Основні положення Стратегічної концепції НАТО

Вашингтонський саміт (1999 р.) Північноатлантичного Альянсу за­твердив «Стратегічну концепцію Альянсу».

Сучасна Стратегічна концепція Альянсу (1999 р.) є безпосереднь­ою спадкоємницею Нової стратегічної концепції (1991 р.). Тому полі­тика Альянсу сьогодні, як і в 90-ті роки, базується на трьох основних елементах: діалозі, співпраці й підтриманні колективної оборонної

спроможності. Військовий вимір Альянсу залишається невід'ємним чинником досягнення цілей НАТО. Він продовжує віддзеркалювати низку фундаментальних і непорушних принципів:

• Альянс є виключно оборонним за своєю метою;

• безпека є неподільною. Напад на одного члена Альянсу є на­падом на всіх. Присутність північноамериканських сил у Європі і їх готовність їй допомогти залишаються життєво необхідними для єв­ропейської безпеки, яка нерозривно пов'язана з безпекою Північної Америки;

• політика безпеки НАТО ґрунтується на колективній обороні, що включає інтегровану військову структуру, а також відповідні угоди співпраці та координації між країнами-членами Альянсу;

• утримання необхідного балансу ядерних і звичайних сил у Єв­ропі залишатиметься необхідним у передбачуваному майбутньому.

У цілому, за умов, що змінюються і впливають на безпеку Євро­пи, сили країн НАТО адаптуються до нової стратегічної обстановки й стають меншими, але гнучкішими.

Якщо аналізувати вихідні позиції Стратегічної концепції Альянсу, з якою НАТО вступає в XXI століття, то в основному і головному вони залишаються незмінними й не зачіпають жодного принципового по­ложення Договору 1949 року. Тому, напевно, доцільно звернути увагу на той факт, що всі трансформації Альянсу та його Стратегічних кон­цепцій не можна розглядати як трансформацію сутності самої його природи, а тільки як пристосування до нових умов.

На цей факт доцільно звернути увагу насамперед тому, що бага­то людей на пострадянському просторі вважають, що після розпаду СРСР і Варшавського Договору Північноатлантичний союз з «по­ганого», «агресивного» перетворився на «доброго», «миролюбного». Справа в тому, що «агресивність» НАТО в усі часи існувала тільки у свідомості радянських людей, а не насправді. Війни, що велися СІНА чи Великобританією, - це їхні національні війни, а не війни Альян­су. Так само як афганська війна була війною СРСР, а не Організації Варшавського договору. Крім цього, Альянс протягом свого існування забезпечував мир і злагоду між своїми членами й ніколи не втручався силою в їхні внутрішні справи.

З іншого боку, треба реалістично ставитися до того, що НАТО не є доброчинною організацією чи установою, а військово-політичним союзом безпеки й оборони. Тобто, якщо залишатися на позиціях ре­алізму, то треба усвідомлювати й сприймати (або не сприймати) те, що вищими цінностями Альянсу є мир і безпека та надійний захист і оборона країн-членів організації Північноатлантичного договору.

Це однозначно зафіксовано й у новій Стратегічній концепції Альянсу (1999 р.), яка «віддзеркалює незмінну мету Альянсу та його ос­новні завдання в галузі безпеки, визначає головні характеристики нового простору безпеки та складові широкого підходу Альянсу до питань безпеки, окреслює провідні напрями подальшої адаптації його збройних сил».

За своєю структурою (вступ і 4 частини) Стратегічна концепція Альянсу представляє виважений, логічно послідовний документ, який у якісно нових умовах обґрунтовує стратегічні цілі Організації, визначені в базовому Договорі 1949 р.

Проаналізуємо деякі принципові позиції в стратегії НАТО.

У «Вступі» констатовано, що:

• протягом 40-а років холодної війни НАТО успішно забезпечува­ло свободу держав-членів Альянсу й запобігало війні в Європі;

• загрози холодної війни поступилися новим перспективам, але останні десять років були позначені виникненням нових ризиків, що загрожують євроатлантичному миру, безпеці й стабільності;

• Альянс має забезпечувати колективну оборону й посилювати трансатлантичний зв'язок, зберігати політичну волю та військові за­соби, необхідні для виконання всього спектра місій;

• стратегічна мета Альянсу залишається незмінною, а розши­рюється тільки просторові характеристики й умови розв'язання пи­тань євроатлантичної безпеки.

