Методи прогнозування банкрутства, засновані на використанні фінансових коефіцієнтів

Підходи до визначення схильності підприємства до банкрутства

Визначення схильності підприємства до банкрутства

Відомі два основні підходи до прогнозування банкрутства. Перший з них базується на фінансових даних і включає оперування деякими коефіцієнтами, які набувають все більшої популярності: Z-коефіцієнтом Альтмана (США), коефіцієнтом Таффлера, (Великобританія) та ін., а також уміння «читати баланс». Другий випливає з даних по компаніях, що збанкрутували, і порівнює їх з відповідними даними компанії, яка аналізується.

Перш ніж перейти безпосередньо до опису методик, що реалізують ці підходи, необхідно чітко зрозуміти, що саме треба передбачити. Загальноприйнятою є думка, що банкрутство і криза на підприємстві – поняття синонімічні, тобто банкрутство, власне, і розглядається як крайній вияв кризи. Насправді ж підприємство схильне до різних видів криз (економічних, фінансових, управлінських) і банкрутство лише одна з них. Аналіз відомих літературних джерел з проблеми банкрутства дозволив зробити висновок, що під банкрутством прийнято розуміти фінансову кризу, тобто нездатність фірми виконувати свої поточні зобов'язання. Крім цього, фірма може переживати економічну кризу (ситуація, коли матеріальні ресурси компанії використовуються неефективно) і кризу управління (неефективне використання людських ресурсів, що часто означає також низьку компетентність керівництва і, отже, неадекватність управлінських рішень вимогам навколишнього середовища). Відповідно, різні методики прогнозування банкрутства, як прийнято називати їх в українській практиці, насправді, передбачають різні типи криз. Тому результати оцінки схильності підприємства до банкрутства, які отримуються за допомогою різних методик, бувають різні.

У світовій практиці найпоширенішими моделями визначення фінансового стану підприємства та схильності його до банкрутства є такі економетричні моделі, які будуються на основі фінансових коефіцієнтів: двочинникова модель визначення ймовірності банкрутства та модель визначення ймовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана; модель Романа Ліса для з’ясування фінансового стану; визначення фінансового стану за показниками У. Бівера; метод рейтингового оцінення фінансового стану (рейтингове число); R-модель прогнозування ризику банкрутства; прогнозна модель Таффлера; модель Фулмера; модель Спрингейта.

Двочинникова модель визначення ймовірності банкрутства підприємства вважається однією з найпростіших. Вона базується на двох ключових показниках: показникові поточної ліквідності і показникові частки позикових коштів, від яких залежить імовірність банкрутства підприємства. Ці показники помножують на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім складають з деякою постійною величиною, також отриманою тим самим дослідно-статистичним способом. Якщо результат виявляється від'ємним, імовірність банкрутства невелика. Додатне значення Z вказує на високу ймовірність банкрутства. В американській практиці виявлені й використовуються такі вагові значення коефіцієнтів:

- для показника поточної ліквідності (покриття): -1,0736;

- для показника питомої ваги позикових коштів у пасивах підприємства: +0,0579;

- постійна величина: -0,3877.

Звідси формула розрахунку Z набуває такого вигляду:

Z = - 0,3877 – 1,0736Kп + 0,0579 Кз,

де Кп – показник поточної ліквідності (покриття); Кз – показник питомої ваги позикових коштів в пасивах підприємства; - 0,3877 – постійна величина.

Метод визначення ймовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку був запропонований у 1968 р. відомим західним економістом Альтманом (Edward I. Altman).

Індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи за минулий період. Індекс кредитоспроможності Z-рахунку загалом має такий вигляд:

Z=1,2K1+1,4K2+3,3K3+0,6K4+K5,

де К1 – оборотний капітал/сума активів; К2 – нерозподілений прибуток/сума активів; К3 – операційний прибуток/сума активів;

К4 – ринкова вартість акцій/сума заборгованості; К5 – виручка/сума активів.

