потім ущільнюють котками на пневматичних шинах за 8-10 проходів. Остаточне ущільнення виконують важкими котками з гладкими вальцями масою 10-18 т за 2-3 проходи по одному сліду.

За відсутності самохідних пневмоколісних котків після підкочування покриття ущільнюють важкими котками з гладкими вальцями масою 15-18 т. Кількість проходів визначається пробним ущільненням.

Замість гладковальцевих котків статичної дії для ущільнення верхнього шару з асфальтобетонних сумішей типу А, Б, Г та нижнього шару з пористих сумішей дозволяється використовувати котки вібраційної дії. Перші 2-3 проходи по одному сліду віброкаток здійснює з виключеним, потім 3-4 проходи з включеним вібратором. Остаточне ущільнення виконують важкими котками з гладкими вальцями масою 10-18 т за 6-8 проходів по одному сліду. Самохідні пневмоколісні котки у порівнянні з гладковальцевими мають дещо більшу продуктивність і ущільнюють покриття на більшу глибину, за рахунок зміни тиску в шинах стає можливим регулювати контактний тиск.

При ручному вкладанні асфальтобетонних сумішей кількість проходів котків по одному сліду необхідно збільшити на 20-30%. При ущільненні багато- та середньощебенистих сумішей типу А і Б, а також нижнього шару з пористих асфальтобетонних сумішей легкі котки доцільно замінити важкими.

Ущільнення проводять від країв до середини з перекриттям попередніх проходів на 0,2-0,3 м. При ущільненні першої смуги котки не повинні наближатись вальцями ближче ніж на 10 см до краю від суміжної смуги. При ущільненні другої смуги перші проходи здійснюють по поздовжньому стику. При наїзді на свіжовкладену смугу котки мають рухатись ведучими вальцями вперед, оскільки перед відомими вальцями, як правило, утворюються хвилі. Котки повинні зрушувати з місця або змінювати напрям руху плавно й без ривків. Забороняється зупиняти коток на гарячому неущільненому покритті.

Ущільнювати гарячі суміші починають при тій температурі, при якій не утворюються деформації: для багатощебеневих сумішей - при 140-160^оС, для малощебеневих - при 100-130 ^оС, для сумішей нижнього шару - при 120-140 ^оС. При використанні поверхнево-активних речовин або активного мінерального порошку температура при вкладанні має бути знижена.

Швидкість руху котків при перших 5-6 проходах по одному сліду становить 1,5-2 км/год, потім 3-5 км/год; для пневмоколісних котків - до 5-8 км/год, для вібраційних котків - до 2-3 км/год.

Після попереднього ущільнення перевіряють рівність і поперечний профіль покриття. Виявлені дефекти виправляють шляхом розпушування покриття металевими граблями з додаванням або зняттям суміші. Пористість на окремих ділянках ліквідують шляхом розсипання по поверхні покриття дрібнозернистої асфальтобетонної суміші з послідуючим ущільненням котками.

При перерві в роботі, наприклад, в кінці другої зміни, ступені між смугами мають бути мінімальними. З метою запобігання розкатування суміші в кінці смуги покриття вкладають упорні дошки або рейки. Шви мають бути перпендикулярні до осі дороги.

При відновленні роботи упорні дошки знімають, краї в поздовжньому (в межах ступені) та поперечному напрямах обрубують на ширину 10-15 см та прогрівають гарячою асфальтобетонної сумішшю чи газовими пальниками. Стінки стиків змазують гарячим бітумом марки СГ70-130 або СГ 130/200. Після вкладання суміш біля торців ущільнюють металевими трамбівками та вигладжують гарячим утюгом.

Зразу ж після укочування асфальтобетонного покриття виконують обрубування стиків перфоратором або зрізання дисковими пилами.

Особливості вкладання та ущільнення гарячих асфальтобетонних сумішей шарами збільшеної товщини (до 20 см). Шари з асфальтобетонних сумішей збільшеної товщини застосовують для влаштування нижнього шару асфальтобетонного покриття на основах із необроблених мінеральних матеріалів або укріплених невеликими дозами цементу чи шлаку. За 2-3 год. до вкладання суміші виконують підгрунтування основи 30%-ною бітумною емульсією в кількості 1 л/м² або за добу основу обробляють розчином хлористого кальцію.

