Фінансово-економічна скла­дова членства України в НАТО

Кожна країна-член НАТО вносить у бюджети (цивільний, військо­вий та інфраструктурний), якими відає Альянс, відносно невеликий відсоток від національного військового бюджету. Цей відсоток зага­лом не перевищує 0,5 % загальних витрат на оборону.

Окрім того, кожна країна-член НАТО бере на себе відповідальність за підтримання власної обороноспроможності та участі в спільних за­ходах щодо забезпечення безпеки й миру.

Якщо Україна відмовиться від вступу до системи колективної безпе­ки НАТО й продовжуватиме планувати свою оборону власними силами (стан нейтралітету), то чисельність збройних сил доведеться збільшити (за деякими оцінками до 400 тисяч осіб), що автоматично зумовить збіль­шення витрат на їхнє утримання у 2-3 рази. Для порівняння - у Франції на 244 тисячі військовослужбовців виділяється 37,2 млрд. евро.

Збільшення витрат при вступі до НАТО все ж буде спостерігати­ся, але з інших причин. По-перше, сам процес скорочення військово­службовців (до 143 тисяч у 2011 році) вимагає суттєвих фінансових витрат з бюджету.

Йдеться про одноразові виплати коштів звільненим, витрати на їхню соціальну адаптацію, пенсійне забезпечення, витрати, пов'язані з пере­дислокацією озброєння, перепрофілюванням інфраструктури тощо.

По-друге, актуальним залишається питання поступової заміни за­старілого озброєння і військової техніки. Оновлення озброєння й вій­ськової техніки обумовлено тим, що більшість її зразків уже мораль­но застаріло (термін експлуатації озброєння у збройних силах країн світу становить 15-25 років, після чого його утилізують). А останні зразки нової військової техніки надходили до Збройних Сил України в 1989-1991 pp. Підрахунки свідчать, що через 5 років у ВМС ЗС Ук­раїни з нинішніх 32-х бойових кораблів та катерів залишаться тільки 4, в яких не вийшов термін експлуатації.

Заплановані витрати на ЗС України в абсолютних цифрах збільшу­ватимуться (з 5,6 млрд. грн. у 2005 році до 8,9 млрд. грн. у 2006 році й 15 млрд. грн. у 2011 році), але вони не перевищуватимуть наявного від­сотка від ВВП. У законі «Про оборону» військові витрати визначено в розмірі 3% від ВВП, хоча донедавна вони реально складали 1,3-1,5%.

Як відомо, в країнах НАТО спостерігається стійка тенденція до переходу збройних сил на професійну основу. Такий курс взяла і Ук­раїна. А це теж потребує значних витрат на облаштування військо­вослужбовців, їхнє навчання та заробітну плату. Такий підхід усе ж таки є правильним, оскільки нове високотехнологічне озброєння вар­тістю десятки й сотні мільйонів доларів вимагає особливо ретельного ставлення до його оволодіння, експлуатації, збереження та застосу­вання. Отже, вигідніше готувати й утримувати професійних військо­вих, ніж військовослужбовців строкової служби.

Сам процес набуття членства в НАТО сприятиме підвищенню боєздатності збройних сил і забезпечить незалежність України за ра­хунок колективних зусиль. Певним чином реформування Збройних Сил України вплине і на реконструкцію військової промисловості та й у цілому пожвавить економічну діяльність. Для порівняння: з військо­вого бюджету 2006 року (приблизно 8,9 млрд. грн.) за найскромніши-ми підрахунками приблизно 4,5 млрд. грн. буде повернено в реальну економіку у вигляді робочих місць, платежів у бюджет через податки, замовлення різноманітним підприємствам тощо.

Вступ до НАТО не прогнозує країні економічний бум, швидше за все спрацюють економічні закони конкуренції, збільшаться іноземні інвестиції. Перспектива вступу до НАТО дозволяє Україні інтегрува­тися у військово-промисловий комплекс Альянсу й отримати доступ до найсучасніших технологій.

Вступ до НАТО позитивно вплине на соціальний статус військово­службовців, рівень їхнього забезпечення й добробуту, що, безумовно, сприятиме нормалізації психологічного клімату в колективах і сім'ях, а служба в армії стане престижною.

Дата добавления: 2014-01-07