Частина І. «Мета і завдання Альянсу». Обґрунтовує положення про те, що:

• основна й незмінна мета НАТО, визначена у Вашингтонському договорі, полягає в тому, щоб захищати свободу й безпеку всіх членів Альянсу за допомогою політичних і військових засобів;

• Альянс уособлює трансатлантичний зв'язок, який міцно поєднує безпеку Північної Америки з безпекою Європи;

• основоположним керівним принципом діяльності Альянсу є спільне зобов'язання суверенних держав і їхнє співробітництво в га­рантуванні неподільної безпеки всіх членів НАТО;

• Альянс не ставить собі за мету забезпечувати переваги миру й безпеки тільки для своїх членів, а прагне створити сприятливі умови для розвитку партнерства, співпраці та діалогу з іншими державами, що поділяють його політичні цілі;

• для досягнення своєї головної мети Альянс виконує такі основні завдання в галузі безпеки:

а) Безпека: гарантує одну з найголовніших передумов стабільно­го середовища безпеки євроатлантичного регіону, що ґрунтується на розвитку демократичних інститутів і зобов'язанні мирного вирішення

конфліктів, аби жодна країна не могла вдаватися до залякувань або примусу іншої шляхом погрози силою або її застосування;

б) Консультації: виконує функції головного трансатлантичного форуму для консультацій між членами Альянсу з будь-яких питань, а також для необхідної координації зусиль у галузях, що становлять спільний інтерес;

в) Стримування й оборона: стримує та захищає від будь-якої за­грози агресії проти кожної з держав НАТО;

г) Врегулювання кризових ситуацій: зберігає готовність діяти в конкретних ситуаціях відповідно до рішення, що приймається кон­сенсусом, з метою ефективного запобігання конфлікту та брати ак­тивну участь у врегулюванні кризових ситуацій;

д) Партнерство: розвиває широкомасштабні програми партнерс­тва, співпраці та діалогу з іншими країнами євроатлантичного регіону з метою посилення прозорості, взаємної довіри й спроможності діяти разом з країнами Альянсу.

Чітке визначення мети й завдань прийнятне для найширшого за­галу як у країнах Альянсу, так і за його межами. Суттєвим є те, що завдання діяльності спрямовані не «проти когось», а «за себе». Тоб­то, ознайомившись тільки з першою частиною Стратегічної концепції Ал&янсу, розуміємо, що він діє виключно в межах чинного міжнарод­ного права щодо індивідуальної і колективної безпеки й оборони.

Частина III. «Підхід до безпеки у XXI столітті». На XXI століття Альянсом вироблено ширший підхід до безпеки, який враховує важ­ливість політичних, економічних, соціальних і екологічних чинників на додаток до незамінного оборонного виміру. Розширення підходу до проблем безпеки полягає і в тому, що розбудова європейської архітек­тури безпеки є справою не тільки Альянсу, а й інших європейських і євроатлантичних організацій, які підсилюють одна одну, але провідна роль залишається за Північноатлантичним альянсом.

Альянс прагне зберегти мир і зміцнити безпеку й стабільність єв­роатлантичного регіону шляхом:

а) збереження трансатлантичного зв'язку, відданості йому та справі колективної оборони як обов'язковій умові збереження довіри до Альянсу, безпеки й стабільності євроатлантичного регіону;

б) забезпечення адекватного військового потенціалу й чітко визна­ченої готовності до колективних дій у спільній обороні;

в) розвитку власне європейської системи безпеки й оборони в ме­жах НАТО, тісної співпраці між НАТО та ЗЄС;

г) запобігання конфліктам у співпраці з іншими організаціями, по­долання криз і сприяння їх ефективному врегулюванню, використан­ня всього потенціалу партнерства, співпраці та діалогу;

д) партнерства, співпраці та діалогу з країнами-членами Альянсу, подолання розколів і незгоди, що можуть зумовити нестабільність і конфлікти;

є) удосконалення механізму й ефективності діяльності Ради євро­атлантичного партнерства;

є) розширення й удосконалення діяльності у форматі НАТО - Ук­раїна, НАТО - Російська Федерація та Середземноморського діалогу;

ж) розширення кількості членів Альянсу за рахунок тих країн, які бажають і можуть взяти на себе відповідальність і зобов'язання членів Альянсу;

з) удосконалення контролю над озброєнням, роззброєння та не-розповсюдження зброї масового знищення.

Така сутність широкого підходу до проблем безпеки й оборони Альянсу в XXI столітті та шляхи подальшого вдосконалення його діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07