Перед вкладанням суміші необхідно встановити бокові упори, для чого використовують присипні узбіччя, бортові камені, рельс-форми або дерев’яні бруски, висота яких повинна бути рівною товщині покриття.

Укладання суміші шаром збільшено товщини здійснюється асфальтоукладальником. Якщо використовують два укладальника, то вони повинні рухатись в одному напрямі зі зміщенням на 5-10 м один від одного з метою кращого сполучення суміжних смуг покриття.

Ущільнення шарів асфальтобетонної суміші товщиною 10-20 см виконують тими ж котками, що й при звичайній товщині. Ущільнення ведуть самохідними пневмоколісними котками (6-8 проходів по одному сліду), потім важкими котками з гладкими вальцями (4-6 проходів по одному сліду) або легкими (2-4 проходи) і важкими (12-24 проходів) гладковальцевими котками. Тиск у шинах пневмоколісних котків на початку укочування має бути не більше 0,3 МПа, на завершенні - 0,6-0,8 МПа. У разі застосування вібраційних котків перші 2-3 проходи по одному сліду виконують з виключеним вібратором, потім 3-4 проходи з включеним вібратором.

Особливості влаштування асфальтобетонних покриттів з домішками гумового порошку. На ділянках доріг з підвищеним динамічним впливом доцільно використовувати асфальтобетон, до складу якого введено гумовий порошок, який отримують шляхом дроблення й розмелення зношених автомобільних покришок до розміру в діаметрі не більше 1 мм.

Додавання гуми в асфальтобетонну суміш поліпшує якість покриття - збільшується температурна стійкість (зменшується утворення тріщин при низьких температурах та знижується пластичність при високих температурах) та стійкість до динамічних впливів, а також покращується зчеплення покриття з шинами автомобілів.

Гумовий порошок в кількості 1,5-3,0% від маси мінеральних складових вводять в асфальтобетонну суміш замість рівного за масою мінерального порошку без додаткового нагрівання безпосередньо в змішувач. При цьому необхідно витримати технологічний режим приготування суміші й слідкувати за тим, щоб суміш була однорідною і гумовий порошок рівномірно розподілявся в ній.

Асфальтобетонні суміші з гумовим порошком вкладають за технологією звичайних гарячих асфальтобетонних сумішей.

Ущільнення піщаних асфальтобетонних сумішей з гумовим порошком починають при температурі 90-110^оС, дрібнозернистих - 100-120^оС.

Попереднє ущільнення асфальтобетонного покриття здійснюється самохідними котками з гладкими вальцями масою 6-8 т. за 2-4 проходи по одному сліду, потім ущільнюють середніми та важкими котками масою 10-18 т. за 15-20 проходів. Застосовувати котки на пневматичному ходу не рекомендується через надмірне приліплення гарячої суміші до коліс. Якщо в процесі ущільнення виникають волосяні тріщини, то роботи необхідно призупинити й відновити лише після зниження температури суміші.

Особливості влаштування асфальтобетонних покриттів на мостах. Покриття на мостах влаштовують з водонепроникного асфальтобетону в два шари товщиною до 10 см. У нижній і верхній шари застосовують щільний дрібнозернистий асфальтобетон типу Б і В, піщаний асфальтобетон типу Г використовують лише для верхнього шару покриття.

Основа перед вкладанням асфальтобетонної суміші ретельно очищають від бруду й обробляють рідким бітумом. Верхній шар покриття вкладають відразу ж після влаштування нижнього шару покриття.

Шорсткість асфальтобетонних покриттів на мостах забезпечують заміною природного піску дробленим (в сумішах типу Б), влаштуванням поверхневої обробки (у разі застосування сумішей типу В), при використанні піщаних сумішей типу Г - завдяки наявності дроблених зерен мінерального заповнювача.

Водонепроникність покриття забезпечується застосуванням активованого мінерального порошку або бітумів з поверхнево-активними речовинами. Асфальтобетонні суміші з неактивованим мінеральним порошком дозволяється використовувати лише на малих мостах. Залишкова пористість асфальтобетону має бути не більше: для верхнього шару 3-4%, для нижнього - 4-5%.

Дата добавления: 2014-01-07