Платежі за забруднення, їх види та критерії нарахування

Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Система платежів за порушення природного середовища формується на основі таких елементів:

§ порядку вилучення коштів в економічних суб’єктів;

§ ставки платежів, що встановлюють певну відповідність між кількісними показниками впливу на природне середовище і розміром вилучених коштів;

§ допустимих меж порушення середовища (ставки за понадлімітне порушення середовища збільшені в 3-5 разів. Змінюється порядок віднесення платежів: платежі за порушення середовища в межах ліміту включаються в собівартість товару, платежі за понадлімітний вплив – вилучаються з прибутку);

§ порядку розподілу зібраних коштів.

Згідно з методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нормативи встановлюють за:

§ викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

§ скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти;

§ розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв;

§ спричинення збитків тваринам та рослинам;

§ збитки, завдані природно-заповідному фонду;

§ аварійне забруднення довкілля.

Механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля урегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.92 та відповідною Постановою від 01.03. 99, якими затверджено Порядок встановлення нормативів збору і стягнення платежів за
забруднення навколишнього природного середовища. Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів щодо охорони навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.

Визначення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Складовими платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення є:

§ плата в межах установлених лімітів (тимчасово погоджених) викидів забруднюючих речовин;

§ плата за перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (П_а.с.) визначається за формулою:

,

де М_лі – маса річного викиду і -ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т;

М_пі – маса понадлімітного річного викиду в атмосферу і -ї
забруднюючої речовини, т;

К_п – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу;

Н_бі – норматив збору за тонну і -ї речовини в гривнях, що встановлюється з врахуванням класу небезпечності або орієнтовно безпечних рівнів впливу, грн./т;

К_інд – коефіцієнт індексації;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-еколо-
гічні особливості;

К_т = К_нас – К_ф

К_нас – коефіцієнт, що враховує чисельність мешканців населеного пункту (табл. 3.7);

К_ф – коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту (табл. 3.8).

Таблиця 3.7

Коефіцієнт, що встановлюється залежно
від кількості жителів населеного пункту

Чисельність населення, тис. чол.	Коефіцієнт
До 100	1,00
100,1-250	1,20
250,1-500	1,35
500,1-1000	1,55
Понад 1000	1,80

Таблиця 3.8

Коефіцієнт, що встановлюється залежно
від народногосподарського значення населеного пункту*

Тип населеного пункту	Коефіцієнт
Організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення з переважанням аграрно-промислових функцій (районні центри, поселення, села тощо)	1,00
Багатофункціональні центри, центри з переважанням промислових і транспортних функцій (республіканські та обласні центри, міста державного, республіканського, обласного значення)	1,25
Населені пункти, віднесені до курортних	1,65

*Якщо населений пункт має одночасно промислове і рекреаційне значення, застосовується коефіцієнт 1,65.

Нормативи збору за викиди забруднюючих речовин наведені в табл. 3.9-3.11.

Таблиця 3.9

Нормативи плати за викиди основних забруднюючих речовин
від стаціонарних джерел

Забруднююча речовина	Норматив збору, грн./т		Забруднююча речовина	Норматив збору, грн./т
Азоту окисли		Кадмію сполуки
Аміак		Марганець та його сполуки
Ангідрид сірчистий		Озон
Ацетон		Ртуть та її сполуки
Бенз(о)пірен		Свинець та його сполуки
Бутилацетат		Сірководень
Ванадію п’ятиокис		Сірковуглець
Водень хлористий		Спирт н -бутиловий
Вуглецю окис		Стирол
Вуглеводні		Фенол
Газоподібні фтористі сполуки		Формальдегід
Тверді речовини		Хром та його сполуки
Нікель та його сполуки

Таблиця 3.10

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами
залежно від класу небезпечності

Клас небезпечності	Норматив збору, грн./т		Клас небезпечності	Норматив збору, грн./т
І		ІІІ
ІІ		IV

Таблиця 3.11

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами
залежно від установлених орієнтовно небезпечних рівнів впливу

Орієнтовно небезпечні рівні впливу сполук, мг/м^3	Норматив збору, грн./т		Орієнтовно небезпечні рівні впливу сполук, мг/м^3	Норматив збору, грн./т
Менше 0,0001		0,01-0,1 (включно)
0,0001-0,001 (включно)		0,1-понад 10
0,001-0,01 (включно)

Платежі за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров’я
людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, лісові, водні, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення встановлюється на підставі діючих базових нормативів плати за ці викиди та кількості використаного палива.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речо-
вин (П_{а.п .}) пересувними джерелами забруднення визначається за
формулою:

,

де М_і – річний обсяг використання палива і -го виду, т;

Н_бі – базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалення 1 т і -го палива, грн./т;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

К_інд – коефіцієнт індексації.

