Вибір як реалізація мети системи

Лекція 10

ВИБІР (ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ)

Вибір та прийняття рішення лежать в основі довільної цілеспрямованої діяльності. В економіці вони передують створенню виробничих та господарських організацій, забезпечують їх оптимальне функціонування та взаємодію; в наукових дослідженнях дозволяють виділити важливіші наукові проблеми, знайти способи їх вивчення, визначають розвиток експериментальної бази та теоретичного апарату; при створенні нової техніки складають важливий етап у проектуванні машин, обладнання, приладів, комплексів, споруд, у розвитку технології їх побудови та експлуатації; у соціальній сфері використовуються для організації функціонування та розвитку соціальних процесів, їх координації з господарськими та економічними. Оптимальні (ефективні) рішення дозволяють досягти мети при мінімальних витратах трудових, матеріальних та сировинних ресурсів.

Методи пошуку оптимальних рішень розглядаються у розділах класичної математики, що зв’язані з вивченням екстремумів функцій, у математичному програмуванні. Однак рішення там – математичний об’єкт, основною властивістю якого являється те, що він доставляє екстремум заданій функції або функціоналу. Часто оцінка рішення виконується по одному аспекту або критерію. На практиці ж рішення треба оцінювати з різних точок зору, враховуючи фізичні (габарити, вага), економічні (вартість, ресурсна ємність), технічні (реалізуємо функції) та інші аспекти. Це вимагає побудови моделей оптимізації рішень по декільком аспектам або критеріям. Такі моделі розробляються в теорії вибору та прийняття рішення. Елементи цієї теорії у тій чи іншій формі включаються в учбові програми по широкому колу спеціальностей: прикладна математика, технічна кібернетика, автоматизовані системи управління, економічна кібернетика, автоматизація проектування і, урешті, системні дослідження.

Рано чи пізно наступає момент, коли наступні дії можуть бути різними. Це призводять до різних результатів, тоді як реалізувати можна лише одну дію, причому повернутися до ситуації, що мала місце у цей момент часу, вже (як правило) неможливо.

Здібність зробити правильний вибір у таких умовах – це дуже цінна якість, яка притаманна людям у різному ступені. Великі полководці, видатні політики, геніальні вчені та інженери, талановиті адміністратори відрізнялись та відрізняються від своїх колег або конкурентів перш за все вмінням приймати кращі рішення та робити кращий вибір.

Вибір являється дією, що придає усій діяльності цілеспрямованість. Саме вибір реалізує підпорядкованість усієї діяльності визначеній меті.

Істотне намагання зрозуміти, що таке „гарний вибір”, виробити рекомендації, як наблизитися до найкращого рішення, а якщо можливо, то й запропонувати алгоритм такого рішення. Робота багатьох дослідників у цьому напрямку виявила характерну ситуацію, типову для моделювання процесів прийняття рішення: повна формалізація знаходження найкращого рішення можлива, проте лише для добре вивчених (добре структурованих) задач; для розв’язку ж слабо структурованих задач повністю формальних алгоритмів не існує (якщо не вважати тривіального та й далеко не завжди прийнятного алгоритму перебору, тобто метода спроб та помилок). Проте досвідчені та здібні спеціалісти часто роблять гарний вибір. Сучасна тенденція практики вибору у природних ситуаціях полягає у поєднанні здібності людини розв’язувати неформалізовані задачі з можливостями формальних методів та комп’ютерним моделюванням (наприклад, діалогові системи підтримки рішень, експертні системи, інформаційно-пошукові системи, системи керування базами даних, автоматизовані системи керування тощо).

Задачі вибору дуже різноманітні, як різні й методи їх розв’язку. Введемо поняття, що є загальними для усіх задач вибору.

Будемо представляти прийняття рішення як дію над множиною альтернатив, у результаті якої отримаємо підмножину вибраних альтернатив. Звуження множини альтернатив можливе, якщо мається спосіб порівняння альтернатив між собою та визначення найбільш переважаючих. Кожний такий спосіб називається критерієм переваги. При такому виборі присутні два важливі етапи:

1) породження множини альтернатив, на якій належить зробити вибір;

2) визначення цілей, заради досягнення котрих робиться вибір.

Кожна компонента ситуації вибору може бути реалізованою в якісно різних варіантах (це так звана множинність задач вибору):

§ множина альтернатив може бути скінченою, зчисленою або континуальною;

§ оцінка альтернативи може здійснюватися по одному чи по декільком критеріям, котрі в свою чергу можуть мати як кількісний, так й якісний характер;

§ режим вибору може бути однократним (разовим) або повторюваним, що допускає навчання на набутому досвіді;

§ наслідки вибору можуть бути точно відомі (вибір в умовах визначеності), мати імовірнісний характер, коли відомі імовірності можливих наслідків після зробленого вибору (вибір в умовах ризику), або мати неоднозначний результат, що не допускає введення ймовірностей (вибір в умовах невизначеності);

§ відповідальність за вибір може бути односторонньою (індивідуальною) або багатосторонньою. Відповідно розрізняють індивідуальний та груповий вибір;

§ ступінь погодженості цілей при багатосторонньому виборі може варіюватися від повного збігу інтересів сторін (кооперативний вибір) до їх протилежності (вибір у конфліктній ситуації).

Можливі й проміжні випадки, наприклад компромісний вибір, коаліційний вибір, вибір за умов наростаючого конфлікту тощо.

Різні комбінації згаданих варіантів й призводять до багатьох задач вибору.

Дата добавления: 2014-01-07