Сутність розподільчої логістики

ЛЕКЦІЯ №8 РОЗПОДІЛЬЧА ЛОГІСТИКА

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке виробнича логістика?

2. У чому полягає особливість об'єктів вивчення виробничої логістики?

3. Наведіть приклади внутрішньовиробничих логістичних систем. Яка їх роль на макро- і на мікрорівні?

4. Які завдання вирішуються внутрішньовиробничими логістичними системами?

5. Охарактеризуйте логістичну і традиційну концепцію організації виробництва. У чому їх принципова відмінність?

6. Розкрийте сутність штовхаючої (виштовхуючої) і тягнучої (витягуючої) систем. У чому полягає їх принципова відмінність?

7. Перелічіть переваги і недоліки штовхаючої (виштовхуючої) і тягну­чої (витягуючої) систем.

8. Назвіть інші сфери застосування, крім виробництва, штовхаючого і тягнучого принципу управління матеріальними потоками?

9. Охарактеризуйте основні мікрологістичні системи штовхаючого типу: MRP I, MRP II.

10. Розкрийте принцип роботи систем тягнучого типу: KANBAN і ОПТ

11. У чому полягає сутність мікрологістичної концепції «худе виробництво»?

Розподільча логістика є тією частину логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий період.

Розподільча логістика — це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними опе­раціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також пере­дачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще нази­вають маркетинговою [1, 15, 36] або збутовою логістикою [17]. Доцільно все ж використовувати термін «розподільча логістика» як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній сис­темі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кінце­вих споживачів.

Інтегрований погляд на функцію розподілу почав розвиватися у 60-х — на початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння то­го, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу виготов­леного продукту, в єдину функцію управління несе у собі великий резерв для підвищення ефективності. Результатом інтегрованого підходу до реалізації різних функцій розподілу стало включення роз­поділу в структуру функціонального управління організацій та підприємств.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час уп­равління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'яз­ку всіх функцій всередині самого розподілу.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової про­дукції. Залежно від суб'єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладають­ся одна на одну. Якщо розглядати умовні вихідні та кінцеві ланки ма-теріалопотоків, то для одних суб'єктів логістичні операції є части­ною системи збуту, а для інших — закупівель. Це, з одного боку, спрощує, а з іншого боку — ускладнює процес управління матеріаль­ними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій виконують­ся в обох сферах, тому значна частина прийомів і методів управління потоковими процесами прийнятна як у сфері постачання, так і в сфері розподілу товарної продукції. Однак об'єктивна проти­лежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торгових, транс­портних та інших посередників визначають особливості логістично-го управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.

У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які вис­тупають як послуги. Таким чином, сфера розподілу є виробником по­слуг — дуже специфічного товару. Основний прояв специфічності й виражається в нематеріальності створюваної продукції. Як наслідок на товарному ринку з'являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції — товар-послуга.

Статус постачальника товару-послуги зобов'язує підприємство в першу чергу враховувати інтереси покупців, на чому грунтується формування розподільчої логістики.

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівні різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це [27, с. 11]:

- оптимізація формування портфеля замовлень;

- укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

- забезпечення ритмічності та дотримання планомірності ре­алізації продукції;

- вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

- раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;

- оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного ха­рактеру;

- формування і вдосконалення системи інформаційного забезпе­чення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать [4, с. 171-172]:

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

- визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

Дата добавления: 2014-01-07