Застосовують такі базові нормативи плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (табл. 3.12-3.13).

Таблиця 3.12

Нормативи плати за викиди шкідливих речовин,
що утворюються після спалення 1 т пального

Види палива	Нормативи, грн./т
Дизельне
Бензин:
- етильований
- неетильований

Таблиця 3.13

Значення маси шкідливих речовин, які надходять в атмосферу

Шкідлива речовина	Маса викидів шкідливих речовин при використанні т/т пального
дизельного	бензину
Чадний газ	0,6	0,1
Вуглеводні	0,1	0,03
Оксиди азоту	0,04	0,04
Бензопірен	2,3 ∙ 10^-4	1,0 ∙ 10^-4
Оксиди сірки	0,002	0,2
Сажа (кіпоть)	5,8 ∙ 10^-4	0,0155
Свинець	3,0 ∙ 10^-4	–

Визначення платежів за скидання забруднюючих речовин у водне середовище. Платежі за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти компенсують економічні збитки від негативного впливу забруднених вод на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси.

До 1991 р. в Україні економічні санкції за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти не застосовувалися. В 1992-1993 рр.
Міністерством охорони навколишнього природного середовища затверджені “Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України” та “Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища”. Сьогодні ці нормативні акти є документами для регламентації, які визначають правові, організаційні та економічні умови функціонування механізму плати за екологічні порушення при водокористуванні.

При запровадженні базових нормативів плати за забруднення вод був значно скорочений (з 200 до 27) перелік визначених і встановлених раніше ставок плати. Речовини, які не ввійшли до цього переліку, визначаються за таблицею граничнодопустимих концентрацій (ГДК) у воді забруднюючих речовин та класу їх небезпечності. Це в свою чергу спонукало водокористувачів до розробки екологічних нормативів граничнодопустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин.

На сьогодні діють ставки базових нормативів плати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі, територіальні і внутрішні морські води та у підземні горизонти, що наведені в табл. 3.14.

Таблиця 3.14

Нормативи збору за скиди основних забруднюючих речовин
у водні об’єкти

Забруднююча речовина	Норматив плати, грн./т		Забруднююча речовина	Норматив плати, грн./т
Азот амонійний		Свинець-іони
Жири, мастила		Сірковуглець
Залізо загальне		СПАР
Завислі речовини		Сульфати
Кальцій-іони	0,7	Феноли	2,75
Магній-іони	0,7	Формальдегід	1,1
Марганець-іони		Фосфати
Масло солярне		Фосфор
Миш’як		Фтор
Нафта і нафто- продукти		Хлориди
Нікель і сполуки нікелю		Хром-іон тривалентний
Нітрат-іони		Ціаніди
Нітрит-іони		Цинк-іони

Розмір платежів за скиди забруднюючих речовин визначається за формулою:

,

де М_лі – обсяг скидання і -ї забруднюючої речовини в межах
ліміту, т;

М_пі – обсяг понадлімітного скидання і -ї речовини, т;

Н_бі – норматив збору за тонну і -ї речовини, грн./т;

К_рб – регіональний (басейновий) корегуючий коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства (табл. 3.15);

К_н – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скидання
забруднюючих речовин;

К_інд – коефіцієнт індексації.

Таблиця 3.15

Регіональні (басейнові) коефіцієнти

Басейни морів та річок	Коефіцієнт Крб
Азовське море
Чорне море
Дунай	2,2
Тиса
Прут
Дністер	2,8
Дніпро (від кордону України – до м. Києва)	2,5
Дніпро (від Каховського гідровузла до Чорного моря)	1,8
Прип’ять	2,5
Західний Буг та ріки басейну Вісли	2,5
Десна	2,5
Південний Буг та Інгул	2,2
Ріки Кримського півострова	2,8
Сіверський Донець	2,2
Міус	2,2
Кальміус	2,2

Базові нормативи плати за скидання забруднюючих речовин у природні води встановлюються на підставі їх граничнодопустимої концентрації, відносної агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії. Затверджуються Міністерством екології України за погодженням з Міністерством економіки та Міністерством фінансів України.