Результати чисельних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнювальний показник Z може набувати значення в межах від -14 до +22. При цьому підприємства, для яких Z>2,99 потрапляють у число фінансово стійких, підприємства, для яких Z<1,81, є безумовно неспроможними, а інтервал від 1,81 до 2,99 становить зону невизначеності. У 1983 р. Альтман отримав модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі:

Z=0,717K1+0,847K2+3,107K3+0,42K4+0,995K5,

де К4 – це балансова, а не ринкова вартість акцій. Примежове значення для цієї формули – 1,23.

В українській практиці було багато спроб використання Z-рахунку Альтмана для з’ясування платоспроможності і діагностики банкрутства, використовувалася комп'ютерна модель прогнозування діагностики банкрутства. Однак відмінності у зовнішніх чинниках, що впливають на функціонування підприємства (міра розвитку фондового ринку, головним чином, слабкий розвиток вторинного ринку цінних паперів, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), а отже, на економічні показники, що використовуються в моделі Альтмана, спотворюють імовірнісні оцінки. Досвід використання вказаних моделей в низці країн (США, Канада, Бразилія, Японія) показав, що спрогнозувати ймовірність банкрутства за допомогою п'ятичинникової моделі за 1 рік можна з точністю до 90 %, за 2 – до 70 %, і за 3 – до 50%.

Відомий фінансовий аналітик Уїльям Бівер запропонував свою систему показників для визначення фінансового стану підприємства. З метою дігностики банкрутства він рекомендував дослідити тренди показників. Система показників Бівера і їх значення для діагностики банкрутства подані в табл. 2.1. Колонка 3 – для сталих компаній, колонка 4 – за 5 років до банкрутства; колонка 5 – за 1 рік до банкрутства.

Таблиця 2.1

Розрахунок показника Уільяма Бівера

Показники	Розрахунок	Значення показників
Коефіцієнт Бівера	(чистий прибуток – амортизація)/довгострокові зобов’язання	0,4-0,45	0,17	-0,15
Рентабельність активів	(Чистий прибуток/активи) * 100%	6-8		-22
Фінансовий леверидж	(довгострокові зобов’язання + короткострокові зобов’язання) / активи	≤37	≤50	≤80
Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом	(власний капітал-позаоборотні активи)/активи	0,4	≤0,3	≈0,06
Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / короткострокові зобов’язання	≤3,2	≤2	≤1

R-модель прогнозу ризику банкрутства. Учені Іркутської державної економічної академії запропоновали чотиричинникову модель прогнозу ризику банкрутства (модель R), яка має такий вигляд:

К=8,38 К1+К2+0,054 КЗ+0,63 К4,

де К1 – оборотний капітал/актив; К2 – чистий прибуток/власний капітал; КЗ – виручка від реалізації/активи; К4 – чистий прибуток/інтегральні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства відповідно до значень R-моделі визначається так (табл. 2.2):

Таблиця 2.2

Загальна оцінка імовірності банкрутства підприємства

Значення R (коефіцієнта імовірності банкрутства)	Імовірність банкрутства, %
Менше від 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока (60-80)
0,18-0,32	Середня (35-50)
0,32-0,42	Низька (15-20)
Більше від 0,42	Мінімальна (до 10)

Модель Фулмера. Середній розмір сукупних активів фірм у вибірці Фулмера – 455 тис. дол. США. Початкова версія моделі включала 40 коефіцієнтів. Модель прогнозує точно в 98% випадків на рік наперед схильність до банкрутства, у 81 % випадків – на два роки наперед. Загальний вигляд моделі:

H= 5,528V1 + 0,212V2 + 0,073V3 + 1,270V4 - 0,120V5 +2,235V6 + +0,575V7 + 1,083V8+0,894V9 – 6,075,

де ;

;

;

;
;

;

;

;

.

За результатами моделі можна отримати такий прогноз:

- втрата платоспроможності неминуча при Н < 0;

- при Н > 0 компанія функціонує нормально.

Безумовно, більшість моделей розроблена для економічних умов, відмінних від існуючих в Україні. Відмінності в темпах інфляції і фазах циклу, особливо у фондо-, енерго-, трудомісткості виробництв, інший податковий клімат вимагають відповідного корегування моделей.

Дата добавления: 2014-01-07