Значення показника М_лі дорівнює річному обсягу скиду і -ї забруднюючої речовини в межах ліміту, а показника М_пі – річному обсягу понадлімітного скиду (фактичний скид мінус ліміт). Ліміти скидів забруднюючих речовин визначаються для підприємств з урахуванням граничнодопустимих обсягів скидів по кожному інгредієнту і доводяться до них як тимчасово погоджені величини скидів забруднюючих речовин по кожному інгредієнту в тоннах за рік.

Нормативи плати за скиди забруднюючих речовин – це розмір плати за 1 т конкретної речовини. За скиди забруднюючих речовин в межах визначених лімітів встановлюються базові нормативи плати і коефіцієнти, що враховують територіальні екологічні особливості. За понадлімітні скиди встановлюється підвищений розмір плати на підставі базових нормативів плати, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин. Коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди встановлюється радами народних депутатів базового рівня (село, селище, місто) в межах від 1 до 5. При відсутності на підприємстві затверджених лімітів плата за скиди стягується як за понадлімітні.

Платежі підприємств за скиди забруднюючих речовин у межах лімітів відносяться на собівартість продукції, а частина загальної суми, що припадає на понадлімітне забруднення, здійснюється за рахунок доходів підприємства.

Визначення платежів за розміщення відходів. Платежі за розміщення відходів у навколишньому середовищі компенсують економічні збитки від негативного впливу відходів на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні, рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту. Складовими розміру платежів за розміщення відходів у навколишньому середовищі є:

§ плата в межах установлених лімітів розміщення згідно з дозволами на розміщення відходів у навколишньому середовищі;

§ плата за перевищення лімітів розміщення відходів.

Величина збору за розміщення відходів (П_рв) визначається за
формулою:

,

де М_лі – річна маса відходів і -го типу в межах ліміту, т;

М_пі – обсяг понадлімітного розміщення відходів і -го виду, т;

К_н – коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів – 5;

Н_бі – базовий норматив плати за розміщення 1 т відходів і -го виду в межах ліміту, грн./т (табл. 3.16);

К_m – коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів (табл. 3.17);

К_о – коефіцієнт, який враховує характер устаткування місця розміщення відходів (табл. 3.18);

К_інд – коефіцієнт індексації.

Таблиця 3.16

Класифікація відходів за токсичністю

Клас небезпечності відходів	Ступінь небезпечності відходів	Норматив збору, грн./т
І	надзвичайно небезпечні
ІІ	високонебезпечні
ІІІ	помірно небезпечні
IV	малонебезпечні	0,3

Таблиця 3.17

Коефіцієнт, який встановлюється залежно
від місця (зони) розміщення відходів

Місце (зона) розміщення відходів	Значення коефіцієнта
В адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них	3,0
За межами населених пунктів (на відстані понад 3 км від них)	1,0

Таблиця 3.18

Коефіцієнт, що враховує характер обладнання
сховища для відходів

Характер обладнання місця розміщення відходів	Значення коефіцієнта
Спеціально створені місця складування (полігони), які забезпечують захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення	1,0
Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів	3,0
Місця неорганізованого складування (без відповідного дозволу)	10,0

Сума збору за забруднення навколишнього природного середовища має обчислюватися платником самостійно щокварталу зростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору і корегуючих
коефіцієнтів.

Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік” визначено, що кошти від забруднення навколишнього середовища розподіляються так:

§ 65 % – Державний фонд охорони навколишнього природного середовища;

§ 25 % – обласні фонди охорони навколишнього природного середовища та Автономної Республіки Крим;

§ 10 % – у місцеві (сільські, селищні, міські) фонди охорони навколишнього природного середовища.

Система екологічних платежів створює фінансову основу природоохоронної діяльності і формує економічний мотиваційний інструментарій зниження деструктивного впливу на природне середовище. Однак кардинальних успіхів у вирішенні екологічних проблем можна досягти лише за умови зміни стратегічних напрямків реалізації економічної політики, спрямування її на екологізацію всього циклу виробництва і споживання продуктів і послуг.

Дата добавления: 2014-01-07